Ухвала

від 10.07.2019 по справі 903/139/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"10" липня 2019 р. Справа № 903/139/18 за скаргою: прокуратури Волинської області

на дії Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області

по справі №903/139/18

за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради Волинської області, м. Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Москвича Дмитра Кузьмовича, м. Луцьк

про повернення земельної ділянки

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Гофман А.Ю.

Представники:

від стягувача: н/з

від боржника: н/з

від ВДВС: н/з

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 19.02.2019 у справі №903/139/18 позов задоволено, зобов`язано фізичну особу - підприємця Москвича Дмитра Кузьмовича повернути Луцькій міській раді земельну ділянку площею 195кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , по акту приймання-передачі у стані, придатному для подальшого використання.

У зв`язку з надходженням апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Москвича Дмитра Кузьмовича на рішення Господарського суду Волинської області від 19.02.2019 матеріали справи №903/139/18 супровідним листом від 27.03.2019 направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду.

11.04.2019 на адресу суду надійшла скарга Прокуратури Волинської області від 09.04.2019 №05-855вих19 на рішення державного виконавця.

Ухвалою суду від 12.04.2019 відкладено вирішення питання про прийняття скарги Прокуратури Волинської області від 09.04.2019 №05-855вих19 на рішення державного виконавця до повернення матеріалів справи №903/139/18 до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 01.07.2019 скаргу Прокуратури Волинської області від 09.04.2019 №05-855вих19 на рішення державного виконавця прийнято до провадження, повідомлено учасників справи про призначення судового засідання по справі до розгляду на 10.07.2019 об 11:00 год.

Луцька міська рада у заяві від 10.07.2019 розгляд справи просить проводити без участі її представника.

Сторони правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями (а.с. 207-209).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Судом встановлено , що рішенням Господарського суду Волинської області, зокрема стягнуто з фізичної особи-підприємця Москвича Дмитра Кузьмовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Прокуратури Волинської області (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) 1 762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят чотири грн. 00 коп.) в повернення витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення суду видано наказ №903/139/18-2 від 18.03.2019.

У відповідності зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України № 475/97-ВР від 17.07.1997). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

За сутністю права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права.

Згідно зі статтею 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 343 Господарського процесуального кодексу України).

Прокуратура Волинської області звернулася до ПВ ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області з заявою №05-Н1вих19 від 21.03.2019 про примусове виконання рішення суду, зокрема наказу Господарського суду Волинської області від 18.03.2019 №903/139/18-2 (а.с. 195).

ПВ ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області повідомленням від 23.03.2019 повернула виконавчий документ стягувачу, зокрема наказ Господарського суду Волинської області від 18.03.2019 №903/139/18-2, без прийняття до виконання, оскільки у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" у виконавчому листі не вказано дати народження боржника (а.с. 194).

Згідно з ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Наказом Господарського суду Волинської області від 18.03.2019 №903/139/18-2 стягнуто з фізичної особи-підприємця Москвича Дмитра Кузьмовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Прокуратури Волинської області (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) 1 762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят чотири грн. 00 коп.) в повернення витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи те, що боржником по даному наказі є фізична особа-підприємець Москвич Д.К., а не фізична особа Москвич Д .К. , наявність вказаного коду ЄДРПОУ фізичної особи-підприємця Москвича, Д.К., що спростовує твердження ДВС про необхідність зазначення дати народження боржника, суд дійшов висновку про задоволення скарги Прокуратури Волинської області та скасування повідомлення ПВ ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області від 23.03.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Згідно ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Велика Палата Верховного Суду у постанові №914/3587/14 від 24.04.2019 наголошує, що відповідно до частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст. ст. 234, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Скаргу Прокуратури Волинської області №05-855вих19 від 09.04.2019 на рішення Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати повідомлення Першого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 26.03.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 10.07.2019.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук