Ухвала

від 10.07.2019 по справі 903/139/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"10" липня 2019 р. Справа № 903/139/18 за заявою: Луцької міської ради

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання

по справі №903/139/18

за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради Волинської області, м. Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Москвича Дмитра Кузьмовича, м. Луцьк

про повернення земельної ділянки

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Гофман А.Ю.

Представники:

від стягувача: н/з

від боржника: н/з

встановив: 01.07.2019 на адресу суду надійшла заява Луцької міської ради про поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання.

Заява обґрунтована пропуском встановленого строку пред`явлення наказу до виконання у зв`язку з поданням відповідачем апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалою суду від 01.07.2019 заяву Луцької міської ради про поновлення пропущеного строку пред`явлення до виконання прийнято до розгляду, повідомлено учасників справи про призначення судового засідання по справі до розгляду на 10.07.2019 об 11:00 год.

Луцька міська рада у заяві від 10.07.2019 розгляд справи просить проводити без участі її представника.

Сторони правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями (а.с. 207-209).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено , що рішенням Господарського суду Волинської області, зокрема, зобов`язано фізичну особу - підприємця Москвича Дмитра Кузьмовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути Луцькій міській раді (вул. Богдана Хмельницького, 19, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34745204) земельну ділянку площею 195кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, по акту приймання-передачі у стані, придатному для подальшого використання.

На виконання рішення суду видано наказ №903/139/18-1 від 18.03.2019.

Рішенням ЄСПЛ від 28.08.2009 "Шилків і Побережний проти України" визначено, що згідно з установленою практикою Конвекційних органів, установи органів місцевого самоврядування є державними органами у тому сенсі, що їх діяльність регулюється нормами публічного права і вони виконують публічні функції, якими наділені згідно Конституції та законів. Нормами міжнародного права термін "державні органи" не обмежується лише центральними органами виконавчої влади. У тих випадках, коли державна влада є децентралізованою, він поширюється на будь-який національний орган, який здійснює публічні функції (При цьому, в Україні процес децентралізації розпочато з 2014 року з прийняттям Конвенції реформ місцевого самоврядування та територіальної організації влади, законів "Про співробітництво територіальних громад", "Про добровільне об`єднання територіальних громад" та змін Бюджетного і Податкового кодексів щодо фінансової децентралізації). Тотожне тлумачення змісту поняття "Державні органи" міститься і в інших рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справах: "Овчаров і Хомич проти України", "Фільштейн проти України".

Враховуючи те, що Луцька міська рада є державним органом, строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/139/18-1 від 18.03.2019 встановлено до 15.06.2019, тобто три місяці.

У відповідності зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру".

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Відповідно до ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Частиною 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено право стягувача, у разі пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, на звернення із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Водночас можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання безпосередньо пов`язана із наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущено строк з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи рішення №903/139/18 прийняте судом 19.02.2019.

Спірний наказ виданий судом 18.03.2019, зі строком пред`явлення до виконання - до 15.06.2019.

Апеляційна скарга відповідача підприємця Москвича Д.К. на адресу Господарського суду Волинської області надійшла 27.03.2019, апеляційне провадження відкрите Північно-західним апеляційним господарським судом 24.04.2019.

Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду датована 06.06.2019.

При цьому судом враховано, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У ч.ч.2,4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

У рішенні Європейського суду від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах "Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції".

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа "ОСОБА_5 проти України", рішення Європейського суду від 15.10.2009р.).

Враховуючи вищевикладене, пропуск встановленого судом строку пред`явлення наказу суду №903/139/18-1 від 18.03.2019 до виконання у зв`язку з оскарженням відповідного рішення, обов`язковість виконання рішення суду, зважаючи на невеликий проміжок часу пропуску та з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, суд дійшов висновку про задоволення заяви Луцької міської ради від 01.07.2019 та поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №916/215/15-г від 21.01.2019.

Керуючись ст., 234, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Луцької міської ради від 01.07.2019 про поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання задовольнити.

2. Поновити строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/139/18-1 від 18.03.2019 .

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 10.07.2019 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук