Рішення

від 01.07.2019 по справі 915/411/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Справа № 915/411/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМАНТ" (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2 літера "А", код ЄДРПОУ 37956495)

до відповідача: фізичної особи - підприємця Шульмейстер Володимира Юрійовича ( АДРЕСА_1 )

про : стягнення 1681300,00 грн безпідставно набутих коштів,

за участі представників учасників справи:

від позивача:Єрмоленко О.О., згідно ордеру

від відповідача: Ішбулатова С.Р., згідно ордеру,

встановив:

25.02.2019 на адресу господарського суду надійшла позовна заява без номеру та дати Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМАНТ" до фізичної особи - підприємця Шульмейстер Володимира Юрійовича про стягнення 1681300,00 грн безпідставно набутих коштів, 25219,50 грн. судового за подання позовної заяви та 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/411/19 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області №104 від 04.03.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/411/19 з підстав тимчасової непрацездатності головуючого судді Давченко Т.М.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи головуючим у справі №915/411/19 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 07.03.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності позовної заяви вимогам ч. 2 ст. 164 ГПК України, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.03.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано копію договору про надання консультативних послуг №26-04/18, копію Статуту ТОВ "Акамант", копію наказу про призначення директора, копію протоколу про призначення директора та докази надіслання копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з додатками відповідачеві.

Ухвалою суду від 21.03.2019 відкрито провадження у справі №915/411/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.04.2019, встановлено сторонам процесуальний строк для надання суду заяв по суті справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву по суті позовних вимог, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, та доказів направлення відзиву з підтверджуючими доказами позивачу.

Ухвалою суду від 22.04.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зобов`язання позивача повторно надіслати позовну заяву та додані до неї документи, підготовче засідання відкладено на 20 травня 2019 року.

15.05.2019 представником відповідача подано суду заяву про огляд доказів в порядку ст. 82 ГПК України, а саме: огляд веб-сайту сторінки фейсбук КВЦ Парковий в період з 04.12.2018 по 21.12.2018.

Клопотання обгрунтовано тим, що у зазначених файлах міститься інформація щодо співпраці ТОВ АКАМАНТ з ФОП Шульмейстером В.Ю .

Також представником відповідача подано заяву від 15.05.2019, якою представник відповідача просить суд задовольнити клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, прийняти відзив на позовну заяву, який представником відповідача додано до зазначеної заяви.

Відзивом представник відповідача позовні вимоги не визнає, просить в задоволені позову відмовити.

Заперечення обгрунтовані посиланням на положення ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 11, ч.1 ст. 177, ч.1 ст. 202, ч.1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, 600, 601, 604-607, 609, 626, 628, ч. 1 ст. 1212 та мотивовано тим, що 26.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір №2604/18 про надання інформаційно-консультаційних послуг, яким сторони погодили всі умови, які є обов`язковими як для замовника так і для виконавця. Зазначений договір не визнано недійсним, отже кошти набуті відповідачем за умовами договору та підстави для задоволення позову відсутні.

20.05.2019 представником відповідача подано заяву про приєднання до матеріалів справи експертного висновку №18/2016-ЕВ від 17.05.2019 за результатами проведеної фіксації і дослідження веб-сторінок у мережі інтернет Дочірнього підприємства Центр компетенції адресного простору мережі інтернет Консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес та диск з відеозаписом.

За результатами судового засідання 20.05.2019, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про: залучення відзиву до матеріалів справи, задоволення заяви про подання доказів та долучення до матеріалів справи експертного висновку, відмову в задоволенні клопотання про огляд доказів, продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладення підготовчого засідання на 19.06.2019, встановлення 10-денного строку від дня судового засідання для подання заяв по суті справи.

03.06.2019 представником позивача подано суду заперечення на відзив по справі, якими зазначає, що договір про надання консультаційних послуг між ФОП Шульмейстер В.Ю. та ТОВ АКАМАНТ укладено не було, відповідачем не складалися, не підписувалися і не надавалися позивачу акти приймання-передачі наданих послуг, бухгалтером ТОВ АКАМАНТ за відсутності правових підстав, помилково було здійснено рід перерахувань грошових коштів на рахунок ФОП Шульмейстер В.Ю. , у зв`язку з чим грошові кошти підлягають поверненню ТОВ АКАМАНТ .

За результатами підготовчого засідання 19.06.2019, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі, призначення справи до судового розгляду по суті на 01.07.2019.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 01.07.2019 представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечує, просить у задоволені позову відмовити.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Предметом даного позову стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 1681300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 208, 530, 631, 638, 639, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 177, 179, 181 Господарського кодексу України та обставини помилковості перерахування на користь відповідача 1681300,00 грн.

Господарський суд не вважає даний позов обґрунтованим.

Так, в матеріалах справи міститься договір від 26 квітня 2018 року між фізичною особою-підприємцем Шульмейстер В.Ю. та ТОВ АКАМАНТ (Позивач, Замовник) № 26-04/18 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов`язується надавати замовнику визначені цим Договором інформаційно-консультативні послуги із супроводу господарської допомоги, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідачем до умов цього Договору складається Акт наданих послуг.

Відповідно до п.9.1., 9.2. Договору, цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності). Договір укладається на строк 12 (дванадцять) місяців з дати підписання і може бути розірваний по ініціативі кожної із сторін у будь-який час з попередженням іншої сторони за 10 (десять) календарних днів до розірвання.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202-207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Твердження позивача про те, що даний договір не було укладено спростовуються тим, що даний договір підписано сторонами, він містить всі ознаки, визначені ст. 207 ЦК України щодо форми правочину та щодо порядку укладення господарських договорів, визначеного ч. 1 ст. 181 ГК України, він у відповідності до вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України та ст. 180 ГК України, містить всі умови, визначені як обов`язкові для договору про послуги (зокрема, ст.ст. 901-907 ЦК України).

Грошові кошти, про повернення яких йдеться в позові перераховано позивачем відповідачеві на підставі низки платіжних доручень, які містять посилання на цей договір.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

За змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі N 5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13).

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Так, надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, обставини необґрунтованості заявлених позовних вимог, про які зазначено відповідачем, суд вважає такими, що знайшли своє підтвердження в процесі розгляду цієї справи.

Зокрема, про факт здійснення тих чи інших послуг відповідачем свідчать також заява свідка, яка міститься в матеріалах справи, досліджені в судовому засіданні цифрові докази (pdf та відео- файли) та експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет.

Крім того, в суду викликає сумнів можливість помилкового перерахування грошових коштів з тих самих підстав на протязі настільки тривалого періоду - з 14.05.2018 по 03.12.2018.

Також суд враховує той факт, що стверджуючи про допущення працівниками товариства - позивача помилки при перерахуванні відповідачеві грошових коштів, позивач не надає доказів притягнення цих осіб до тієї чи іншої відповідальності.

Оцінивши наведені обставини в сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМАНТ" (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2 літера "А", код ЄДРПОУ 37956495) до фізичної особи - підприємця Шульмейстер Володимира Юрійовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 1681300,00 грн безпідставно набутих коштів - відмовити.

2.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3.Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКАМАНТ",01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2 літера "А", код ЄДРПОУ 37956495,

відповідач: фізична особа - підприємець Шульмейстер Володимир Юрійович, АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено і підписано 11.07.2019.

Суддя В.О. Ржепецький