Постанова

від 03.07.2019 по справі 306/2033/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/2033/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Готри Т.Ю.,

суддів Кондора Р.Ю., Мацунича М.В.,

з участю секретаря судових засідань Балаж Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2019 року, ухвалене суддею Ганчак Л.Ф.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" (далі - Товариства) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позов мотивував тим, що наказом за №158/к від 29 серпня 2018 року по особовому складу на підставі п.2 ст.41 КЗпП України його було звільнено з посади начальника виробництва реторного цеху з 29 серпня 2018 року у зв`язку з втратою довір`я до нього.

Підставою звільнення в наказі зазначено - ксерокопія кримінального провадження 12018070150000429 від 17.08.2018 року.

Із зазначеним звільненням позивач не погоджується, оскільки такої підстави, як ксерокопія кримінального провадження, не передбачено трудовим законодавством, а також, що він не вчиняв жодних дій, які б давали підстави для втрати до нього довір`я.

Посилаючись на наведені обставини, просив скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" №158/к від 29 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника виробництва реторного цеху на підставі п.2 ст.41 КЗпП України; поновити його на цій посаді; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 15 000 грн, а також витрати за надання правової допомоги.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" №158/к від 29 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника виробництва реторного цеху на підставі п.2 ст.41 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника виробництва реторного цеху Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява на користь ОСОБА_1 113 634,74 грн середньомісячної заробітної плати.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява на користь держави 2 114,40 грн судових витрат.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява просило скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Вказувало на те, що ОСОБА_1 з 2009 року по день звільнення 29.08.2018 року працював на різних посадах у зазначеному товаристві. Згідно з наказом директора ТОВ НВП Грифсканд-Свалява за №101/к від 05.07.2016 ОСОБА_1 з 5 липня 2016 року переведено на посаду начальника виробництва реторного цеху, а 1 серпня 2016 року з ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Разом із тим, наказом директора товариства за №158/к від 29.08.2018 ОСОБА_1 було звільнено із зазначеної посади з 29.08.2018 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв`язку з втратою до нього довір`я. Підставою для звільнення позивача слугував факт протиправного вивезення ним з території товариства матеріальних цінностей та подальше заволодіння дерев`яним вугіллям в кількості 13 мішків по 9 кг кожний. Так, в серпні 2018 року директору товариства стало відомо про декілька фактів крадіжки дерев`яного вугілля з товариства з подальшою його реалізацією на території Свалявського району. Однак, реалізація вказаної продукції на цій території неможлива, оскільки вона виготовляється виключно на експорт. Ці обставини змусили директора провесту перевірку, а саме здійснити перегляд камер зовнішнього спостереження, які розташовані на території товариства та проаналізувати журнал, в якому фіксуються факти вивезення з території товариства матеріальних цінностей. Внаслідок проведеної перевірки було встановлено, що 04.07.2018 ОСОБА_1 було виписано накладну за №422 на отримання 23 мішків дерев`яного вугілля. У подальшому, 12 липня 2018 року позивач це вугілля вивіз повністю, про що є відмітка в журналі. Однак, 29 серпня 2018 року позивач, будучи матеріально відповідальною особою, протиправно вивіз з території ТОВ НВП Грифсканд-Свалява 13 мішків дерев`яного вугілля, яке належало товариству. А тому ці умисні дії позивача і слугували підставою втрати до нього довір`я, а в подальшому - звільненню. З приводу цього факту відповідачем подано відповідну заяву до правоохоронних органів про вчинення злочину. Окрім цього, вказував і на те, що судом не правильно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні представник ТОВ НВП Грифсканд-Свалява Міщенко О.О. апеляційну скаргу підтримала.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ключкович М.Ю. апеляційну скаргу не визнали, просили таку залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Положеннями частин 1 і 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 14.04.2009 року працював на різних посадах в ТОВ НВП Грифсканд-Свалява .

05.07.2016 року позивач був переведений на посаду начальника виробництва реторного цеху ТОВ НВК Грифсканд-Свалява на підставі наказу №101/к від 05.07.2016.

1 серпня 2016 із ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким (п.1 договору) позивач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, у зв`язку з чим зобов`язався : а) дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків; б) своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; в) вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей; г) брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

У свою чергу підприємство зобов`язалося, зокрема, проводити в установленому порядку інвентаризацію матеріальних цінностей (пункт в частини другої) (а.с.30).

Згідно з наказом за №158/к від 29 серпня 2018 року по особовому складу на підставі п.2 ст.41 КЗпП України ОСОБА_1 звільненено з посади начальника виробництва реторного цеху з 29 серпня 2018 року - у зв`язку з втратою довір`я до нього. На підставі зазначеного наказу відповідачем у трудову книжку позивача внесено відповідний запис (а.с.7, 10-11).

Підставою звільнення ОСОБА_1 в наказі зазначено - ксерокопія кримінального провадження 12018070150000429 від 17.08.2018 року.

На підставі зазначеного наказу відповідачем у трудову книжку позивача внесено відповідний запис (а.с.7, 10-11).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України крім випадків, передбачених статтею 40 цього кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Зважаючи на те, що звільнення у зв`язку з втратою довіри не є дисциплінарним стягненням, тому при звільненні за цією підставою не повинні додержуватись вимоги, встановлені статтями 147-149 КЗпП України, стосовно порядку застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, щодо строку застосування дисциплінарного стягнення та дачі письмових пояснень.

Підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довіри являється скоєння працівником винних вчинків. Форма вини при цьому значення не має. Проте, власник у випадку спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Зазначена у спірному наказі підстава про звільнення - ксерокопія кримінального провадження 12018070150000429 від 17.08.2018 року, не є достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з втратою довіри. Відповідач, в даному випадку, повинен довести наявність у діях позивача конкретних порушень, довести його вину у цих порушеннях, зокрема зобов`язаний був провести інвентаризацію матеріальних цінностей, відповідно до укладеного з позивачем договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.08.2016 (пункт в частини другої), створити комісію, яка б зафіксувала наведений відповідачем в апеляційній скарзі факт протиправного вивезення 29 серпня 2018 року позивачем з території ТОВ НВП Грифсканд-Свалява 13 мішків дерев`яного вугілля, яке належало товариству, що б вказувало на умисні дії позивача і підставу для втрати до нього довір`я. Однак, за відсутності в матеріалах справи зазначених доказів, доводи апеляційної скарги щодо протиправного вивезення позивачем з території товариства 29.08.2018 року 13 мішків дерев`яного вугілля, як підстави для втрати до нього довір`я, не заслуговують до уваги.

Окрім цього, як убачається з матеріалів справи, зазначене кримінальне провадження за №12018070150000429, за заявою директора ТОВ НВП Грифсканд-Свалява про те, що ним виявлено крадіжку готової продукції, а саме деревяного вугілля в упаковках, до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесене 17.08.2018 року. Проте, в апеляційній скарзі відповідач вказує на події датовані 29.08.2018, тобто після реєстрації вказаної вище заяви директора щодо виявлення ним крадіжки готової продукції, а саме деревяного вугілля в упаковках з території зазначеного товариства.

Отже, підставою звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи зазначено ксерокопію кримінального провадження від 17.08.2018 року щодо фактів датованих 29.08.2018 пізніше, що є неприпустимим.

Стосовно кримінального провадження за №12018070150000429, то таке неодноразово закривалось за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, що стверджується постановами заступника начальника відділення - начальника СВ Свалявського ВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області Стойка В.П. від 27 вересня 2018 року, від 30 січня 2019 року, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с.55-57, 103-105) та від 30 червня 2019 року, наданої представником позивача ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції.

Як установлено зазначеними постановами про закриття кримінального провадження і стверджено позивачем в суді апеляційної інстанції, ним було виписано собі вугілля в кількості 23 мішків згідно з накладною №422 від 04.07.2018 року. Зазначене вугілля з території ТОВ НВП Грифсканд-Свалява він міг вивезти тоді, коли мав на це час. Так, 12.07.2018 ОСОБА_1 вивіз лише 10 мішків вугілля вагою по 4 кг кожний, а не по 9 кг, як зазначено в апеляційній скарзі. Представник апелянта ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції ствердила, що в апеляційній скарзі помилково зазначено вагу одного мішка з вугіллям 9 кг, замість правильного 4 кг. Решту вугілля 13 мішків вагою по 4 кг кожний ОСОБА_1 вивіз 29.08.2018, що і було зафіксовано камерою спостереження. Відмітка в журналі за 12.07.2018 про вивезення ОСОБА_1 23 мішків вугілля не стверджує факт його вивезення позивачем саме в такій кількості у цей день. Як пояснив ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, він надав охороннику накладну №422 в якій було зазначено 23 мішки, про що останнім і було внесено запис до журналу (а.с.44-45), але в це день вивіз лише 10 мішків з вугіллям, а 13 мішків вивіз 29.08.2018, що і було зафіксовано камерами спостереження . Матеріали справи інших доказів, окрім зазначеного журналу, вивезення позивачем 12.07.2018 - 23 мішків з вугіллям, не містять, і в ході кримінального провадження факт вивезення ОСОБА_1 12.07.2018 саме 23 мішків з вугіллям згідно з накладною №422 і вивезення (викрадення) ним 29.08.2018 - 13 мішків з вугіллям, не встановлено, зокрема і камерою відеоспостереження.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі оргна, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконаннянежчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Зважаючи на те, що матеріали справи належних і допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивач 29 серпня 2018 року протиправно вивіз з території ТОВ НВП Грифсканд-Свалява 13 мішків дерев`яного вугілля, яке належало товариству, не містять, і підставою звільнення позивача з роботи в наказі від 29.08.2018 зазначено ксерокопію кримінального провадження від 17.08.2018 року щодо фактів крадіжки готової продукції, а саме деревяного вугілля в упаковках з території ТОВ НВП Грифсканд-Свалява , тоді як відповідач на підстави втрати до позивача довір`я посилається на події датовані 29.09.2018 пізніше, що є неприпустимим, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про скасування спірного наказу про звільнення позивача з роботи, поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника виробництва реторного цеху ТОВ Науково-виробниче підприємство Грифсканд та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом із цим, колегія суддів не погоджується із сумою стягнутого з відповідача на користь позивача середнього заробітку 113 634,74 грн., яка судом розрахована неправильно, виходячи з виплат за останні 6 місяців роботи позивача.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Ураховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 29 серпня 2018 року, тому середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за липень і серпень 2018 року, яка згідно наданої відповідачем довідки становила 18 700,00 грн + 19 550,00 грн = 38 250,00 грн, а кількість робочих днів за ці два місяці 44 дні.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відтак, середньоденна заробітна плата за два останні повні місяці роботи позивача становить 869,32 грн (38 250,00 грн/44 дні = 869,32 грн).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Кількість робочих днів за період з 30.08.2018 року по 27.02.2019 року становить 126 днів. А тому на користь позивача з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 109 534,32 грн (869,32 грн х 126 днів = 109 534,32 грн).

Щодо судових витрат, які поніс позивач на оплату послуг адвоката Ключковича М.Ю. в сумі 5 000 грн., то колегія суддів виходить з наступного.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи убачається, що 11 червня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Ключкович М.Ю. було укладено договір №110 про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до пункту 4.1 цього договору, вартість послуг адвоката щодо представництва в Закарпатському апеляційному суді по справі №306/2033/18 складає 5 000 грн.

Зазначена сума грошей позивачем адвокату Ключкович М.Ю. була сплачена, що стверджується доданою до договору про надання правової допомоги квитанцією від 1 липня 2019 року.

Однак, зважаючи на те, що позивачем суду не було подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги в Закарпатському апеляційному суді, тому клегія суддів вважає, що відсутні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 5 000 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України слід змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 113 634,74 грн, визначивши суму, яка підлягає стягненню в розмірі 109 534,32 грн без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 19 125,00 грн, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" - задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2019 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 113 634,74 грн змінити, визначивши суму, яка підлягає стягненню в розмірі 109 534 (сто дев`ять тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривень 32 копійки без вирахування податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць в розмірі 19 125,00 грн.

У решті рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 липня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді