Ухвала

від 15.08.2019 по справі 306/2033/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 306/2033/18

провадження № 61-14966ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Грифсканд-Свалява на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Грифсканд-Свалява про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Грифсканд-Свалява (далі - ТОВ НВП Грифсканд-Свалява ) від 29 серпня 2018 року № 158/к про звільнення його з посади начальника виробництва реторного цеху на підставі пункту 2 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); поновити його на цій посаді; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць; стягнути з ТОВ НВП Грифсканд-Свалява на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 15 000 грн, а також витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що наказом №158/к від 29 серпня 2018 року по особовому складу на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України його було звільнено з роботи з посади начальника виробництва реторного цеху з 29 серпня 2018 року у зв`язку з втратою довір`я до нього. Підставою звільнення в наказі зазначено - ксерокопія кримінального провадження 12018070150000429 від 17 серпня 2018 року. Він не погодився із звільненням, оскільки такої підстави, як ксерокопія кримінального провадження, не передбачено трудовим законодавством. Крім того, він не вчиняв жодних дій, які б давали підстави для втрати до нього довір`я.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2019 року позов задоволено. Скасовано наказ директора ТОВ НВП Грифсканд-Свалява від 29 вересня 2018 року № 158-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника виробництва реторного цеху на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника виробництва реторного цеху ТОВ НВП Грифсканд-Свалява . Стягнуто з ТОВ НВП Грифсканд-Свалява на користь ОСОБА_1 113 634,74 грн середньомісячної заробітної плати (без врахування обов`язкових платежів). Стягнуто з ТОВ НВП Грифсканд-Свалява на користь держави 2 114,40 грн судових витрат. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ НВП Грифсканд-Свалява задоволено частково. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2019 року в частині стягнення з ТОВ НВП Грифсканд-Свалява на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 113 634,74 грн змінено, визначено суму, яка підлягає стягненню, в розмірі 109 534,32 грн без вирахування податків та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення з ТОВ НВП Грифсканд-Свалява на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 19 125 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

01 серпня 2019 року ТОВ НВП Грифсканд-Свалява подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2019 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921 грн.

Предметом позову у цій справі серед інших вимог є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 113 634,74 грн та моральної шкоди в розмірі 15 000 грн, що в загальній сумі складає 128 634,74 грн і станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Також предметом позову в цій справі є вимоги про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Справу в цій частині вимог Верховний Суд вважає незначної складності, а тому такою, яка може бути визнана судом малозначною.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Заявник зазначає, що ця справа має для нього виняткове значення, оскільки оскаржувані судові рішення призводять до заподіяння підприємству значних збитків, а обставини, встановлені рішеннями, в подальшому не зможуть бути спростовані при розгляді іншої кримінальної справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що особа яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями. Посилаючись на вказані обставини, ТОВ НВП Грифсканд-Свалява не надало належних та допустимих доказів на їх підтвердження, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не може свідчити наявність підстав для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції. Заявником не вказано, при розгляді якої саме іншої справи і чому вона позбавлена можливості спростувати встановлені у цій справі обставини, які підстави і предмет позову в іншій справі, хто є її сторонами.

Отже, відсутні підстави, передбачені підпунктом б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для розгляду справи в касаційному порядку.

Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі Зубац проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у цій справі не підлягає розгляду зазначене ТОВ НВП Грифсканд-Свалява в касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2019 року в цій справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Грифсканд-Свалява на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 лютого 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Грифсканд-Свалява про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук