Постанова

від 17.07.2007 по справі 16/74-07-1903

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" липня 2007 р.

Справа № 16/74-07-1903

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання

Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Ченкова

Н.Я., за дов.,

Від відповідача:

ОСОБА_1, за паспортом,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу 

Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія

„Одесаобленерго”

на рішення

господарського суду Одеської області від 30.05.2007р.          

по справі

№ 16/74-07-1903

за позовом

Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”

до Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Одеса

про

визнання угоди недійсною та зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

У лютому місяці 2007 р. Відкрите

акціонерне товариство  “Енергопостачальна

компанія “Одесаобленерго” (далі -ВАТ “ЕК “Одесаобленерго” (позивач) звернулось

у місцевий господарський суд з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1 (відповідач) про зобов'язання останнього повернути

нежитлове приміщення - павільйон ПК-2У, - розташоване за адресою: АДРЕСА_1  та земельної ділянки під ним, посилаючись на

те, що на час подання позову до суду СПД ОСОБА_1 займає це приміщення та

земельну ділянку під ним без правових підстав, чим порушуються права позивача

як власника цього приміщення і користувача вказаної земельної ділянки.

У процесі розгляду справи ВАТ “ЕК

“Одесаобленерго” уточнило та доповнило свої позовні вимоги і просить

зобов'язати СПД ОСОБА_1 повернути приміщення - павільйон ПК-2У - і обладнання,

яке в ньому розташоване: прилавок ПХН і холодильну камеру, що розташовані за

адресою: АДРЕСА_1, а також визнати недійсною угоду від 28.08.2003 р., укладену

між позивачем  і відповідачем в

доповнення (додаток) № 1 до договору оренди НОМЕР_1 вказаного приміщення з

обладнанням.

При цьому позивач посилається на

користування відповідачем орендованим майном без правових підстав, оскільки дія

договору оренди цього об'єкту закінчилась і відповідач зобов'язаний повернути

йому вказане майно.

Таким чином ВАТ “ЕК

“Одесаобленерго” уточнило підстави позову щодо звільнення відповідачем

займаного останнім павільйону ПК- 2У.

Крім того, пред'являючи додаткові

позовні вимоги про визнання зазначеної угоди недійсною, ВАТ “ЕК “Одесаобленерго”

посилається на порушення Закону України “Про лізинг” на момент укладення цієї

угоди між сторонами вказаного договору оренди, а саме: на відсутність у спірній

угоді  істотних умов, передбачених ч. 2

ст. 7 названого Закону.

У відзиві на позов, уточнення і

доповнення до нього, відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на

те, що він є власником павільйону за вказаною адресою, оскільки викупив цей

павільйон у позивача по ціні, яку останній вказав в угоді від 28.08.2003 р. про

внесення змін в доповнення № 1 до договору НОМЕР_1 (до орендної плати), а з

укладенням з Крижанівською сільською радою договору про оренду земельної

ділянки під цим павільйоном він став її користувачем.

Тому, як дальше зазначає відповідач

у відзиві на позовні вимоги ВАТ “ЕК “Одесаобленерго”, він законно викупив цей

об'єкт нерухомості, так як  використав

своє приоритетне право на викуп павільйону, передбаченого договірними

зобов'язаннями.

Рішенням місцевого господарського

суду від 30.05.2007р. (суддя  Желєзна

С.П.) у позові відмовлено з огляду на його необґрунтованість, оскільки

відповідач, як зазначив суд у зазначеному рішенні, є власником спірного

павільйону, а також, що останній розташований не за тією адресою, яка вказана у

позовній заяві, а тому, як вважає суд, позивач не довів свої вимоги належними

обставинами у відповідності зі ст. ст. 32, 33 ГПК України.

Не погоджуючись з ухваленим

рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене

рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні

вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що суд погодився з незаконними

доводами відповідача, не вияснив всі обставини справи і прийняв помилкове

рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, чим порушив

його права як власника нежитлової будівлі -павільйону ПК-2У за вказаною

адресою.

Відповідач не скористався своїм

правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін,

перевіривши юридичну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи та

їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова

колегія вважає, що апеляційна скаргу підлягає частковому задоволенню,  виходячи з наступного.

Як 

вбачається  із  матеріалів 

справи, нежитлова  будівля -павільйон  ПК-2У, - яка розташована в АДРЕСА_1, і по

якій виник спір між сторонами, належить на праві власності позивачу -ВАТ „ЕК

Одесаобленерго”, оскільки була передана до його статутного фонду у процесі

корпоратизації Державної  акціонерної

енергопостачальної компанії у Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна

компанія „Одесаобленерго” з затвердженням переліку нерухомого майна наказом

Міністерства палива та енергетики України від 04.11.2003 р. № 635, яке увійшло

до статутного фонду  позивача  (а.с. 

8-11, 117-119). Це ж підтверджується і технічним паспортом з додатками

до нього, виготовленого Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації

(а.с. 12-18, 121-135).

Відповідно до ч. 5 ст. 120

Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю або споруду

до юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них

переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля

чи споруда.

Раніше зазначений об'єкт

нерухомості знаходився за адресою: с. Ліски, вул. Кас'яненко, що

підтверджується вищевказаними документами про корпоратизацію Державної  акціонерної енергопостачальної компанії у

Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” з

передачею до статутного фонду останнього (позивача) об'єктів нерухомості, а

також рішенням Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської

області від 23.11.2001 р. № 465-ХХІІІ, згідно якому був розглянутий лист РСУТ

центру ВАТ „Одесаобленерго” про закріплення земельної ділянки площею 0, 5 га,

на якій знаходились об'єкти нерухомості позивача (а.с. 20).

Рішенням Крижанівської сільської

ради від 31.03.2005 р. № 653-1У юридична адреса спірного павільйону ПК-2У

-об'єкту нерухомості ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” була змінена на вул. Лісна, 2-а

(а.с. 56, 120).

Оскільки вказаним рішенням районної

ради юридична адреса об'єкту нерухомості (павільйону ПК-2У) була змінена тільки

у 2005 році, то між позивачем (ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”) і відповідачем (СПД

ОСОБА_1) до зміни адреси був укладений 19 лютого 2001 року договір № 3 про

оренду зазначеного об'єкту нерухомості за адресою: с. Ліски, Комінтернівського

району Одеської області, вул. Кас'яненко, тобто за тодішнім місцем знаходження

об'єкту оренди -павільйону ПК-2У, що вбачається із розрахунку орендної плати,

який є додатком № 1 до договору НОМЕР_1

Зазначений договір оренди

павільйону ПК-2У за вказаною адресою між позивачем і відповідачем був

укладений  строком  з 

15.12.2000 р. до  31.12.2001 р.,

але, оскільки від сторін не надходило попереджень про припинення його дії, то

відповідач продовжував користуватись об'єктом оренди в подальшому на тих же

самих умовах договору НОМЕР_1

Узгодження розбіжностей протоколом,

який підписаний сторонами 19.02.2001 р., з правом подальшого викупу об'єкту

оренди (павільйону ПК-2У), стосувався договору оренди від 15 грудня 2000 року,

що вбачається із цього протоколу узгодження розбіжностей і протоколу

розбіжностей, складеного відповідачем (СПД ОСОБА_1) (а.с. 49-50, 86-89), а не

договору оренди   № 3 від 19.02.2001

року, згідно якому відповідачу був переданий в користування вказаний об'єкт

оренди. Крім того, чинним на момент укладення договору оренди від 15.12.2000 р.

ЦК УРСР в редакції 1963 р. не передбачено право викупу об'єкту оренди (найму),

докази викупу спірного об'єкту оренди у матеріалах справи відсутні, як і

відсутні докази оплати відповідачем орендної плати у повному обсязі за

орендоване майно.

Тому посилання відповідача у

відзиві на позов, що він викупив орендований об'єкт нерухомості (павільйон

ПК-2У) за вказаною адресою шляхом реалізації наданого йому приоритетного права

викупу цього павільйону, як було передбачено договірними зобов'язаннями

укладеного договору від 19.02.2001 р., є безпідставними, на що суд першої

інстанції не звернув уваги при оцінці обставин справи.

Договором оренди НОМЕР_1,

укладеного між позивачем і відповідачем, зазначено, що правовідносини між

сторонами не передбачені цим договором, регулюються Законом України „Про

власність”, ЦК України (в редакції 1963 р. на момент укладення договору),

Законом України „Про оренду державного і комунального майна” та іншими

нормативними актами України (пункт 6.3 і 8.1 договору).

Таким чином, є помилковими висновки

суду в оскарженому рішенні, що відповідач (СПД ОСОБА_1) набув право власності

на орендоване ним майно -павільйон ПК-2У -по договору оренди № 3 від 19.02.2001

року в зв'язку з внесенням змін до останнього угодою від 28.08.2003 р., в якій

є посилання сторін на фінансову оренду, при якій орендар набуває право

власності на орендований актив по закінченню строку оренди, що визначається

методом дисконтування, який включає: відшкодування вартості орендованого майна

і суму відсотків за надання в користування майна з відстрочкою платежу.

В зазначеній угоді відсутні сума

відсотків за надання в користування (оренду) майна, яку орендар -відповідач

повинен був сплачувати згідно укладеної угоди і строк відстрочки платежу. Отже,

сторони цією угодою від 28.08.2003 р. у відповідності з умовами договору оренди

НОМЕР_1 і Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (ст.

21), внесли зміни в розрахунок орендної плати, яка була передбачена додатком №

1 до вказаного договору оренди павільйону ПК-2У, що розташований по АДРЕСА_1, і

знаходиться на балансі РСУТ - центру ВАТ „Одесаобленерго”.

В цій угоді сторони визначили

вартість орендованого відповідачем майна (павільйону ПК-2У), яка склала 14281,

79 грн. і кінцеву суму щомісячної орендної плати -521, 95 грн., яку відповідач

зобов'язаний був сплачувати з вересня 2003 року по грудень 2006 року, тобто за

40 місяців. Таким чином, сума орендної плати за користування орендованим СПД

ОСОБА_1 павільйоном ПК-2У за вказаний період, яку відповідач зобов'язаний був

сплатити позивачу, складає 20878 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн.

Але відповідач документально не довів суду, що ним щомісячно, починаючи з

вересня 2003 р., сплачувалась орендна плата в зазначеній сумі і що саме вказана

сума орендної плати була ним сплачена за користування зазначеним об'єктом

оренди.

Сплачену відповідачем 29 грудня

2006 року суму 11000 (одинадцять тисяч) грн. як доплату за фінансову оренду

згідно витягу банку (а.с. 94), а не за оренду майна, позивач намагався

повернути відповідачу, про що свідчить надіслана останньому позивачем телеграма

від 05.01.2007 р., яка отримана, за повідомленням поштового відділення, СПД

ОСОБА_1 (відповідачем) 06.01.2007 р. (а.с. 93).

Отже, цією телеграмою від

05.01.2007 р. позивач підтвердив свої повідомлення відповідачу, направлені йому

у жовтні і грудні 2006 року листами (з доказами їх відправки)  про 

закінчення  строку  договору 

оренди    НОМЕР_1  31 грудня 2006 р., на який цей договір оренди

було пролонговано та про відсутність наміру його продовжувати (а.с. 52-55,

90-93) у відповідності зі ст. 17 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна”, ст. 764 ЦК України, ст. 284 ГК України.

Згідно п. 7.3 договору оренди

НОМЕР_1 в разі закінчення строку його дії або відмову від пролонгації договору

і ч. 1 ст. 785 ЦК України наймач (відповідач) зобов'язаний негайно повернути

майно наймодавцеві (позивачу).

Слід зазначити, що суд першої

інстанції в порушення ст. 83 ГПК України незаконно вийшов за межі позовних

вимог, визнавши в оскарженому рішенні за СПД ОСОБА_1 (відповідачем) право

власності на орендований ним павільйон ПК-2У за вказаною вище адресою, в той

час як відповідач такого зустрічного позову у процесі розгляду справи до

позивача не пред'являв і не мав законних підстав на визнання за ними права

власності на об'єкт оренди, надавши при цьому неправильну юридичну оцінку

фактичним обставинам справи, про що зазначено вище.

У відповідності зі статтею 41

Конституції України і статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є

непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

При зазначених вище обставинах

позовні вимоги ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” про зобов'язання відповідача -СПД

ОСОБА_1 звільнити та повернути приміщення -павільйон ПК-2У, розташоване за

адресою: АДРЕСА_1, підлягають задоволенню.

Що стосується додаткових позовних

вимог, пред'явлених до суду першої інстанції під час розгляду справи,  про визнання недійсною угоди від  28.08.2003 р. про внесення змін в доповнення

(додаток) № 1 до договору оренди НОМЕР_1, укладеної між позивачем і

відповідачем щодо зміни розрахунку орендної плати за користування відповідачем

орендованим павільйоном ПК-2У з вересня 2003 р. по грудень 2006 р., то ці

додаткові позовні вимоги ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” не могли розглядатися судом

першої інстанції, відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України в

Інформаційному листі від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 „Про деякі питання практики

застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у

доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, згідно п. 3

якого під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22  ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за

тією ж вимогою,  яку було заявлено у

позовній заяві (абзац  другий

підпункту  3.7  пункту 

3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N

02-5/289 "Про  деякі питання   практики  

застосування   Господарського  процесуального кодексу України").

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з

пред'явленням додаткових позовних вимог, 

про які  не  йшлося 

в позовній  заяві.

Крім того, цією угодою від

28.08.2003 р., як було зазначено вище, сторони внесли зміни до орендної плати,

збільшивши її розмір.

При таких обставинах оскаржене

рішення суду підлягає скасуванню у повному обсязі з прийняттям судом

апеляційної інстанції нового рішення.

Враховуючи

викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу

України,

апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ВАТ „ЕК

„Одесаобленерго” на рішення господарського суду Одеської області від 30 травня

2007 р. по справі № 16/74-07-1903 задовольнити частково.

Зазначене рішення суду скасувати.

Позовні вимоги ВАТ „ЕК

„Одесаобленерго” задовольнити частково.

Зобов'язати суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, номер

свідоцтва про підприємницьку діяльність НОМЕР_3 з місцем проживання: АДРЕСА_2,

а фактична адреса проживання: АДРЕСА_3) звільнити нежитлове приміщення:

Павільйон ПК-2У, яке розташоване за адресою:АДРЕСА_1 і передати це нежитлове

приміщення (Павільйон ПК-2У) за вказаною адресою разом з прилавком ПХН і

холодильною камерою, які розташовані в цьому приміщенні Відкритому акціонерному

товариству „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (м. Одеса, вул. Садова,

3, код ЄДРПОУ 00131713, р/р 26002312527 у АКБ „Південний”, МФО 328209)

В решті позову відмовити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, номер свідоцтва про

підприємницьку діяльність НОМЕР_3 з місцем проживання: АДРЕСА_2, а фактична

адреса проживання: АДРЕСА_3) на користь Відкритого акціонерного товариства

„Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (м. Одеса, вул. Садова, 3, код

ЄДРПОУ 00131713, р/р 26002312527 у АКБ „Південний”, МФО 328209) 127 (сто

двадцять сім) грн. 50 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат

на ІТЗ судового процесу.

Видачу наказів доручити

господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого

господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                           

В.М. Тофан

Судді:                                                                               

О.О.Журавльов                                                                                                                                  

М.В. Михайлов