Рішення

від 12.07.2019 по справі 320/1842/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2019 року м. Київ № 320/1842/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до начальника Ірпінського управління Головного управління Державної

фіскальної служби у Київській області Косовського Максима Вадимовича

Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,

про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги та рішення

про опис майна у податкову заставу,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до начальника Ірпінського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Косовського Максима Вадимовича, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії начальника Ірпінського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Косовського Максима Вадимовича щодо підписання податкової вимоги від 16.10.2018 № 123871-56 та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.10.2018 №123871-56;

- визнати протиправними дії начальника Ірпінського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Косовського Максима Вадимовича щодо підписання рішення про опис майна у податкову заставу та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.10.2018 № 690 про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про неправомірність винесення начальником Ірпінського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Косовським Максимом Вадимовичем податкової вимоги №123871-56 від 16.10.2018 по сплаті земельного податку з фізичних осіб у розмірі 29 666, 10 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу №690 від 16.10.2018, оскільки відповідачами не було попередньо розраховано суму податкового зобов`язання виключно у поточному році, як то передбачено пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та не направлено позивачеві податкові повідомлення - рішення відповідно до вимог, встановленихстаттею 58 ПК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

Відповідач 1 своїм правом про надання письмового відзиву на адміністративний позов не скористався.

Відповідачем 2 позов не визнано, 10.02.2019 через канцелярію суду представником відповідача 2 подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що станом на 15.10.2018 у позивача обліковується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 29 666,10 грн., який виник в результаті несплати зобов`язань по податковим повідомленням - рішенням, а саме: №109363-5602-1008 від 02.07.2018 за 2017 рік на суму 14833,05 грн., №109364-5602-1008 від 02.07.2018 за 2018 рік на суму 14833,05 грн. та №109365-5602-1008 від 02.07.2018 за 2016 рік на суму 14833, 05 грн. Податкові повідомлення - рішення позивачем не оскаржувались, а тому борг є узгодженим. З огляду на викладене, відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

20.05.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що предметом даного спору є оскарження податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, а не вказані податкові повідомлення - рішення, оскільки останні на адресу позивача не направлялися, як це передбачено статтею 286 ПК України, а відтак, вказані податкові повідомлення - рішення не існують та не породжують будь - яких правових наслідків для позивача. Також позивачем зазначено щодо фотокопії конверту, який було надано відповідачем 2 на вимогу ухвали суду, а саме, що з наданого доказу неможливо встановити ні поштове відправлення, яке знаходилось у конверті, ні адресата, якому був направлений вказаний конверт, ні зміст поштового відправлення, а тому наведений доказ, на думку позивача, не може бути розцінений судом як достатній, допустимий та достовірний.

На підставі поданих сторонами клопотань про закриття підготовчого провадження, 12.06.2019 судом закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.07.2019.

У судовому засіданні 03.07.2019 представником позивача та представником відповідача 2 заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на заявлені позивачем та відповідачем 2 клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження та неявку відповідача 1, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

16.10.2018 начальником Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області М.Косовським складено податкову вимогу № 6913-56/484, згідно якої станом на 15.10.2018 сума податкового боргу ОСОБА_1 по земельному податку з фізичних осіб становить 29 666 (двадцять дев`ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 10 коп.

Начальником Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області М.Косовським., відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, прийнято рішення від 16.10.2018 № 690 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 .

Вказані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу оскаржені ОСОБА_1 в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України №5103/6/99-99-17-05-15 від 31.01.2019 залишено без змін податкову вимогу ГУ ДФС у Київській області від 16.10.2018 №123871-56 та рішення про опис майна у податкову заяву від 16.10.2018 №690, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із вказаною податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, вважаючи, що вони прийняті відповідачами протиправно, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

За змістом пунктів 1-3 розділу ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року № 610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно ПК України покладається виконання такої функції.

Відповідно до пункту 2 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року № 610, податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.

Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до ПК України, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

За змістом пункту 1-6 розділу ІІІ наведеного Порядку, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Сума податкового боргу в податковій вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками.

Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи) наведена в додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, така податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, зокрема, даних відповідних інтегрованих карток.

Згідно статтей 88, 89 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пункт 89.1 статті 89 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).

Таким чином, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, складені у зв`язку із наявністю, на думку відповідача, у ОСОБА_1 станом на 16.10.2018 податкового боргу, що виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями №109363-5602-1008 від 02.07.2018, №109364-5602-1008 та №109365-5602-1008.

Представниками сторін не заперечувався факт самостійної сплати позивачем заборгованостіу розмірі 14 833, 05 грн. по земельному податку з фізичних осіб за 2018 рік на підставі отриманого позивачем податкового повідомлення - рішення №109363-5602-1008 від 02.07.2018.

Так, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Представником позивача заперечено узгодження у будь-якому вигляді вказаної суми та наголошено, що позивачем не отримано податкових повідомлень-рішень №109364-560-1008 від 02.07.2018 на суму 14833, 05 грн. та №109365-5602-1008 від 02.07.2018 на суму 14833, 05 грн.

Додатково представником позивача пояснено, що з фотокопії конверту, наданої відповідачем 2 як доказ направлення вказаних податкових повідомлень - рішень неможливо встановити ні поштове відправлення, яке знаходилось у конверті, ні адресата, якому було направлено вказаний конверт, ні зміст поштового відправлення.

З даного приводу суд зазначає таке.

Як встановлено пунктом 58.2. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Таким чином, проаналізувавши норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його надіслано на адресу за місцем проживання або останнім відомим її місцезнаходженням з повідомленням про вручення.

Матеріали справи свідчать, що податкові повідомлення - рішення №109364-560-1008 від 02.07.2018 та №109365-5602-1008 від 02.07.2018, якими позивачу нараховано земельний податок у сумі 29 666, 10 грн. надіслано податковим органом за адресою: АДРЕСА_1 , втім до контролюючого органу повернувся поштовий конверт з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

При цьому позивачем не спростовується, що зареєстрованим місцем проживання на день надіслання вказаних податкових повідомлень - рішень була адреса: АДРЕСА_1 .

За пунктом 59.1. статті 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 89.1.2. пункту 89.1. статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов висновку, що визначене податковими повідомленнями-рішеннями №109364-560-1008 від 02.07.2018 та №109365-5602-1008 від 02.07.2018 ОСОБА_1 грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 29 666,10 грн. є узгодженим, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення надіслані контролюючим органом на адресу позивача, що, в свою чергу, свідчить про наявність у нього податкового боргу та правомірність прийнятих Головним управлінням ДФС у Київській області податкової вимоги від 16.10.2018 №123871-56 та рішення про опис майна у податкову заставу №690 від 16.10.2018.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачами вимог пункту 286.5 статті 286 Податкового Кодексу України суд зазначає, що у будь-якому випадку порушення строку направлення податкових повідомлень - рішень само по собі не впливає на їх законність.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №821/122/16.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивачем під час розгляду справи не надано.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Начальника Ірпінського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Косовського Максима Вадимовича (адреса місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Шевченко, 2-А), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса місце знаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 12 липня 2019 року