Постанова

від 07.11.2019 по справі 320/1842/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1842/19 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Безименної Н.В.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Рудніцького О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Колеснікова І.С.) у справі за позовом ОСОБА_2 до начальника Ірпінського управління Головного управління ДФС у Київській області Косовського Максима Вадимовича, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до начальника Ірпінського управління Головного управління ДФС у Київській області Косовського Максима Вадимовича, Головного управління ДФС у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії начальника Ірпінського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Косовського Максима Вадимовича щодо підписання податкової вимоги від 16.10.2018 № 123871-56 та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.10.2018 №123871-56;

- визнати протиправними дії начальника Ірпінського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Косовського Максима Вадимовича щодо підписання рішення про опис майна у податкову заставу та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.10.2018 № 690 про опис майна у податкову заставу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що суд першої інстанції щодо посилання позивача на порушення відповідачами вимог пункту 286.5 статті 286 Податкового Кодексу України зазначав, що у будь-якому випадку порушення строку направлення податкових повідомлень - рішень само по собі не впливає на їх законність, що є неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки несвоєчасне отримання платником податку податкового повідомлення-рішення не свідчить про узгодженість грошового зобов`язання платника податків, а отже не є підставою для стягнення податкового боргу.

Апелянт вказує, що оскаржувані рішення ухвалені контролюючим органом з недотримання норм чинного законодавства, оскільки для виникнення у відповідачів права на направлення податкової вимоги та рішення про опис майна платника у податкову заставу, контролюючий орган повинен в межах строку, передбаченого п. 286.5. Податкового кодексу України попередньо розрахувати суму грошового зобов`язання та направити в порядку, передбаченому ст. 58 Податкового Кодексу України. Зважаючи на те, що контролюючий орган не направив в межах, передбачених ст. 286 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення у платника не міг виникнути податковий борг, а відтак відсутні правові підстави для направлення податкової вимоги про опис майна ОСОБА_2 у податкову заставу.

31.10.2019 до суду апеляційної інстанції від Головного управління ДФС у Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що податкові повідомлення-рішення належним чином вручені позивачу, в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалися, а відтак у силу положень Податкового кодексу України, вважаються узгодженими. У добровільному порядку позивач узгоджені податкові зобов`язання не сплатив, тому на виконання вимог ст. 59 ПК України, було направлено позивачу податкову вимогу.

Щодо посилання позивача на порушення вимог п. 286.5 ст. 286 ПК України, у будь-якому випадку порушення строку направлення податкових повідомлень-рішень само по собі не впливає на їх законність.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу міститься клопотання про заміну відповідача ГУ ДФС у Київській області у порядку процесуального правонаступництва на ГУ ДПС у Київській області (код СДРПОУ 43141377).

Розглянувши таке клопотання, колегією суддів встановлено, що згідно Постанови Кабінету Міністрів №1200 від 18.12.2018 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Також, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019, №26, ст.900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Тобто, фактично функції з реалізації державної податкової політики на разі виконуються Державною податковою службою України, в той час, згідно вищезазначених положень здійснення функцій Державної фіскальної служби припинено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до Переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються утворено Головне управління ДПС у Київській області, а відповідно до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, до Головного управління ДПС у Київській області приєднано Головне управління ДФС у Київській області.

Отже, в порядку статті 52 КАС України необхідно допустити заміну відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що 16.10.2018 начальником Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області М.Косовським складено податкову вимогу № 6913-56/484, згідно якої станом на 15.10.2018 сума податкового боргу ОСОБА_2 по земельному податку з фізичних осіб становить 29 666 (двадцять дев`ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 10 коп.

Начальником Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області М.Косовським., відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, прийнято рішення від 16.10.2018 № 690 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_2 .

Вказані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу оскаржені ОСОБА_2 в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України №5103/6/99-99-17-05-15 від 31.01.2019 залишено без змін податкову вимогу ГУ ДФС у Київській області від 16.10.2018 №123871-56 та рішення про опис майна у податкову заяву від 16.10.2018 №690, а скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із вказаною податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, вважаючи, що вони прийняті відповідачами протиправно, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

За змістом пунктів 1-3 розділу ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року № 610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно ПК України покладається виконання такої функції.

Відповідно до пункту 2 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року № 610, податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.

Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до ПК України, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

За змістом пункту 1-6 розділу ІІІ наведеного Порядку, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Сума податкового боргу в податковій вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками.

Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи) наведена в додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, така податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, зокрема, даних відповідних інтегрованих карток.

Згідно статей 88, 89 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пункт 89.1 статті 89 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).

Таким чином, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, складені у зв`язку із наявністю, на думку відповідача, у ОСОБА_2 станом на 16.10.2018 податкового боргу, що виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями №109363-5602-1008 від 02.07.2018, №109364-5602-1008 від 02.07.2018 та №109365-5602-1008 від 02.07.2018 .

При цьому, колегія суддів враховує, що у суді першої інстанції сторонами не заперечувався факт самостійної сплати позивачем заборгованості у розмірі 14 833, 05 грн. по земельному податку з фізичних осіб за 2018 рік на підставі отриманого позивачем податкового повідомлення - рішення №109363-5602-1008 від 02.07.2018 .

Так, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Позивач, заперечуючи узгодження у будь-якому вигляді суми податкового боргу наголошував, що ним не отримано податкових повідомлень-рішень №109364-560-1008 від 02.07.2018 на суму 14833, 05 грн. та №109365-5602-1008 від 02.07.2018 на суму 14833, 05 грн., та зазначав, що з фотокопії конверту, наданої як доказ направлення вказаних податкових повідомлень - рішень неможливо встановити ні поштове відправлення, яке знаходилось у конверті, ні адресата, якому було направлено вказаний конверт, ні зміст поштового відправлення.

Щодо таких доводів колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено пунктом 58.2. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення . У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин , податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення .

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Таким чином, проаналізувавши норми податкового законодавства, колегія суддів приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його надіслано на адресу за місцем проживання або останнім відомим її місцезнаходженням з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалі справи, податкові повідомлення - рішення №109364-560-1008 від 02.07.2018 та №109365-5602-1008 від 02.07.2018, якими позивачу нараховано земельний податок у сумі 29 666, 10 грн. надіслано податковим органом за адресою: АДРЕСА_1 , однак, разом з цим, до контролюючого органу повернувся поштовий конверт з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

При цьому позивачем не спростовується, що зареєстрованим місцем проживання на день надіслання вказаних податкових повідомлень - рішень була адреса: АДРЕСА_1 .

За пунктом 59.1. статті 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 89.1.2. пункту 89.1. статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить висновку, що визначене податковими повідомленнями-рішеннями №109364-560-1008 від 02.07.2018 та №109365-5602-1008 від 02.07.2018 ОСОБА_2 грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 29 666,10 грн. є узгодженим, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення надіслані контролюючим органом на адресу позивача, що, в свою чергу, свідчить про наявність у нього податкового боргу та правомірність прийнятих Головним управлінням ДФС у Київській області податкової вимоги від 16.10.2018 №123871-56 та рішення про опис майна у податкову заставу №690 від 16.10.2018, у зв`язку з чим, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо доводів апелянта про те, що Головним управлінням ДФС у Київській області порушено вимоги пункту 286.5 статті 286 Податкового Кодексу України, то колегія суддів вважає такі необґрунтованими, оскільки у будь-якому випадку порушення строку направлення податкових повідомлень - рішень само по собі не впливає на їх законність.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №821/122/16.

Щодо доводів апелянта про необхідність врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2018 у справі №802/467/16-а, колегія суддів зазначає, що така не може бути врахована, оскільки вказана постанова прийнята Верховним Судом за інших фактичних обставин справи, так, Верховний Суд у постанові від 22.08.2018 у справі №802/467/16-а зазначив, що з огляду на вищевикладене, а також те, що податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 №610-17 та податкова вимога від 13.10.2015 №1508-23 були надіслані відповідачу на невірну адресу, а саме: АДРЕСА_2 , внаслідок чого не отримані останнім, а грошове зобов`язання відповідно не набуло статусу узгодженого, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб за 2015 рік , що є відмінним від обставин даної справи.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, та не можуть бути підставою для скасування такого рішення.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачами в даному випадку виконаний.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про заміну відповідача задовольнити.

Допустити заміну відповідача (Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді Н.В. Безименна

О.О. Беспалов