Ухвала

від 18.12.2019 по справі 320/1842/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2019 року

Київ

справа № 320/1842/19

адміністративне провадження № К/9901/34317/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 320/1842/19 за позовом ОСОБА_1 до начальника Ірпінського управління Головного управління ДФС у Київській області Косовського Максима Вадимовича, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу ,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, предметом спору у якій було визнання протиправними дій начальника Ірпінського управління Головного управління ДФС у Київській області Косовського М.В. щодо підписання податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, а також скасування податкової вимоги, якою визначені грошові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 29 666,10 грн та рішення про опис майна у податкову заставу.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправними дій та скасування рішення контролюючого органу, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у загальній сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 29666,10 грн < 192100 грн).

На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

Посилання скаржника на невідповідність висновків суду правовій позиції Верховного Суду, викладену у справі №802/467/16-а, є безпідставними, оскільки правовідносини є відмінними від тих, які виникли між позивачем та ГУ ДФС у цій справі, зокрема щодо встановлених обставин, на підставі оцінки яких суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові. Так, у справі №802/467/16-а предметом спору було стягнення податкового боргу. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, з якими погодився Верховний Суд, виходили з того, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені за невірною адресою внаслідок чого не отримані відповідачем, тому суми за цими рішеннями не набули статусу узгоджених.

Натомість, у цій справі, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у сумі 29 666,10 грн є узгодженим, оскільки податкові повідомлення-рішення надіслані контролюючим органом на адресу позивача, але повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання", у зв`язку з чим вважаються врученими позивачу, а відтак, суми є узгодженими. Тому прийняті ГУ ДФС податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є правомірними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Натомість обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 320/1842/19 .

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду