Рішення

від 09.07.2019 по справі 440/1671/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1671/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ніценко А.О.,

представника позивача - Малофєєва А.І.,

представника відповідача - Пелих Н.М.,

представника третьої особи - Сидоренко Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа - Апеляційний суд Полтавської області в особі голови ліквідаційної комісії Визір Лідії Миколаївни, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

11.05.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної судової адміністрації України (надалі - ДСА України, відповідач), третя особа - Апеляційний суд Полтавської області в особі голови ліквідаційної комісії Визір Лідії Миколаївни (надалі також - третя особа), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, щодо не затвердження змін до штатного розпису на 2018 рік Апеляційного суду Полтавської області стосовно зміни посадового окладу судді ОСОБА_1 з 10.10.2018;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України затвердити зміни до штатного розпису на 2018 рік Апеляційного суду Полтавської області стосовно зміни посадового окладу судді ОСОБА_1 з 10.10.2018, що за результатами кваліфікаційного оцінювання 09.10.2018 підтвердив відповідність займаній посаді;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4710,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України 09.10.2018 року за результатами проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання позивача як судді апеляційного суду Полтавської області, ухвалила рішення про підтвердження його здатності здійснювати правосуддя у вказаному суді. На засіданні ВККС України у пленарному складі 22.12.2018 підтримано рішення ВККС України у складі колегії від 09.10.2018 про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя. У зв`язку з цим головою ліквідаційної комісії апеляційного суду Полтавської області на адресу ДСА України направлено зміни до штатного розпису апеляційного суду Полтавської області на 2018 рік. 24.01.2019 ДСА України затвердила зміни до штатного розпису з датою введення змін з 26.12.2018 - з наступного робочого дня після прийняття рішення ВККС України від 22.12.2018. Позивач вважає, що такий підхід суперечить вимогам Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та порушує передбачене статтями 43, 122, 140 Конституції України право на отримання винагороди, встановленої законом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву (а.с.46-54) зазначив, що остаточним рішенням у межах кваліфікаційного оцінювання, проведеного згідно пунктом 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, у разі подання Громадською радою доброчесності висновку, є рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, ухвалене Комісією у складі колегії, за умови його підтримання не менше ніж одинадцятьма членами Комісії. ВККС України у складі колегії прийнято рішення №1807/ко-18 від 09.10.2018, яким суддю апеляційного суду Полтавської області Маліченка В.В. визнано таким, що відповідає займаній посаді. Вказане рішення підтримано рішенням ВККС України №2023/ко-18 від 22.12.2018 у пленарному складі. На думку відповідача зміни до штатного Апеляційного суду Полтавської області на 2018 рік стосовно зміни посадового окладу позивача мають бути введені з 26.12.2018 - наступного робочого дня після прийняття рішення ВККС України від 22.12.2018.

11.06.2019 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи (а.с.56-58), в яких просить відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначено, що в спірних взаємовідносинах Апеляційний суд Полтавської області діяв у межах Закону.

12.06.2019 представник позивача надав до суду відповідь на відзив (а.с.67-72), у якій представник відхиляє доводи відповідача.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 . Постановою Верховної Ради України від 02.10.2012 №5324-VI обраний на посаду судді апеляційного суду Полтавської області безстроково.

Рішенням ВККС України від 20.10.2017 №106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі й ОСОБА_1

ВККС України у складі колегії прийнято рішення №1807/ко-18 від 09.10.2018, яким суддю апеляційного суду Полтавської області Маліченка В.В. визнано таким, що відповідає займаній посаді (а.с.14-17).

Вказане рішення підтримано рішенням ВККС України №2023/ко-18 від 22.10.2018 у пленарному складі. (а.с.18-20).

Між тим, Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" ліквідовано апеляційний суд Полтавської області та утворено Полтавський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Полтавську область, з місцезнаходженням у місті Полтава (а.с.60-63).

Рішенням Вищої Ради правосуддя від 10.01.2019 № 46/0/15-19 "Про переведення судді апеляційного суду Полтавської області Маліченка В.В. до Полтавського апеляційного суду" позивач переведений на посаду судді Полтавського апеляційного суду.

Наказом голови Полтавського апеляційного суду від 23.01.2019 №07-04/08 позивач зарахований до штату Полтавського апеляційного суду з 24.01.2019 (а.с.13).

Головою ліквідаційної комісії апеляційного суду Полтавської області 22.01.2019 направлено до ДСА України зміни до штатного розпису апеляційного суду Полтавської області на 2018 рік з 26.12.2018 у зв`язку з рішеннями ВККС України від 22.12.2018 №2023/ко-18 та від 09.10.2018 №1807/ко-18, у яких збільшено місячний фонд заробітної плати по посадовим окладам (а.с.85-86).

24.01.2019 ДСА України затвердила вказані зміни до штатного розпису з датою введення змін з 26.12.2018.

Позивач, не погоджуючись з цим, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частинами 1, 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIIІ від 02.06.2016 року (надалі - Закон №1402-VIIІ) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIIІ передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас, абзацом 1 пункту 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Натомість пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI.

Згідно з пунктом 24 (2б) розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: з 1 січня 2018 року для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 83 Закону №1402-VIIІ установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Згідно з частинами 1, 2, 9 статті 85 Закону №1402-VIIІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Іспит проводиться шляхом складення суддею анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у суді відповідної інстанції та спеціалізації.

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження суддівського досьє.

Статтею 87 Закону №1402-VIIІ передбачено, що Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з частиною 1 стаття 88 Закону №1402-VIIІ Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 року №81/зп-16 затверджено Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі - Регламент).

Пунктом 4.10 Регламенту унормовано порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності.

Згідно з підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону.

Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.

Рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення.

Відповідно до підпункту 4.10.9 пункту 4.10 Регламенту на засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, висновок та пояснення судді (кандидата на посаду судді), обставини, документи та матеріали, які були предметом розгляду під час співбесіди.

Питання розглядається шляхом заслуховування члена Комісії-доповідача, який інформує присутніх на засіданні членів Комісії про ухвалене Комісією у складі колегії рішення, зокрема про зміст висновку та пояснення судді (кандидата на посаду судді).

Підпунктом 4.10.10 пункту 4.10 Регламенту передбачено, що за результатами засідання у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, Комісія ухвалює одне з таких рішень:

- про підтримку рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

З вищевикладеного слідує, що остаточним рішенням у межах кваліфікаційного оцінювання, проведеного згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ, у разі подання Громадською радою доброчесності висновку, є рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді), ухвалене Комісією у складі колегії, за умови його підтримання не менше ніж одинадцятьма членами Комісії. Тобто, якщо рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді), ухвалене Комісією у складі колегії, буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії, воно набирає чинності з дня ухвалення.

Відтак, суд прийшов до висновку, що рішення колегії ВККС України №1807/ко-18 від 09.10.2018 про підтвердження відповідності судді ОСОБА_1 . займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), яке було підтримано 14 членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на засіданні 22.10.2018 року, набрало чинності 09.10.2018 року.

Тож позивач як суддя, що пройшов кваліфікаційне оцінювання, набув право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом №1402-VIIІ, з дня ухвалення ВККС України рішення №1807/ко-18 від 09.10.2018 про підтвердження його відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді). На той момент і до переведення до Полтавського апеляційного суду позивач перебував у штаті апеляційного суду Полтавської області, яким йому виплачувалася суддівська винагорода. У зв`язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання посадовий оклад позивача змінився (зріс), що потребує внесення змін до штатного розпису.

Згідно з частинами 1, 3 статті 148 Закону №1402-VIІІ фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів.

Частиною 1 статті 151 Закону №1402-VІІІ визначено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIІІ суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з пунктами 32, 39, 45, 47 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228, кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячні плани використання бюджетних коштів і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи, за винятком кошторисів, зазначених у пункті 33 цього Порядку (якщо законодавством не встановлено інший порядок затвердження).

У тижневий термін після затвердження штатних розписів головні розпорядники подають Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам зведені показники за мережею, штатними розписами і контингентами установ та одержувачів за формами, встановленими Мінфіном.

Штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року.

Зміни до штатних розписів вносяться у порядку та за формою, встановленими для їх затвердження.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішення Ради суддів України від 22.10.2010 року №12 (у редакції рішення Ради суддів України від 04.06.2015 року №50), ДСА України відповідно до покладених на неї завдань: 16) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, ДСА України та її територіальних управлінь; 21) затверджує за погодженням із головою апеляційного суду структуру і штатну чисельність (штатний розпис) апарату апеляційного суду в межах видатків на утримання відповідного суду.

Аналогічні повноваження передбачені у Положенні про Державну судову адміністрацію України, затвердженому рішенням Ради суддів України від 17.01.2019 №141/0/15-19.

Суд погоджується з доводами позивача, що у спірних правовідносинах відповідач не вірно трактує норми Закону №1402-VIІІ, що призвело до порушення прав позивача на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом №1402-VIІІ.

Вирішуючи даний спір суд вважає, що належним захистом прав позивача буде визнання протиправними дії ДСА України, які полягають у затвердженні змін до штатного розпису на 2018 рік Апеляційного суду Полтавської області стосовно зміни посадового окладу судді ОСОБА_1 . з 26.12.2018 та зобов`язати ДСА України затвердити зміни до штатного розпису на 2018 рік Апеляційного суду Полтавської області стосовно зміни посадового окладу судді ОСОБА_1 з 10.10.2018, що за результатами кваліфікаційного оцінювання 09.10.2018 підтвердив відповідність займаній посаді.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем не надано доказів та не наведено обставин які б свідчили про правомірність його дій у спірних правовідносинах.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 768,40, що підтверджується квитанцією від 10.05.2019 (а.с.4).

Крім того, під позивачем заявлене клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4710,00 грн.

Згідно пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд при цьому звертає увагу на положення частини шостої та сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що системний аналіз наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Крім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).

При цьому, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Положеннями частини третьої статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно частиною першою статті 26 Закону №5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 (далі - Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно частиною другою статті 30 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 статті 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п. 6 статті 1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд зазначає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: 1) ордер на надання правової допомоги ПТ № 137364 від 10.05.2019; 2) копію договору про надання правничої допомоги №09/05 від 09.05.2019 укладений між позивачем та адвокатом - Малофєєвим А.І., яким передбачено вартість години надання послуг складає 900,00 грн; 3) копію звіту про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом №10/05, в якому визначено загальну суму 4710,00 грн; 4) копію квитанції на оплату виконаних робіт, яка підтверджує сплату позивачем коштів у розмірі 4710,00 грн (а.с.36-40).

При цьому, суд зазначає, що такий розмір витрат на правову допомогу є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які зводяться до того, що позивач є професійним юристом - суддею Полтавського апеляційного суду та має достатній рівень знань для особистого захисту своїх прав. Кодекс адміністративного судочинства України не визначає заборони особам, що мають юридичну освіту, звертатися до суду через своїх представників (адвоката).

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. ОСОБА_7 угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

З огляду на викладене, враховуючи положення КАС України та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ДСА України на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4710,00 грн понесених позивачем при розгляді позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул.Липська,18/5, м.Київ,01021, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа - Апеляційний суд Полтавської області в особі голови ліквідаційної комісії Визір Лідії Миколаївни (вул.Соборності, 18, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02893077), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України, які полягають у затвердженні змін до штатного розпису на 2018 рік Апеляційного суду Полтавської області стосовно зміни посадового окладу судді ОСОБА_1 з 26.12.2018.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України затвердити зміни до штатного розпису на 2018 рік Апеляційного суду Полтавської області стосовно зміни посадового окладу судді ОСОБА_1 з 10.10.2018, що за результатами кваліфікаційного оцінювання 09.10.2018 підтвердив відповідність займаній посаді.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), витрати на правничу допомогу в сумі 4710,00 (чотири тисячі сімсот десять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення.

Повне рішення складено 12 липня 2019 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко