Ухвала

від 09.07.2019 по справі 910/22380/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.07.2019Справа № 910/22380/17

За поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

суддя Удалова О.Г.

у справі № 910/22380/17

за позовом фізичної особи-підприємця Давтян Марини Едуардівни

до фізичної особи-підприємця Бабенка Ігоря Станіславовича

про стягнення 156 253,14 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/22380/17 за позовом фізичної особи-підприємця Давтян Марини Едуардівни (далі - ФОП Давтян М.Е. , позивач, стягувач) до фізичної особи-підприємця Бабенка Ігоря Станіславовича (далі - ФОП Бабенка І.С., відповідач, боржник) про стягнення 156 253,14 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 у справі № 910/22380/17 позов ФОП Давтян М . Е . задоволено, вирішено стягнути з ФОП Бабенка І.С . 126 000,00 грн. заборгованості, 11 103,12 грн. пені, 17 855,02 грн. втрат від інфляції, 1 295,00 грн. 3% річних, 2 343,80 грн. судового збору, 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

07.05.2018 на виконання вищевказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 задоволено заяву ФОП Давтян М.Е., змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 у справі № 910/22380/18 шляхом звернення стягнення на майно ФОП Бабенка І.С. на користь ФОП Давтян М.Е. у розмірі 126 000,00 грн. заборгованості, 11 103,12 грн. пені, 17 855,02 грн. втрат від інфляції, 1 295,00 грн. 3% річних, 2 343,80 грн. судового збору, 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

05.07.2019 до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича (далі - приватний виконавець) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України Бабенка Ігоря Станіславовича без вилучення паспортного документа до повного виконання зобов`язання згідно з наказом господарського суду міста Києва від 07.05.2018 по справі № 910/22380/17.

В обґрунтування вищевказаного подання приватний виконавець посилається на те, що на його виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 56875423, відкрите 27.07.2018 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 у справі № 910/22380/18. З моменту відкриття виконавчого провадження боржник не виконав рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 у справі № 910/22380/17 у повному обсязі, не вчинив жодних дій, спрямованих на його виконання, не надав приватному виконавцю пояснень щодо причин не виконання рішення суду, не з`явився на виклик приватного виконавця. Однак, не зважаючи на невиконання рішення суду боржник згідно з відомостями, наданими Державною прикордонною службою України, неодноразово протягом травня 2018 року - травня 2019 року здійснював виїзд за кордон. Вказані обставини, на думку приватного виконавця, є достатніми для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника - Бабенка І.С .

Відповідно до положень ст. 337 Господарського процесуального кодексу України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З метою своєчасного розгляду подання приватного виконавця та забезпечення можливості заявника з`явитись до суду для його розгляду, судом було здійснено повідомлення заявника про час та місце розгляду його подання (телефонограма, яку прийняв особисто заявник, знаходиться у матеріалах справи).

З наведеного слідує, що судом було вчинено всі можливі дії для повідомлення заявника про дату, час та місце розгляду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

У судове засідання 09.07.2019 представник приватного виконавця не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що термін розгляду такого повідомлення закріплений чинним законодавством, приватний виконавець, звертаючись до суду з даним поданням, не міг не знати про порядок та строки його розгляду, тому суд дійшов висновку про можливість розгляду вказаного подання без участі приватного виконавця.

Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В., суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи-боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Таким чином, означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням треба розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли у боржника є об`єктивна можливість виконати такий обов`язок (наявність майна, грошових коштів тощо) і такому виконанню не перешкоджають обставини, що не залежать від волі боржника (непереборні сили, події тощо).

При цьому, зважаючи на те, що за приписами ст. 337 Господарського процесуального кодексу України розгляд подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України здійснюється без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, а суб`єкт звернення - державний або приватний виконавець, є єдиною особою, яка повідомляється судом про час та місце розгляду такого подання, саме на державного або приватного виконавця покладається обов`язок доказування наявності обставин, якими заявник обґрунтовує своє подання.

Приватний виконавець не надав доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон і відповідно має реальну можливість виїхати за межі України. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у Листі від 01.02.2013 Верховного Суду України Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України .

Зі змісту Листа від 01.02.2013 Верховного Суду України Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вбачається, що однією з підстав для відмови у задоволенні подань є відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Проте, всупереч наведеному, приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення боржником свідомих діянь, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення по цій справі. Також приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів, що свідчать про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання, оскільки заявником не долучено до матеріалів подання належних та допустимих доказів (опису вкладення, фіскального чеку підприємства поштового зв`язку) на підтвердження направлення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 56875423 від 27.07.2018, а також виклику державного/приватного виконавця № 56875423 від 03.06.2019.

Поряд з наведеним суд зазначає, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, закріплено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Бабенка Ігоря Станіславовича .

Керуючись ст.ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Бабенка Ігоря Станіславовича .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.07.2019.

Суддя О.Г. Удалова