Рішення

від 08.07.2019 по справі 915/487/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Справа № 915/487/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

секретар судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача - Пономаренко Ю.П. - дов.№б/н від 30.05.2019

представник відповідача в судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» , 65059, м.Одеса , вул.Краснова , буд.1, к.62; поштова адреса: а/с18, м.Одеса , 65058

до відповідача : Державного підприємства «Науково - виробничого комплексу газотурбобудування «Зоря - Машпроект» , 54018, м.Миколаїв , проспект Жовтневий, буд.42А

про : стягнення заборгованості у розмірі 33 420,24 грн.

11.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» (далі - ТОВ «Промсервіс» ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 15.02.2019, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства «Науково - виробничого комплексу газотурбобудування «Зоря - Машпроект» (далі - ДП НВКГ «Зоря - Машпроект» ) заборгованості у розмірі 33420,24 грн. з якої: 26577,60 грн. - основна сума заборгованості, 1854,53 грн. - інфляційні втрати, 4599,92 грн. - пеня, 408,19 грн. - 3% річних а також 4500,00 грн. витрат та послуги адвоката.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач оплату за поставлений товар у строки визначені договором поставки №2468 від 12.07.2017 та Договору поставки №3134 від 15.03.2018 не здійснив, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 15.04.2019 о 12 год. 20 хв., запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України.

01.04.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає повністю та наводить свій розрахунок нарахувань штрафних санкцій. Так, щодо пені в сумі 4599 грн. 92 коп. відповідач зазначає, що її нарахування виконано у невідповідний період та не вірно, адже згідно п. 5.2 договорів поставки, остаточний розрахунок у розмірі 70% здійснюється не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару на склад покупця і здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а оскільки поставка відбулася 23.07.2018 та 24.07.2018 за видатковими накладними №107 від 23.07.2018 та №110 від 24.07.2018, то строк оплати (10 банківських днів) закінчується 04.08.2018 та 07.08.2018, а враховуючи п. 7.2 договорів, за умовами яких в разі порушення, більш ніж на 30 календарних днів , строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, право позивача на стягнення пені за видатковою накладною №107 від 23.07.2018 починається з 03.09.2018 (04.08.2018+30 к.д .), а ні з 13.08.2018, як то визначає позивач, так і за видатковою накладною №110 від 24.07.2018 початок нарахування пені має відбуватися з 06.09.2018 (07.08.2018+30 к.д .), а ні з 13.08.2018 відповідно. Відповідач зазначає, що позивачем пеня нарахована на загальну суму основного боргу, тобто 26 557,60 грн. з 13.08.2018, але сума пені повинна розраховуватися за кожним простроченням окремо. За розрахунком відповідача сума нарахованої пені складає 4311 грн. 71 коп., яку відповідач просить зменшити вдвічі на підставі ст. 233 ГК України з посиланням на скрутне фінансове становище через наступні обставини: 1) підприємство зазнає втрати ринку збуту товарів військового призначення, що спричинило імпортозаміщення даної категорії товарів та негативно відобразилось на об`ємах виробництва внаслідок визнання Російської Федерації державою-агресором постановою Верховної Ради України від 27.05.2015 № 129-УШ «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» ; 2) підприємство змушене користуватись банківськими кредитами, в т. ч. в іноземній валюті та внаслідок девальвації гривні зазнає постійних витрат у вигляді сплати процентів; 3) підприємство є учасником Державного концерну «Укроборонпром» , та об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави., а відтак фінансове становище відповідача прямо залежить від становища у економіці та безпеці держави Україна, а безпека держави прямо залежить від сталої господарської діяльності відповідача. Наявне на цей час нестабільне становище у економіці та безпеці держави (проведення Україною антитерористичної операції, а від 30.04.2018 р. - Операція об`єднаних сил, інфляційні коливання, проведення політики імпортозаміщення у зв`язку із агресією РФ та інш .) прямо впливає на фінансове становище відповідача. Відповідач відзначив, що позивач та інші учасники господарських відносин не зазнали збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань (відповідно до вимог ст. 73, ст. 74 ГПК України доказів наявності у позивача і інших учасників господарських відносин таких збитків до позовної заяви позивачем не додано). Також відповідач не погоджується з вимогою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн., оскільки не відомо з чого саме складається сума таких витрат та чи відповідає дана сума принципу їх співмірності, посилається на відсутність доказів понесення витрат та акту наданих послуг.

15.04.2019 від позивача до суду надійшла заява про приєднання до матеріалів справи відповіді на відзив, розрахунку заборгованості по кожному договору, копію рахунку на оплату гонорару за представництво в суді, виписки із карткового рахунку про сплату гонорару та акту про надання правових послуг.

У відповіді на відзив, позивач не погодився з висновком відповідача про те, що п.7.2 договору передбачено нарахування пені після спливу 30-ти денного календарного строку, а не з моменту поставки товару та зазначив, що заявлені ним штрафні санкції в сумі 4599 грн. 92 коп. не є надмірними і не становлять загрозу для виконання умов договорів з іншими контрагентами відповідача.

У судовому засіданні 15.04.2019 о 12 год. 20 хв. судове засідання відкладено на 23.04.2019 о 14 год. 00 хв.

18.04.2019 від позивача до суду надійшла заява про слухання справи за його відсутності та уточнюючий розрахунок заборгованості.

23.04.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання в порядку ч. 5 ст. 250 ГПК України про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Клопотання мотивоване тим, що при ознайомленні з матеріалами справи йому стало відомо, що позивачем надано суду уточнюючий розрахунок, в якому змінено розмір позовних вимог з суми 33420 грн. 24 коп. на суму 33422 грн. 62 коп. Дана обставина не була відома відповідачу станом на момент встановлення судом строку для надання заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.04.2019 клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження судом задоволено та ухвалено перейти до розгляду справи №915/487/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на « 20» травня 2019 року о 15 год. 00 хв. Запропоновано позивачу визначитись з розміром стягуваної суми та зазначити складові сум окремо по кожному договору поставки (основний борг, інфляційні втрати, 3% річних, пеня).

15.05.2019 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що загальна сума заборгованості згідно уточнюючого розрахунку складає суму 33445,10 грн., з якої: 28 422,83 грн. - сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції; 5 022,27 грн. - 3% річних та пеня (або окремо за договором № 2468 -17 323,22 грн. із яких:14 727,29 (13776,00 + 951,29) грн. - сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції; 2 384,35 грн. - пеня; 211,58 грн.- 3 % річних; або також окремо за договором №3134 -16 121,88 грн. із яких: 13 695,54 (12801,50+893,94) грн. - сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції; 2 229,58 грн. - пеня; 196,76 грн.-3 % річних), проте наголошує, що, незважаючи на відмінність в сторону збільшення суми заборгованості, яка міститься в уточненому розрахунку, що додається, остаточні вимоги заявлені у позовній заяві від 15.02.2019 р. залишаються незмінними і становлять загальну суму, яка дорівнює 33 420,24 ґрн ., із яких: заборгованість з урахуванням індексу інфляції складає - 28412.13 грн.; сума 3% річних та пені - 5008,11 грн.

У судовому засіданні 20.05.2019 підготовче засідання відкладено на 06.06.2019 на 11 год. 30 хв.

03.06.2019 від позивача до суду надійшла заява про слухання справи за його відсутності.

06.06.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання від 06.06.2019 №17/1-4145, в якому він просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з посиланням на те, що позивачем не доведено факту належного та допустимого надання правничої допомоги на суму 4500 грн. і дана сума є неспівмірною, оскільки справа є малозначною та позивачем не надано доказу надання правничої допомоги, а саме: акту виконаних робіт (наданих послуг) в рамках провадження справи №915/487/19; квитанції про оплату позивачем 4500 грн. за надання правничої допомоги; доказів ведення книги обліку доходів та витрат, затвердженою наказом Міндоходів від 16.08.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що брали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за №1686/24218.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №915/487/19 до судового розгляду по суті на 08 липня 2019 року.

19.06.2019 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 26 577,60 грн. та просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних, інфляційні, судовий збір та витрати на правову допомогу адвоката.

27.06.2019 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій зазначає, що відповідачем 13.06.2019 було сплачено основну заборгованість, тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача 26 577,60 грн. основного боргу слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору. Крім того, просить суд заяву про зменшення позовних вимог залишити без розгляду, оскільки її було подано після спливу встановленого п.2 ч.2 ст.46 ГПК України строку.

08 .07.2019 позивач надав суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку в якій просить суд поновити пропущений строк на подання заяви про зменшення позовних вимог. Зазначає, що ухвалою суду від 06.06.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу 3915/487/19 до судового розгляду по суті на 08 липня 2019 року. Станом на 13.06.2019 відповідач оплатив заборгованість у розмірі 26 577,60 грн. Вказує, що поважність причини пропуску процесуального строку подання заяви про зменшення позовних вимог полягає в тому, що оплата заборгованості відбулась де-факто 13.06.2019 після закінчення перебігу процесуального строку на подання такої заяви 07.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.07.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Промсервіс про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки, судом відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Промсервіс в задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про зменшення позовних вимог, то заяву про зменшення позовних вимог слід залишити без розгляду.

08.07.2019 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій просить суд розглянути справу без часті представника відповідача, у зв`язку з великою кількістю судових справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

1) 12.07.2017 між ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» (далі - покупець) та ТОВ «Промсервіс» (далі - постачальник) укладено договір поставки №2468, у відповідності до умов якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю запасні частини до верстатів (далі - товар), зазначений в Специфікації №1 (Специфікаціях), що є додатком №1 до цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам розміром визначаються Специфікацією №1 та іншими Специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами.

У відповідності до п. 3.2 укладеного договору, постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки DDP, пр.Богоявленський , 42а, м.Миколаїв , Україна ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» , відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів « INCOTERMS» у редакції 2010 року.

Згідно п. 3.4 договору строк поставки товару зазначається у специфікації №1(специфікаціях).

Поставка товару здійснюється на підставі та у відповідності до підписаної сторонами Специфікації №1 (Специфікацій) (п.3.6 Договору).

Відповідно до п. 3.7 договору, при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок - фактуру; видаткову накладну; товарно - транспортну накладну або декларацію перевізника; сертифікат відповідності/сертифікат якості або завірену постачальником копію (якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації); паспорт та/або керівництво з експлуатації товару. У разі ненадання або надання в неповному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим.

Згідно п. 4.1 договору, поставка здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації №1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару. Ціна на товар зазначається в Специфікації №1 (Специфікаціях), формується в гривнях та може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін, шляхом підписання Додаткової угоди до договору (п.4.2 Договору).

Ціна договору становить 24480 грн., у т.ч. ПДВ - 4080 грн., згідно Специфікації №1 та може збільшуватися на суму підписаних в подальшому сторонами Специфікацій з обов`язковим зазначенням суми договору у специфікації (п. 4.4 договору).

Оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка) (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата по даному договору здійснюється наступним чином:

- передоплата у розмірі 30% від суми специфікації здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів від дати отримання рахунку постачальника на оплату;

- остаточний розрахунок у розмірі 70% за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару на склад покупця і здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Згідно п. 10.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

12.04.2018 сторонами підписано специфікацію №6, згідно якої поставці підлягав обумовлений договором товар, а саме - насос PROKON PUMP 1308 P (4шт.), на загальну суму разом з ПДВ 19680 грн. Строк поставки товару сторонами визначений протягом 20 робочих днів від дати перерахування передплати покупцем згідно п. 5.2 договору (а.с.17).

На виконання п. 5.1 договору та на оплату покупцем товару постачальником виставлено рахунок від 05.05.2018 №СФ-0000119 на суму 19680 грн. (а.с.24).

Як зазначає позивач в позовній заяві, що й не заперечене відповідачем, останній 18.07.2018 здійснив оплату 30% вартості товару в сумі 5904 грн. згідно виставленого рахунку.

На виконання договірних зобов`язань та на підставі специфікації №6 ТОВ «Промсервіс» поставило ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» обумовлений договором товар, а саме - насос PROKON PUMP 1308 P (4 шт ), на загальну суму разом з ПДВ 19680 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.07.2018 №РН-0000110 (а.с.26)

Остаточний розрахунок у розмірі 70% від вартості поставленого товару в сумі 13776 грн. згідно п. 5.2 договору ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару останнє не здійснило.

2) 15.03.2018 між ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» (далі - покупець) та ТОВ «Промсервіс» (далі - постачальник) укладено договір поставки №3134, у відповідності до умов якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю насосно-компресорне обладнання та запчастини до нього (далі - товар), зазначений в Специфікації №1 (Специфікаціях), що є додатком №1 до цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам розміром визначаються Специфікацією №1 та іншими Специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами.

У відповідності до п. 3.2 укладеного договору, постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки DDP, пр .. Богоявленський , 42а, м.Миколаїв , Україна ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» , відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів « INCOTERMS» у редакції 2010 року.

Згідно п. 3.4 договору поставки від 15.03.2018 №3134 товар поставляється в наступні строки: 20 календарних днів з моменту перерахування покупцем попередньої оплати згідно п. 5.2 договору з можливістю дострокової поставки

Поставка товару здійснюється на підставі та у відповідності до підписаної сторонами Специфікації №1 (Специфікацій) (п.3.6 Договору).

Відповідно до п. 3.7 договору, при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок - фактуру; видаткову накладну; товарно - транспортну накладну або декларацію перевізника; сертифікат відповідності/сертифікат якості або завірену постачальником копію (якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації); паспорт та/або керівництво з експлуатації товару. У разі ненадання або надання в неповному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим.

Згідно п. 4.1 договору, поставка здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації №1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Ціна на товар зазначається в Специфікації №1 (Специфікаціях), формується в гривнях та може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін, шляхом підписання Додаткової угоди до договору (п.4.2 Договору).

Сума договору, згідно специфікації №1 становить 18288 грн., у т.ч. ПДВ - 3048 грн. та може збільшуватися на суму підписаних в подальшому сторонами Специфікацій. Сума договору зазначається у специфікаціях до договору та не може перевищувати 300000 грн. (п. 4.4 договору).

Оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка) (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата по даному договору здійснюється наступним чином:

- передоплата у розмірі 30% від суми специфікації здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів від дати отримання рахунку постачальника на оплату;

- остаточний розрахунок у розмірі 70% за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару на склад покупця і здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 10.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

В специфікації №1 ТОВ «Промсервіс» зобов`язалося поставити, а ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» прийняти й оплатити обумовлений договором товар, а саме - електронасос П-25М (6 шт.) загальною вартістю разом з ПДВ в сумі 18288 грн.

На виконання п. 5.1 договору та на оплату покупцем товару постачальником виставлено рахунок від 19.03.2018 №СФ-0000076 на суму 18288 грн. (а.с.23).

Як зазначає позивач в позовній заяві, що й не заперечене відповідачем, останній 18.07.2018 здійснив оплату 30% вартості товару в сумі 5486 грн. 40 коп. згідно виставленого рахунку.

На виконання договірних зобов`язань та на підставі специфікації №1 ТОВ «Промсервіс» поставило ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» обумовлений договором товар, а саме - електронасос П-25М (6 шт.), на загальну суму разом з ПДВ 18288 грн., що підтверджується видатковою накладною від 23.07.2018 №РН-0000107 (а.с.25)

Остаточний розрахунок у розмірі 70% від вартості поставленого товару в сумі 12801 грн. 60 коп. згідно п. 5.2 договору ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару не здійснило.

13.11.2018 сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, яким погоджена залишок заборгованості в сумі 26577 грн. 60 коп. (а.с . 30)

У зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань ТОВ «Промсервіс» звернулося до ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» з претензією від 21.11.2018 №7 (а.с . 27) з проханням вирішити питання щодо погашення боргу за поставлені електронасос П-25М згідно рахунку №СФ-0000076 в сумі 12801 грн. 60 коп. та насос PROKON PUMP 1308 P згідно рахунку №СФ-0000119 в сумі 13776 грн., а всього в сумі 26577 грн. 60 коп.

У відповіді від 13.12.2018 №17/1-9634 ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» повідомило, що підприємством оплата боргу буде здійснена найближчим часом.

Проте, заборгованість у сумі 26577 грн. 60 коп. відповідачем не була погашено, що призвело до звернення позивача до господарського суду із відповідним позовом про стягнення в судовому порядку.

Відповідач у наданій до суду заяві вказав, що ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» сплатило позивачу основну заборгованість у розмірі 26 577,60 грн. 13 червня 2019 року у повному обсязі, що також підтверджено позивачем.

Відповідно до п.2) ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідач здійснив оплату основного боргу в суму 26 577,60 грн., то провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 26 577,60 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 712 ЦК України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 7.2 укладених сторонами обох договорів, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Згідно наданого до суду уточнюючого розрахунку разом з додатковими поясненнями (вх№8010/19 від 15.05.2019) позивач здійснив нарахування пені за несвоєчасну оплату: 1) видаткової накладної від 24.07.2018 №РН-0000110 за договором від 12.07.17. №2468 за період з 24.08.2018 по 15.02.2019 в сумі 2384 грн. 35 коп.; 2) видаткової накладної від 23.07.2018 №РН-0000107 за договором від 15.03.18. №3134 за період з 23.08.2018 по 15.02.2019 в сумі 2229 грн. 58 коп. проте з таким розрахунком пені суд погодитися не може.

Так як вже зазначалося остаточний розрахунок у розмірі 70% від вартості поставленого товару згідно п. 5.2 договору обох договорів ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» повинно було здійснити не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару.

1) Поставка товару за видатковою накладною №РН-0000110 здійснена 24.07.2018, отже десятий банківський день від дати поставки товару припадає на 07.08.2018, а враховуючи вимоги п. 7.2 укладеного сторонами договору від 12.07.17. №2468, яким передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, початок періоду нарахування пені не може бути раніше 06.09.2018.

2) Поставка товару за видатковою накладною №РН-0000107 здійснена 23.07.2018, отже десятий банківський день від дати поставки товару припадає на 06.08.2018, а враховуючи вимоги п. 7.2 укладеного сторонами договору від 15.03.18. №3134, яким передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, початок періоду нарахування пені не може бути раніше 05.09.2018.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою системи «Законодавство» , пеня: 1) за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000110 від 24.07.2018 за договором від 12.07.17. №2468 за період з 07.09.2018 (початок періоду встановлений судом) по 15.02.2019 (кінець періоду визначений позивачем) склала суму 2201 грн. 15 коп.; 2) за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000107 від 23.07.2018 за договором від 15.03.18. №3134 за період з 06.09.2018 (початок періоду встановлений судом) по 15.02.2019 (кінець періоду визначений позивачем) склала суму 2057 грн. 73 коп.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 4258 грн. 88 коп. , з якої: 2201 грн. 15 коп. - пеня за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000110 від 24.07.2018 за договором від 12.07.17. №2468 за період з 05.09.2018 по 15.02.2019 та 2057 грн. 73 коп. - пеня за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000107 від 23.07.2018 за договором від 15.03.18. №3134 за період з 03.09.2018 по 15.02.2019.

Відповідач звертався до суду із проханням про зменшення розміру пені на підставі ст. 233 ГК України з посиланням на скрутне фінансове становище через наступні обставини: 1) підприємство зазнає втрати ринку збуту товарів військового призначення, що спричинило імпортозаміщення даної категорії товарів та негативно відобразилось на об`ємах виробництва внаслідок визнання Російської Федерації державою-агресором постановою Верховної Ради України від 27.05.2015 № 129-УШ «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» ; 2) підприємство змушене користуватись банківськими кредитами, в т. ч. в іноземній валюті та внаслідок девальвації гривні зазнає постійних витрат у вигляді сплати процентів; 3) підприємство є учасником Державного концерну «Укроборонпром» , та об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави., а відтак фінансове становище відповідача прямо залежить від становища у економіці та безпеці держави Україна, а безпека держави прямо залежить від сталої господарської діяльності відповідача. Наявне на цей час нестабільне становище у економіці та безпеці держави (проведення Україною антитерористичної операції, а від 30.04.2018 р. - Операція об`єднаних сил, інфляційні коливання, проведення політики імпортозаміщення у зв`язку із агресією РФ та інш .) прямо впливає на фінансове становище відповідача. Відповідач відзначив, що позивач та інші учасники господарських відносин не зазнали збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань (відповідно до вимог ст. 73, ст. 74 ГПК України доказів наявності у позивача і інших учасників господарських відносин таких збитків до позовної заяви позивачем не додано).

Оцінивши викладені відповідачем обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за Договором, причини неналежного виконання зобов`язання, судом враховано, що підприємство відповідача має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, відповідач є підприємством оборонно - промислового комплексу, а також враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені за договором від 12.07.17. №2468 на 50% (2201,15 грн. - 50%) до 1 100,58 грн. та за договором від 15.03.18. №3134 на 50% (2 057,73 грн. - 50%) до 1 028,87 грн.

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги ТОВ «Промсервіс» про стягнення з відповідача нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, цивільним законодавством передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Позивач нарахував та просить стягнути з ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» 3% річних за період з 13.08.2018 по 15.02.2019: 1) в сумі 211 грн. 58 коп. - за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000110 від 24.07.2018 за договором від 12.07.17. №2468 ; 2) в сумі 196 грн. 76 коп. за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000107 від 23.07.2018 за договором від 15.03.18. №3134.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою системи «Законодавство» 3% річних за період з 13.08.2018 по 15.02.2019 склав суми: 1) 211 грн. 73 коп. - за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000110 від 24.07.2018 за договором від 12.07.17. №2468 ; 2) 196 грн. 76 коп. за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000107 від 23.07.2018 за договором від 15.03.18. №3134.

При перевірці суми 3% річних за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000110 від 24.07.2018 за договором від 12.07.17. №2468 за розрахунком суду сума 3% річних склала більшу суму, ніж заявлена позивачем, а тому, враховуючи принцип диспозитивності суд погоджується з розрахунком 3% річних, здійсненого позивачем.

За таких обставин 3% річних, розраховані позивачем за період з 13.08.2018 по 15.02.2019 підлягають задоволенню в повному обсязі в загальній сумі 408 грн. 34 коп. , з якої: 211 грн. 58 коп. - 3% річних за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000110 від 24.07.2018 за договором від 12.07.17. №2468 та 196 грн. 76 коп. - 3% річних за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000107 від 23.07.2018 за договором від 15.03.18. №3134.

Позивач нарахував та просить стягнути з ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» інфляційні втрати за період з 13.08.2018 по 15.02.2019: 1) в сумі 951 грн. 29 коп. - за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000110 від 24.07.2018 за договором від 12.07.17. №2468 ; 2) в сумі 893 грн. 94 коп. за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000107 від 23.07.2018 за договором від 15.03.18. №3134.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою системи «Законодавство» інфляційні втрати за період з 13.08.2018 по 15.02.2019 склав суми: 1) 961 грн. 99 коп. - за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000110 від 24.07.2018 за договором від 12.07.17. №2468 ; 2) 893 грн. 94 коп. за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000107 від 23.07.2018 за договором від 15.03.18. №3134.

При перевірці суми інфляційних втрат за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000110 від 24.07.2018 за договором від 12.07.17. №2468 за розрахунком суду сума інфляційних втрат склала більшу суму, ніж заявлена позивачем, а тому, враховуючи принцип диспозитивності суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат, здійсненого позивачем.

За таких обставин інфляційні втрати, розраховані позивачем за період з 13.08.2018 по 15.02.2019 підлягають задоволенню в повному обсязі в загальній сумі 1845 грн. 23 коп. , з якої: 951 грн. 29 коп. - інфляційні втрати за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000110 від 24.07.2018 за договором від 12.07.17. №2468 та 893 грн. 94 коп . - інфляційні втрати за несвоєчасну оплату видаткової накладної №РН-0000107 від 23.07.2018 за договором від 15.03.18. №3134.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Промсервіс» .

Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

Відповідач проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу заперечує та просить суд їх зменшити.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ) передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись .

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Між ОСОБА_1 (надалі - адвокат), що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №953 від 17.12.2002 та ТОВ «Промсервіс» (надалі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги від 12.02.2019 за умовами якого, адвокат зобов`язався надавати клієнту правову допомогу в справі щодо захисту прав та інтересів останнього, зокрема в судах, з питання вирішення господарської суперечки щодо відшкодування заборгованості з ДП НВКГ «Зоря» -«Машпроект» по договорам поставки, а клієнт - сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Правова допомога полягає в зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи, наданні усних і письмових консультацій та роз`яснень з правових питань, що стосуються справи, складанні необхідних по справі процесуальних документів, скарг, претензій, запитів, позовних заяв тощо, виконанні окремих доручень клієнта, що стосується справи, представництві клієнта, зокрема в судах (п. 2.1 договору).

За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) одноразово в розмірі 4500 грн., пов`язаний з виконанням доручення на протязі трьох днів з моменту набрання чинності договором. Решту гонорару виплачується безпосередньо перед проведенням судового засідання (п. 3.1 -3.2 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення результату чи виконання адвокатом дій, необхідних для досягнення результату по справі (п.4.1 договору).

Обговорена сторонами в п. 3.1 договору сума була сплачена позивачем на рахунок адвоката 20.02.2019 згідно виписки з особового рахунку (а.с . 50).

Зі складеного сторонами акту про надання правових послуг (а.с . 49) вбачається, що адвокатом впродовж лютого-квітня 2019 року надані наступні послуги юридичного характеру: правовий аналіз постачання продукції, документів та платежів за 2018; підготовка та надсилання претензійного листа №7 від 21.11.2018; підготовка документів для судового розгляду; складання позовної заяви; подання процесуальних документів до господарського суду; представлення інтересів замовника в Господарському суді Миколаївської області під час підготовчого судового засідання 15.04.2019.

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, а саме: договір про надання правової допомоги від 12.02.2019, акт від 15.04.2019 про надання правових послуг (гонорар) згідно договору про надання правової допомоги без № від 12.02.2019, рахунок на оплату гонорару №420 від 12.02.2019, виписка по рахунку щодо зарахування суми гонорару у розмірі 4 500,00 грн.

Суд також зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірний зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також предметом позовних вимог, тому підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 130, 195, 196, 210, 220, п.2) ч.1 ст.231, ст.ст.232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі, в частині стягнення основної заборгованості в сумі 26577 , 6 0 грн., закрити .

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства «Науково - виробничого комплексу газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» (54018, м.Миколаїв , пр.Богоявленський , буд.42А, ідентифікаційний код 31821381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс» (65059, м.Одеса, вул.Краснова, буд.1, к.62, ідентифікаційний код 31073084) 951 грн. 29 коп. - інфляційних втрат за договором від 12.07.17. №2468, 893 грн. 94 коп. - інфляційних втрат за договором від 15.03.18. №3134; 211 грн. 58 коп. - 3% річних за договором від 12.07.17. №2468; 196 грн. 76 коп. - 3% річних за договором 15.03.18. №3134; 1 100 грн. 58 коп. - пені за договором від 12.07.17. №2468; 1 028 грн. 87 коп. - пені за договором 15.03.18. №3134, судовий збір в сумі 1901 грн. 79 коп. та 4 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 08.07.2019, повний текст рішення складено та підписано 11.07.2019

Суддя Н.О. Семенчук