Рішення

від 27.06.2019 по справі 925/297/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м. Черкаси справа № 925/297/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Веліканов К.С. - адвокат;

від відповідача: Рибницька І.О. - адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" (м. Жмеринка, Вінницька область) до державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" (м. Умань, Черкаська область) про зобов`язання повернути майно та стягнення 240 000,00 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогами про:

- зобов`язання державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" за актом приймання передачі наступне обладнання: автомат для наклеювання акцизних марок марки Э.Ф.1400; компресор "Кентавр" марки 50/30; апарат для наклеювання етикеток марки Э.Ф.1400; машину для ополіскування пляшок марки БЗ-ОМВ-6; апарат по розливу рідких сумішей марки Ж7 ДНП-3; закупорювальну машину марки Ж7 ВУМ-3; апарат для наклеювання етикеток марки Л5-ВЕЮ; машину для пакування продукції марки УМТ-600м.;

- стягнення неустойки в розмірі 240 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018, від подальшого виконання якого позивач відмовився через систематичне порушення його умов з боку відповідача.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги лише в частині стягнення неустойки в розмірі 240 000,00 грн., а в частині зобов`язання державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" за актом приймання передачі обладнання згідно заявленого переліку просить суд закрити провадження на підставі ст. 231 ГПК України у зв`язку з виконанням відповідачем цього зобов`язання та фактичним повернення майна позивачу в ході вирішення спору.

В ході розгляду справи представник відповідача заперечував проти позовних вимог в повному обсязі та просив у позові відмовити з підстав, що немає належних та допустимих доказів виконання сторонами та припинення дії саме договору № 10 від 31.01.2018, тому немає підстав для застосування наслідків його припинення.

В судовому засіданні 27.06.2019 в порядку ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, заслухавши доводи і пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

Позивач доводить, що 31.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" (далі - Орендодавець, позивач по справі), в особі директора Короля Олександра Миколайовича, що діє на підставі Статуту та державним підприємством "Уманський лікеро-горілчаний завод" (далі - Орендар, відповідач по справі), в особі директора Безпалько Михайла Михайловича, що діє на підставі Статуту було укладено договір оренди обладнання № 10 (далі - Договір, а.с. 13-16), у відповідності до умов якого предметом даного Договору оренди є надання орендодавцем за обумовлену сторонами договору плату в тимчасове володіння і користування Орендаря обладнання, яке буде використано останнім в своїх виробничих цілях з метою отримання прибутку відповідно до конструктивних і експлуатаційних даних обладнання (майна), що передається в оренду (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору об`єктом оренди за цим договором є обладнання згідно переліку, який вказаний в Додатку № 1 до Договору. Вартість обладнання за Договором вказана в Додатку № 2 (а.с. 18-19).

Відповідно до п. 1.4. Договору майно, яке передається в оренду повинно знаходитись в справному стані, що відповідає вимогам, які пред`являються до експлуатованого промислового устаткування, яке використовується для виробничих, споживчих, комерційних та інших цілей відповідно до конструктивного призначення орендованого обладнання.

Відповідно до п. 1.8. Договору Орендодавець несе відповідальність за недоліки зданого в оренду обладнання у випадку перешкоджання повного або часткового користування обладнання та якщо при здачі устаткування в оренду орендодавець не повідомив Орендарю про наявність недоліків.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору Орендодавець зобов`язується відповідно до Акту прийому-передачі передати обладнання, що є об`єктом оренди, протягом 10 (десяти) днів з дня підписання цього договору, Орендарю разом з орендованим обладнанням всі необхідні приналежності та документи до нього, перелік яких визначений в Додатку № 3 до Договору.

Відповідно до п 4.1. Договору сторони встановили, що вартість користування обладнанням, переданим Орендарю, становить 20 000,00 грн. з ПДВ і виплачується щомісяця, з лютого місяця 2018 року.

01.04.2018 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до Договору та встановити вартість користування обладнанням, переданим у користування Орендарю, в розмірі 40 000,00 грн. з ПДВ і виплачується щомісяця (а.с. 17). Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання.

Відповідно до п. 9.2. Договору цей договір діє протягом 12-ти місяців (до моменту закінчення виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому) і припиняє свою дію 31 грудня 2018 року.

Відповідно до п. 7.2. Договору якщо за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору оренди жодна зі сторін не заявить про свій намір не продовжувати оренду за договором або укласти новий договір оренди на істотно інших умовах, договір автоматично продовжується на наступний 12-й місячний термін і так далі.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до положень ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Позивач доводить, що на виконання умов Договору № 10 Орендодавець передав Орендареві обладнання, про що сторони підписали відповідні акт приймання-передачі устаткування (АЕС. 18) та Акт № 2 від 01.04.2018 приймання-передачі устаткування (а.с. 19) з переліком та ціною обладнання.

Відповідно до акту приймання-передачі устаткування та Акту № 2 від 01.04.2018 приймання-передачі устаткування Орендодавець передав Орендареві наступне обладнання:

- Автомат для наклеювання акцизних марок, марки З.Ф. 1400, виробництва ЧП "Група компаній Піщемаш", вартістю 542 099,00 грн.;

- Компресор "Кентавр", марки 50/30, виробництва ТОВ "Кентавр", вартістю 2 428,00 грн.;

- Апарат для наклеювання етикеток, марки З.Ф. 1400, виробництва ЧП "Група компаній Піщемаш", вартістю 438 900,00 грн.;

- Машина для ополіскування пляшок, марки БЗ-ОМВ-6, виробництва ВАТ "Мелітопольпродмаш", вартістю 223 697,00 грн.;

- Апарат по розливу рідких сумішей, марки Ж7 ДНП-3, виробництво ВАТ"Барський машинобудівний завод", вартістю 282 018,00 грн.;

- Закупорювальна машина, марки Ж7 ВУМ-3, виробництво ВАТ "Барський машинобудівний завод", вартістю 338 086,00 грн.;

- Апарат для наклеювання етикеток, марки Л5-ВЕЮ, виробництва ВАТ "Темп", вартістю 381 672,00 грн.;

- Машина для пакування продукції, марки УМТ-600 м, виробництва ТОВ "Завод пакувального обладнання "Термо-пак", вартістю 347 054,00 грн.

Відповідно до висновку про вартість майна (а.с. 20) вартість обладнання складає 2 555 954 (два мільйона п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев"ятсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

На доказ виконання умов Договору його сторонами також підписані акти надання послуг, як підстава для внесення щомісячної орендної плати (а.с. 22-26):

- № 2 від 28.02.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- № 3 від 31.03.2018 на суму 40 000,00 грн.;

- № 4 від 30.04.2018 на суму 40 000,00 грн.;

- № 5 від 31.05.2018 на суму 40 000,00 грн.;

- № 6 від 30.06.2018 на суму 40 000,00 грн.

В Актах міститься посилання на "основной договор" та договір "оренди обладнання № 10 від 31.01.2018.

З доводів представника позивача вбачається, що з першого місяця дії Договору оренди Орендар порушував його умови шляхом прострочення оплати орендної плати як у первісному, так і у збільшеному розмірі, за період з березня по серпень 2018 року. Починаючи з серпня 2018 року Орендар взагалі припинив виконувати свої грошові зобов`язання за Договором оренди, чим порушив права позивача.

Відповідно до п. 8.3. Договору на вимогу Орендодавця цей договір оренди може бути достроково розірваний судом у випадках, коли Орендар:

1. користується обладнанням з істотним порушенням цілей призначення обладнання або з неодноразовими порушеннями;

2. істотно погіршує обладнання;

3. більше двох разів поспіль після закінчення встановленого договором терміну платежу не вносить орендну плату.

Орендодавець має право вимагати дострокового розірвання договору тільки після направлення Орендарю письмового попередження про необхідність виконання ним зобов`язання в 3-денний (три) строк з моменту прийняття такого рішення.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію № 1 Вих-11/2018 від 19.11.2018 про сплату суми боргу за договором оренди (а.с. 35), яка була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 37). Відповіді на претензію відповідач не надав, борг не погасив, з чого і виник спір.

Згідно ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи систематичну несплату відповідачем орендної плати за користування обладнанням, позивач скористався своїм правом на відмову від договору, передбачену вказаною нормою і направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору оренди № 1 Вих-12/2018 від 28.12.2018 (а.с. 38-39). Повідомлення отримане відповідачем 04.01.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та роздруківкою онлайн відстеження із офіційної сторінки ПАТ "Укрпошта" (а.с. 40-42).

Відповідач відповіді на повідомлення не надав, хоча його отримання визнав у листі № 9 від 29.01.2019 (а.с. 105).

З доводів позивача вбачається, Договір оренди є розірваним з 04.01.2019 (з дати отримання повідомлення про відмову від договору).

З доводів представника відповідача вбачається, що 31.01.2018 між сторонами було підписано Договір оренди обладнання № 1 та Договір оренди обладнання № 10, які мають різні умови, але стосуються обладнання, яке позивач просить повернути після його відмови від договору. Відповідач вважає, що Договір № 10 від 31.01.2018 є неукладеним, а обидва договори взагалі ніколи не виконувалися.

Представник відповідача також доводить, що Договір оренди № 10 від 31.01.2018 року не містить істотних умов, а саме: умовами Договору не було визначено об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна. Пунктом 1.2. Договору № 10 визначено, що об`єктом оренди за даним Договором є обладнання згідно переліку, зазначеному в Додатку № 1 до Договору, оцінка вартості обладнання зазначена в Доповненні № 2 до Договору. В свою чергу, будь-яких доповнень (Додатків) до договору сторонами підписано не було, умови щодо індексації орендної плати та порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна сторонами узгоджено також не було.

Відповідач вказує, що дію Договору № 10 не було припинено у встановленому діючим законодавством (а також умовами договору) порядку через визначену умовами договору можливість його дострокового розірвання лише за рішенням суду, в зв`язку з чим наслідки припинення дії договору для відповідача не настають.

Відповідач, заперечуючи проти позову також вказує, що позивачем у справі не надано достовірних доказів, що сторонами виконувався саме Договір № 10, а обладнання передавалося позивачем відповідачу у користування за цим договором. Представник відповідача вважає, що обладнання було передано для його огляду та подальшого вирішення питання про можливість використання у виробництві і укладення з приводу нього договору оренди.

Крім того, відповідач вказує, що позивач у повідомленні про відмову від договору оренди (а.с. 38) не послався на номер договору, від якого він мав намір відмовитися, що унеможливлює припинення відносин саме за договором оренди № 10, яким обґрунтовано позовні вимоги.

Претензія про сплату боргу за договором оренди № 1 вих-11/2018 від 19.11.2018 (а.с. 27) також не містить посилання на номер договору.

Також відповідач вказує, що Акт надання послуг № 3 від 31.03.2018 (а.с. 23) щодо розміру орендної плати за березень 2018 в сумі 40 000,00 грн. (який і підписаний сторонами в цю дату) суперечить умовам договору № 10 про розмір орендної плати за обладнання в сумі лише 20 000,00 грн. щомісячно (п. 4.1.). При цьому додаткова угода № 1 про збільшення орендної плати до 40 000,00 грн. на місяць підписана сторонами лише 01.04.2018 і вступає в силу з моменту підписання (а.с. 17).

Відповідач також вважає, що з урахуванням існування двох договорів № 1 та № 10 з одним і тим же переліком майна, позивач не зміг належними, допустимими та достовірними доказами у справі підтвердити факт передачі Позивачем та отримання Відповідачем обладнання саме у відповідності до умов Договору № 10.

Доводи відповідача про неукладеність договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 через відсутність у ньому умов, зокрема, про індексацію вартості орендованого майна, порядок використання амортизаційних відрахувань, суд відхиляє, оскільки ці питання не зачіпають прав відповідача (а є майновими ризиками позивача), а оцінка договору як неукладеного не може вирішуватися на стадії виконання договору, умов якого виявилося достатньо для вчинення сторонами дій по фактичному виконанню договору.

У п. 2.6. постанови пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" висловлено правову позицію про те, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Суд відхиляє заперечення відповідача проти позову і вважає, що сторонами виконувався саме договір оренди обладнання № 10 від 31.01.2018, виходячи при цьому з такого:

Позивач надав суду для огляду оригінали саме договору оренди обладнання № 10 із додатками до нього.

Натомість оригіналу договору оренди обладнання № 1 з додатками суду не було пред`явлено жодною із сторін (а.с. 53-57). Також не надано суду і доказів виконання сторонами саме цього договору.

Саме лише посилання відповідача на вказаний договір № 1 у листі № 9 від 29.01.2019 (а.с. 105) ще не є достатнім доказом виконання сторонами саме цього договору, якщо первинні документи про це відсутні.

Походження копії договору оренди обладнання № 1 від 31.01.2018 за доказами із матеріалів справи достовірно встановити неможливо.

Суд погоджується із доводами позивача (пояснення а.с. 108) про те, що додатками до договору № 1 та № 2, про які вказано у п. 1.2. Договору № 10 є Акт приймання-передачі устаткування (а.с. 18) та Акт № 2 від 01.04.2018 приймання-передачі устаткування (а.с. 19), в яких міститься перелік обладнання, його характеристики та вартість кожної одиниці.

Відповідач визнав факт перебування у нього обладнання, назва одиниць якого співпадає з переліком майна, вказаним у актах приймання-передачі устаткування (а.с. 18,19). Відповідач навіть повернув це майно в ході розгляду справи за актом приймання-передачі устаткування від 03.06.2019 (а.с. 201).

При цьому суду з боку відповідача не надано суду доказів, що він отримав від позивача два комплекти однакового обладнання за обома договорами № 1 та № 10, одночасне існування яких (але як неукладених договорів) він доводить.

Представник відповідача ухилився від чіткої відповіді на запитання, який же договір оренди обладнання виконував саме відповідач і обліковував його по бухгалтерії, зокрема, при сплаті за ним коштів за оренду майна та при отриманні цього майна.

Також суд враховує, що в Актах наданих послуг щодо помісячного розміру орендної плати сторони послалися саме на договір оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 (а.с. 23-26). Якщо за березень 2018 мала місце переплата по орендній платі, то це питання сторони можуть вирішити шляхом повернення коштів, або зарахування їх у прострочені до оплати періоди. Спір по цій сумі не є предметом спору у даній справі.

У відповідача нема доказів на спростування того, що він має прострочення щомісячних платежів за оренду обладнання починаючи з вересня 2018 року, як це обліковує і доводить позивач.

На момент направлення відповідачу повідомлення позивача про відмову від договору оренди від 28.12.2018 у відповідача була заборгованість по орендних платежах в сумі 160 000,00 грн. за вересень-грудень 2018 року (по 40 000,00 грн. щомісячно).

Таке прострочення є підставою для правомірної відмови Орендодавця від договору оренди у відповідності до ст.782 ЦК України, якою визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Внаслідок відмови позивача від договору оренди № 10 від 31.01.2018 цей договір припинився з 04.01.2019 року, тобто з моменту отримання відповідачем повідомлення позивача. Представник відповідача одержання даного повідомлення також підтвердив, однак не визнає його повідомленням саме по договору оренди обладнання № 10.

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що положення цієї глави застосовують незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки в ході вирішення спору - 03.06.2019 державним підприємством "Уманський лікеро-горілчаний завод" повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" за актом приймання передачі обладнання, що складало предмет спору: автомат для наклеювання акцизних марок марки Э.Ф.1400; компресор "Кентавр" марки 50/30; апарат для наклеювання етикеток марки Э.Ф.1400; машину для ополіскування пляшок марки БЗ-ОМВ-6; апарат по розливу рідких сумішей марки Ж7 ДНП-3; закупорювальну машину марки Ж7 ВУМ-3; апарат для наклеювання етикеток марки Л5-ВЕЮ; машину для пакування продукції марки УМТ-600м, то спір в частині цієї позовної вимоги врегульовано.

Представники обох сторін підтвердили відсутність спору в частині позовної вимоги про зобов`язання повернути майно, що складало предмет оренди.

Позивач отримання обладнання у повному переліку його одиниць підтвердив і заявою (а.с. 207) просить провадження в цій частині позовних вимог закрити.

У відповідності до п.2) ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі щодо зобов`язання повернути державним підприємством "Уманський лікеро-горілчаний завод" товариству з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" за актом приймання передачі наступне обладнання: автомат для наклеювання акцизних марок марки Э.Ф.1400; компресор "Кентавр" марки 50/30; апарат для наклеювання етикеток марки Э.Ф.1400; машину для ополіскування пляшок марки БЗ-ОМВ-6; апарат по розливу рідких сумішей марки Ж7 ДНП-3; закупорювальну машину марки Ж7 ВУМ-3; апарат для наклеювання етикеток марки Л5-ВЕЮ; машину для пакування продукції марки УМТ-600м. підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Позивач також просив стягнути з відповідача 240 000,00 грн. неустойки за весь час прострочення виконання Відповідачем зобов`язання щодо повернення обладнання за Договором оренди з моменту розірвання (припинення) договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 за наслідками відмови від нього позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, право на стягнення такої неустойки пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна.

Розрахунок неустойки в розмірі подвійної оплати за оренду за період січень-березень 2019 року (40 000,00 х 3 х 2 = 240 000,00 грн. ) зроблено вірно та у відповідності до умов договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 із додатковою угодою і обставин справи.

Доказів проведення розрахунку по неустойці відповідачем у справу не подано, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 240 000,00 грн. неустойки, на підставі договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за обидві майнові вимоги в розмірі 41 939,31 грн. повністю, оскільки спір виник з неправильних дій відповідача.

Також в позовній заяві та заяві від 28.03.2019 позивачем заявлено до стягнення 27 000,00 грн. фактично понесених ним витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 146-149).

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення заявлених позивачем витрат до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги від 30.10.2018 з додатковими угодами (а.с.152-155), копію ордеру КВ № 215075 (а.с. 150), копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю на ОСОБА_1 К ОСОБА_2 , який представляв інтереси позивача в засіданнях і надавав пояснення та процесуальні документи (АЕС. 151), копії платіжних доручень № 240 від 20.05.2019 на суму 24 000,00 грн., № 241 від 20.05.2019 на суму 3 000,00 грн. (а.с. 159-162), копія акту приймання-передачі правової допомоги № 1 від 17.05.2019., копії рахунків № 1 від 17.05.2019, № 2 від 20.05.2019 (а.с. 157-158).

Форма документу, яким фіксується детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, чинним ГПК України не регламентується. Тому це може бути і Акт № 1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 17.05.2019, який надано позивачем (а.с. 156).

Відсутність вказівки на час, який витрачений адвокатом для надання кожної послуги, не є підставою вважати, що послуга не була надана.

Суд не погоджується із доводами представника відповідача про те, що позивачем недостатньо чітко і детально вказано перелік послуг, які надані адвокатом в цьому Акту --- зокрема, не деталізовано, що саме було виконано в межах послуги "підготовка позовної заяви" чи "підготовка заяви у справі". Такої деталізації законодавством не вимагається і представник відповідача сам не вказав суду, як повинна виглядати належним чином описана послуга адвоката і чим це передбачено.

У відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач подавав клопотання про повну відмову позивачу у стягненні витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 27 000,00 грн. в зв`язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю складності справи, витраченому часу адвокатом, обсягу послуг та іншим критеріям.

При цьому представник відповідача ухилилася назвати суму власного гонорару за представництво інтересів відповідача у справі, хоча при цьому вказує, що розмір заявлених позивачем витрат не відповідає критерію реальності таких витрат і розумності їхнього розміру, а також враховуючи часткову відсутність предмету спору та відсутність порушеного права у Позивача.

Представник відповідача зауважує, що стягнення з Державного підприємства (отже фактично з держави) такого значного розміру судових витрат на правову допомогу (27 000,00 грн.) становитиме надмірний тягар для Відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Відповідач вважає, що у виникненні спору винен сам позивач.

Заслухавши доводи і заперечення сторін з приводу розподілу витрат на правову допомогу, суд вважає, що зменшенню вони не підлягають.

Суд при цьому відмічає належну, якісну і дуже ґрунтовну підготовку до розгляду справи у всіх засіданнях з боку обох адвокатів сторін, особливо представника відповідача, яка дуже детально опрацювала всі документи, що стосуються взаємовідносин сторін по оренді обладнання, знайшла та звернула увагу суду та другої сторони на всі деталі недоліків оформлення документів, які надано у справу, надала їм власну оцінку, чітко тримала в пам`яті всі обставини справи, деталі інформації в наявних у справі доказах, вибудувала складну та логічну канву доводів і заперечень проти заявленого позову.

Доводи адвоката відповідача постійно вимагали належних і всебічно обґрунтованих заперечень проти них від представника позивача у кожному судовому засіданні.

Тому суд вважає, що обсяг та характер виконаної адвокатом позивача роботи по представництву інтересів ТОВ "Аркор-Інвест" у межах підготовки до подачі позову у справі та її розгляду, враховуючи також виниклу складність справи через різнопланові доводи адвоката відповідача щодо правового змісту взаємовідносин сторін, заявлені клопотання у справі з процесуальних питань, які потребували оцінки та вирішення, повністю відповідає заявленому до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27 000,00 грн.

Представник відповідача також не довів, що адвокат позивача в межах вирішення спору у даній справі надавав послуги, які не були потрібні його клієнту.

Враховуючи винні дії позивача по неповерненню майна з оренди, що спричинило нарахування неустойки і задоволення позову, то витрати позивача на правничу допомогу також слід покласти на відповідача і стягнути 27 000,00 грн. повністю.

Керуючись ст. 231, 238,240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" (ідентифікаційний код 14216689, м. Умань, Черкаська область, вул. Успенська, 27) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" (ідентифікаційний код 38679151, м. Жмеринка, Вінницька область, вул. Київська, 55) -- 240 000,00 грн. неустойки, 41 939,31 грн. на відшкодування судових витрат та 27 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог провадження у справі закрити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 10 липня 2019

Суддя Н.М. Спаських