Постанова

від 09.07.2019 по справі 916/560/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/560/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

Представники сторін:

Від позивача - Міньковська Г.О., довіреність № б/н, дата видачі : 22.11.18; публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК";

Від відповідача - Фельдман О.А., довіреність № 8, дата видачі : 28.01.19; публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія";

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"

на рішення господарського суду Одеської області від 13 травня 2019 року

у справі № 916/560/19

за позовом: публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (пр-т Гагаріна, буд. №12-А, м. Одеса, 65039) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ " ІМЕКСБАНК" Матвієнка Андрія Анатолійовича (вул. Хорива, 11-А, м.Київ, 04071)

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" (вул. Новощепний ряд, буд. №5, м. Одеса, 65007)

про застосування наслідків недійсності договору шляхом скасування державної реєстрації,

(ухвалене суддею Цісельським О.В.,13.05.19, у приміщенні господарського суду Одеської області, м. Одеса, повний текст 20.05.19)

04.03.2019 року Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", в якому просить суд застосувати наслідки недійсності Договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, укладеного 25.09.2014 року між публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" та публічним акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія".

Обґрунтовуючи позовну заяву, ПАТ „ІМЕКСБАНК" посилається, зокрема, на положення ст.ст. 16, 216 ЦК України та ст.ст. 1, 37, 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначає, що правочин, про застосування наслідків недійсності якого заявлено позов, вважає договір укладений 25.09.2014р. між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" нікчемним , у зв`язку з тим, що банк безпідставно відмовився від власних майнових прав, що передбачені іпотечним договором. За таких обставин, позивач вважає, що сторони мають бути повернуті у стан, який існував до укладання угоди про розірвання іпотечного договору. Додатково позивач звертає увагу суду на те, що станом на дату вчинення договору про розірвання (дату розірвання Іпотечного договору) зобов`язання за Кредитним договором не було виконано Позичальником у повному обсязі, а отже стверджує, що у Банку існувало право застави, а як наслідок майнова вимога до Іпотекодавця.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності у заяві від 23.04.2019р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 травня 2019 року у справі №916/560/19 (суддя Цісельський О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення обґрунтоване спливом позовної давності для звернення позивача до суду із заявленим позовом, а також пропуском позивачем строку позовної давності без поважних причин, з огляду на що суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" до публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" про застосувати наслідки недійсності Договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, укладеного 25.09.2014 року між публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" та публічним акціонерним товариством "Чорноморська транспортна компанія", задоволенню не підлягають.

26.06.2019 року до суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" на рішення господарського суду Одеської області від 13 травня 2019 року у справі № 916/560/19, в якій апелянт просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2019 по справі 916/560/19, а позовну заяву ПАТ ІМЕКСБАНК до ПАТ ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ про застосування наслідків недійсності договору, шляхом скасування державної реєстрації, задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, банк не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що перебіг строку на виявлення нікчемності правочину розпочався саме з дня запровадження тимчасової адміністрації банку, а саме 27.01.2015р., коли і почався строк в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. З моменту запровадження тимчасової адміністрації банку, уповноважена на те особа Фонду гарантування владників фізичних осіб на ліквідацію мала право здійснити перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та була наділена таким правом саме з 27.01.2015р.

У правовідносинах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними та пріоритетними відносно інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 по справі № 910/21976/16 судом було зроблено наступний правовий висновок:

Згідно з ч. 2 ст, 215 Цивільного кодексу України: Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого праєочину недійсним судо.м не вимагається.

Відповідно до ч. З ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (дачі Закон) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, прямо перелічених у даному пункті.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України: Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить, що нікчемний правочин в силу відповідного закону, в т.ч. і наведеної ч. 3 ст, 38 Закону, є автоматично недійсним з моменту його вчинення і не потребує для визнання таким ніяких додаткових дій чи рішень.

Тобто, Фонд лише виявляє правочини, що вже є нікчемними в силу ч. З ст. 38 Закону, і повідомляє про них, а не визнає чи робить їх нікчемними саме своїми рішеннями.

Таким чином, сама по собі нікчемність правочинів, передбачених ч.3 ст. 38 Закону, абсолютно не залежить від наявності чи відсутності вищевказаного рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. .

Отже, та обставина, коли саме було виявлено нікчемні правочини, яким чином була проведена перевірка та як було затверджено її результати, не має жодного значення для дійсності або недійсності таких правочинів, а відтак не позбавляє Банк права звернутись до суду з позовом про застосування наслідків недійсності такого нікчемного правочину, адже такі правочини є недійсними незалежно від моменту їх виявлення уповноваженою особою Фонду.

У вересні 2018 року уповноваженою особою Фонду було виявлено перелік правочинів, укладених АТ ІМЕКСБАНК у період одного року до дати запровадження тимчасової адміністрації.

11.10.2018 року рішенням № 235/18 комітету Фонду з управління майном (активами) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються Фондом було погоджено план дій стосовно визнання нікчемними правочинів щодо розірвання/припинення договорів іпотеки.

Апелянт зазначає, що позов у даній справі було подано у березні 2019 з урахуванням того, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ІМЕКСБАНК при здійсненні перевірки правочинів у вересні 2018 року було виявлено, що договір про розірвання іпотечного договору, який є предметом розгляду даної справи, містить ознаки нікчемності правочину, про що свідчить, зокрема, надіслане Іпотекодавцю та Позичальнику повідомлення про нікчемність цього правочину (копія повідомлення наявна у матеріалах справи).

В той же час, за доводами апелянта, ЦК України встановлено винятки з правила щодо окремих вимог, де законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258, ч. 7 ст. 261 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Отже, у справах про застосування наслідків нікчемності договорів, стороною яких є банк, в якому здійснюється тимчасова адміністрація або ліквідація, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , перебіг якої спливає з завершенням строку проведення відповідних процедур у банку, як то, тимчасова адміністрація та/або ліквідація.

Таким чином, апелянт вважає, що у даній справі строк позовної давності не сплинув.

Крім того, з аналізу судової практики щодо застосування позовної давності у сфері недійсності правочинів вбачається, що існують позови, сутність яких унеможливлює застосування до них позовної давності, оскільки вони направлені на констатацію факту, який існує незалежно від рішення суду. Рішення суду, прийняте за негаційним позовом, тільки констатує нікчемність правочину, адже його нікчемність встановлена в нормі закону.

Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків (тобто не породжує цивільних прав та обов`язків). І негаційний позов пред`являється, по суті, тільки з превентивною метою, щоб в майбутньому не допустити порушення цивільних прав та/або інтересів та забезпечити визначеність в цивільних відносинах. Тому позов про недійсність нікчемного правочину може бути пред`явлений незалежно від моменту його вчинення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/560/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" на рішення господарського суду Одеської області від 13 травня 2019 року.

Призначено розгляд справи №916/560/19 на 09 липня 2019 року о 12-00 год.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

В судове засідання з`явились представники сторін, представник Банку підтримала апеляційну скаргу, представник ПАТ ЧТК просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, заперечувала проти її доводів, вважає рішення суду першої інстанції законним.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2013 р. між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Кредитор) та ТОВ "ТРАНСБУДТЕХНОЛОГІЇ" (Позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №87/13 (Кредитний договір), за умовами якого Кредитор зобов`язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - "Кредит" або "Кредитна лінія".

Згідно з п.1.1.1. Кредитного договору, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 31.03.2014 р.), надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 249 750 680, 00грн., надалі за текстом кожна частина окрема - "Транш", а у сукупності - "Транші" зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за всіма Траншами не пізніше 12.11.2014р. (включно) на умовах, визначених цим договором.

П. 1.3 Кредитного договору передбачено, що у якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимоги Кредитора укладає:

- з майном поручителем - ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" іпотечний договір на нерухоме майно у вигляді нежитлової будівлі автостанції, загальною площею 2283,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд (вул. Естонська), буд. 5 . Заставна вартість предмета забезпечення складає 45 500 000,00грн. Договір повинен бути укладений строком не пізніше 29.11.2013р.

- з майном поручителем - ТОВАРИСТОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМППАНІЯ "БУД-ГРАНД" договір застави майнових прав, що випливають з договору від 21.08.2012р., укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЄВРОБУД" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМППАНІЯ "БУД-ГРАНД". Заставна вартість предмета забезпечення складає 160 000 000,00грн.

-з майновим поручителем - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНЕ АГЕНСТВО "ПРОМБУД" договір застави майнових прав, що випливають із договору від 27.08.2012р., укладеного між ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНЕ АГЕНСТВО "ПРОМБУД". Заставна вартість предмета забезпечення складає 93 600 000,00грн.

Кредит, виданий Кредитором, також забезпечується всім належним Позивальнику майном і коштами.

29.11.2013р. в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором між Банком та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (Майновий поручитель за ТОВ "ТРАНСБУДТЕХНОЛОГІЇ") був укладений Іпотечний договір, посвідчений 29.11.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим номером 5317 (Іпотечний договір з майновим поручителем), відповідно до умов якого банку в іпотеку було передано, у тому числі, нерухоме майно: нежитлові будівлі автостанції, що складаються з: будівлі автостанції - літ. "А"; будівлі магазинів - літ. "Б", загальною площею 2 2283,1 кв.м., основною площею 2 007,0 кв.м., та знаходяться за адресою: місто Одеса, Новощіпний ряд, будинок 5 ( п`ять) , та розташовані на земельній ділянці, площею 0,6990 га, право власності та/або користування на яку не зареєстровано; заява про приватизацію якої Продавцем до відповідних органів не подавались, кадастровий номер: 5110137500:33:003:0008 .

Пунктом 3.2.10. Кредитного договору, передбачено, що у випадку непогашення кредиту та/або процентів кредитор має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) та в інших випадках, встановлених цим договором або законодавством України.

Додатковою угодою №2 від 24.09.2014р. пункт 1.3. договору №87/13 від 19.11.2013р. викладено в наступній редакції:

- з майном поручителем - ТОВАРИСТОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМППАНІЯ "БУД-ГРАНД" договір застави майнових прав, що випливають з договору від 21.08.2012р., укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БК "ДОНЄВРОБУД" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМППАНІЯ "БУД-ГРАНД". Заставна вартість предмета забезпечення складає 160 000 000,00грн.

Як встановлено судом першої інстанції, Банком було виконано зобов`язання за Кредитним договором, надано Позичальнику кредитні кошти у розмірі, обумовленому Договором, однак Позичальником обов`язки за Кредитним договором не виконані, що підтверджується судовим рішенням господарського суду Одеської області від 18.05.2015 р. у справі №916/878/15-г, яким на користь Банку з Позичальника стягнуто заборгованість за Кредитним договором. Зазначене рішення набрало законної сили.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Ч.4 ст.3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За приписами ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Також, відповідно до ч.1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Проте, 25.09.2014 р. між Банком та ПАТ "ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" був укладений Договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №4766.

Згідно п.п.1,2 вказаного договору, за взаємною згодою та керуючись ст.651-654 ЦК України, сторони вирішили розірвати іпотечний договір від 29.11.2013 року №5316, укладений між АТ Імексбанк та ПАТ ЧТК . Цей договір є підставою для зняття заборони відчуження вказаного в Іпотечному договорі нерухомого майна : нежитлових будівель автостанції, що знаходиться за адресою: місто Одеса, Новощіпний ряд, будинок 5 (п`ять), а також внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав, щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вищевказане нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права.

На підставі цього Договору було знято заборону відчуження нерухомого майна: - нежитлових будівель автостанції, що знаходиться за адресою: місто Одеса, Новощіпний ряд, будинок 5 ( п`ять). (а.с.28)

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 р. №50 "Про віднесення АТ "ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення від 26.01.2015 р. №16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "ІМЕКСБАНК", згідно з яким з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "ІМЕКСБАНК".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016р. №638 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "ІМЕКСБАНК" строк здійснення процедури ліквідації банку продовжено до 26.05.2018р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016р. №1697 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Матвієнко Андрія Анатолійовича з 05.09.2016р.

При здійсненні перевірки правочинів Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" було виявлено договір про розірвання Іпотечного договору з майновим поручителем, укладений 25.09.2014р. між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ", що посвідчений 25.09.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №4766 (далі - договір про розірвання).

На виконання приписів ч.2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду 29.10.2018р. відповідачу направлено повідомлення (вих.№2075) про нікчемність:

- Договору про розірвання Іпотечного договору з майновим поручителем, посвідченого 25.09.2014 р. Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, який зареєстрований в реєстрі за №4766, укладеного між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ", з підстав, передбачених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". (а.с.30)

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать, що ПАТ "ІМЕКСБАНК", розірвавши іпотечні договори з майновим поручителем, які забезпечували виконання зобов`язання ТОВ "ТРАНСБУДТЕХНОЛОГІЇ" за Кредитним договором, укладеним з Позивачем, за наявності непогашеної заборгованості ТОВ "ТРАНСБУДТЕХНОЛОГІЇ" за цим договором, відмовилося від власних майнових вимог до іпотекодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника, що у подальшому призвело до неплатоспроможності банку, тому оспорювані договори відповідно до п.1 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемними.

У зв`язку з цим позивач просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо нерухомого майна, які були зареєстровані згідно Іпотечного договору від 29.11.2013 року №5316.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами в загальному порядку. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи положення статей 207, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Згідно статті 38 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язанийзабезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Вказаною нормою встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

З огляду на викладене, правочини, перевірка яких здійснюється в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", можуть вважатись нікчемними лише з підстав, передбачених цим законом, в справі про застосування наслідків нікчемних правочинів суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує їх нікчемність і настання певних юридичних наслідків.

Як зазначалось вище, за Договором про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем від 25.09.2014 року , Кредитор (позивач) відмовився від прав вимоги на стягнення: нерухомого майна: - нежитлових будівель автостанції, що знаходиться за адресою: місто Одеса , Новощіпний ряд, будинок 5 ( п`ять ) .

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права.

Відмова від зобов`язального майнового права є способом відчуження права за умови оплатності або може розглядатися як прощення боргу в разі безоплатності.

Отже, розірвавши Іпотечні договори, Банк відмовився від майнових вимог до Іпотекодавця за дійсними договорами забезпечення за наявності непогашеної заборгованості Позичальника ТОВ "ТРАНСБУДТЕХНОЛОГІЇ" за Кредитним договором, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 18.05.2015 року у справі №916/878/15-г.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № 3-598гс17 (справа №914/1315/16), № 3-597гс17 (справа №914/1318/16).

Зазначений правочин здійснено сторонами 25.09.2014 року, тоді як тимчасову адміністрацію запроваджено у АТ "ІМЕКСБАНК з 27.01.2015р.

Таким чином, договір про розірвання іпотечного договору сторонами укладено протягом 1 року до дня введення тимчасової адміністрації в Банку.

Отже, недійсність правочинів неплатоспроможного банку, згідно з якими банк відмовився від власних майнових вимог, установлено законом, такі правочини є недійсними незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою Фонду, за умови якщо вони вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

Обставини звернення до суду з вимогами стягнення заборгованості підтверджують факт нікчемності правочинів про розірвання договорів забезпечення з огляду на відмову банку від власних майнових вимог до заставодавця, а також від свої прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника, наявність якої установлено зазначеним судовим рішенням. Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Отже, керуючись приписами ст. ст. 215 ЦК України, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість доводів ПАТ "ІМЕКСБАНК" щодо нікчемності договору про розірвання іпотечного договору від 25.09.2014 р.

23.04.2019р. господарським судом Одеської області зареєстровано заяву ПАТ ЧТК про застосування строків позовної давності в порядку ст.267 ЦК України (а.с.57).

В зазначеній заяві відповідач зазначає, що тимчасова адміністрація діяла у банку до 26.05.2015 року.

На думку відповідача, оскільки тимчасову адміністрацію було запроваджено 27.01.2015 року, відповідно строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами є таким, що сплинув 29.01.2018 року. Позовна заява надійшла до суду 04.03.2019 року, з пропуском строку позовної давності.

Позивач у заяві від 13.05.19 заперечував проти застосування строків позовної давності, зазначав, що 11.10.18 рішенням №235/18 комітету Фонду з управління майном (активами) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються Фондом було погоджено план дій стосовно визнання нікчемними правочинів щодо розірвання/припинення договорів іпотеки.

Одним з яких був, Договір про розірвання Іпотечного договору з майновим поручителем, укладений 25.09.14.

Тобто, саме у вересні 2018 року, АТ Імексбанк стало відомо про наявність Договору про розірвання.

У зв`язку з чим, 30.10.2018 року за вих.№2075 відповідачу було направлено повідомлення про нікчемність договору про розірвання. Дане повідомлення було проігноровано.

Відповідно до ст.ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

29.10.2018 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Імексбанк направлено на адресу ПАТ ЧТК та ТОВ Трансбудтехнології повідомлення про нікчемність правочину, в якому зазначено що Уповноваженою особою виявлено Договір про розірвання іпотечного договору від 25.09.2014 року та повідомлено про його нікчемність.

Положеннями ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України унормовано, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, відповідно до ч.2 ст.38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як встановлено судовою колегією, з 27.01.2015р. у АТ "ІМЕКСБАНК" було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Рішенням виконавчої дирекції ФНВФО від 27.05.015 №105 розпочато процедуру ліквідації ПАТ Імексбанк з 27.05.2015 року.

Таким чином, тимчасова адміністрація діяла в ПАТ Імексбанк з 27.01.15 по 26.05.2015 року і саме в цей період повинна була бути проведена перевірка стосовно спірного правочину.

Пунктом 4 ч.2 ст.37 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено право Фонду безпосередньо або уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень - повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Таким чином, перевірку та виявлення нікчемного правочину, вчиненого банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, слід було провести в період дії тимчасової адміністрації, а саме до 26.05.2015 року, а з моменту введення процедури ліквідації - тільки повідомляти про нікчемність договорів.

При цьому, судова колегія зазначає, що перебіг строку на виявлення нікчемності останнього, розпочався саме з дня запровадження тимчасової адміністрації банку, а саме 27.01.2015р., та закінчився 26.05.2015 року.

Судова колегія частково не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності розпочався з 27.01.2015 року, оскільки за приписами статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за висновком судової колегії, перебіг позовної давності розпочався з кінцевого строку , коли було можливо провести перевірку та виявити нікчемний правочин - а саме з 26.05.2015 року, а не з початку введення тимчасової адміністрації.

Судова колегія зазначає, що трирічний термін позовної давності , визначений статтею 257 ЦК України, сплинув 26.05.2018 року.

Проте, до господарського суду Одеської області АТ Імексбанк звернувся з позовною заявою 27.02.2019 року, що вбачається зі штампу поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду (а.с.44).

Ч.Ч.3,4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Таким чином, позивачем пропущено позовну давність для звернення до суду з даними позовними вимогами, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України.

Доводи апелянта про виявлення нікчемного правочину у вересні 2018 року відхиляються судовою колегією, з огляду на приписи ч.2 ст.38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позовної давності.

При цьому, судова колегія вважає помилковим розрахунок суду першої інстанції початку перебігу позовної давності з початку введення тимчасової адміністрації - 27.01.2015р., та вважає, що право позивача можливо було захистити в судовому порядку з моменту закінчення дії тимчасової адміністрації та введення процедури ліквідації, а саме з 26.05.2015 року.

Проте, такі висновки не призвели до неправильного вирішення спору, оскільки в будь-якому випадку позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даними позовними вимогами, тому судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Підсумовуючи вищенаведене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не є достатніми для визнання судового рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 13 травня 2019 року у справі №916/560/19 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки відповідно до ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.07.2019 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош Судді Н.М. Принцевська Г.І. Діброва