Рішення

від 10.07.2019 по справі 911/1235/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1235/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця Задорожнього Олександра Прокоповича

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЛАЙФ ПЛЮС"

про стягнення боргу в сумі 180 000,00 грн.,

за участю представників:

позивача: Стовби А.В. (ордер, серії КВ №750661, від 14.05.2019 року);

відповідача: Гажали Ю.Б. (ордер, серії КС №197950, від 12.06.2019 року),

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Задорожнього Олександра Прокоповича (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЛАЙФ ПЛЮС" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 180 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №36/11 від 16.11.2016 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 180 000,00 грн. боргу.

Ухвалою суду від 15.05.2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 12 червня 2019 року.

11 червня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 04.06.2019 року.

12 червня 2019 року представник позивача у засіданні заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з відзивом на позовну заяву, а також просила суд продовжити строк для подання відповіді на відзив.

Представник відповідача проти відкладення підготовчого засідання не заперечував.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року підготовче засідання відкладено на 03 липня 2019 року.

03 липня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

У підготовчому засіданні 03.07.2019 року оголошено перерву до 10 липня 2019 року.

03 липня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 01.07.2019 року.

10 липня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого судом було відмовлено.

10 липня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представники учасників справи подали клопотання про початок розгляду судом справи по суті.

Суд розглянув у засіданні клопотання представників учасників справи про початок розгляду справи по суті та дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Так, суд визнав клопотання представників учасників справи таким, що підлягало задоволенню, закрив підготовче провадження і перейшов до судового розгляду справи по суті.

10 липня 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

16 листопада 2016 року між фізичною особою-підприємцем Задорожним Олександром Прокоповичем (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ЛАЙФ ПЛЮС" (далі - відповідач) був укладений договір поставки №36/11 від 16.11.2016 року (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідно до п. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 1.2 договору, номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партії, ціна за одиницю товару, сумарна вартість партії передбачаються в рахунку - фактурі та (або) накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.3 договору, датою постачання товару за даним договором є дата надходження товару відповідачу.

Частиною 1 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно з ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору, відповідач здійснює оплату за поставлений товар на підставі виставленого рахунку - фактури, у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 5 календарних днів з дати виставлення рахунку. Оплата здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що датою платежу вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар суму 180 000,00 грн., про що сторонами підписана видаткова накладна №90 від 16 листопада 2016 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем був наданий відповідачу рахунок на оплату №97 від 16 листопада 2016 року на суму 180 000,00 грн., копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатив.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що за невиконання або неякісне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 25.04.2019 року, просив сплатити заборгованість.

Відповідач відповіді на вимогу від 25.04.2019 року не надав, заборгованість не оплатив.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 180 000,00 грн. боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

11 червня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти боргу перед позивачем заперечував, просив суд закрити провадження у справі, у зв`язку з тим, що судом вже був розглянутий спір між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

Доводи відповідача спростовуються, у зв`язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Київської області була розглянута справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс" до фізичної особи - підприємця Задорожного Олександра Прокоповича про стягнення 180 000, 00 грн, набутих без достатньої правової підстави.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/1738/17 від 18.10.2017 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс" до фізичної особи - підприємця Задорожнього Олександра Прокоповича про стягнення 180 000, 00 грн., набутих без достатніх правових підстав, задоволено повністю.

Так, предметом розгляду у справі №911/1738/17 було повернення фізичною особою - підприємцем Задорожним Олександром Прокоповичем товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс" безпідставно набутих коштів у сумі 180 000,00 грн., а предметом розгляду в справі №911/1235/19 є стягнення заборгованості у сумі 180 000,00 грн., у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору поставки №36/11 від 16 листопада 2016 року.

Так, підстави для закриття провадження у цій справі відсутні.

Згідно з ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Крім цього, договір поставки №36/11 від 16 листопада 2016 року, видаткова накладна №90 від 16 листопада 2016 року, а також інші документи, на підставі яких здійснювалась поставка товару позивачем відповідачу, судами не досліджувались.

Також, у судовому засіданні представник відповідача послався на те, що підпис, який міститься в договорі поставки №36/11 від 16 листопада 2016 року та видатковій накладній №90 від 16 листопада 2016 року, не належить відповідачу та є підробленим. Проте документів, що підтверджували б вищевказані обставини, суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 180 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 7 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 6 ст. 183, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов фізичної особи-підприємця Задорожнього Олександра Прокоповича до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЛАЙФ ПЛЮС" про стягнення боргу в сумі 180 000,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЛАЙФ ПЛЮС" (09023, Київська область, Сквирський район, село Таборів, вулиця Жовтнева, будинок 38, ідентифікаційний код 39550372) на користь фізичної особи-підприємця Задорожнього Олександра Прокоповича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 180 000,00 грн. (сто вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) боргу; 2 700,00 грн. (дві тисячі сімсот грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 15.07.2019 року.

Суддя С. Грабець