Рішення

від 09.07.2019 по справі 922/788/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/788/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстрактційний завод - Кернел Груп", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 630318,88 грн за участю представників сторін:

позивача - Дяченко Л.О., ордер ПТ № 080380 від 23.04.2019;

відповідача - Малойван Є.І., ордер Серія ХВ № 1309000704 від 18.04.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЛГ № 000044 від 21.10.2017; Гужва Ю.О . , наказ № 2212-1 від 22.12.2016.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп", м. Полтава, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс", м. Харків, про стягнення суми штрафних санкцій (неустойки) за прострочення постачання товару в розмірі 630318,88 грн. за договором поставки № 05032018 від 05.03.2018, укладеним між сторонами даного спору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2019 зазначену позовну заяву залишено без руху.

Позивач супровідним листом (вх. № 8351 від 04.04.2019) надав суду докази усунення обставин, які стали підставами для винесення ухвали господарського суду Харківської області від 25.03.2019.

Ухвалою господарського суду від 09.04.2019 відкрито провадження у справі № 922/788/19 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.05.2019 об 11:30 год.

02.05.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 10747), в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, розрахував розмір неустойки, виходячи з вартості непоставленого в строк товару у розмірі 14007086,20 грн., тобто загальної вартості з нарахуванням ПДВ. На думку відповідача, ПДВ у розмірі 20% не має враховуватися під чає визначення ціни товару з метою подальшого нарахування неустойки. Окрім цього, відповідач звернув увагу суду на існування акту приймання-передачі ТМЦ від 19,09.2018 №1909/01 за договором №05032018 від 05.03.2018, відповідно до якого 19.09.2018 (в межах строку поставки, визначеного у Спеціфікації №1,ТОВ Італ-Сервіс поставило, а позивач прийняв для монтажу ТМЦ (згідно Додатку №1 Специфікації №1 від 23.03.2018) на загальну суму 123752 євро з урахуванням ПДВ у розмірі 20% та згідно офіційного курсу НБУ, визначеного у Спеціфікації №1, становить: 123 752 Є * 32,333994 + 20% = 4801675,71 грн. Отже, на суму 4881675,71 грн. відповідач вчасно виконав свої зобов`язання. Також відповідач зазначив, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для вчасного виконання свого обов`язку за договором, що, на думку відповідача, звільняє його від господарсько-правової відповідальності, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

14.05.2019 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив (вх. № 11659), в якій позивач зауважив, що згідно з п.2.3. договору дата відвантаження товару відповідає даті складення видаткової накладної, підписаної сторонами. Передача-приймання товару здійснюється згідно з товаросупроводжувальними документами постачальника та перехід права власності на товар відбувається з моменту його передачі згідно умов поставки та виконання умов специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Таким чином, вважає, що передача товару - лінія пакування модель модель Project 2000 2Т NF IS в кількості один комплект на загальну вартість 14 007 086, 20 грн. була здійснена 29 вересня 2018 року згідно видаткової накладної № 44 від 29 вересня 2018 року, тобто з порушенням письмово погодженого сторонами строку поставки на 9 календарних дні. А, отже, вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Протокольною ухвалою від 21.05.2019 клопотання представника позивача про витребування доказів (вх. № 12296) залишено без розгляду.

21.05.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 12431), в яких відповідач наголошує, що акт приймання-передачі відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинним бухгалтерським документом, який відображає суть господарської операції, а тому є цілком належним документом, що підтверджує факт поставки товару за договором. Окрім цього, зауважив, що саме позивач є замовником обладнанням й саме його дії та бездіяльність свідчать про небажання отримати замовлений товар у визначений сторонами строк.

28.05.2019 позивачем, через канцелярію суду, надано пояснення на заперечення відповідача (вх. № 1986), в яких позивач зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджував би впровадження в нього на підприємстві електронний документообігу та доказу укладення з позивачем договору про електронний обмін документами спрямованими на виконання Договору поставки № 05032018 від 05.03.2018, а , отже, між сторонами договору не впроваджена процедура електронного документообігу, а відповідач надсилав свої інформаційні повідомлення щодо виконання умов договору без дотримання вимог стосовно наявності обов`язкових реквізитів електронного документу та без завірення його своїм електронним підписом. Тому прикладені відповідачем скрін-шоти не є належними письмовими електронними доказами, в обґрунтування своєї правової позиції по справі.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/788/19 до судового розгляду по суті на 10.06.2019 о 12:45 год.

Протокольними ухвалами від 10.06.2019, 19.06.2019 у судових засіданнях оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 09.07.2019 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2019 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.07.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

05 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс" (далі за текстом - постачальник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп", м. Полтава (далі за текстом - покупець, позивач) укладено договір поставки № 05032018 (далі за текстом - договір ) та Специфікації до цього договору.

За умовами договору, постачальник зобов`язався здійснити постачання товару, а покупець взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити замовлений ним товар в порядку та на умовах, визначених договором та Специфікаціями, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до підписаної сторонами Специфікації №1 від 23 березня 2018 року, постачальник зобов`язався здійснити постачання покупцю на умовах DDP, склад покупця: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 17 Інкотермс - 2010 наступний товар: Лінія пакування модель Project 2000 2Т NF IS в строк з 01.09.2018 по 20.09.2018.

Загальна вартість товару згідно Специфікації №1 від 23 березня 2018 року та рахунку-фактури №19 від 27 березня 2018 року становить 14007086,20 грн., умови оплати визначені сторонами в Специфікації № 1 від 23 березня 2018 року наступним чином:

1) 30% від загальної вартості товару згідно з Специфікацією - попередня оплата в строк з 26.03.2018 по 30.03.2018 на підставі отриманого від постачальника рахунку на оплату.

2) 60% від загальної вартості товару згідно з даною Специфікацією - попередня оплата протягом 10 банківських днів, з дати отримання письмового повідомлення від постачальника про готовність товару до відвантаження.

3) Остаточний розрахунок шляхом перерахування 10% від загальної вартості товару, вказаного в Специфікації №1 від 23 березня 2018 року на підставі отриманих від постачальника рахунку на оплату товару та видаткової накладної протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем товару та рахунку від постачальника.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі порушення строків поставки товару, покупець має право вимагати від постачальника сплати неустойки у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язань, а у випадку прострочення строку поставки товару більш ніж на 10 календарних днів, покупець має право додатково вимагати від постачальника сплати ще й штрафу у розмірі 10% від вартості неналежним чином поставленого товару.

Як зазначає позивач, товар передано постачальником покупцю 29.09.2018, що підтверджується видатковою накладною № 44 від 29.09.2018, чим фактично відповідачем було порушено визначений сторонами в Специфікації № 1 від 23 березня 2018 року строк поставки товару на 9 календарних днів.

Враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару, позивачем, у відповідності з пунктом 7.2 договору, було нараховано відповідачеві неустойку в розмірі 630318,88 грн.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію вих. № 325 від 14 лютого 2019 року, з вимогою сплатити вищевказану суму заборгованості. Натомість, направлена на адресу відповідача претензія, залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області, за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, 05 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс" та Приватним акціонерним товариством "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп", м. Полтава укладено договір поставки № 05032018 та Специфікації до цього договору. За умовами договору, постачальник зобов`язався здійснити постачання товару, а покупець взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити замовлений ним товар в порядку та на умовах, визначених договором та Специфікаціями, які є його невід`ємною частиною.

Так, відповідно до підписаної сторонами Специфікації №1 від 23 березня 2018 року, постачальник зобов`язався здійснити постачання покупцю на умовах DDP, склад покупця: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 17 Інкотермс - 2010 наступний товар: Лінія пакування модель Project 2000 2Т NF IS в строк з 01.09.2018 по 20.09.2018.

Як зазначає позивач, в порушення укладеного між сторонами договору поставки від 05.03.2018 та Специфікації № 1 від 23.03.2018, яка є невід`ємною частиною договору, товар передано постачальником покупцю 29.09.2018, що підтверджується видатковою накладною № 44 від 29.09.2018, чим фактично відповідачем було порушено визначений сторонами в Специфікації № 1 від 23 березня 2018 року строк поставки товару на 9 календарних днів.

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі порушення строків поставки товару, покупець має право вимагати від постачальника сплати неустойки у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язань, а у випадку прострочення строку поставки товару більш ніж на 10 календарних днів, покупець має право додатково вимагати від постачальника сплати ще й штрафу у розмірі 10% від вартості неналежним чином поставленого товару.

Враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару, позивачем, у відповідності з пунктом 7.2 договору, було нараховано відповідачеві неустойку в розмірі 630318,88 грн.

При цьому, позивач нарахував зазначену суму неустойки, починаючи зі строку поставки відповідачем товару в розмірі 14007086,20 грн. з ПДВ, за видатковою накладною № 44 від 29.09.2018.

Натомість, як встановлено судом та не заперечувалось позивачем, на виконання умов договору поставки від 05.03.2018, відповідно до акту приймання-передачі ТМЦ від 19.09.2018 №1909/01 за договором №05032018 від 05.03.2018, ТОВ Італ-Сервіс поставило, а позивач прийняв для монтажу ТМЦ (згідно Додатку №1 Специфікації №1 від 23.03.2018) на загальну суму 123752 євро з урахуванням ПДВ у розмірі 20% та згідно офіційного курсу НБУ, визначеного у Спеціфікації №1, становить: 123 752 Є * 32,333994 + 20% = 4801675,71 грн.

Суд зазначає, що даний акт містить підписи уповноважених представників постачальника та покупця та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача.

Факт поставки частини товару за актом приймання-передачі від 19.09.2018 не спростовано позивачем під час розгляду даного спору.

Отже, на суму 4881675,71 грн. відповідач вчасно виконав свої зобов`язання за договором поставки від 05.03.2019.

Заперечення позивача, що сторонами не передбачено здійснення приймання - передачі товару в інший спосіб, ніж той, що визначено умовами Договору, як то, наприклад, за актом приймання - передачі ТМЦ або будь якими іншими актами, оскільки даний вид товару може бути перевірений на працездатність лише за умови поставки/прийняття покупцем його комплектом, а не частинами, судом не приймаються, виходячи з наступного.

Акт приймання-передачі відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинним бухгалтерським документом, який відображає суть господарської операції, а тому є цілком належним документом, що підтверджує факт поставки товару за договором.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного су або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Акт приймання виконаних робіт - документ, який фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю. Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій.

Таким чином, суд зауважує, в даному випадку, акт приймання-передачі ТМЦ від 19.09.2018 №1909/01 за договором №05032018 від 05.03.2018, яким ТОВ Італ-Сервіс поставило, а позивач прийняв для монтажу ТМЦ (згідно Додатку №1 Специфікації №1 від 23.03.2018) на загальну суму 123752 євро з урахуванням ПДВ у розмірі 20% та згідно офіційного курсу НБУ, визначеного у Спеціфікації №1, становить: 123 752 Є * 32,333994 + 20% = 4801675,71 грн., свідчить про факт поставки відповідачем частини товару за договором поставки.

Окрім цього, даний акт містить підписи уповноважених представників постачальника та покупця та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача та позивачем не надано суду доказів на підтвердження відмови представника позивача від отримання товару за даним актом приймання-передачі від 19.09.2018.

У п. 1.2. договору узгодили, що поставка товару за цим договором здійснюється постачальником окремими партіями. Окремою партією товару вважається кількість товару, що зазначена у відповідній Специфікації.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено вчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 05.03.2019, на суму 4801675,71 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження вчасної поставки товару на суму 9205410,49 грн. (14007086,20 грн. (загальна вартість товару за договором з ПДВ) - 4801675,71 грн. (поставка товару за актом приймання-передачі) за договором поставки від 05.03.2018, суд зазначає, що саме на цю суму повинно, у відповідності до п. 7.2. договору, бути нараховано суму неустойки в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язань, що, за розрахунком суду, складає 368216,42 грн.

Суд зазначає, що нарахування суми неустойки за 9 днів прострочення поставки відповідачем товару, розраховане позивачем, є помилковим, оскільки, відповідно до видаткової накладної № 44 від 29.09.2018, товар було поставлено 29.09.2018, а тому день виконання зобов`язання не може вважатися днем прострочення виконання зобов`язань за договором від 05.03.2018.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає стягнення сума неустойки, за прострочення виконання відповідачем умов договору поставки від 05.03.2018, в розмірі 368216,42 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог, суд відмовляє, як в безпідставно заявлених.

Заперечення відповідача, що ПДВ у розмірі 20% не має враховуватися під час визначення ціни товару, з метою подальшого нарахування неустойки, суд вважає помилковим, оскільки сторонами, під час підписання договору поставки від 05.03.2019 та Специфікації № 1 від 23.03.2019 до договору, визначена загальна вартість товару, який поставляється за даним договором, в вартість якого входить ПДВ. Також розмір ПДВ врахований відповідачем при виставленні позивачу рахунку на оплату за договором поставки та сплата позивачем за договором поставки відбувалася у відповідних сумах, з урахуванням ПДВ.

Таким чином, позивачем правомірно пред`явлено до стягнення суму неустойки в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язань, з урахуванням ПДВ.

Щодо твердження відповідача, що ним вжито всіх заходів для недопущення господарського правопорушення за договором, в обґрунтування чого відповідачем надано суду скрін-шоти електронних листів, направлених на адресу позивача, під час виконання свого зобов`язання за договором від 05.03.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб`єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

При цьому, суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик - є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того, принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у відповідача із виконанням свого зобов`язання за договором поставки від 05.03.2018 договору охоплюються його (відповідача) підприємницьким ризиком.

Також суду зауважує, що між позивачем та відповідачем не укладено договору про застосування електронного документообігу, а відповідач надсилав свої інформаційні повідомлення без дотримання вимог стосовно наявності обов`язкових реквізитів електронного документу та без завірення його своїм електронним підписом. А, отже, надані відповідачем скрін-шоти листів не є належними письмовими електронними доказами.

Суд зауважує, що умови та строки поставки відповідачем товару були узгоджені сторонами під час укладання договору поставки від 05.03.2018 та Специфікації до договору, тому посилання відповідача на направлені на адресу позивача електронні листи, в яких зазначалось про труднощі відповідача під час виконання договору поставки та неможливість вчасно поставити товар, не звільняє відповідача від відповідальності за порушення свого зобов`язання за договором поставки та не є підставою для відмови позивачу для нарахування неустойки, передбаченої умовами договору поставки, укладеного між сторонами даного спору.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявлених Приватним акціонерним товариством "Полтавський олійноекстрактційний завод - Кернел Груп" позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс" (61032, м. Харків, провулок Саблєва, 1, кімната 13, код ЄДРПОУ 41043344) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстрактційний завод - Кернел Груп" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 17, код ЄДРПОУ 00373907) суму неустойки, за прострочення постачання товару у розмірі 368216,42 грн., судовий збір у розмірі 5523,25 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Полтавський олійноекстрактційний завод - Кернел Груп" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 17, код ЄДРПОУ 00373907);

Відповідач - Товариство обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс" (61032, м. Харків, провулок Саблєва, 1, кімната 13, код ЄДРПОУ 41043344).

Повне рішення складено 12.07.2019

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/788/19