Ухвала

від 28.10.2019 по справі 922/788/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"28" жовтня 2019 р.Справа № 922/788/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши

заяву ТОВ "Італ-Сервіс" про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 24958 від 18.10.2019) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 630318,88 грн. За участю представників:

стягувача - не з`явився,

боржника (заявник) - Полатай В.Ю., ордер Серія ХВ № 2681000016 від 12.07.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 982 від 03.10.2001.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019, у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Товариства обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс" (61032, м. Харків, провулок Саблєва, 1, кімната 13, код ЄДРПОУ 41043344) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 17, код ЄДРПОУ 00373907) суму неустойки, за прострочення постачання товару у розмірі 368216,42 грн., судовий збір у розмірі 5523,25 грн.

На виконання даного рішення суду, 11.10.2019 господарським судом видано відповідний наказ, який направлено на адресу стягувача.

18.10.2019 до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс" надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду по справі № 922/788/19.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2019 заяву ТОВ "Італ-Сервіс" про відстрочення виконання рішення господарського суду по справі № 922/788/19 (вх. № 24958 від 18.10.2019) призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2019 о 12:30 год.

У судове засідання 28.10.2019 представник стягувача не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на подану божником заяву суду не надав.

У судовому засіданні 28.10.2019 представник заявника підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити. Обґрунтовуючи подану заяву, заявник зазначає, що TOB «Італ-Сервіс» з 2015 року був клієнтом Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" та мав поточний рахунок у зазначеному банку. На підставі рішення Правління НБУ від 18.12.2018 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» . У AT «ВТБ БАНК» запроваджено Тимчасову адміністрацію на підставі рішення Правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року №796-рш/БТ «Про віднесення АТ «ВТБ БАНК» до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних від 27 листопада 2018 року № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» . Заборгованість AT «ВТБ БАНК» перед TOB «ІТАЛ-СЕРВІС» складає 1973760,36 грн., а TOB «ІТАЛ-СЕРВІС» віднесено до сьомої черги погашення, що підтверджується Довідкою щодо акцептування кредиторських вимог від 24.04.2019. Станом на серпень 2019 року розпочато задоволення вимог кредиторів четвертої черги. Таким чином, заявник посилається на відсутність можливості використати кошти у розмірі 1973760,36 грн. з поточного рахунку банку, що перебуває в стадії ліквідації, на невизначений період, що на думку заявника є надмірним тягарем для боржника та є об`єктивною обставиною, яка істотно ускладнює та навіть унеможливлює виконання судового рішення. Окрім цього, заявник посилається на відсутність вини з боку відповідача у виникненні спору та відсутність збитків у позивача.

Розглянувши подану боржником заяву про відстрочку виконання рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Системний аналіз зазначеної статті ГПК України свідчить про те, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

В пункті 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", зокрема зазначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом ст. ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом та не допускати їх настання.

Так, суд зазначає, що доказом існування тяжкого фінансового стану - є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

А, посилання боржника на відсутність можливості використати кошти у розмірі 1973760, 36 грн. з поточного рахунку банку, що перебуває в стадії ліквідації, та зумовлену в зв`язку з цим неможливість виконати судове рішення у даній справі, суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять та останнім суду не надано належних та допустимих доказів відсутності грошових коштів, за рахунок яких можливе принаймні часткове погашення заборгованості за судовим рішенням.

Суд також враховує, що за змістом ст. 331 ГПК України надання відстрочки у виконанні судового рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

А, при вирішенні питання про надання відстрочки, суд також повинен враховувати матеріальні інтереси кожної зі сторін у справі.

Суд зазначає, що, відповідно до ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Виходячи з цього, усі наведені боржником результати ведення його господарської діяльності не можуть бути перекладені на стягувача та не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.

Так, рішення про відстрочку виконання рішення суду - є перш за все судженням суду, яке ґрунтується на додержанні балансу інтересів кредитора та боржника. В силу цього, відстрочка не може надаватися виключно в інтересах боржника із посиланням на необхідність поліпшення фінансового стану боржника. Така відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес кредитора.

Зокрема, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Зазначені вище обставини у сукупності, свідчать про безпідставність вимог Товариства обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс" про надання йому відстрочки у виконанні судового рішення по даній справі.

За таких обставин, в задоволенні заяви Товариства обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 922/788/19, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 73-74, 77, 86, 234, 331 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 922/788/19 (вх. № 24958 від 18.10.2019) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу підписано 29.10.2019

Суддя Р.М. Аюпова справа № 922/788/19