Постанова

від 23.09.2019 по справі 922/788/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р. Справа № 922/788/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «Італ - Сервіс» (вх.№2492 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі №922/788/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аюповою Р.М., повне рішення складено 12.07.2019)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський олійноекстрактційний завод - Кернер Груп» , м.Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Італ - Сервіс» , м.Харків,

про стягнення 630318,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс" штрафних санкцій (неустойки) за прострочення постачання товару в розмірі 630318,88 грн за договором поставки № 05032018 від 05.03.2018, укладеним між сторонами даного спору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Товариства обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс" на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський олійноекстрактційний завод - Кернел Груп" суму неустойки за прострочення постачання товару у розмірі 368216,42 грн, судовий збір у розмірі 5523,25 грн.

ТОВ «Італ - Сервіс» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, просить скасувати частково рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не дослідив факт відсутності будь-яких майнових чи немайнових збитків у позивача, не врахував 100% (повне) виконання майнового зобов`язання відповідачем з поставки обладнання із незначною прострочкою відносно всього строку поставки, яка не призвела до будь-яких збитків у позивача. Внаслідок такого порушення норм процесуального права і неповноти дослідження обставин справи відповідач заявляє про необхідність дослідження у суді апеляційної інстанції факту відсутності будь-яких збитків у сторони позивача. Вважає, що суд першої інстанції не врахував належним чином повне виконання відповідачем зобов`язання з поставки обладнання на користь позивача із усіма необхідними параметрами, які були необхідні виробнику та кінцевому споживачу (позивачу). Отже, на думку апелянта, не було враховано ступінь виконання зобов`язання. Звертає увагу апеляційного суду, що позивач не зазначив і не надав будь-яких доказів наявності збитків, отже їх розмір, на думку скаржника, дорівнює 0,00 грн. Водночас стягнута судом неустойка дорівнює 368216,42 грн.

Крім того, як зазначає апелянт, в порушення ч.1 ст.75 ГПК України, суд першої інстанції не врахував визнання стороною позивача застосування у відносинах з відповідачем звичаїв ділового обороту, а саме, застосування електронного листування між сторонами спору. Судом не було враховано комплексний характер спірного договору поставки обладнання, специфічність його предмету, та відсутність прострочення щодо шеф-монтажу (пусконалагоджувальних робіт) відповідного обладнання.

Також, як зазначає відповідач, судом неправомірно відхилено електронне листування між сторонами договору (скрін-шоти листів), що свідчить про те, що відповідач прикладав всіх залежних від нього зусиль задля своєчасного виконання договору), які надавалися відповідачем у справу як відображення у паперовій формі електронних доказів.

04.09.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8363), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що протягом всього строку виконання договору поставки від відповідача не надходило жодного повідомлення про неможливість виконати свої зобов`язання в строк до 20.09.2018 та відповідачем жодного разу не повідомлялося позивачу про необхідність внесення змін до досягнутих сторонами домовленостей, відображених в специфікації №1 від 23.03.2018. Жодних додаткових угод чи інших двосторонніх угод про зміну визначених сторонами зобов`язань не пропонувалося до підпису та не було укладено.

13.09.2019 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив (вх.№8716) та заява про продовження строку для надання відповіді на відзив на апеляційну скаргу (вх.№8720), яку колегія суддів залишає без розгляду, з огляду на відсутність у суді апеляційної інстанції такої заяви по суті справи.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 23.09.2019 було оголошено перерву до 13 год. 45 хв. 23.09.2019.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 05.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Італ-Сервіс", постачальником, та Приватним акціонерним товариством "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп", покупцем, укладено договір поставки № 05032018, згідно з яким постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити, у порядку і на умовах, які визначені договором промислове обладнання, асортимент, найменування, кількість і ціна якого, вказуються в специфікаціях до даного договору, які є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п.1.2. договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником окремими партіями. Окремою партією товару за цим договором вважається кількість товару, що зазначена у відповідній специфікації.

Згідно з п.2.3. договору дата відвантаження товару відповідає даті складання видаткової накладної, підписаної сторонами.

Умовами п.2.4. договору передбачено, що передача-приймання товару здійснюється згідно з товаросупроводжувальними документами постачальника.

Орієнтовно загальна сума договору становить 16 800 000,00 грн з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ 20% 2 800 000,00 грн).

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення строків поставки товару, порушення строків для усунення недоліків або заміни неякісного товару, покупець має право вимагати від постачальника сплати неустойки у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання. У випадку прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів, покупець має право вимагати від постачальника додатково, окрім неустойки, сплати штрафу у розмірі 10% від вартості неналежним чином поставленого товару, і при цьому покупець набуває право відмовитись від прийняття виконання та вимагати повернення йому коштів у розмірі, що відповідає вартості непоставленого належним чином товару.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022, алу у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань по договору.

Відповідно до підписаної сторонами специфікації №1 від 23.03.2018, постачальник зобов`язався здійснити постачання покупцю на умовах DDP, склад покупця: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 17 Інкотермс - 2010 наступний товар: Лінія пакування модель Project 2000 2Т NF IS в строк з 01.09.2018 по 20.09.2018, загальною вартістю товару 14007086,20 грн.

Відповідно до п.2 специфікації № 1 від 23.03.2018 оплата за товар здійснюється наступним чином:

2.1. 30% від загальної вартості товару згідно з специфікацією - попередня оплата в строк з 26.03.2018 по 30.03.2018 на підставі отриманого від постачальника рахунку на оплату. Рахунок на оплату є дійсним протягом 14 банківських днів.

2.2. 60% від загальної вартості товару згідно з даною специфікацією - попередня оплата протягом 10 банківських днів з дати отримання письмового повідомлення від постачальника про готовність товару до відвантаження.

2.3. Остаточний розрахунок шляхом перерахування 10% від загальної вартості товару, вказаного в даній специфікації на підставі отриманих від постачальника рахунку на оплату товару та видаткової накладної протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем товару та рахунку від постачальника.

27.03.2018 відповідачем виставлено рахунок на оплату №19 на загальну суму 14007086,20 грн.

29.03.2018 позивачем перераховано відповідачу 4202125,86 грн за лінію пакування згідно рахунку №19 від 27.03.2019, що підтверджується платіжним дорученням №1675636116 від 29.03.2018, копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідач листом від 03.09.2018 повідомив позивача про те, що товар (обладнання) за договором поставки готовий до відвантаження з Італії. Обладнання виробництва BIEFFE CO S.R.I. готово до відвантаження з 18.08.2018. Остаточне обладнання буде готово до відвантаження 18.09.2018. Відповідно до п.2.2. специфікації №1 від 23.03.2018 просив провести оплату 60% вартості товару у сумі 8404251,72 грн.

06.09.2018 позивачем перераховано відповідачу 8404251,72 грн передоплати за ТМЦ згідно рахунку №60 від 03.09.2019, що підтверджується платіжним дорученням №1407 від 06.09.2018, копія якого додана до матеріалів справи.

Товар передано постачальником покупцю 29.09.2018, що підтверджується видатковою накладною №44 від 29.09.2018. Також в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі ТМЦ №1909/01 від 19.09.2018.

10.10.2018 позивачем перераховано відповідачу 1400708,62 грн доплати за ТМЦ згідно рахунку №71 від 01.10.2019, що підтверджується платіжним дорученням №1839 від 10.10.2018, копія якого додана до матеріалів справи.

15.02.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. №325 від 14.02.2019, в якій позивач просив сплатити 630318,88 грн штрафних санкцій (неустойки), відповідно до п.7.2. договору поставки №05032018 від 05.03.2018, за порушення відповідачем строків поставки товару.

Однак, претензія залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом - сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, 05.03.2018 між ТОВ "Італ-Сервіс" та Приватним акціонерним товариством "Полтавський олійноекстракційний завод - Кернел Груп" укладено договір поставки №05032018, за умовами якого відповідач зобов`язався здійснити постачання позивачу товару - лінії пакування модель Project 2000 2Т NF IS в строк з 01.09.2018 по 20.09.2018.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем в повному обсязі товар передано позивачу 29.09.2018, що підтверджується видатковою накладною № 44 від 29.09.2018, тобто з порушенням умов договору.

Позивачем згідно положень п.7.2. договору за порушення умов договору нараховано відповідачу неустойку в розмірі 630318,88 грн за 9 календарних днів.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, врахував те, що на виконання умов договору поставки від 05.03.2018, відповідно до акту приймання-передачі ТМЦ від 19.09.2018 №1909/01 за договором №05032018 від 05.03.2018, відповідач поставив, а позивач прийняв для монтажу ТМЦ (згідно додатку №1 специфікації №1 від 23.03.2018) на загальну суму 123752 євро з урахуванням ПДВ у розмірі 20%, що згідно офіційного курсу НБУ, визначеного у специфікації №1, становить: 123 752 Є * 32,333994 + 20% = 4801675,71 грн. Отже, як зазначено в рішенні, на суму 4801675,71 грн відповідач вчасно виконав свої зобов`язання за договором поставки від 05.03.2019. Крім того, як зазначено в рішенні, нарахування суми неустойки за 9 днів прострочення поставки відповідачем товару, розраховане позивачем, є помилковим, оскільки, відповідно до видаткової накладної № 44 від 29.09.2018, товар було поставлено 29.09.2018, тому день виконання зобов`язання не являється днем прострочення виконання зобов`язань за договором від 05.03.2018, в зв`язку з чим судом стягнуто з відповідача неустойку в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару на суму 9 205 410,49 грн (14 007 086,20 грн -4 801 675,71 грн) у розмірі 368216,42 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову апелянтом не оскаржується, тому не переглядається судом апеляційної інстанції.

Скаржник в апеляційній скарзі просить суд дослідити нові докази - договір №336-М від 05.06.2018 із додатками, акт введення в експлуатацію лінії автоматизованого фасування олії 3,5л Project 2000 2 Т NF ISO від 11.02.2019, друкований варіант тендерної документації.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, як свідчать матеріали справи, дані документи до суду першої інстанції не подавались, і відповідачем не обґрунтовано неможливість їх подання до суду першої інстанції, тому судом апеляційної інстанції не приймаються додаткові докази у справі.

Стосовно посилання апелянта на те, що позивач не зазначив і не надав будь-яких доказів наявності збитків у позивача в зв`язку з несвоєчасним виконанням умов договору відповідачем, а судом першої інстанції не було враховано положення ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, які мають застосовуватись з дотриманням принципів справедливого розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, згідно наведених положень законодавства обставини щодо ступеню виконання зобов`язання, незначності (значності) прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання і невідповідності розміру стягуваної суми неустойки таким наслідкам, повинні встановлюватися судом за умови наявності відповідного клопотання сторони або за власною ініціативою. Клопотання про зменшення розміру неустойки відповідачем в суді першої інстанції не заявлялось. Стосовно незастосування судом першої інстанції положень ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України за своєю ініціативою, колегія суддів зазначає, що це є саме правом суду, а не його обов`язком.

Також не є обґрунтованими посилання апелянта на те, що прострочення виконання було спричинено виключно затримкою позивача в наданні зразків комплектуючих для здійснення проектування та програмування обладнання (по 10 шт. коробів кожного формату у розібраному вигляді; по 10 шт. порожніх закупорених пляшок 3 та 5 л кожного формату; креслення коробів та пробок, завірених підписом та печаткою відповідальної особи), з огляду на те, що в договорі поставки від 05.03.2018 відсутні будь-які умови щодо обов`язку надання позивачем будь-яких зразків тощо для виготовлення обладнання.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача до закінчення строку поставки товару щодо неможливості виконання своїх зобов`язань в строк до 20.09.2018 та необхідність внесення змін до досягнутих сторонами домовленостей, відображених в специфікації №1 від 23.03.2018, зокрема, щодо продовження строку поставки товару тощо. Електронне листування між сторонами не може бути прийняте в якості доказу, з огляду на те, що згідно положень ст.654 ЦК України зміна умов договору повинна бути вчинена в такій самій формі, як і договір, що змінюється. Будь-яких змін щодо встановленого специфікацією №1 від 23.03.2018 строку постачання товару до договору внесено не було.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, колегія суддів зазначає, що в укладеному між сторонами договорі відсутні умови щодо застосування електронного документообігу. Крім того, відповідач надсилав свої інформаційні повідомлення без дотримання вимог стосовно наявності обов`язкових реквізитів електронного документу та без завірення його своїм електронним підписом, тому надані відповідачем скрін-шоти листів не є належними письмовими електронними доказами.

Умови тендерної документації, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та відповідно до яких, за посиланням апелянта, неможливо проектування обладнання та виконання поставки обладнання під конкретні потреби позивача, не є частиною укладеного між сторонами договору, та не можуть бути враховані в якості невід`ємної частини договору, з огляду на відсутність таких застережень у змісті самого договору. Метою оформлення тендерної документації та проведення тендеру є саме визначення переможця для підписання договору постачання на визначених договором умовах.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі №922/788/19 в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Італ - Сервіс» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі №922/788/19 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.10.2019.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова

Суддя В.О. Фоміна