Рішення

від 02.07.2019 по справі 320/978/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року № 320/978/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І.,

за участі: секретаря судового засідання Приходько Н.І.,

представника позивача - Сиворко С.М.,

представників відповідача - Медведенка Н.І., Степаненка А.С., Костіна Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СІМІХ" до Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "СІМІХ" з позовом до Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 28.09.2018 №330-17 "Про відмову ПП "Сіміх" у наданні містобудівних умов і обмежень на забудову земельної ділянки під будівництво офісного-виробничого приміщення по АДРЕСА_1;

- визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 06.02.2019 №07-23/319/2-19;

- зобов`язати Виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області видати Приватному підприємству "СІМІХ" містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва офісно-виробничого приміщення по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення про відмову у наданні вихідних даних для проектування, а саме - містобудівних умов та обмежень від 28.09.2018 №330-17, прийнято за відсутності правових підстав, оскільки позивачем, з метою отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва - офісно-виробничого приміщення, було подано повний пакет документів, визначений чинним законодавством. Окрім цього, позивач вказав на те, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, втім, відмова відповідача є протиправною, оскільки не містить таких підстав.

Відповідач проти позову заперечував, свої мотиви висловив у відзиві, в якому зазначив, що відмова у наданні містобудівних умов та обмежень ґрунтується на положеннях чинного законодавства та вмотивована у відповідності до нього.

Ухвалою суду від 04.03.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою суду від 06.05.2019 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 02.07.2019, прибули представник позивача та представники відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представники відповідача адміністративний позов не визнали, наполягали на відмові у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Приватне підприємство "СІМІХ", згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є юридичною особою з 15.12.1992.

Як убачається з матеріалів справи, 10 січня 2006 року між ПП "Сіміх" (Орендар) та Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області (Орендодавець) було укладено договір оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.02.2006 №040633200009 (а.с. 15-20).

Предметом вказаного договору є те, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку під виробничу базу, яка знаходиться у АДРЕСА_1.

Об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,293 га.

Судом встановлено, що у подальшому на підставі спільної заяви директора ПП "Сіміх" та гр. ОСОБА_1, рішенням відповідача від 20.12.2018 припинено дію договору оренди земельної ділянки від 15.02.2006 №359 та передано із земель комунальної власності в оренду земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 0,2847 га (а.с. 117-118).

07 серпня 2018 року позивач звернувся до міського голови Переяслав-Хмельницької міської ради із заявою про надання містобудівних умов для будівництва офісно-виробничого приміщення по вул. Б.Хмельницького (а.с. 42).

Розглянувши зазначену заяву, відповідачем прийнято рішення від 28.09.2018 №330-17 "Про відмову ПП "Сіміх" у наданні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки під будівництво офісно-виробничого приміщення по АДРЕСА_1 (а.с. 43).

Відмова вмотивована відсутністю відступів від об`єкта проектування до червоних ліній регулювання забудови, організації під`їздів до будівлі, місць паркувань та необхідних відомостей містобудівного розрахунку.

08 січня 2019 року ПП "Сіміх" повторно звернулось до відповідача з проханням надати містобудівні умови для будівництва офісно-виробничого приміщення по вул. Б.Хмельницького (а.с.38).

Листом від 06.02.2019 №07-23/319/2-19 Виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області повідомив про відмову у задоволенні вказаного звернення та послався на існування рішення Виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 28.09.2018 №330-17 (а.с. 37).

На думку позивача, зазначені відмови відповідача у наданні містобудівних умов та обмежень не базуються на нормах права та є незаконними, у зв`язку із чим ПП "Сіміх" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII Про основи містобудування (далі - Закон № 2780-XII) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Статтями 17 та 18 Закону № 2780-XII передбачено, що містобудівна документація регулює планування, забудову та інше використання територій, є основою для вирішення питань раціонального використання територій, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Відповідно до статті 5 Закону № 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, крім іншого, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів тощо.

Частинами четвертою та п'ятою статті 26 Закону № 3038-VI встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно з положеннями статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудівної діяльності.

Відповідно до частин другої-п'ятої статті 29 Закону № 3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

На виконання частини четвертої та дев'ятої статті 29 Закону № 3038-VI Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 07 липня 2011 року № 109 затвердило Порядок № 109, який визначає процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Підпунктом 2.2 Порядку № 109 передбачено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються:

засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою;

ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі);

викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності);

черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру);

фотофіксація земельної ділянки (з оточенням);

містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Як з`ясовується зі змісту наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень, є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що у даному випадку містобудівною документацією на місцевому рівні є Генеральний план м. Переяслав-Хмельницький Київської області, затверджений рішенням міської ради від 20.10.2015 №08-79-VІ та План зонування (зонінг) території м. Переяслав-Хмельницький, затверджений рішенням ради від 28.01.2016 №12-06-VІІ.

У судовому засіданні представником відповідача також було надано Генеральний план з червоними лініями та пояснено, що частина земельної ділянки, на якій позивач планує розмістити об'єкт будівництва, знаходиться в габаритах червоних ліній та ліній регулювання забудови по вул. Б. Хмельницького.

Вказана обставина також підтверджується наявним у матеріалах справи збірним планом земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Хмельницького Богдана, 137 із нанесенням червоної лінії згідно встановленого каталогу координат, з якої чітко убачається, що об`єкт будівництва позивача розташовується за межею червоної лінії (а.с. 175).

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Зокрема, детальний план території визначає червоні лінії та лінії регулювання забудови (пункт 2 частини четвертої статті 19 Закону № 3038-VI;

Так, відповідно до пункту 14 статті 1 Закону № 3038-VI червоні лінії - це визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Лінії регулювання забудови - це визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій (пункт 6 статті 1 Закону № 3038-VI).

Згідно із частиною третьою статті 2 Закону № 3038-VI містобудівна документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об'єктів будівництва для формування баз даних містобудівного кадастру.

Отже, на переконання суду, червоні лінії є складовою даних містобудівної документації на місцевому рівні, а невідповідність вказаним вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - межам червоних ліній, намірів щодо забудови земельної ділянки, є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень в розумінні частини п'ятої статті 29 Закону № 3038-VI.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2019 у справі №200/1438/16-а .

Суд зазначає, що на час виникнення спірних відносин, Генеральний план м. Переяслав-Хмельницький Київської області не був скасований або оскаржений у судовому порядку, тобто, є чинним та встановлює заборону на забудови території міста у визначених ним межах.

Разом з цим, суд наголошує, що невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме, невідповідність межам червоних ліній, є достатньою підставою для відмови у надання містобудівних умов та обмежень.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, відмовляючи позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак, рішення від 28.09.2018 №330-17 "Про відмову ПП "Сіміх" у наданні містобудівних умов і обмежень на забудову земельної ділянки під будівництво офісного-виробничого приміщення по АДРЕСА_1, є правомірним.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення і підписання повного тексту рішення- 12 липня 2019 р.