Рішення

від 08.07.2019 по справі 710/114/19

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/114/19

Провадження № 2/710/195/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2019 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання - Цяпкало А.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - нотаріус Курінний Віктор Васильович про визнання права власності в порядку набувальної давності,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2019 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить визнати за ним право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивує тим, що з 27.01.1968 по 25.03.2003 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , та вони сумісно постійно проживали за адресою АДРЕСА_1 . У їхній спільній сумісній власності знаходився жилий будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та з цієї дати державним нотаріусом Курінним В.В. було відкрито спадщину за згаданою адресою. Після відкриття спадщини позивач подала заяву нотаріусу Курінному В.В. про відмову від своєї частки на спадщину на користь нашого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач за цим позовом), а також подала відмову від своєї частки у спільній сумісній власності зі своїм покійним чоловіком також на користь свого сина (заява про відмову від своєї частки на спадщину та відмова від своєї частки у спільній сумісній власності - знаходяться у третьої сторони нотаріуса Курінного). Син ОСОБА_3 подав заяву до нотаріуса Курінного В. В . про прийняття спадщини, однак у зв`язку зі зміною громадянства та виїздом на постійне місце проживання до Росії у будинку не проживав та не завершив документальне оформлення спадщини, але наразі повідомив позивача, що не планує завершати оформлення спадщини у нотаріуса, так як не має змоги приїхати до України. Крім позивача та ОСОБА_3 , інші спадкоємці на час смерті чоловіка позивачки у згаданому будинку не проживали та спадщину не приймали. ОСОБА_3 написав на ім`я нотаріуса за місцем відкриття спадщини нотаріально посвідчену заяву від 20.12.2018 про відмову від свого права на спадкування. Вже більше ніж 10 років поспіль позивач постійно проживає у будинку за адресою АДРЕСА_1 , хоча з 2003 року позивач втратила право спільної сумісної власності на цей будинок, а відповідач ОСОБА_3 вибув на постійне місце проживання до Росії ще у 2008 році.

В подальшому позивач виклав позовні вимоги у новій редакції. Просив задовольнити позов та визнати за ним право власності на будинок, реєстраційний номер 3263440, у складі: житловий будинок загальною площею 66,9 м.кв. (літера А ), веранда (літера а ), сарай (літера Б ), сарай (літера В ), погріб (п/д), криниця (літера К ), огорожа (номер1), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності.

Відповідач подав відзив на позов, в якому повідомив суд, що визнає обставини, які викладені у позовній заяві ОСОБА_1 , а саме, те що: відповідач ОСОБА_3 подав заяву до нотаріуса Курінного В.В. про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 ; у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Росії у 2008 році, зміною громадянства та відсутністю можливості повернутися до України відповідач ОСОБА_3 не завершив документальне оформлення спадщини; ОСОБА_3 не планує завершити документальне оформлення спадщини, набути право власності та користуватися будинком, який входить до спадкової маси; ОСОБА_3 написав, на ім`я нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріально посвідчену заяву від 20.12.2018 про відмову від свого права на спадкування (частки на спадщину) на користь Позивача ОСОБА_1 ; на день смерті ОСОБА_4 в зазначеному будинку ніхто, крім ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не проживав. Крім відповідача ОСОБА_3 ніхто інший заяву про приймання спадщини не подавав. Позивач ОСОБА_1 постійно проживає в будинку (з усіма будівлями та спорудами) за адресою: АДРЕСА_1 , України, з 1982 року; після виїзду ОСОБА_3 до Росії у 2008 році, позивач ОСОБА_1 проживає в цьому будинку та веде господарство сама, у цей період інші особи в будинку не проживали та зареєстровані не були.

Позивач повторно уточнив свої позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на будинок, реєстраційний номер 3263440, у складі: житловий будинок загальною площею 66,9 м.кв. (літера А ), веранда (літера а ), сарай (літера Б ), сарай (літера В ), погріб (п/д), криниця (літера К ), огорожа (номер1), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку кадастровий номер № НОМЕР_1 , розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача подав другий відзив (про визнання обставин справи та визнання позову повністю). В якому зазначив, що визнає позов ОСОБА_1 повністю, а саме, визнає наступні позовні вимоги в редакції, викладеній у Другій заяві про зміну предмету позову від 1.05.2019. У разі задоволення позову Відповідач ОСОБА_3 , не має наміру оскаржити відповідне рішення суду. Просив позов задовольнити, а справу розглянути без участі Відповідача та його представника.

Ухвалою судді Шполянського районного суду, Черкаської області 01.02.2019 було позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 12.03.2019 було відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шполянського районного суду, Черкаської області 08.07.2019 було відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_3 позову ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку набувальної давності (ст.344 ЦКУ), і вирішено продовжити судовий розгляд.

Ухвалою Шполянського районного суду, Черкаської області 08.07.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник з`явилися, позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач та Представник відповідача у судове засідання не з`явилися у другому відзиві на позов представник відповідача просив розглядати справу без участі відповідача та його представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, до суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 виданого 6 квітня 1988 року, 27 січня 1968 року одружилися ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження зроблений запис №1. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_8 . Місце реєстрації шлюбу с . Терешки, Шполянського району, Черкаської області. (а.с.5).

За даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1871088 виданого Шполянським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 31.10.2003 ОСОБА_3 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису: 83 в книзі :1, на підставі свідоцтва про право власності /83/ 19.10.1994 / Шполянська районна рада народних депутатів. Загальна площа будинку 66,9 кв.м., житлова площа - 37,4 кв.м. Об`єкт складається з : літера А - житловий будинок, літера а - веранда, літера Б - сарай, літера В -сарай, літера п/д - погріб, літера К - криниця, 1-огорожа. Загальна вартість нерухомого майна: 23550 грн. (а.с.6).

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 виданого 25 березня 2003 року виконкомом Терешківської сільської ради, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за №8 (а.с.7).

Згідно довідки від 17.12.2018 №587 виданої виконавчим комітетом Терешківської сільської ради Шполянського район, Черкаської області про те, що дійсно ОСОБА_1 постійно проживає та зареєстрована з 1982 року за адресою АДРЕСА_1 , по даний час. Крім неї за даною адресою ніхто не зареєстрований і не проживає. (а.с.8).

За змістом заяви ОСОБА_3 від 20 грудня 2018 року, підпис на якій засвідчена ОСОБА_9 , нотаріусом міста Тула, Російська Федерація, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 , поставив до відома нотаріуса за місцем відкриття спадщини, яка залишилася після смерті мого батька ОСОБА_4 про відмову від спадщини на користь дружини спадкодавця ОСОБА_1 . (а.с. 9).

Згідно заяви від 01.04.2003, яка надійшла до Шполянської державної нотаріальної контори від ОСОБА_3 , заява зареєстрована за № 261, с-с 204, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_4 , проживаючий в с. Терешки. На день смерті його залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями (відповідною частиною надвірних будівель), що знаходиться с . Терешки , та все майно. Вищевказану спадщину відповідач прийняв та просив видати свідоцтво про право на спадщину по закону. Нотаріусом роз`яснено, що дана зава подається один раз, не змінюється та не відмінюється (а.с.37).

Відповідно до заяви від 01.04.2003, яка надійшла до Шполянської державної нотаріальної контори від ОСОБА_1 , заява зареєстрована за №262, с-с 204, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_1 , відмовилась від належної їй долі в спадковому майні, яке залишилося після смерті чоловіка ОСОБА_4 . Вказала, що на право власності не претендує, так як це є власність її чоловіка. Нотаріусом роз`яснено, що заява подається один раз і не міняється. (а.с. 37).

Згідно довідки №146 від 11.04.2019 виданою Терешківською сільською радою, Шполянського району, Черкаської області, за даними Терешківської сільської ради Шполянського району, Черкаської області, земельна ділянка, згідно державного акту НОМЕР_4 виданого на ім`я ОСОБА_4 площею 0,60 га, для ведення особистого підсобного господарства, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава - по господарська книга №6; № ОПО 0522-1. (а.с.53).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 , виданого 4 грудня 2003 року, ОСОБА_4 , на праві власності належить земельна ділянка площею 0,60 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 65. (а.с.54).

Згідно висновку про ринкову вартість земельної ділянки від 26 квітня 2019 року який виконаний ТОВ Земельне Бюро Хрещатик , вартість земельної ділянки, загальною площею 6000 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить - 60 000,00 грн. (а.с.70).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повідомили, що позивач постійно проживає з 2003 року за адресою АДРЕСА_1 , обробляє город.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду, існує нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,60 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер № НОМЕР_1 , які належали ОСОБА_4 , на праві власності. ОСОБА_4 помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 , із заявою про прийняття спадщини після його смерті до Шполянської державної нотаріальної контори звернувся син ОСОБА_3 та із заявою про відмову від спадщини звернулася дружина ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зробив заяву про відмову від спадщини, яка залишилися після смерті його батька ОСОБА_4 на користь його дружини ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно п.8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позивач зареєстрована та проживає з 1982 року за адресою: АДРЕСА_1 , по даний час, що підтверджується довідкою №587 від 17.12.2018 виданою виконавчим комітетом Терешківської сільської ради Шполянського району, Черкаської області (а.с.8). Отже її володіння почалося до 01.01.2004, тобто набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, і триває безперервно та відкрито більше десяти років.

У частині першій статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи зміст вимог ст. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Висновок Верховного суду України від 01.11.2017 справа №569/150/16-ц.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння майном повинно бути добросовісним, тобто особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником;

- володіння повинно бути відкритим, тобто особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні;

- володіння повинно бути безперервним, тобто воно не повинно перериватися протягом всього строку набувальної давності.

За набувальною давністю може набуватися право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно. Такий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 28 березня 2019 року справа № 215/5451/16-ц.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного законодавства і цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення добросовісність поведінки заявника на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Такий висновок міститься у рішенні Верховного Суду у справі № 206/1441/17 від 03.04.2019. Подібний висновок міститься у рішенні Верховного Суду, справі № 703/6177/15-ц від 06 червня 2018 року.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Такий висновок міститься у рішеннях Верховного Суду у справах: № 199/9518/15-ц від 07.05.2018; № 307/51/17 від 10.05.2018 та № 296/6949/17 від 19.09.2018.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач на момент початку володіння майном, був цілком і повністю обізнаний відносно того, що власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,60 га, - для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться за цією ж адресою, на які позивач просить визнати право власності за набувальною давністю, був її покійний чоловік ОСОБА_4 . Позивач добровільно відмовилася від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, про що зробила відповідну заяву до Шполянської державної нотаріальної контори. Крім того позивач знала, що заяву про прийняття спадщини на спадкове майно чоловіка подав її син, ОСОБА_3 . Отже, суд вважає, що не можна вважати добросовісним володіння позивачем садибою та земельною ділянкою, які є спадковим майном сина позивачки, котрий по цей час не здійснив переоформлення права власності на себе.

Оскільки спадкодавець, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то до відносин спадкування слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Згідно ст.548 ЦК УРСР, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно ст. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У відповідності до ст.553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Згідно ст. 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

Неоформлення ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на спадкове майно не позбавляє його права на спадщину і не свідчить про відмову від таких прав, а подана заява відповідача про відмову від належної йому частки у спадковому майні на користь своєї матері, дружини ОСОБА_4 , тобто ОСОБА_1 , в даному випадку не має жодного значення, оскільки відповідно норм ст.553 ЦК УРСР, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В матеріалах справи наявна заява відповідача саме про прийняття спадщини, яка подана до Шполянської державної нотаріальної контори протягом шести місяців після смерті батька ОСОБА_4 , а саме 01.04.2003 року, у відповідно до вимог діючого на той час законодавства, яке регулювало питання прийняття спадщини. При цьому нотаріусом було роз`яснено відповідача, що дана заява подається один раз, не змінюється та не відмінюється. Заяв про відмову від спадщини поданих відповідачем протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, матеріали справи не містять. Тому суд критично ставиться до заяви про відмову від спадщини від 20.12.2018.

Отже, позивачу було відомо про власника житла та земельної ділянки. Позивач проживав тривалий час разом з власником до моменту його смерті. Більше того позивач письмово відмовився від прийняття спадщини після смерті власника майна та знав, що спадщину після смерті власника прийняв її син. Неоформлення відповідачем правовстановлюючих документів на спадкове майно не позбавляє його права на спадщину і не свідчить про відмову від таких прав. Тобто всі умови набуття права власності саме за набувальною давністю відсутні, зокрема добросовісність. Тривалий час проживання, відкритість володіння не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав передбачених статтею 344 ЦК України, тому у суду відсутні передбачені законом підстави для визнання за позивачем в судовому порядку права власності на нерухоме майно житловий будинок разом з господарським спорудами, та на земельну ділянку на підставі статті 344 ЦК України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в позові належить відмовити повністю у зв`язку з недоведеністю позивачем всіх обставин, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

Отже позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Заходи забезпечення позову не застосовувались.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, суд залишає на рахунку позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст .41 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 548, 549, 553, 561 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку набувальної давності відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складене 15.07.2019.

Суддя Шполянського

районного суду Н.П. Побережна