Постанова

від 11.07.2019 по справі 760/30290/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Українець В.В.

Провадження №22-ц/824/8677/2019 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Зубленку Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального державного історичного архіву України про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив про його задоволення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що протягом 2018 року ним були подані до Центрального державного історичного архіву України замовлення на копіювання документів технічними засобами користувача від 05 вересня 2018 року, 23 вересня 2018 року, 03 жовтня 2018 року та 12 жовтня 2018 року, в чому йому було відмовлено, оскільки документи, які позивач замовляв для копіювання, мають формат, більший формату А4 на декілька сантиметрів, а справи товстіше 4 см.

ОСОБА_1 в позові зазначав, що документи, які він просив для копіювання, датуються 1769-1919 роками, на них не розповсюджуються авторські та суміжні права, вони не містять персональних даних. Жодних обмежень доступу до зазначених архівних документів XVIII та XX століть чинним законодавством не встановлено.

Вважаючи відмову відповідача такою, що порушує гарантоване йому ст. 34 Конституції України право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір, ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача забезпечити реалізацію його права на самостійне виготовлення копій документів Національного архівного фонду України, зазначених у замовленнях на копіювання документів власними технічними засобами користувача від 05 вересня 2018 року, 23 вересня 2018 року, 03 жовтня 2018 року, 12 жовтня 2018 року в повному обсязі, без обмеження за форматом, розміром або іншими ознаками.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційному суді позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

Представники відповідача проти задоволення скарги позивача заперечили та просили залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2018 року, 23 вересня 2018 року, 03 жовтня 2018 року та 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 до Центрального державного історичного архіву України були подані замовлення на копіювання документів технічними засобами користувача (а.с.6, 7-8, 10, 11-14).

З відповідей Центрального державного історичного архіву України від 03 жовтня 2018 року та від 06 листопада 2018 року вбачається, що зазначені у замовленнях ОСОБА_1 документи не підлягають копіюванню власними технічними засобами користувача на підставі пунктів 6, 7 розділу V Порядку користування документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.11.2013 року за №2438/5 (а.с.9, 15).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії посадових осіб Центрального державного історичного архіву України щодо відмови у наданні дозволу на копіювання документів власними технічними засобами користувача відповідають вимогам закону і такі обмеження не порушують права позивача на отримання копій документів.

Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.ч.6, 7 ст. 10 ЦПК України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Пунктом 5 статті 20 Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи визначено, що користувачі документами Національного архівного фонду, які належать державі, територіальним громадам, мають право, серед іншого, виготовляти, у тому числі за допомогою технічних засобів, або отримувати від архівних установ копії документів і витяги з них, якщо це не загрожує стану документів та не порушує авторські та суміжні права, а також вимагати, щоб ці копії або витяги були засвідчені архівною установою.

Пунктом 1 Порядку користування документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 19 листопада 2013 року № 2438/5, передбачено, що державні архівні установи, архівні відділи міських рад (далі - архіви) надають документи Національного архівного фонду (далі - НАФ), що належать державі, територіальним громадам, для користування; створюють для цього необхідний загальнодоступний довідковий апарат; відповідно до наявних технічних можливостей забезпечують умови для віддаленого доступу до довідкового апарату і документів НАФ.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що отримувати від архівних установ копії документів є передбаченим законом правом громадян, яке може бути обмежено виключно у передбачених законом випадках.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , застосував положення пунктів 6, 7 розділу V Порядку користування документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.11.2013 року за №2438/5, не звернувши уваги на те, що застосовані ним пункти суперечать положенням ч. 2 ст. 34 Конституції України, яка гарантує особі право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, та п. 5 ст. 20 Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи , згідно якого право особи на виготовлення, у тому числі за допомогою власних технічних засобів, копій документів і витягів з них, може бути обмежене лише випадками, коли таке виготовлення загрожуватиме стану документів та порушуватиме авторські та суміжні права. При цьому, доказів того, що виготовлення копій документів шляхом їх фотографування мобільним телефоном позивача загрожуватиме стану документів, відповідачем суду надано не було, як не було надано ним доказів і того, що виготовлення копій документів, які замовив позивач, порушуватиме чиїсь авторські та суміжні права.

Згідно із ч.1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі Кеннеді проти Угорщини (№ 31475/05) Європейський суд визнав, що доступ до документальних першоджерел з метою проведення законних історичних досліджень є важливим елементом здійснення права на свободу вираження поглядів, що гарантується статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із принципів тлумачення Конвенції є принцип ефективності гарантованих прав, їх практичність.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається і відповідачем не доведено факту наявності передбачених законом обмежень доступу до документів, копії яких планує отримати позивач шляхом їх фотографування на власний мобільний телефон, помилковим та таким, що суперечить ч. 2 ст. 34 Конституції України, є висновок суду про законність дій посадових осіб відповідача стосовно відмови позивачу у реалізації його права на самостійне виготовлення копій архівних документів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що рішення про відмову у задоволенні позову ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача згідно вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню понесені ним по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1 762 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2019 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Центрального державного історичного архіву України про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Центральний державний історичний архів України забезпечити реалізацію права ОСОБА_1 на самостійне виготовлення копій документів Національного архівного фонду України, зазначених у замовленнях на копіювання документів власними технічними засобами користувача від 05 вересня 2018 року, 23 вересня 2018 року, 03 жовтня 2018 року, 12 жовтня 2018 року в повному обсязі без обмеження за форматом, розміром або іншими ознаками.

Стягнути з Центрального державного історичного архіву України на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати у розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: