Постанова

від 11.07.2019 по справі 826/26890/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/26890/15 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Приятеленко Т.В.,

від відповідача: Щуренко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧК Альтернатива" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧК Альтернатива" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2015 № 0005992208, № 0006002208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧК Альтернатива" з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 № 0005992208 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 120365,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 30 091,25 грн.,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 № 0006002208 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 133740,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 66870,00 грн., прийняте Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "ЧК Альтернатива" задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 27серпня 2015 року № 0005992208 та № 0006002208.

Постановою Верховного Суду від 31 липня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольни позовні вимоги Товариства у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що на переконання апелянта, є підставою для скасування судового рішення.

Так, апелянт звертає увагу, що реальність та товарність господарських операцій ТОВ "ЧК Альтернатива" з контрагентом ТОВ Смарт Сейл , так само як і можливість реального здійснення відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, її економічної мети підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами. При цьому, позивач зауважує, що фактичне здійснення господарських операцій є підставою для законного формування підприємством даних податкового обліку платника податків.

Крім іншого, позивач також вказує, що на його переконання, судом першої інстанції було неправильно застосовано положення ч. 6 ст. 78 КАС України, оскільки суд не перевірив обставини які були встановлені вироком суду щодо директора ТОВ Смарт Сейл , залишив поза увагою те, що в даній кримінальній справі не досліджувалася загальна господарська діяльність ТОВ Смарт Сейл та, зокрема, господарські відносини позивача з цим контрагентом. Беручи до уваги наявність вироку, суд першої інстанції відхилив той факт, що господарські операції Товариства з ТОВ Смарт Сейл фактично відбулися і це підтверджується належними документами та обставинами справи.

При цьому, позивач стверджує, що факт наявності вироку щодо директора контрагента позивача, а також протокол допиту відповідної особи в якості свідка у кримінальному провадженні не може бути належним доказом, який підтверджує недійсність господарських операцій ТОВ "ЧК Альтернатива" з контрагентом ТОВ Смарт Сейл .

Апелянт також вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано приписи пп. 86.9 ст. 86 ПК, оскільки відповідно до вимог вказаної норми податковий орган не має права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної відповідним рішенням у кримінальній справі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального законодавства.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи, що у свою чергу спричинило помилковість висновку суду першої інстанції щодо прав і обов`язків сторін та призвело до винесення незаконного рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Разом з тим, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та наполягав на задоволенні її вимог.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судами попепердніх інстаній та вбачається з матеріалів справи до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшла постанова слідчого Генеральної прокуратури України від 20.05.2015 щодо проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Смарт Сейл" за весь період взаємовідносин.

Разом з вказаною постановою правоохоронним органом було направлено до податкової інспекції протокол допиту директора ТОВ "Смарт Сейл" ОСОБА_1 , відповідно до якого вказана особа повідомляє про непричетність до ведення господарської діяльності вказаного підприємства.

За наведених обставин, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЧК Альтернатива з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Смарт-Сейл за весь період взаємовідносин.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 14 серпня 2015 року № 510/1-26-50-22-08/35756835.

Згідно з висновками цього Акта перевірки, посадовими особами контролюючого органу було встановлено наступні порушення платником податків вимог податкового законодавства:

- п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 120365,00 грн., а саме по періодах: річна 2014 року у сумі 120365,00 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 133740,00 грн., а саме, по періодах: жовтень 2014 року у сумі 39084,00 грн. та грудень 2014 року у сумі 94656,00 грн.

Відповідних висновків посадові особи, якими проводилась перевірка, дійшли внаслідок встановлення відсутності реального характеру проведених операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Смарт-Сейл .

Встановлення відповідачем зазначених порушень зумовило прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме:

- № 0005992208, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства у загальному розмірі 150456,25 грн., з них за основним платежем 120365,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 30091,25 грн.;

- № 0006002208, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 200610,00 грн., з них за основним платежем 133740,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 66870,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями контролюючого органу звернувся до суду з даним позовом.

Скасовуючи постанови Окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року, Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 року вказав, що суди допустили неправильне застосування норм матеріального права щодо застосування положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1статті 78 Податкового кодексу України та порушили норми процесуального права, а саме не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи при ухваленні судових рішень.

Так, Верховний суд зазначив, що суд першої інстанції не прийняв документи як належні докази підстав бухгалтерського обліку господарських операцій, з огляду на їх підписання від іменні контрагента позивача особами, які визнали свою непричетність до Товариства або засуджені за пособництво у створенні фіктивного підприємства, при цьому належним чином засвідченого Вироку до матеріалів справи не долучено. Ксерокопія вироку, яка долучена до матеріалів справи знеособлена, встановити обставини, які діяння вчинила особа ( ОСОБА_2 ) не можливо.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи спірні відносини, вказав на відповідність первинних документів наданих позивачем встановленим вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-14, не встановивши наявність у цих документах обов`язкових реквізитів зазначених у частині другій статті 9 цього Закону, зокрема наявність підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з урахуванням вказаних висновків суду касаційної інстанції, Окружний адміністративний суд виходив з того, що що первинна документація підписана директором ТОВ "Смарт-Сейл" ОСОБА_1 , який згідно відомостей наявних у протоколі його допиту в якості свідка по кримінальному провадженню повідомляв, що непричетний до діяльності підприємства ТОВ "Смарт-Сейл". За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи отримані від ТОВ "Смарт-Сейл" не є належно оформленими первинними документами, а тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, судом було встановлено, що відповідачем не порушено порядку призначення та проведення перевірки, оскільки дія пункту 86.9 статті 86 ПК України містить обмеження лише щодо прийняття податкових повідомлень-рішень стосовно таких платників податків, де відносно їх посадових осіб відкрито кримінальне провадження; це правило не поширюється на контрагентів таких юридичних осіб, яким є позивач.

Переглядаючи справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 липня 2019 року, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для донарахування позивачу зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 12 0365,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 30 091,25 грн., а також грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 133 740,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 66 870,00 грн. слугувало встановлення факту віднесення позивачем до складу витрат коштів, сплачених по взаємовідносинах з ТОВ "Смарт-Сейл", а також формування податкового кредиту з ПДВ за правочинами, укладеними без мети настання реальних наслідків та не підтверджених відповідними первинними документами.

Вирішуючи питання щодо правомірності відповідного висновку контролюючого органу, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст.ст. 2, 6, 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Згідно з п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 ПК України, витрати які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, Податковий кодекс України передбачає такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У свою чергу, згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10 та Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (були чинними на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою (за наявності) такого платника податку - продавця.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з даними БД "Податковий блок", картки підприємства ТОВ Смарт Сейл , а також Єдиного державного реєстру, директором та головним бухгалтером вказаного підприємства з 05 вересня 2014 року був ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи та наголошує апелянт, первинна документація по господарським взаємовідносинам з вказаним контрагентом підписувалась саме ОСОБА_1 .

Разом з цим, згідно з наявою у кримінальному провадженні за спірним контрагентом інформацією, зокрема, протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_1 , останній повідовив, що непричетний до діяльності підприємства ТОВ "Смарт-Сейл".

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та валових витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товару, позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи отримані від ТОВ "Смарт-Сейл" не є достатніми доказами реального здійснення спірних господарських операцій, що у свою чергу, виключає право ТОВ "ЧК Альтернатива" на формування валових витрат та податкового кредиту, а також свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та прийняття ним оскаржуваних рішень.

Щодо правомірності застосування відповідачем та судом першої інстанції приписів ст. приписів ст. 86 ПК України, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Виходячи з аналізу вказаної норми, судом першої інстанції було правильно встановлено, що чинна редакція Податкового кодексу України містить обмеження лише щодо прийняття податкових повідомлень-рішень стосовно таких платників податків, де відносно їх посадових осіб відкрито кримінальне провадження; це правило не поширюється на контрагентів таких юридичних осіб, яким є позивач.

У свою чергу, з огляду на те, що стосовно посадових осіб ТОВ "ЧК Альтернатива" кримінальне провадження не відкрито, дія пункту 86.9 статті 86 ПК України на спірні правовідносини, не поширюється.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 826/10838/15.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Отже, на підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧК Альтернатива" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2019 року