Постанова

від 10.07.2019 по справі 925/960/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2019 р. Справа№ 925/960/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі у відповідності до протоколу судового засідання від 10.07.2019

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у Черкаській області

на ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2019

у справі № 925/960/16 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою ГУ ДФС у Черкаській області

у справі № 925/960/16

за спільною заявою ПП "Сіам-М" та ТОВ "Черкаси-Егс-Трейд", правонаступником яких є ТОВ "Прайм Фінексперт"

до Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат", Київська обл., м. Бровари (код ЄДРПОУ 00380669)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2019 у справі № 925/960/16 заяву ГУ ДФС у Черкаській області від 04.12.2017 № 35298/23-00-10-0118 (вх. № 26988/17) задоволено частково, визнано грошові вимоги ГУ ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) до ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат" (код ЄДРПОУ 00380669) у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 145203,15 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі), в іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, Головне управління ДФС у Черкаській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2019 у справі № 925/960/16 в частині задоволення вимог ГУ ДФС у Черкаській області не в повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ГУ ДФС у Черкаській області у повному обсязі, визнати ГУ ДФС у Черкаській області кредитором боржника на суму непогашеної заборгованості в розмірі - 399 963, 57 грн. з яких: до 1-ї черги включити сплачений судовий збір в сумі 3200 грн. та заборгованість з податків у сумі 396 763, 57 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Черкаській області на ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2019 у справі № 925/960/16, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.07.2019.

У зв`язку з виходом у відпустку судді Верховця А.А. з 08.07.2019, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 925/960/16 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 у справі № 925/960/16 прийнято до провадження в новому складі суду та призначено розгляд справи на 10.07.2019.

Представник боржника у судовому засіданні 10.07.2019 заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги та просила суд залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе продовжити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Головного управління ДФС у Черкаській області, інших учасників провадження у даній справі, які не з`явилися у судове засідання, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2016 порушено провадження у справі № 925/960/16.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2016 визнано грошові вимоги Звенигородської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області до Боржника у сумах: 2756,00 грн. - 1 черга; 108780,15 грн. - 3 черга; 3843,83 грн. - 6 черга, та включено вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Київської області від 28.03.2017 визнано банкрутом ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат" та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Завору О.І.; вирішено інші процедурні питання у справі.

28.03.2017 господарським судом Київської області було здійснено публікацію на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 41565 про визнання банкрутом ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат".

15.12.2017 до господарського суду Київської області надійшла заява ГУ ДФС у Черкаській області від 04.12.2017 № 35298/23-00-10-0118 (вх. № 26988/17) про визнання поточних кредиторських вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2018 зупинено провадження щодо розгляду кредиторської заяви ГУ ДФС у Черкаській області від 04.12.2017 № 35298/23-00-10-0118 (вх. № 26988/17) у справі № 925/960/16 до винесення Палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повного тексту рішення у справі № 910/14827/16.

27.03.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст постанови Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16.

Ухвалою суду від 02.04.2019 поновлено провадження щодо розгляду кредиторської заяви ГУ ДФС у Черкаській області від 04.12.2017 № 35298/23-00-10-0118 (вх. № 26988/17) у справі № 925/960/16.

Оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд, визнав кредитором по відношенню до боржника Головне управління ДФС у Черкаській області 3200,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 145203,15 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі), в іншій частині заяви відмовлено.

З даним судовим рішенням, апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції, що оскаржується апелянтами, винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені вимоги апелянта на загальну суму 396763,57 грн. складаються з заборгованості: 1) по орендній платі з юридичних осіб (Ватутінське відділення) на суму 216557,18 грн.; 2) по податку на нерухоме майно (Ватутінське відділення) на суму 86617,96 грн.; 3) по орендній платі з юридичних осіб (Звенигородська ОДПІ центральний офіс) на суму 72024,05 грн.; 4) по податку на нерухоме майно (Звенигородська ОДПІ центральний офіс) на суму 21564,38 грн.

Щодо вимог по орендній платі з юридичних осіб (Ватутінське відділення) на суму 216557,18 грн. судом встановлено, що заявник зазначає, що дані вимоги виникли згідно з: податковою декларацією з орендної плати за землю від 15.02.2016 № 9016267541 по терміну сплати: 30.09.2016, 30.10.2016, 30.11.2016, 30.12.2016 та 30.01.2017 із розрахунку сплати щомісячно по 22275,59 грн. (в тому числі за грудень 22275,53 грн.); податковою декларацією з орендної плати за землю від 09.02.2017 № 9014583739 по терміну сплати: 02.03.2017, 30.03.2017, 30.04.2017, 30.05.2017, 30.06.2017, 30.07.2017, 30.08.2017, 30.09.2017, 30.10.2017 та 30.11.2017 із розрахунку сплати щомісячно по 27873,28 грн.

За результатом розгляду вказаних вище вимог по орендній платі з юридичних осіб (Ватутінське відділення) суд першої інстанції дійшов вірного висновку, зазначивши, що вимоги, які заявлені за декларацією з орендної плати за землю від 15.02.2016 № 9016267541 по термінам сплати 30.09.2016 (17277,19 грн.) і 30.10.2016 (22275,59 грн.) вже визнані у даній справі при розгляді конкурсних вимог Звенигородської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, а тому відсутні правові підстави для їх повторноно визнання .

Щодо вимог за деклараціями з орендної плати за землю від 15.02.2016 № 9016267541 та від 09.02.2017 № 9014583739 по термінам сплати 30.11.2016 (22275,59 грн.), 30.12.2016 (22275,59 грн.), 30.01.2017 (22275,53 грн.), 02.03.2017 (27873,28 грн.) - на загальну суму 94699,99 грн., суд зазначає, що вказані вимоги є поточними в розумінні Закону, вимоги є обґрунтованими та документально підтвердженими, отже правомірно визнані судом.

Щодо вимог з податкової декларації з орендної плати за землю від 09.02.2017 № 9014583739 по термінам сплати: 30.03.2017, 30.04.2017, 30.05.2017, 30.06.2017, 30.07.2017, 30.08.2017, 30.09.2017, 30.10.2017 та 30.11.2017, вказані вимоги правомірно були відхилені судом враховуючи наступне.

Як вже зазначено вище, ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат" визнано банкрутом згідно з постановою господарського суду Київської області від 28.03.2017 у даній справі.

Згідно з положеннями пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Системний аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України та положень ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, дає підстави дійти до висновку, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає нових обов`язків зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Приписами ч. 1 ст. 38 Закону не передбачено виникнення податкового обов`язку у боржника, щодо якого господарським судом відкрито ліквідаційну процедуру, з підстав самостійного визначення таким боржником обов`язку щодо обчислення та декларування плати за землю та податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, термін сплати за якими настав після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Крім цього, подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, відповідних декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16.

Щодо вимог по податку на нерухоме майно (Ватутінське відділення) на суму 86617,96 грн. судом встановлено, що заявник зазначає, що дані вимоги виникли згідно з: податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 31.05.2016 № 9088082739 по терміну сплати 29.01.2017 на суму 10871,08 грн.; податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 03.02.2017 № 9009742444 по термінам сплати: 29.04.2017, 29.07.2017, 29.10.2017 із розрахунку сплати щоквартально по 25248,96 грн.

Тобто, вимоги за декларацією від 31.05.2016 № 9088082739 по терміну сплати 29.01.2017 на суму 10871,08 грн. є поточними в розумінні Закону про банкрутство, вимоги є обґрунтованими та документально підтвердженими, отже правомірно визнані судом першої інстанції.

В той же час, вимоги, які обґрунтовані податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 03.02.2017 № 9009742444, відхиляються судом на підставі ст. 38 Закону, про що детально зазначено вище, оскільки дані вимоги виникли після дати визнання Боржника банкрутом у даній справі.

Щодо вимог по орендній платі з юридичних осіб (Звенигородська ОДПІ центральний офіс) на суму 72024,05 грн. судом встановлено, що заявник зазначає, що дані вимоги виникли згідно з: податковою декларацією з орендної плати за землю від 12.02.2016 № 9015017983 по термінам сплати: 30.11.2016 (3600,41 грн.), 30.12.2016 (3600,41 грн.) та 30.01.2017 (3600,44 грн.); податковою декларацією з орендної плати за землю від 12.02.2016 № 9015171696 по термінам сплати: 30.11.2016 (6515,81 грн.), 30.12.2016 (6515,81 грн.) та 30.01.2017 (6515,78 грн.); податковою декларацією з орендної плати за землю від 15.02.2017 № 9020325185 по термінам сплати: 02.03.2017, 30.03.2017, 30.04.2017, 30.05.2017, 30.06.2017, 30.07.2017, 30.08.2017, 30.09.2017, 30.10.2017 щомісячно по 2764,52 грн.; податковою декларацією з орендної плати за землю від 17.02.2017 № 9022409145 по термінам сплати: 02.03.2017, 30.03.2017, 30.04.2017, 30.05.2017, 30.06.2017, 30.07.2017, 30.08.2017, 30.09.2017, 30.10.2017 щомісячно по 4310,76 грн.

За результатом розгляду вказаних вище вимог по орендній платі з юридичних осіб (Звенигородська ОДПІ центральний офіс) встановлено, що вимоги за деклараціями від 12.02.2016 № 9015017983 по термінам сплати: 30.11.2016 (3600,41 грн.), 30.12.2016 (3600,41 грн.) та 30.01.2017 (3600,44 грн.); від 12.02.2016 № 9015171696 по термінам сплати: 30.11.2016 (6515,81 грн.), 30.12.2016 (6515,81 грн.) та 30.01.2017 (6515,78 грн.), а також за декларацією від 15.02.2017 № 9020325185 по терміну сплати: 02.03.2017 (2764,52 грн.) і декларацією від 17.02.2017 № 9022409145 по терміну сплати: 02.03.2017 (4310,76 грн.) - на загальну суму 37423,94 грн., є поточними в розумінні Закону про банкрутство, вимоги є обґрунтованими та документально підтвердженими, отже правомірно визнані судом першої інстанції.

Щодо вимог з податкової декларації з орендної плати за землю від 15.02.2017 № 9020325185 по термінам сплати: 30.03.2017, 30.04.2017, 30.05.2017, 30.06.2017, 30.07.2017, 30.08.2017, 30.09.2017, 30.10.2017, вказані вимоги правомірно були відхилені судом на підставі ст. 38 Закону, про що детально зазначено вище, оскільки дані вимоги виникли після дати визнання Боржника банкрутом.

Щодо вимог по податку на нерухоме майно (Звенигородська ОДПІ центральний офіс) на суму 21564,38 грн. судом встановлено, що дані вимоги виникли згідно з: податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 02.06.2016 № 9089240965 по терміну сплати 29.01.2017 на суму 2208,14 грн.; податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 03.02.2017 № 9009777345 по термінам сплати: 29.04.2017, 29.07.2017, 29.10.2017 із розрахунку сплати щоквартально по 6452,08 грн.

Тобто, вимоги за декларацією 02.06.2016 № 9089240965 по терміну сплати 29.01.2017 на суму 2208,14 грн. є поточними в розумінні Закону, вимоги є обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому правомірно визнані судом першої інстанції.

В той же час, вимоги, які обґрунтовані податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 03.02.2017 № 9009777345, правомірно були відхилені судом першої інстанції на підставі ст. 38 Закону, про що детально зазначено вище, оскільки дані вимоги виникли після дати визнання Боржника банкрутом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що визнанню підлягають поточні вимоги ГУ ДФС у Черкаській області у сумах: 94699,99 грн. (вимоги по орендній платі з юридичних осіб (Ватутінське відділення)); 10871,08 грн. (вимоги по податку на нерухоме майно (Ватутінське відділення)); 37423,94 грн. (вимоги по орендній платі з юридичних осіб (Звенигородська ОДПІ центральний офіс)); 2208,14 грн. (вимоги по податку на нерухоме майно (Звенигородська ОДПІ центральний офіс)), отже на загальну суму 145203,15 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заяву від 04.12.2017 № 35298/23-00-10-0118 (вх. № 26988/17) про визнання кредиторських вимог до Боржника подано ГУ ДФС у Черкаській області до суду з пропуском встановленого Законом строку на її подання (граничний строк закінчився 29.05.2017) відповідно до ст. 38 Закону.

Так, 28.03.2017 господарським судом Київської області було здійснено публікацію на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 41565 про визнання банкрутом ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат".

Відтак, на підставі вищевикладеного, кредиторські вимоги ГУ ДФС у Черкаській області у розмірі 145203,15 грн. підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до шостої черги задоволення відповідно до ст. 38 Закону.

Розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління ДФС у Черкаській області, зміни чи скасування ухвали господарського суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 925/960/16. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скарги Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 14.05.2019 у справі № 925/960/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/960/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 15.07.2019.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко