Рішення

від 01.07.2019 по справі 911/387/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/387/19

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Дочірнього підприємства ВМС-Вотер Куін Україна , м.Київ

до Фізичної особи-підприємця Ваховського Дмитра Миколайовича, смт Гостомель Київської області

про стягнення заборгованості

У судовому засіданні брали участь:

представник позивача : Медвідь М.С. (ордер серії КС №309745 від 16.01.2019; посвідчення адвоката №002874 від 21.09.2016);

представник відповідача : Віданова О.В. (ордер серії КВ №415986 від 01.03.2019; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4974 від 29.05.2012)

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 08.02.2019 Дочірнє підприємство ВМС-Вотер Куін Україна (далі - позивач, ДП ВМС-Вотер Куін Україна ) звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ваховського Дмитра Миколайовича (далі - відповідач, ФОП Ваховський Д . М .) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 69 790,99грн, з яких: 62 884,94грн - основний борг; 6 906,05грн - 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові втрати, які складаються із судового збору у розмірі 1 921,00грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00грн.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 207, 625, 629, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання зобов`язань відповідача щодо оплати поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної №1709 від 30.12.2017.

1.2. 15.03.2019 ФОП Ваховський В.М. , скориставшись правом передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) засобами поштового зв`язку направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відомість яка була надана позивачем за період з 01.01.2015 по 12.11.2018 не може братись судом до уваги, оскільки остання не є первинним документом. Вказує, що за видатковою накладною №1709 від 30.12.2017 позивач ніколи не здійснював поставку товару, а таку накладну відповідач ніколи не підписував, у зв`язку із чим вона є підробленою. Зазначає, що протягом 2017 року позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 448 394,10грн, а відповідач, у свою чергу, сплатив на користь ДП ВМС-Вотер Куін Україна грошові кошти у розмірі 748 500,00грн. Таким чином, у позивача перед відповідачем наявна заборгованість у розмірі 300 105,00грн. Крім того, відповідач заперечує проти заявленої позивачем суми судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки остання є неспівмірною із ціною позову та складає понад 50% від заявленої ціни позову.

1.3. 22.03.2019 ДП ВМС-Вотер Куін Україна засобами поштового зв`язку направив на адресу суду відповідь на відзив, у якому підтвердив, що відповідач дійсно здійснив оплату товару у розмірі 852 494,00грн протягом 2017-2018 років. Таким чином, у період з 30.10.2017 по 18.09.2018 отримав від відповідача кошти у розмірі 852 494,00грн. Наголошує на тому, що платежі, які відповідач проводив через готівкову оплату на рахунок ДП ВМС-Вотер Куін Україна містили в реквізитах призначення платежу посилання на видаткові накладні (рахунки) №№1676, 458, 254, 1065 та 1709. Вважає, незрозумілим твердження відповідача про те, що останній отримав товар лише на суму 444 394,10грн, оскільки ФОП Ваховський В.М. продовжував протягом 2018 року здійснювати оплату товару всього на загальну суму 400 498,00грн. Зазначає, що відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження підробки та/або фальсифікації видаткової накладної №1709 від 30.12.2017. Вказує, що навіть у випадку невизнання відповідачем факту підписання видаткових накладних, ФОП Ваховський В.М. прийняв товар за відповідними накладними, сплачував кошти за товар, що підтверджується письмовими документами обох сторін.

1.4. 26.03.2019 відповідач засобами поштового зв`язку направив до суду заперечення у яких зазначив, що у призначеннях платежу ФОП Ваховський В.М. завжди вказував Оплата за товар , без зазначення будь-яких реквізитів рахунку або накладної, оскільки відповідач робив оплату наперед, що пов`язано із сезонністю товару. Крім того, вказує, що видаткові накладні на які посилається позивач містять на собі підписи позивача, які різняться, а тому стверджує, що такі документи є підробленими.

2. Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

20.03.2019 від ФОП Ваховського В.М. надійшло клопотання про зупинення провадження, у задоволенні якого ухвалою суду від 13.05.2019 було відмовлено.

Під час підготовчого засідання 13.05.2019 представником позивача було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів, яке судом на підставі ст. 119 ГПК України було задоволено, про що винесено протокольну ухвалу від 13.05.2019 (протокол судового засідання від 13.05.2019).

Під час судового засідання 10.06.2019 представником відповідача заявлено клопотання про доручення до матеріалів справи висновку експерта №9311 від 17.06.2019, яке судом з урахуванням положень ст. 207 ГПК України було задоволено, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу від 10.06.2019 (протокол судового засідання від 10.06.2019).

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25.02.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 25.03.2019; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

На підставі ст.216 ГПК України у судовому засіданні неодноразового оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 15.04.2019.

Ухвалою суду від 15.04.2019, зокрема, постановлено подальший розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, на стадії підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 13.05.2019.

Ухвалою суду від 13.05.2019, зокрема, витребувано від ДП ВМС-Вотер Куін Україна та ФОП Ваховського В.М. первинні бухгалтерські документи, які були складені за результатами господарської діяльності між ДП ВМС-Вотер Куін Україна та ФОП Ваховським В.М. у період з 2017 по 2018 роки, та відкладено підготовче засідання на 27.05.2019.

За результатами підготовчого засідання 27.05.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.06.2019.

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 01.07.2019.

На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 01.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження своїх вимог надано суду копії видаткових накладних: №1065 від 17.08.2017 на суму 245 805,74грн; №1206 від 06.09.2017 на суму 16 234,64грн; №1536 від 02.11.2017 на суму 2 925,40грн; №1578 від 08.11.2018 на суму 144 801,76грн; №1579 від 08.11.2018 на суму 127 663,20грн (складена українською мовою); №1608 від 10.11.2017 на суму 710,34грн; №1709 від 30.12.2017 на суму 314 364,85грн. Усього на загальну суму 915 378,94грн (т. 1 а.с. 100-108).

У вказаних видаткових накладних зазначені постачальник: ДП ВМС-Вотер Куін Україна та покупець СПД ФО ОСОБА_4 , а також наявне посилання на договір №2017-10-01 від 01.10.2017. Зазначені видаткові накладні містять: підпис від постачальника із зазначенням прізвищ ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; від покупця - міститься підпис без ідентифікуючих даних особи, яка її підписала.

На підставі вказаних видаткових накладних позивачем були виставлені відповідачу рахунки: №1065 від 17.08.2017 на суму 245 805,74грн; №1206 від 06.09.2017 на суму 16 234,64грн; №1536 від 02.11.2017 на суму 2 925,40грн; №1578 від 08.11.2018 на суму 144 801,76грн; №1579 від 08.11.2018 на суму 127 663,20грн; №1608 від 10.11.2017 на суму 710,34грн; №1709 від 30.12.2017 на суму 377 237,85грн (т. 1 а.с. 165-182). У вказаних рахунках зазначені постачальник: ДП ВМС-Вотер Куін Україна та покупець СПД ФО ОСОБА_4 , а також наявне посилання на договір №2017-10-01 від 01.10.2017.

У свою чергу, відповідачем на підтвердження своїх заперечень надано суду копії видаткових накладних: №1579 від 08.11.2017 на суму 126 320,90грн (складена російською мовою) та №16 26 від 18.12.2017 на суму 322 073,20грн (т.1 а.с. 50-51). Усього на загальну суму 448 394,10грн.

У вказаних видаткових накладних зазначені постачальник: ДП ВМС-Вотер Куін Україна та покупець СПД ФО ОСОБА_4 , а також наявне посилання на договір №2017-10-01 від 01.10.2017. Зазначені видаткові накладні містять: підпис від постачальника із зазначенням прізвищ ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ; від покупця - міститься підпис без ідентифікуючих даних особи, яка її підписала.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснювалась оплата товару, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №13 від 28.12.2017 на суму 18 000,00грн; №12 від 26.12.2017 суму 83 000,00грн; №11 від 21.12.2017 на суму 79 000,00грн; №10 від 13.12.2017 на суму 39 000,00грн; №8 від 29.11.2017 на суму 50 000,00грн; №7 від 17.11.2017 на суму 81 000,00грн; №6 від 13.11.2017 на суму 24 000,00грн; №3 від 30.10.2017 на суму 18 000,00грн; №18 від 31.01.2018 на суму 2 000,00грн; №21 від 19.02.2018 на суму 13 000,00грн; №24 від 20.03.2018 на суму 17 000,00грн; №25 від 26.03.2018 на суму 3 000,00грн; №29 від 16.04.2018 на суму 4 000,00грн; №30 від 30.04.2018 на суму 1 000,00грн (проведено банком 02.05.2018); №32 від 15.05.2018 на суму 5 000,00грн; №33 від 30.05.2018 на суму 55 000,00грн; №36 від 15.06.2018 на суму 11 000,00грн; №38 від 25.06.2018 на суму 75 000,00грн; №42 від 16.07.2018 на суму 60 000,00грн; №45 від 31.07.2018 на суму 43 500,00грн; №51 від 30.08.2018 на суму 67 000,00грн (т. 1 а.с. 56-74). Усього на загальну суму 748 500,00грн.

Інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували ті чи інші обставини сторонами суду надано не було.

Водночас, під час судового засідання та у заявах по суті справи сторони зазначили обставини справи, які визнаються як ДП ВМС-Вотер Куін Україна так і ФОП Ваховським В.М. , а саме: між сторонами існували господарські відносини щодо поставки позивачем відповідачу товару на підставі певних видаткових накладних; видаткові накладні могли бути підписані не особисто ФОП Ваховським В.М. ; відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 748 500,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Ураховуючи зазначене, суд вважає обставини, викладені сторонами у їх заявах по суті справи встановленими та такими, що не підлягають доказуванню.

11.09.2018 відповідачем було направлено директору ДП ВМС-Вотер Куін Україна ОСОБА_6 запит-вимогу первинних документів (т. 1 а.с. 238), що підтверджується фіскальним чеком від 11.09.2018 та описом вкладення у цінний лист (т. 1 а.с. 239), у якому просив надати первинні документи, що підтверджуються отримання ФОП Ваховським В.М. товарів від позивача, а саме: договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, сертифікати якості за період з 2017 року по теперішній час. Як зазначено у вказаному запиті, відповідач додає до нього перелік накладних, які є у нього в наявності за 2017 рік по теперішній час. Проте, вказаного переліку суду надано не було.

10.10.2018 відповідачем було направлено на адресу позивача претензію б/н від 08.10.2018, у якій просив останнього повернути на рахунок ФОП ОСОБА_4 надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 300 105,90грн не пізніше 10.10.2018. Зазначена претензія була направлена на адресу позивача 10.10.2018, що підтверджується фіскальним чеком від 10.10.2018 та описом вкладення у цінний лист (т. 1 а.с. 242-244);

30.11.2018 позивачем було направлено відповідачу претензію (т. 1 а.с. 25-26), що підтверджується фіскальним чеком від 30.11.2018 та описом вкладення у цінний лист (т. 1 а.с. 29), у якій просив ФОП Ваховського В.М. протягом 5-ти днів сплатити заборгованість у розмірі 105 186,77грн. з яких: 62 884,94грн заборгованість за поставлений товар; 22 301,81грн 3% річних та пені; 20 000,00грн витрати на оплату правової допомоги адвоката.

05.02.2019 відповідачем було направлено на адресу позивача претензію б/н від 08.10.2018, у якій просив останнього повернути на рахунок ФОП ОСОБА_4 надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 300 105,90грн не пізніше 10.10.2018. Зазначена претензія була направлена на адресу позивача 05.02.2019, що підтверджується фіскальним чеком від 05.02.2019 та описом вкладення у цінний лист (т.1 а.с. 240-241).

5. Щодо порушеного права

Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачу заборгованість у розмірі 62 884,94грн, останній звернувся із даним позовом до суду.

6. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовані судом

6.1. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

У силу п.1. ч.1 ст. 208 ЦК України для правочинів між юридичними особами встановлена письмова форма.

Згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1 ст.207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Ураховуючи зазначені положення закону та обставини, які встановлені на підставі ч. 1 ст. 75 ГПК України, суд вважає, що сторони оформили свої договірні відносини щодо поставки товару у спрощений спосіб.

Як встановлено судом та підтверджено сторонами, відповідна поставка товару здійснювалась позивачем відповідачу протягом 2017 року.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У той же час, ч. 1 ст. 77 ПГК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №909/327/18).

Ураховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості відповідача перед позивачем, можуть бути: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акти приймання товарів і послуг та інші первинні документи.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як зазначалось вище, як позивачем, так і відповідачем було надано суду на підтвердження своїх вимог та заперечень, зокрема, копії видаткової накладної №1579 від 08.11.2017, проте, зазначена накладна не може братися судом до уваги, оскільки копії (примірники) останньої наданої позивачем та відповідачем різняться між собою за своїм оформлення (складані різними мовами) та змістом (кількість, асортимент та вартість товару).

Щодо інших видаткових накладених наданих позивачем, а саме: №1065 від 17.08.2017 на суму 245 805,74грн; №1206 від 06.09.2017 на суму 16 234,64грн; №1536 від 02.11.2017 на суму 2 925,40грн; №1578 від 08.11.2018 на суму 144 801,76грн; №1608 від 10.11.2017 на суму 710,34грн; №1709 від 30.12.2017 на суму 314 364,85грн, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач категорично заперечує отримання товару за видатковими накладними, які надані позивачем до позовної заяви в підтвердження вимог по стягненню заборгованості, зазначаючи при цьому, зокрема, про те, що він не підписував жодної з видаткових накладних та не уповноважував будь-яких осіб на отримання товару. Водночас, наполягає на отримані від позивача товару на підставі, зокрема, видаткової накладної №1626 від 18.12.2017 на суму 322 073,20грн.

З метою встановлення обставин, які мають суттєве значення для даної справи, на підставі ч.4 ст.74 ГПК України, ухвалою суду від 13.05.2019, зокрема, зобов`язано сторін надати суду первинні бухгалтерські документи, які були складені за результатами господарської діяльності між ДП ВМС-Вотер Куін Україна та ФОП Ваховським В.М. у період з 2017 по 2018 роки.

На виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем було надано копії видаткових накладних №1065 від 17.08.2017; №1206 від 06.09.2017; №1536 від 02.11.2017; №1578 від 08.11.2018; №1608 від 10.11.2017; №1709 від 30.12.2017 та зазначено (т. 1 а.с. 195-196, 203-215), що оригінали цих накладних було подано до Господарського суду м.Києва, в якому розглядається справа №910/1854/19 за позовом ФОП Ваховського В.М. до ДП ВМС-Вотер Куін Україна про стягнення заборгованості, та у ході розгляду якої ФОП Ваховським В.М. було заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

Крім того, як зазначає позивач видаткова накладна №1626 від 18.12.2017 на суму 322 073,20грн (т. 1 а.с. 195-196) в бухгалтерському/податковому обліку ДП ВМС-Вотер Куін Україна не значиться, товар за вказаною накладною ФОП Ваховському В.М. не постачався.

У свою чергу, як зазначалось вище, відповідач наполягає на тому, що поставка здійснювалась позивачем, зокрема, на підставі видаткової накладної №1626 від 18.12.2017, проте, оригіналу вказаної накладної або ж письмових пояснень із зазначенням поважності причин надання таких доказів суду ФОП Ваховським В.М. надано не було.

Ураховуючи зазначені обставини, суд вважає за необхідне дослідити ті документи, які були долучені сторонами до матеріалів справи.

Так, вимоги до первинних документів визначені у ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні . Отже, у вказаній нормі зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні ).

Із змісту поданих позивачем копій видаткових накладних вбачається, що останні містять у собі різні підписи, а з їх змісту неможливо встановити, хто саме отримав поставлений товар (уповноважена особа). У видаткових накладних також не зазначені посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, відповідні накладні, а саме, №1065 від 17.08.2017 та №1206 від 06.09.2017 містять у собі посилання на договір №2017-10-01, який датований 01.10.2017 .

Таким чином, порушення правил оформлення спірних видаткових накладних, у даному випадку впливає на те, що позивачем не доведено обставини, на підтвердження яких він надав ці документи. Будь-яких інших належних, допустимих та достатніх доказів у підтвердження поставки відповідного товару ФОП Ваховському В.М. , заборгованість за який позивач просить стягнути кошти, саме у розмірі 62 884,94грн, у матеріалах справи відсутні.

Надана відповідачем видаткова накладна, зокрема, №1626 від 18.12.2017, судом до уваги не приймається, оскільки остання також оформлена із порушенням ч. 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , а саме, містить у собі лише підпис особи, що у свою чергу унеможливлює її ідентифікацію, оскільки поряд із підписом не зазначено ані посади, ані прізвища, ані будь-яких інших даних, що дають змогу встановити особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо твердження представника відповідача про не підписання особисто Ваховським В.М. відповідних видаткових накладних, то суд вважає, що зазначене не є беззаперечним доказом того, що останнім не отримувався товар, оскільки згідно ст.21 Кодексу законів про працю України фізичній особі-підприємцю дозволяється мати найманих працівників, які саме і могли отримали відповідний товар, та за який протягом 2018 року відповідач здійснював оплату.

Разом з цим, позивач не оспорював тієї обставини, що відповідачем самостійно не підписувались відповідні накладні, на що останній неодноразово наголошував під час розгляду справи.

6.2. Водночас, як встановлено судом на підставі ч. 1 ст. 75 ГПК України, відповідачем була здійснена оплата товару на загальну суму 748 500,00грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Як неодноразово вказував ФОП Ваховський В.М. у своїх заявах по суті справи, останній здійснював оплату товару наперед, що пов`язано із сезонністю товару.

Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов`язок здійснити попередню оплату товару, тобто оплату до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути сплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її сплати встановлюються договором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2019 у справі №918/502/18).

Як зазначалось вище, сторонами визнаються ті обставини, що у них існували господарські операції на підставі певних видаткових накладних, проте, суду не було надано відповідних належних та допустимих доказів на підставі яких можна було б встановити наявність обов`язку у відповідача здійснити попередню оплату за товар. Крім того, відповідачем не надано доказів, за який саме товар та у якій кількості здійснюється попередня оплата (авансовий платіж).

Разом з цим, відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно п. 42 Указівок щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях та їх реєстрів, які є Додатком №7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, однією із вимог щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів є призначення платежу .

Із змісту наданих відповідачем платіжних доручень вбачається, що в останніх зазначено призначення платежу саме оплата за товар ФОП Ваховський В.М . Без ПДВ. . Інших реквізитів у графі призначення платежу не міститься.

Ураховуючи зазначене, суд не може погодитися із твердженнями відповідача, що останній протягом 2018 року здійснював оплату товару наперед, тобто, авансовими платежами, оскільки зазначене спростовується вищевказаними обставинами.

У свою чергу, твердження позивача про те, що у платіжних дорученнях у розділі призначення платежу є послання на видаткові накладні (рахунки) №№ 1676, 458, 254, 1065 та 1709 є помилковим, оскільки вказане також спростовується вищезазначеними обставинами.

Посилання позивача на те, що відповідач додатково здійснив оплату на користь позивача 103 994,00грн суд до уваги не приймає, оскільки доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження вказаної обставини позивачем суду надано не було. Надана позивачем копія банківської виписки (т. 1 а.с. 99) судом до уваги не приймається, оскільки остання не містить у собі ідентифікуючих даних фінансової установи, яка її видала.

6.3. Щодо наявної у матеріалах справи вимоги позивача №2018-02-01-003 від 01.02.2018, яку, як стверджує позивач, останній направив на адресу відповідача 01.02.2018 із вимогою про сплату заборгованості до 25.02.2018, суд зазначає наступне.

По-перше, у вказаній вимозі відсутні жодні посилання на видаткові накладні за якими у відповідача наявна заборгованість.

По-друге, позивач вимагав від відповідача сплатити наявну у нього заборгованість у строк до 25.02.2017, хоча, вимога датована 01.02.2018.

По-третє, позивачем не було надано суду доказів направлення вимоги до ФОП Ваховського В.М. у яких зазначений штрих-код поштового відправлення, а наявна інформація з офіційного сайту ПАТ Укрпошта за відсутності відповідних документів не може бути належним доказом її направлення.

За таких обставин, зазначена претензія не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.76-79 ГПК України, у зв`язку із чим судом до уваги не приймається.

6.4. Щодо наявних у матеріалах справи претензій відповідача б/н від 08.10.2018 та б/н від 05.02.2019 (т. 1 а.с. 240-252), які були долучені представником ФОП Ваховського В.И. під час розгляду справи, то суд зазначає наступне.

Так, із змісту претензії б/н від 08.10.2018 вбачається, що відповідач вимагав у позивача повернути йому кошти у розмірі 300 105,90грн до 10.10.2018 . Зазначена претензія була направлена представником відповідача 10.10.2018 . Інша претензія б/н від 05.02.2019, яка за своїм змістом є аналогічною вищевказаній в частині вимоги про повернення коштів до 10.10.2018 , була направлена на адресу відповідача 05.02.2019.

Вимоги до оформлення претензії встановлені ч. 3 ст. 222 ГК України, а саме, у претензії зазначаються, зокрема: повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред`являється; докази, що підтверджують ці обставини; перелік документів, що додаються до претензії.

Як вбачається із змісту поданих претензій, останні складені представником відповідача без дотримання вищевказаних вимог Закону.

Разом з цим, ч. 6 ст. 222 ГК України встановлено, що претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити.

Водночас, ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, представник ФОП Ваховського В.М., зокрема, у претензії б/н від 08.10.2018, яку фактично направив на адресу позивача 10.10.2018, встановив останньому строк для її виконання до 10.10.2018, чим порушив право ДП ВМС-Вотер Куін Україна на її розгляд у встановлений законодавством строк. Разом з цим, у претензії б/н від 05.02.2019 встановлений також строк її виконання до 10.10.2018, що у свою чергу є взагалі неможливим.

6.5. Інші наявні у матеріалах справи докази (документи), а саме, заяви свідків (т. 1 а.с. 163-164), висновок експерта №9311 від 07.06.2019 (т. 1 а.с. 254-257) не беруться судом до уваги, оскільки є доказами у справі №910/1854/19 та суттєво не впливають на встановлення тих чи інших обставин у даній справі.

Підсумовуючи вищевикладене, позивачем не було доведено суду факту наявності у відповідача заборгованості саме у розмірі 62 884,94грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

6.6. Щодо позовних вимог ДП ВМС-Вотер Куін Україна про стягнення з ФОП Ваховського В.М. 6 906,05грн 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 173 ГПК України, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Ураховуючи зазначені положення, вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідною, а тому зважаючи на відмову у стягненні основної заборгованості, задоволенню також не підлягає.

7. Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162, п.8 ч. 3 ст. 165 ГПК України, сторонами у заявах по суті спору було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: позивачем - у розмірі 40 000,00грн; відповідачем - у розмірі 5 000,00грн.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивачем під час судового засідання 01.07.2019 було подано заяву у порядку ч. 1 ст. 221 ГПК України.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, п. 4 ч. 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку сторони дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст.129 ГПК України).

Ураховуючи обставини встановлені судом, поведінку сторін під час судового розгляду справи та вищевказані положення Закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення судових витрат у даній справі на обидві сторони у розмірі, здійснених ними витрат під час розгляду даного спору.

За таких обставин, заява подана позивачем у порядку ст. 221 ГПК України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7, 42, 73-74, 77, 80, 86, 129, 201-221, 233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з дня оголошення даної вступної та резолютивної частин рішення.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.07.2019.