Ухвала

від 15.07.2019 по справі 912/1975/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15 липня 2019 року Справа № 912/1975/19

Суддя Господарського суду Кіровоградської області Вавренюк Л.С., розглянувши матеріали позовної заяви Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі

Державної служби України з безпеки на транспорті

до приватного підприємства "ЛП-ТРАНС І К"

про стягнення 12064,94 грн,

встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до приватного підприємства "ЛП-ТРАНС І К" про стягнення на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 12 064,94 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви з наступних підстав.

Позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.

Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПКУ) визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

П. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачена можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Випадки, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

1 - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2 - у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який, всупереч вимог закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Посилання на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позовної заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

До позовної заяви прокурор додав листи, що на думку прокурора підтверджують нездійснення позивачем належних заходів щодо захисту інтересів держави. Так у листі № 486/37-19 від 21.02.2019 Управління Укртрансбезпеки у Харківській області повідомляється, що останнє не наділено правом на звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів. Водночас у цьому ж листі повідомляється, що діяльність Укртрансбезпеки фінансується за рахунок Державного бюджету України, коштів, виділених для сплати судового збору за подання відповідних позовних заяв, станом на теперішній час не вистачає. На лист в.о. керівника Кіровоградської місцевої прокуратури № 78-3392вих-19 від 10.05.2019 про надання необхідної інформації Державна служба України з безпеки на транспорті відповіла листом (вх. № до прокуратури 77-8281вх19 від 04.06.2019). У такому листі теж вказується, що Укртрансбезпека не наділена правом на звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів, оскільки поняття "вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд" вказане у п.п. 15, 27 п. 5 Положення, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 не є тотожним із поняттям "має право звертатися до суду з позовом про стягнення плати за проїзд". Підсумовуючи вказане Укртрансбезпека просить Кіровоградську місцеву прокуратуру розглянути можливість щодо представництва інтересів держави особі Укртраснбезпеки в порядку господарського судочинства.

Господарський суд враховує, що 03.05.2018 набрали чинності зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320 до пп. 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, відповідно до яких Укртрансбезпека вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає, що обставини викладені в листах начальника Управління Укртрансбезпеки у Харківській області № 486/37-19 від 21.02.2019 та голови Державної служби України з безпеки на транспорті (вх. № до прокуратури 77-8281вх19 від 04.06.2019), ґрунтуються на неправильному розумінні вказаних посадових осіб питання наявності або відсутності в Укртрансбезпеки та його Управління в Харківській області відповідних повноважень щодо самостійного звернення до суду і не підтверджують визнання ними неможливості самостійно здійснювати належний захист інтересів держави в судовому порядку.

Прокурором не надано доказів того, що після отримання вищезазначених листів, Кіровоградською місцевою прокуратурою зазначеним особам було роз`яснено про помилковість їх позиції, і вже після цього було прийнято рішення про представництво у господарському суді інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, про що було поінформовано позивача листом № 78-4859вих19 від 09.07.2019.

У матеріалах справи відсутні обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Державною службою України з безпеки на транспорті, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави. Сама по собі обставина незвернення Державної служби України з безпеки на транспорті з позовною заявою протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання відповідним органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Обставина пов`язана з неможливістю сплати Державною службою України з безпеки на транспорті судового збору за подання позову до суду в певний період, не підтверджує неможливість такого здійснення останньою захисту інтересів держави в подальшому.

Викладена позиція узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 23.09.2018 у справі №924/1237/17.

Даної правової позиції дотримується також Центральний апеляційний господарський суд, що викладена у постановах від 24.04.2019 у справі № 904/31/19 та від 06.05.2019 у справі № 904/5874/18.

З урахуванням вищенаведеного господарський суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку законних і правових підстав для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для повернення позовної заяви без розгляду відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Сплачений судовий збір, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернутий в разі звернення Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись ст. 129, п. 1 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури № 78-4871вих19 від 10.07.2019 (вх. № 1975/19 від 10.07.2019) повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Копії ухвали направити сторонам, а саме:

Кіровоградській місцевій прокуратурі (25006, м. Кропивницький, вул. Є.Чикаленка, 11)

Державній службі України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14);

Приватному підприємству "ЛП-ТРАНС І К" (25014, м. Кропивницький, вул. Промислова, 5).

Суддя Л.С. Вавренюк