Рішення

від 15.07.2019 по справі 826/10798/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2019 року № 826/10798/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБ ПРОДУКТ" доДержавної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЛІБ ПРОДУКТ" (далі також - позивач, ТОВ "ХЛІБ ПРОДУКТ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач, ДФС України) , в якому просить:

1. скасувати Рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг:

- №6027/41429442/2 від 21.05.2018 р. (ПН №23 від 23.03.2018 р.);

- №6025/41429442/2 від 21.05.2018 р. (ПН №31 від 27.03.2018 р.);

- №6026/41429442/2 від 21.05.2018 р. (ПН №32 від 27.03.2018 р.);

- №6023/41429442/2 від 21.05.2018 р. (ПН №33 від 28.03.2018 р.);

- №6024/41429442/2 від 21.05.2018 р. (ПН №34 від 29.03.2018 р.);

2. зобов`язати ДФС зареєструвати податкові накладні №23, №31, №32, №33, №34 у ЄРПН датою їх подання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем складено податкові накладні та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, відповідачем спочатку зупинено реєстрацію податкових накладних, а потім відмовлено у реєстрації податкових накладних відповідними рішеннями від 21.05.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБ ПРОДУКТ" залишено без руху.

Як вбачається з вищезазначеної ухвали, позовну заяву залишено без руху з причин того, що позивачем не в повному обсязі сплачено судовий збір, а також позивачем заявлено вимоги до Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг, разом з тим Комісію Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг не визначено позивачем як відповідача, що в свою чергу суперечить вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства.

Крім того, відповідно до Акту складеного працівниками відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від 20.07.2018 року №334 про те, що під час розкриття конверта (пакета), надісланого ТОВ "ХЛІБ ПРОДУКТ" не виявилось вказаних у додатку документів, відсутній документ, а саме: копія адміністративного позову для відповідача.

Враховуючи вищевикладене, Позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду доказ сплати судового збору в сумі 7048,00 грн., уточнену позовну заяву з урахуванням висновків суду, та копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів для відповідача (ів).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2018 року позовну заяву повернуто позивачу, оскільки станом на 10.08.2018 року Позивачем усунуто недоліки позовної заяви не в повному обсязі, а саме не подано до суду уточненої позовної заяви, як зазначено в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2018 року, а саме, не визначено належним чином суб`єктний склад відповідачів та не надано для другого відповідача примірник позовних матеріалів.

29.08.2018 року від Позивача до суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб продукт" задоволено; ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2018 - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, позаяк на думку колегії, оскільки комісія Державної фіскальної служби не є юридичною особою та немає обов`язкових для усіх юридичних осіб чи громадських формувань реквізитів, таких як код єдиної державної реєстрації підприємств та організації України, адреси місця розташування, посадових осіб, окремої печатки такого підприємства, а тому і немає належних процесуальних прав та обов`язків, з огляду на що вона не може бути учасником адміністративної справи, таким чином, колегія прийшла до висновку, що вимоги суду першої інстанції про залучення другого відповідача такої особи як "комісії Державної фіскальної служби" є помилковими та створюють штучні перешкоди у доступі до правосуддя, а рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 року відкрито провадження у справі №826/10798/18, зобов`язано відповідача подати відзив на позовну заяву, позивачу надано термін для подачі відповіді на відзив.

Відповідачем відзив у встановлений термін до суду не надано.

Відповідно до частини п`ятої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю ХЛІБ ПРОДУКТ складено та подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 23.03.2018 року №23; від 27.03.2018 року №31; від 27.03.2018 року №32; від 28.03.2018 року №33; від 29.03.2018 року №34.

Водночас, позивачем отримано квитанції, у яких зазначено, що документ прийнято, але реєстрацію податкових накладних від 23.03.2018 року №23; від 27.03.2018 року №31; від 27.03.2018 року №32; від 28.03.2018 року №33; від 29.03.2018 року №34 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено: ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6. пункту 1 "Критеріїв ризиковості платників податку". Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

27.04.2018 року позивачем подано відповідачу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПК/РК, реєстрація якої зупинено.

04.05.2018 року Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі також - Комісія) прийнято рішення №681040/41429442; №681039/41429442; №681037/41429442; №681038/41429442; №681036/41429442, якими відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від: 23.03.2018 року №23; 27.03.2018 року №31; 27.03.2018 року №32; 28.03.2018 року №33; 29.03.2018 року №34.

Оскаржуване рішення вмотивовано наданням платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

14.05.2018 року Позивачем подано скарги на рішення від 04.05.2018 року №681040/41429442; №681039/41429442; №681037/41429442; №681038/41429442; №681036/41429442.

Проте, Рішеннями комісії з питань розгляду скарг від 21.05.2018 року №6027/41429442/2; №6025/41429442/2; №6026/41429442/2; №6023/41429442/2; №6024/41429442/2 залишено скарги без задоволення та рішення Комісії без змін.

Не погоджуючись з рішеннями Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних та Рішеннями комісії з питань розгляду скарг, вважаючи їх протиправним, ТОВ "ХЛІБ ПРОДУКТ" звернулось до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - ПК України).

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі також - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1 .3 і 200 1 .9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (надалі - Порядок № 117), податкова накладна/ розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій (ї) ризиковості платника податку та/або критерій (ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанцій встановлено, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність направлених позивачем на реєстрацію податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Водночас, суд звертає увагу, що контролюючим органом у даних квитанціях не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних, в той час, як контролюючим органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв.

Натомість, необхідно звернути увагу на те, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень і положення пункту 13 Порядку № 117 вимагають від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Проте, контролюючим органом не зазначено обставин, на підставі яких останній дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку.

Таким чином, законодавством встановлено обов`язок фіскального органу вказувати у квитанціях конкретний вид критерію ризиковості, встановлений підпунктом 1.6 пунктом 1 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого платника податків внесено до переліку ризикових платників.

Пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не допускають неоднозначного (множинного) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрацію поданих ТОВ "ХЛІБ ПРОДУКТ" податкових накладних від 23.03.2018 року №23; від 27.03.2018 року №31; від 27.03.2018 року №32; від 28.03.2018 року №33; від 29.03.2018 року №34 зупинено, як зазначено в квитанціях, через те, що ПН/РК відповідає вимогам п. п. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачено Порядком № 117.

Водночас, згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем направлено ДФС України повідомлення, в яких надано пояснення разом з копіями документів, а саме: договір поставки від 05.12.2017 року №051217/5; видаткові накладні від 29.03.2018 року №303; від 27.03.2018 року №287; від 27.03.2018 року №286; від 23.03.2018 року №268; 28.03.2018 року №296; товарно-транспортні накладні: від 23.03.2018 року №20; від 27.03.2018 року №3001 та №9122; від 29.03.2018 року №9260; від 28.03.2018 року №9261; банківські виписки: від 29.03.2018 року; 28.03.2018 року; 26.03.2018 року; Біржовий контракт №2083 АБ від 06.12.2017 року та прибуткова накладна від 17.01.2018 року №186; договір поставки від 01.12.2017 року №011217В та прибуткові накладні від 26.03.2018 року №294, від 27.03.2018 року №300.

Позивачем, 23.03.2018 року, 27.03.2018 року, 28.03.2018 року, 29.03.2018 року складено та подано на реєстрацію податкові накладні №№23, 31, 32, 33, 34.

Між тим, квитанціями від 05.04.2018 року, 11.04.2018 року, 13.04.2018 року контролюючим органом, відповідно до пункту 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрацію податкових накладних позивача зупинено.

Отже, слід дійти висновку, що позивачем подано контролюючому органу ряд копій документів, підтверджуючих наявність законних підстав для реєстрації податкових накладних від 23.03.2018 року №23; від 27.03.2018 року №31; від 27.03.2018 року №32; від 28.03.2018 року №33; від 29.03.2018 року №34.

Вказані первинні документи досліджені судом в повному обсязі та містяться в матеріалах справи.

Тобто, наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових накладних, а висновки, викладені в рішеннях Комісії від 04.05.2018 року №681040/41429442; №681039/41429442; №681037/41429442; №681038/41429442; №681036/41429442 про відмову в реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, адже відповідач не був позбавлений можливості після отримання наданих позивачем документів дослідити правочини, які укладались між позивачем та його контрагентами, і винести законне та обґрунтоване рішення. Проте, зазначене, контролюючим органом, здійснено не було.

Форму рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку комісії, не надані.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави їх прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

У той же час, важливо розуміти, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Тобто, рішення фіскального органу не відповідають наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Суд наголошує на тому, що в даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, на підставі яких складено податкові накладні від 23.03.2018 року №23; від 27.03.2018 року №31; від 27.03.2018 року №32; від 28.03.2018 року №33; від 29.03.2018 року №34, оскільки дане питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого Податковим кодексом України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 120 1 ПК України, а згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Суд також враховує, що Комісією з питань розгляду скарг ДФС України не враховано вказаних вище обставин щодо необґрунтованості рішень від 04.05.2018 №681040/41429442; №681039/41429442; №681037/41429442; №681038/41429442; №681036/41429442 та за результатами розгляду скарг позивача, залишено відповідні рішення без змін.

Водночас, прийняте за результатом розгляду скарг позивача рішення Комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 21.05.2018 року №6027/41429442/2; №6025/41429442/2; №6026/41429442/2; №6023/41429442/2; №6024/41429442/2 не містять жодних обґрунтувань його прийняття та відхилення скарг позивача.

При цьому, суд враховує, що частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

У Постанові від 28.02.2019 року у справі №826/4070/16 Верховний Суд зауважив, що платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В контексті наведених правових норм суд зазначає, що правове значення для платника податків в межах спірних правовідносин має виключно рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної. При цьому, рішення про результати розгляду скарги не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування рішень Комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 21.05.2018 року №6027/41429442/2; №6025/41429442/2; №6026/41429442/2; №6023/41429442/2; №6024/41429442/2.

Одночасно, суд звертає увагу, що позивач оскаржує лише рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 21.05.2018 року №6027/41429442/2; №6025/41429442/2; №6026/41429442/2; №6023/41429442/2; №6024/41429442/2 та не оскаржує власне рішення Комісії від 04.05.2018 №681040/41429442; №681039/41429442; №681037/41429442; №681038/41429442; №681036/41429442.

Проте у будь-якому випадку надання оцінки судом рішенням від 21.05.2018 року №6027/41429442/2; №6025/41429442/2; №6026/41429442/2; №6023/41429442/2; №6024/41429442/2 не призведе до належного відновлення та захисту прав позивача, адже в такому разі залишаться чинними рішення від 04.05.2018 №681040/41429442; №681039/41429442; №681037/41429442; №681038/41429442; №681036/41429442, а податкові накладні від 23.03.2018 року №23; від 27.03.2018 року №31; від 27.03.2018 року №32; від 28.03.2018 року №33; від 29.03.2018 року №34 залишиться не зареєстрованими.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням того, що ТОВ ХЛІБ ПРОДУКТ просить суд скасувати лише рішення від 21.05.2018 року №6027/41429442/2; №6025/41429442/2; №6026/41429442/2; №6023/41429442/2; №6024/41429442/2, суд вважає, що для ефективного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішень від 04.05.2018 №681040/41429442; №681039/41429442; №681037/41429442; №681038/41429442; №681036/41429442.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні №23, №31, №32, №33, №34 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання та з урахуванням повноважень відповідача, наведених вище, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: за) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Суд вважає, що в даному випадку, зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані ТОВ "ХЛІБ ПРОДУКТ" податкові накладні від 23.03.2018 року №23; від 27.03.2018 року №31; від 27.03.2018 року №32; від 28.03.2018 року №33; від 29.03.2018 року №34 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до квитанції від 27.06.2018 року №П12989 на суму 1 762, 00 грн. та Платіжного доручення від 06.07.2018 року №335 на суму 7048,00 грн. за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 8 810 грн. 00 коп.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про стягнення судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 9, 72-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263, 22, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБ ПРОДУКТ" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати Рішення Комісії Державної фіскальної служби України яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від:

- 04.05.2018 року №681040/41429442;

- 04.05.2018 року №681039/41429442;

- 04.05.2018 року №681037/41429442;

- 04.05.2018 року №681038/41429442;

- 04.05.2018 року №681036/41429442.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні від 23.03.2018 року №23; від 27.03.2018 року №31; від 27.03.2018 року №32; від 28.03.2018 року №33; від 29.03.2018 року №34 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

4. В задоволені вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ХЛІБ ПРОДУКТ про скасування Рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 21.05.2018 року №6027/41429442/2; №6025/41429442/2; №6026/41429442/2; №6023/41429442/2; №6024/41429442/2 - відмовити.

5. Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХЛІБ ПРОДУКТ судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8810 грн. 00 коп. (вісім тисяч вісімсот десять гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ХЛІБ ПРОДУКТ (код ЄДРПОУ 41429442, адреса: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 31, офіс 201);

Відповідач: Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Суддя Л.О. Маруліна