Постанова

від 16.07.2019 по справі 0640/4317/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0640/4317/18

Головуючий у І інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

16 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу учасника товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ" ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року (повний текст виготовлено 28.01.2019) у справі за адміністративним позовом учасника товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ" ОСОБА_1 до Департаменту державної реєстрації Житомирської міської ради, за участю третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ", учасника товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ" ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2018 року учасник товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ" ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної реєстрації Житомирської міської ради, за участю третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ", учасника товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ" ОСОБА_5, в якому просив визнати протиправним та скасувати державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу (які не пов`язані зі змінами в установчих документах) а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксамит" в частині зміни керівника на громадянина ОСОБА_2 , проведену Департаментом державної реєстрації Житомирської міської ради.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і як наслідок невірного її вирішення, просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що державний реєстратор не має права перевіряти повноту наданих документів та наявність дійсної волі та волевиявлення осіб, достовірності фактів та подій, викладених в поданих державному реєстратору документів, оскільки як вбачається з пунктів 5,6 ст.15 Закону №755-ІV рішення уповноваженого управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених Законом та відповідати законодавству.

При цьому, скаржник зазначає, що п.8 Р.ІІ Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5, державний реєстратор наділений правом здійснити перевірку зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі документів та зупинити реєстраційну дію або відмовити в державній реєстрації.

Так, ні довіреністю від 29.03.2017, ні протоколом загальних зборів ТОВ "Оксамит" №1 від 27.01.2018 не уповноважували ОСОБА_2 подавати відповідачу документи для проведення державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Оксамит".

На переконання апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що відповідач здійснивши державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу а саме ТОВ "Оксамит" в частині зміни керівника, належним чином не дослідив підстав для проведення державної реєстрації таких змін та не надав документам, які були подані для державної реєстрації належної оцінки, обмежившись формальностями у здійсненні державної реєстрації.

22.03.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просить відмовити у її задоволенні.

Сторони та треті особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились.

Від позивача та представника позивача надійшла заява в якій останні зазначили, що апеляційну скаргу підтримують та просять розглянути справу без їх участі.

Від відповідача також надійшла заява про розгляд справи без його представника, в якій останній окрім іншого вказав, що Господарським судом Житомирської області по справі №906/130/19 від 22.04.2019 визнано недійсним рішення загальних зборів №1 від 27.01.2018, а реєстраційна дія, яка є предметом цього позову, скасована. При цьому, відомості зазначені в заяві, не підтверджені жодним доказом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 585407 ТОВ "Оксамит" зареєстроване як юридична особа Коростишівською районною державною адміністрацією Житомирської області 14 травня 2001 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31 січня 2018 року, керівником ТОВ "Оксамит" зазначено ОСОБА_1 , останній також є співзасновником ТОВ "Оксамит" із часткою у статутному фонді ТОВ "Оксамит" - 50%.

Вказані відомості узгоджуються зі змістом Статуту ТОВ "Оксамит" (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів засновників ТОВ "Оксамит" №11 від 22 березня 2017 року.

Водночас, відповідно до наявної у матеріалах справи копії безкоштовного запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31 березня 2018 року, керівником ТОВ "Оксамит" значиться ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Департаменту реєстрації Житомирської міської ради вих. №345 від 23 серпня 2018 року, відомості про ОСОБА_2 як про керівника ТОВ "Оксамит" внесено до Єдиного державного реєстру 12 лютого 2018 року на підставі документів, поданих відповідно до вимог частини четвертої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зокрема рішення загальних зборів ТОВ "Оксамит", оформлених протоколом №1 від 27 січня 2018 року.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Оксамит" про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ "Оксамит", оформлених протоколом №1 від 27 січня 2018 року, однак ухвалою суду від 13 липня 2018 року у справі №906/297/18 позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України.

Не погоджуючись із спірними реєстраційними діями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем, належними допустимими, достовірними та достатніми доказами спростовано доводи позивача про протиправність спірних реєстраційних дій.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить зі слідуючого.

Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа-це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень-орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 344/10480/16-а) та від 04 червня 2019 (справа №826/4204/18), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Таж у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду зазначено, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Як встановлено колегією суддів, предметом спору в даній справі є рішення суб`єкта владних повноважень - державного реєстратора, пов`язане з реєстрацією змін до відомостей про юридичну особу (які не пов`язані зі змінами в установчих документах), а саме-ТОВ "Оксамит" в частині зміни керівника на громадянина ОСОБА_2 . При цьому, позивач посилається на недотримання цим суб`єктом встановленого законом порядку проведення реєстрації.

Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про поширення на даний спір юрисдикції адміністративних судів, оскільки такий спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року (справа № 805/4506/16-а) та 22 серпня 2018 року (справа № 805/4505/16-а).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.07.2006р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів та підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст.19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.319 діючого КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що слід закрити провадження у справі, роз`яснивши позивачу, що даний спір підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 19, 205, 238, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу учасника товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ" ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року скасувати, а провадження у справі за позовом учасника товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ" ОСОБА_1 до Департаменту державної реєстрації Житомирської міської ради, за участю третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ", учасника товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСАМИТ" ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.