Ухвала

від 16.07.2019 по справі 0640/4134/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження

Справа № 0640/4134/18

16 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

представника відповідача: Можарівського М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0026328-5413-0615 від 08 травня 2018 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Також, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року призначено судове засідання з розгляду клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про поновлення строку на апеляційне оскарження на 16 липня 2019 року о 09 год. 50 хв.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення підтримав та просив його задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився, проте до початку розгляду справи подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням його адвоката в іншому суді.

Враховуючи думку представника відповідача, а також те, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено саме з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства своєчасно виконувати ними процесуальні дії, передбачені КАС України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 справа "Пономарьов проти України", наголошено на тому, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципи res judicata - принцип остаточності рішення суду і зазначено, що сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо у справах, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Як встановлено з матеріалів справи, копію оскаржуваного рішення Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області отримало 02 січня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Так, вперше апеляційна скарга Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області подана 28 січня 2019 року, тобто з дотриманням строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано в десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору у визначеному розмірі.

На виконання вказаної вище ухвали апелянтом 20 лютого 2019 року подано клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, обґрунтоване посиланням на те, що органом державної казначейської служби проводиться безспірне списання коштів з рахунків скаржника, у зв`язку з чим операції по рахунках податкового органу зупинено. На підтвердження вказаних доводів надано листи органу державної казначейської служби.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків на 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

10 березня 2019 року апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, обґрунтоване посиланням на те, що органом державної казначейської служби проводиться безспірне списання коштів з рахунків скаржника, у зв`язку з чим операції по рахунках податкового органу зупинено. На підтвердження вказаних доводів надано листи органу державної казначейської служби.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання вказаної вище ухвали апелянтом 19 квітня 2019 року подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, обґрунтоване посиланням на те, що органом державної казначейської служби проводиться безспірне списання коштів з рахунків скаржника, у зв`язку з чим операції по рахунках податкового органу зупинено. На підтвердження вказаних доводів надано листи органу державної казначейської служби.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

14 червня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, а також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив про те, що в період з 27.01.2019 року по 30.05.2019 рік не мало в своєму розпорядженні коштів для сплати судового збору у зв`язку із перебуванням на виконанні виконавчих листів. Щодо періоду з 30.05.2019 року по 14.06.2019 рік зазначили про те, що ГУ ДФС у Житомирській області не є розпорядником коштів, а тому запізніле надходження до податкового органу платіжного доручення про сплату судового збору є поважною причиною пропуску строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

При цьому, ч. 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов`язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Одним із таких процесуальних обов`язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (ч.5 ст.296 КАС України), що також вказувалось і в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, для чого судом був встановлений строк, упродовж якого відповідачу необхідно було усунути зазначений недолік.

Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен був ще на стадії подання апеляційної скарги вжити заходів, спрямованих на виконання вимог закону щодо сплати судового збору, забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, та, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов`язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Отже, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов`язку зі сплати судового збору.

Крім того, виключення органів державної влади з числа суб`єктів, що звільняються від сплати судового збору мало на меті дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливити зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду, про що зазначено у пояснювальній записці до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".

Також колегія суддів зазначає, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

Пунктом 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, визначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Таким чином, з урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року справа №816/1310/16.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.

Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України .

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.