Постанова

від 29.11.2019 по справі 0640/4134/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2019 року

м. Київ

справа №0640/4134/18

адміністративне провадження №К/9901/23480/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 (судді - Матохнюк Д.Б., Боровицький О.А., Шидловський В.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2018 №0026328-5413-0615 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 52' 544,00 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 адміністративний позов задоволено.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 23.04.2019 повернув з тих підстав, що відповідач не виконав ухвалу від 01.02.2019 щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

14.06.2019 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в якому, обґрунтовуючи довід про наявність підстав для його задоволення, вказав, що строк пропущений з поважних причин, а саме: через відсутність належного бюджетного фінансування його витрат як бюджетної установи у нього не було можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в період часу з 27.01.2019 по 30.05.2019; звернення з апеляційною скаргою стало можливим тільки 14.06.2019, коли ГУ ДФС у Житомирській області, яке не є розпорядником коштів, отримало платіжне доручення з підтвердженням сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Житомирській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відмовлено, а іншою ухвалою від 16.07.2019 - відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала апеляційного суду вмотивована тим, що наведені у клопотанні доводи відповідача щодо його права на повторне звернення з апеляційною скаргою після повернення поданої в установлений законом строк апеляційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, так само як фінансова неспроможність сплатити судовий збір не є поважною причиною для поновлення вказаного процесуального строку суб`єкту владних повноважень.

ГУ ДФС у Житомирській області подало касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані ГУ ДФС у Житомирській області посиланням на те, що апеляційним судом в порушення приписів статей 296, 300 Кодексу адміністративного судочинства України не надано належної оцінки підставам, вказаним в клопотанні відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив обґрунтованість доводів, наведених в касаційній скарзі, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, у тому числі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Аналіз наведених положень процесуальних норм однозначно свідчить, що у разі якщо апеляційна скарга подана після закінчення строку, установленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зобов`язаний залишити апеляційну скаргу без руху, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення строку або якщо підстави для поновлення строку визнані судом неповажними. При цьому у разі, якщо у апеляційній скарзі особа не порушує питання про поновлення такого строку, їй надається можливість протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати заяву про поновлення строку.

Якщо ж разом з апеляційною скаргою скаржником було подано заяву про поновлення строку, а зазначені у ній підстави суд апеляційної інстанції визнав неповажними, то закон визнає за особою право звернутися протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху із заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Таке нормативне регулювання є процесуальною гарантією забезпечення права на апеляційний перегляд справи як однієї з основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тільки після надання особі можливості звернутися із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку, яким суд повинен дати оцінку на відповідність їх поважним причинам, апеляційний суд вирішує питання щодо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у відповідності з пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виключень з цього правила нормами Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено, в тому числі і щодо випадку повторного звернення особи з апеляційною скаргою. Навіть при наявності у суду підстав вважати, що в особи немає інших підстав для поновлення процесуального строку, ніж ті, які вже були вказані нею у клопотанні про поновлення строку і які не підпадають під критерій поважних причин, суд не має права діяти у інший спосіб.

Разом з тим, у цій адміністративній справі апеляційний суд всупереч нормам частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України не залишив апеляційну скаргу без руху, а відразу відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

З огляду на викладене касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження як така, що постановлена з порушенням вище наведених норм процесуального права, - скасуванню з направленням справи до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 скасувати, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду