Постанова

від 10.07.2019 по справі 734/3397/16-ц

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 липня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/3397/16-ц

Головуючий у першій інстанції - Бараненко С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/939/19

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.,

із секретарем - Шкарупою Ю.В.

учасники справи: скаржник - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - державний виконавець Козелецького РВ ДВС Головного ТУЮ у Чернігівській області Мусієнко Олексій Геннадійович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2019 року (місце ухвалення - смт. Козелець, дата складання повного судового рішення - 29.05.2019) у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування посилалась, що 28.02.2019 ОСОБА_1 подала заяву до Козелецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області про початок примусового виконання рішення Козелецького районного суду від 09.02.2017 у справі № 734/3397/16-ц про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити та привести до стану придатного для використання за цільовим призначенням частину земельної ділянки площею 0,0005 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 . Разом з заявою надано було виконавчий лист, виданий Козелецьким районним судом Чернігівської області від 10.05.2017.

01.03.2019 старшим державним виконавцем Мусієнко О.Г. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 5 Закону № 606.

Заявник посилається на незаконність дій старшого держаного виконавця, а саме посилається на відсутність вини стягувача; відсутність прямих підстав для неможливості пред`явлення до виконання виконавчого листа, виконавче провадження по якому раніше вже було закінченим, однак фактичного виконання в повному обсязі рішення не відбулося; строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив та не був пропущений; порядок повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання належить виключно приватним виконавцям, а не органам державної виконавчої служби (державним виконавцям); у повідомленні від 01.03.2019 не зазначено законодавчого обґрунтування неможливості повторного відкриття виконавчого провадження яке раніше було закінченим, при цьому фактично виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом не відбулося.

У скарзі ОСОБА_1 просила визнати бездіяльність старшого державного виконавця Козелецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області Мусієнка О.Г. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 734/3397/16-ц, виданого Козелецьким районним судом Чернігівської області 10.05.2017 про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити та привести до стану придатного для використання за цільовим призначенням частину земельної ділянки площею 0,0005 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_2 , неправомірною.

Повідомлення від 01.03.2019 (вих. № 1763) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене старшим державним виконавцем Мусієнком О.Г. - скасувати.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби Козелецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області винести постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 734/3397/16-ц, виданого Козелецьким районним судом Чернігівської області 10.05.2017 про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити та привести до стану придатного для використання за цільовим призначенням частину земельної ділянки площею 0,0005 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_2 , в якій зазначити про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Ухвалою Козелецького районного суду від 24.05.2019 у задоволенні скарги ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця Козелецького РВ ДВС Головного ТУЮ у Чернігівській області Мусієнка О.Г., щодо відмови у відкритті виконавчого провадження неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено у повному обсязі.

Ухвала суду обґрунтована тим, що постановою про закінчення виконавчого провадження від 25.01.2019 ВП № 54140276 по виконавчому листу № 734/3397/16-ц, виданий 10.05.2017, виконавче провадження з примусового виконання закінчено та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, зазначена постанова на час розгляду скарги є чинною, при цьому місцевий суд посилався на постанову Верховного Суду від 17.04.2019, справа № 914/4192/15.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Козелецького районного суду від 24.05.2019, та постановити нову, якою задовольнити її скаргу в повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги оскаржувана ухвала суду є незаконною, судом не правильно встановлено фактичні обставини справи.

Доводи викладені в апеляційній скарзі є аналогічними доводам у скарзі ОСОБА_3 , яка була подана до суду першої інстанції.

Крім того, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що 28.02.2019 заявник зверталася до Козелецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області із заявою про початок примусового виконання судового рішення, а не про відновлення виконавчого провадження № 54140276. Посилається, що суд не встановив наявності жодної з наведених ч. 4 ст. 4 Закону № 606 підстав, які б зумовлювали неможливість відкриття виконавчого провадження.

За доводами скарги посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 914/4192/15 є недоречним, оскільки дана постанова прийнята у господарських правовідносинах, в той час як між скаржником та відділом ДВС виникли цивільні правовідносини.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 28.02.2019 ОСОБА_1 звернулась до Козелецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області з заявою про примусове виконання рішення суду. Разом з заявою надала виконавчий лист виданий Козелецьким районним судом у справі № 734/3397/16-ц, згідно якого судом вирішено зобов`язати ОСОБА_2 звільнити та привести до стану придатного для використання за цільовим призначенням частину земельної ділянки площею 0,0005 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_2 (а.с. 5).

01.03.2019 за № 1763 старшим державним виконавцем Козелецького районного ДВС ГТУЮ у Чернігівській області постановлено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 3 ст. 5 ЗУ Про виконавче провадження (а.с. 7).

Матеріали справи містять копію ухвали Козелецького районного суду від 06.07.2018 згідно якої, крім іншого, зобов`язано старшого державного виконавця Козелецького районного ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області Бригинця В.М. винести рішення про закінчення виконавчого провадження № 54140276 від 19.09.2017 (а.с. 32-33).

Постановою старшого державного виконавця Козелецького районного ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області Бригинцем В.М. про закінчення виконавчого провадження від 25.01.2019 ВП № 54140276 припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, яким зобов`язано ОСОБА_2 звільнити та привести до стану придатного для використання за цільовим призначенням частину земельної ділянки площею 0,0005 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована в см. Козелець, Чернігівської області АДРЕСА_1 (а.с. 31).

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що постановою про закінчення виконавчого провадження від 25.01.2019 ВП № 54140276 по виконавчому листу № 734/3397/16-ц, виданий 10.05.2017, виконавче провадження з примусового виконання закінчено та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, зазначена постанова на час розгляду скарги є чинною, при цьому місцевий суд посилався на постанову Верховного Суду від 17.04.2019, справа № 914/4192/15.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені ЗУ Про виконавче провадження .

Згідно зі ст. 1 ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Встановивши наявність постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.01.2019 ВП № 54140276 по виконавчому листу № 734/3397/16-ц, виданого 10.05.2017, згідно якого виконавче провадження з примусового виконання закінчено та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що вказана постанова не скасована, є чинною, а тому підстави для прийняття до виконання виконавчого документу, по якому виконавче провадження було закінчено, відсутні, оскільки виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків передбачених Законом.

Враховуючи викладене вище не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував того, що 28.02.2019 заявник зверталася до Козелецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області із заявою про початок примусового виконання судового рішення, а не про відновлення виконавчого провадження № 54140276, з врахуванням наявності ухвали Козелецького районного суду Чернігівської області від 06.07.2018 у справі за скаргою ОСОБА_2 , яка є боржником, на яку послався суд першої інстанції(а.с. 32-33).

Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в скарзі заявника на дії державного виконавця, та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтування яких викладено у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Не спростовують висновків суду першої інстанції доводи скарги щодо порушення порядку повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, за доводами заявника таке належить виключно приватним виконавцям, а не органам державної виконавчої служби (державним виконавцям), оскільки підставою для визнання такої бездіяльності державного виконавця неправомірною та скасування оскаржуваної постанови, як при розгляді скарги на дії державного виконавця суд повинен перевіряти законність дій державного виконавця, а не норми закону, зазначені в постанові.

Відповідно до ст. 41 ЗУ Про виконавче провадження передбачено умови відновлення виконавчого провадження, а саме у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З врахуванням наведеного є необґрунтованими та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, що фактичного виконання в повному обсязі не відбулося та посилання щодо не встановлення підстав наведених ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження , які б зумовлювали неможливість відкриття виконавчого провадження, як і посилання на судову практику в інших справах.

За змістом ст. 63 ЗУ Про виконавче провадження у разі ухвалення рішення про зобов`язання вчинити дії, яке не виконано боржником, передбачено накладення штрафу, надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, і за умови не поновлення прав стягувача у виконавчому провадженні.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Апеляційним судом враховано, що скарга розглянута у судовому засіданні за участі у судовому засіданні стягувача, боржника і державного виконавця, як визначено в ухвалі від 25.03.2019 (а.с. 13), та передбачено ст. 450 ЦПК України.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 15.07.2019.

Головуючий: Судді: