Постанова

від 11.07.2019 по справі 922/1173/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2019 р. Справа № 922/1173/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І. , суддя Терещенко О.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ліквідатор - арбітражний керуючий Пуговкіна А.В., ухвала

від відповідача: Ореховський О.А., довіреність, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія", с. Затишшя Харківського району Харківської області, в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Пуговкіної А.В., м. Олександрія Кіровоградської області (вх. № 1457 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018р., повний текст складено 17.07.2018р. (суддя Аюпова Р.М.)

у справі №922/1173/18,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія", с. Затишшя Харківського району Харківської області

до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 526 587, 60грн .,-

ВСТАНОВИВ:

На прикінці квітня 2018року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Пуговкіної А.В. звернулось до господарського суду Харківської області (вх.№ 1173/18 від 02.05.2018року) з позовною заявою до Державного підприємства завод "Електроважмаш" про стягнення грошових коштів в сумі 526 587,60 грн. за поставлений товар - лист сталі марки 09Г2С1 в кількості 39,89300 тн.

Заявою №_89-01/21, що надійшла до господарського суду Харківської області 11.06.2018р. (вх.16742), позивач уточнив позовні вимоги, замінивши у позовній заяві - лист сталі марки 09Г2С1 на лист сталі марки 09Г2С . Просив стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" грошові кошти в сумі 526 587,60 грн. за поставлений товар - лист сталі марки 09Г2С в кількості 39,89300 тн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на здійснення ним у 2012 році поставки товару лист сталі марки 09Г2С в кількості 39,89300 тн відповідно до видаткової накладної від 23.10.2012 №РН-0000715, зазначаючи, що відповідачем не було оплачено виставлений позивачем рахунок-фактуру №СФ-0000066 від 05.05.2015р., що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення коштів у сумі 526 587,60 грн.

Відповідачем до місцевого господарського суду подано заяву про застосування строків позовної давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.2018 р. у справі №922/1173/18 у задоволенні позову відмовлено.

Зазначивши, що факт поставки відповідачу товару - сталь листова марки 09Г2С , в кількості 39,89300 тн на загальну суму 526 587,60 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000715 від 23.10.2012 встановлено рішенням господарського суду від 04.07.2017 у справі № 922/1562/17, зобов`язання з оплати за яку виникли відразу після прийняття, врахувавши дату звернення позивача з позовом, судом застосовано строк позовної давності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Пуговкіної А.В. звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018 р. у справі №922/1173/18 повністю, стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" грошові кошти в сумі 526 587,60 грн. за поставлений товар - лист сталі марки 09Г2С, в кількості 39,89300 тон.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим при неповному встановленні обставин, що мають значення для справи та внаслідок неправильної оцінки доказів.

Наголошує, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, помилково вважав, що строк позовної давності станом на 02.05.2018 (дата подачі позовної заяви) щодо стягнення 526 587,60грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0000715 від 23.10.2012 сплив, не прийнявши до уваги строк виконання зобов`язання щодо сплати за поставлений товар, також судом не надано оцінку іншим доказам, які мають значення для вирішення справи.

Посилається на те, що виходячи із фактів, встановлених судами у рішеннях по справах №922/2140/13, №922/1562/17, поставка товару - лист сталі 60х2000х6000 марки 09Г2С в кількості 39,89300 тн відбулася поза межами договору №238/16-22-Т про закупівлю товарів за державні кошти від 10.02.2012, а відтак, сторонами не погоджувався строк оплати товару , у зв`язку з цим 05.05.2015року позивач звернувся на адресу відповідача з вимогою про оплату товару на суму 526 587,60грн. з додаванням рахунку-фактури, які залишені без задоволення. Отже, строк виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, з огляду на положення ч.2 ст.530 ЦК України, настав 15.05.2015 року.

За результатом розгляду вказаної апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018 р. у справі № 922/1173/18 визнано нечинним, провадження у справі № 922/1173/18 закрито.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.03.2019 року у справі №922/1173/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Пуговкіної Алли Валеріївни задоволено частково; ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 у справі №922/1173/18 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Судом касаційної інстанції зазначено, що судом апеляційної інстанції не розглянуто по суті доводи апеляційної скарги позивача, при новому розгляді суду апеляційної інстанції також слід надати належну оцінку доводам ТОВ Українська ферросплавна компанія щодо неоднаковості предмета і підстав позову в цій справі та у справах №№ 922/2140/13 і 922/1567/17.

При цьому, слід мати на увазі, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять всі зазначені в позові обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, інший предмет позову означає іншу вимогу, з якою позивач звернувся до відповідача, а інші підстави позову - це інші (різні) обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/1764/17, і судова колегія не вважає за необхідне відступати від неї.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2019 року сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Россолов В.В., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 р. прийнято на новий апеляційний розгляд справу № 922/1173/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Пуговкіної А.В. на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018 р. у справі №922/1173/18.

До Східного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", в яких відповідач просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Українська ферросплавна компанія" без задоволення. Наголошує, що відповідачем відхилено вимогу від 05.05.2015року позивача про оплату поставленого товару.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Пуговкіної А.В., в поясненнях просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018 р. у справі № 922/1173/18 повністю та стягнути з ДП "Завод "Електроважмаш" на користь ТОВ "Українська ферросплавна компанія" грошові кошти в сумі 526 587,60 грн. за поставлений товар - лист сталі марки 09Г2С в кількості 39,89300 тон.

Зазначає, що підставою позовних вимог у справі №922/1173/18 є поставка за видатковою накладною №РН-0000715 від 23.10.2012р. та неоплата відповідачем виставленого рахунку-фактури від 05.05.2015 № СФ-0000066 в сумі 526 587,60грн., яка надсилалася з вимогою про оплату заборгованості.

Зауважує, що позовні вимоги у справі №922/1173/18 не ґрунтуються на умовах договору про закупівлю товарів за державні кошти №238/16-22-Т від 10.02.2012, а єдиним документом, який свідчить про поставку товару є видаткова накладна №РН-0000715 від 23.10.2012р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019р. у справі №922/1173/18 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Українська ферросплавна компанія" на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018 р. у справі №922/1173/18 призначено на 04.07.2019 р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 04.07.2019р. оголошувалась перерва до 11.07.2019р. о 12:30год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії-судді Россолова В.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2019р., визначено колегію суддів у складі: Дучал Н.М.- головуючий суддя, судді Склярук О.І., Терещенко О.І.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018 р. у справі №922/1173/18 залишити без змін.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією Східного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

10.02.2012р. між ДП завод Електроважмаш (далі-замовник) та ТОВ Українська ферросплавна компанія (далі-учасник) укладено договір №238/16-22-Т про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір), згідно з умовами якого ТОВ Українська ферросплавна компанія зобов`язалося поставити ДП завод Електроважмаш товари, зазначені в специфікаціях № 1 та № 2, що є додатками до Договору, а ДП завод Електроважмаш зобов`язалось прийняти та оплатити такі товари. Так, сторонами договору підписано специфікацію № 2 на поставку сталі листової 325-10Г2С1-3 лист ПН-О 60х2000х6000 (ГОСТ 19281-89, ГОСТ 19903-74) загальною кількістю 120 т на загальну суму 1 584 000 грн.

Згідно з пунктом 1.1. Договору №238/16-22-Т замовлення на поставку кожної окремої партії товарів повинно бути оформлено замовником в формі листа або заявки, що містить в собі найменування, номенклатуру, асортимент та кількість товарів.

Строк поставки товару згідно з пунктом 5.1. Договору складає 45 календарних днів з моменту отримання учасником (позивачем) від замовника (відповідача) замовлення на поставку кожної конкретної партії товару.

Відповідно до Специфікації № 2 предметом поставки за цим договором є сталь марки 10Г2С1.

На виконання умов Договору, позивачем - ТОВ Українська ферросплавна компанія згідно видаткової накладної від 23.10.2012 № РН-0000715 поставлено відповідачеві - ДП завод Електроважмаш - сталь листову, лист 60x2000x6000, марки 10Г2С1 в кількості 39, 89300 тон на загальну суму 526 587, 60 грн.

У пункті 7.2. Договору сторони визначили, що товаром неналежної якості (невідповідним, дефектним, забракованим) вважається такий товар: в якому хоча б один із параметрів не відповідає вимогам нормативної документації; який поступив без супровідних документів, що засвідчують якість, комплектність; на який нормативна документація з замовником не узгоджена, прострочена або скасована на момент поставки товару; результатом застосування якого, в цілях, встановлених цим Договором, є брак кінцевого товару, заготівля, в результаті прихованого дефекту, який не можна визначити методами контролю, якому вказані в ДСТУ, ТУ.

Під час прийняття товару, відповідачем було виявлено його невідповідність, про що складено відповідний Акт від 05.11.2012 № 208-20-145а. Акт складений відповідачем з дотриманням приписів Інструкції П-7, є належним та допустимим доказом поставки товару нижчої якості, а саме сталі марки 9Г2С замість обумовленої договором сталі марки 10Г2С1.

Згідно письмових пояснень відповідача, у виробництві ДП завод Електроважмаш використовується не тільки сталь 10Г2С1, а і сталь 9Г2С, тому відповідно до частини сьомої статті 268 Господарського кодексу України, яка надає право покупцю прийняти товар, що виявився нижчої якості, з оплатою за ціною для товару вказаного сорту, марки, відповідач прийняв поставлений товар, оформивши дозволи на відступ від вимог технічної документації.

Для оплати за поставлену продукцію відповідач на адресу позивача направив лист №248-84 від 28.01.2013 з проханням виставити рахунок за товар, що фактично надійшов, а саме за сталь 9Г2С, однак відповіді на даний лист позивач не надав, рахунок не виставив. З матеріалів справи вбачається, що вказаний лист позивач отримав 01.02.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказані обставини встановлені у рішеннях господарського суду Харківської області від 10.03.2015 року по справі №922/2140/13 та від 04.07.2017 року у справі № 922/1562/17.

Наведеними рішеннями встановлені також обставини правомірності складеного відповідачем Акту від 05.11.2012 № 208-20-145а та поставки позивачем відповідачу згідно видаткової накладної від 23.10.2012 № РН-0000715 іншої, ніж обумовлено Договором, а саме специфікацією № 2 марки сталі (сталь марки 9Г2С замість сталі марки 10Г2С1).

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріали справи та відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать, що в межах справи № 922/2140/13 позивач звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 1 591 103,00грн. , з яких 1 468 893,00 грн. сума основної заборгованості, 98 126,87 грн. - сума пені за порушення грошового зобов`язання, 19 677,36 грн. - 3% річних, 4 406,67 грн. - сума збільшення заборгованості з урахуванням індексів інфляції, які виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №238/16-22-Т про закупівлю товарів за державні кошти від 10.02.12 р.

Встановивши факт поставки позивачем сталі марки 9Г2С замість сталі марки 10Г2С1, суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення суми основного боргу за договором №238/16-22-Т про закупівлю товарів за державні кошти у розмірі 526 587,60 грн за видатковою накладною № РН-0000715 від 23.10.2012 і нарахованих на неї сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

У справі №922/1562/17 позивачем ставилося прохання про стягнення заборгованості у сумі 549 964,90грн. , мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань по оплаті фактично поставленого товару за Договором №238/16-22-Т про закупівлю товарів за державні кошти від 10.02.2012р.

Суд, враховуючи, що поставлений позивачем товар не є тим товаром, який зазначений у видатковій накладній № РН-0000715 від 23.10.2012 р., вартість товару - сталі марки 09Г2С умовами договору №238/16-22-Т від 10.02.2012 не погоджувалась, зазначив, що позивачем не було виконано своє зобов`язання щодо поставки товару відповідно до вимог договору №238/16-22-Т від 10.02.2012 згідно видаткової накладної № РН-0000715 від 23.10.2012 р., та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Як наголошено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.03.2019 року у постанові по справі №922/1173/18, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять всі зазначені в позові обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, інший предмет позову означає іншу вимогу, з якою позивач звернувся до відповідача, а інші підстави позову - це інші (різні) обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

У справі № 922/1173/18 предметом позовних вимог, з урахуванням уточнень, є стягнення грошових коштів в сумі 526 587,60 грн. за поставлений товар - лист сталі марки 09Г2С в кількості 39,89300 тн.

В підставу позову покладено постачання товару за видатковою накладною №РН-0000715, неоплата відповідачем виставленого рахунку-фактури від 05.05.2015 № СФ-0000066, та вимоги про сплату заборгованості в сумі 526 587,60грн.

Позивачем зауважено, що позовні вимоги у справі №922/1173/18 не ґрунтуються на умовах договору про закупівлю товарів за державні кошти №238/16-22-Т від 10.02.2012.

Наведене свідчить про неоднаковість предмета і підстав позову в цій справі та у справах №№ 922/2140/13 і 922/1562/17.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом( ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку(ст. 207 Цивільного кодексу України).

Отже, поставка товару сталі марки 09Г2С в кількості 39,89300 тн позивачем та його отримання відповідачем свідчать про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалося, рішеннями господарського суду Харківської області від 10.03.2015 року по справі №922/2140/13 та від 04.07.2017 року у справі № 922/1562/17 встановлений факт постачання позивачем та отримання відповідачем згідно видаткової накладної від 23.10.2012 № РН-0000715 іншої, ніж обумовлено Договором, а саме специфікацією № 2 марки сталі (сталь марки 9Г2С замість сталі марки 10Г2С1), а саме - сталь листову, лист 60x2000x6000, марки 9Г2С в кількості 39, 89300 тн на загальну суму 526 587, 60 грн.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, у відповідача виник обов`язок оплатити поставлений за видатковою накладною від 23.10.2012 № РН-0000715 товар, лист сталі марки 09Г2С у кількості 39,89300тн.

Відповідач на адресу позивача направив лист №248-84 від 28.01.2013 з проханням виставити рахунок за товар, що фактично надійшов, а саме за сталь 9Г2С, однак відповіді на даний лист позивач не надав, рахунок не виставив.

05.05.2015р. ТОВ Українська ферросплавна компанія звернулось до відповідача з вимогою про оплату поставленого товару №02/05/15, за змістом якої просило протягом семи днів, з моменту отримання даної вимоги та рахунку-фактури №СФ-0000066 від 05.05.2015р., сплатити на користь ТОВ Українська ферросплавна компанія кошти у розмірі 526 587,60грн. за поставлену та використану сталь марки 09Г2С у кількості 39,893тон.

Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" листом від 14.05.2015р. №248-217 повідомило позивача, що для розгляду вимоги про оплату поставленого товару, позивачу необхідно обґрунтувати заявлену до відшкодування суму, надати належні та допустимі докази ринкової вартості сталі марки 09Г2С станом на 23.10.2012р.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з оплати за отриманий товар, лист сталі марки 09Г2С у кількості 39,89300тн., у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом.

Державним підприємством Завод Електроважмаш під час розгляду справи №922/1173/18 у суді першої інстанції подано заяву про застосування строків позовної давності(вх.№14544 від 18.05.2018р.).

Вказана заява мотивована тим, що з дня отримання 01.02.2013року листа №284-84 від 28.01.2013р., яким відповідач просив позивача виставити рахунок на оплату отриманої сталі нижчої якості марки 09Г2С, позивач дізнався про порушене право щодо оплати відповідачем за поставлену сталь марки 09Г2С, оскільки відповідачем було повідомлено про незгоду з ціною, що зазначена в накладній, та мав можливість звернутися з позовом про стягнення з відповідача вартості поставленої сталі 09Г2С. Крім того, зауважив, що обов`язок покупця по сплаті товару виникає з моменту поставки товару, а не виставлення рахунку (претензії) на оплату. Таким чином, звернувшись з позовною заявою у травні 2018р., на думку відповідача, позивач пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.7. постанови № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, обов`язок оплатити поставлений за видатковою накладною від 23.10.2012 № РН-0000715 товар, лист сталі марки 09Г2С у кількості 39,89300тн , виник у відповідача ДП завод "Електроважмаш", відразу після його прийняття.

Згідно зі ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пред`явлений позивачем позов надіслано на адресу господарського суду 26.04.2018року, що підтверджується відбитком календарного штемпелю ПАТ Укрпошта на поштовому конверті.

З огляду на зазначене, враховуючи, що судом встановлено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом, враховуючи звернення з позовом 26.04.2018року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно наявності підстав для застосування позовної давності до заявлених вимог про стягнення грошових коштів за отриманий товар лист сталі марки 09Г2С у кількості 39,89300тн.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

За таких обставин, судова колегія Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що строк позовної давності по заявленим вимогам про стягнення грошових коштів в сумі 526 587,60 грн. за поставлений товар - лист сталі марки 09Г2С в кількості 39,89300 тн сплинув, що відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у задоволенні позову.

У п.137 рішення у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява N21722/11, Європейським судом з прав людини зазначено:

Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про неповне встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018р. у справі №922/1173/18.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018р. покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Пуговкіної А.В. на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018р. у справі №922/1173/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018р.( повний текст складено 17.07.2018р.) у справі №922/1173/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 11.07.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 16.07.2019 року.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук

Суддя О.І. Терещенко