Рішення

від 15.07.2019 по справі 910/5488/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2019Справа № 910/5488/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Інвест Плюс

про стягнення 110671,25 грн.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Інвест Плюс про стягнення 110671,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №ОД/НХ-18-1163НЮ від 03.12.2018 в частині своєчасної та повної поставки обумовленого договором товару, внаслідок чого позивачем нараховано до стягнення з відповідача 74364,93 грн. штрафу та 36306,32 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2019 позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

10.05.2019 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 02.05.2019 подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 20.05.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 31.05.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 13.06.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 07.06.2019.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що станом на момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом у відповідача не настало обов`язку з поставки товару. Так, зокрема відповідач вказує на те, що умовами укладеного між сторонами договору погоджено поставку товару у строк протягом 10 робочих днів на підставі письмової заявки позивача, проте жодних заявок від позивача ані засобами поштового зв`язку, ані електронною поштою від позивача не надходило. Відповідач стверджує, що надана позивачем роздруківка електронної пошти, якою ніби то підтверджується направлення відповідачу заявки на поставку товару, не може бути належним доказом, оскільки сторонами в договорі обумовлено електронну адресу постачальника, утім жодних відомостей щодо електронної пошти позивача в договорі не передбачено. В той же час із наданої позивачем роздруківки вбачається, що електронного листа із заявкою щодо поставки товару було надіслано позивачем із невідомої електронної адреси, що не відповідає офіційній адресі електронної пошти позивача, що відображається у офіційних документах останнього.

Крім того, відповідач зазначив, що 27.12.2018 у зв`язку із закінченням строку дії укладеного між сторонами договору, товариством було направлено позивачу частину обумовленого договором товару, проте позивач відмовився від його прийняття у зв`язку з поставкою не в повному обсязі.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач у поданій до суду відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача з підстав їх необґрунтованості.

Відповідач у поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив заперечив проти доводів позивача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 03.12.2018 між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Восток-Інвест Плюс (постачальник) укладено Договір поставки №ОД/НХ-18-1163НЮ, відповідно до умов якого постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (товар), які зазначені у специфікації (Додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених в договорі (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору погоджено найменування товару6 костюм утеплений Гудок .

Згідно з п.3.1 Договору, кількість та асортимент товару визначається у Специфікації (Додаток №1), яка є невід1ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, товар має бути поставлений на підставі письмових заявок впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом, електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_2, листом за адресою: 02095, м. Київ, Княжий Затон, буд.9, літ. А, оф.369) постачальником у кількості, визначеній у заявці. Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо товар не поставлений замовнику впродовж 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки замовника.

За умовами п.5.2 Договору, дострокове виконання обов`язку із поставки товару допускається виключно за погодженням сторін договору.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації.

Загальна сума по договору 371824,68 грн. у тому числі ПДВ 20% - 61970,78 грн. (п.6.4 Договору).

Згідно з п.7.3 Договору, днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Відповідно до п.9.1 Договору, прийом товару здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1965 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та Інструкцією №П-7 від 25.04.1966 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, пакувальних аркушів, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару.

За умовами п.9.2 Договору, замовник має право пред`явити постачальнику претензії по кількості на підставі видаткової накладної, і по якості на протязі гарантійного терміну, згідно п.4.1 договору.

Підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п.9.5 Договору).

Згідно з п.11.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором.

Відповідно до п.11.3 Договору, постачальник за даним договором несе наступну відповідальність:

- у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару, за кожний день затримки;

- за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції;

- при постачання неякісної продукції постачальник має проводити заміну продукції на якісну за власний рахунок у термін, що не перевищує 20 діб, та сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості поставленої продукції неналежної якості.

- у разі передачі прав і обов`язків по укладеному договору постачання продукції іншим особам - постачальник,що порушив зобов`язання, сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми договору.

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від взятих на себе зобов`язань (п.11.7 Договору).

Відповідно до п.16.2 Договору, строк дії договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині виконання обов`язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього Договору.

Додатком №1 Специфікація сторони погодили поставку костюмів утеплених Гудок у кількості 352 комплекта загальною вартістю 371824,68 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 61970,78 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов укладеного між сторонами договору, 20.12.2018 на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі, позивачем було направлено заявку щодо поставки товару за договором. Проте відповідач у визначений договором термін не здійснив поставку товару у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 11.3 Договору визначено, що постачальник за даним договором несе наступну відповідальність:

- у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару, за кожний день затримки;

- за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції;

Враховуючи викладене, позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені та штрафу у зв`язку із невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару.

Разом з тим, в обґрунтування власних доводів позивач зазначає, що 21.12.2018 ним на електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2, що зазначена в п.5.1 договору було направлено заявку №НХ12/10169 щодо поставки продукції, проте відповідач не поставив товар у термін протягом 10 робочих днів, що передбачено п.5.1 договору.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію заявки №НХ12/10169 від 20.12.2019, а також роздруківку із сайту mail.ukr.net з якої вбачається, що 21.12.2018 відправником - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було відправлено на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 електронного листа із файлом №img-29122814.pdf.

Разом з тим, відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти твердження відповідача, зокрема зазначив, що від позивача на офіційну електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2, 21.12.2018 не надходило жодних заявок на поставку продукції.

На підтвердження власних доводів, відповідачем додано до матеріалів справи роздруківку із сайту офіційної електронної пошти.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема копію заявки №НХ12/10169 від 20.12.2019, а також роздруківку із сайту mail.ukr.net з якої вбачається, що 21.12.2018 відправником - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було відправлено на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 електронного листа із файлом №img-29122814.pdf. Також, дослідивши заперечення відповідача та наді ним докази, суд приходить до висновку щодо наявності для відхилення вказаних доказів з огляду на їх суперечливість.

Крім того, суд зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено направлення замовником заявок на електронну пошту постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_2, утім сторонами у вказаному договорі не погоджено електронну адресу замовника.

В той же час, позивачем не доведено суду, що електронна адреса відправника - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої було надіслано заявку на поставку товару належить саме позивачу. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в офіційних документах позивача містяться інші адреси електронної пошти, а саме адреса Акціонерного товариства Українська залізниця - uz@uz.gov.ua та електронна адреса Регіональної філії Одеська залізниця - postbox@zhd.tenet.odessa.ua.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що подані як позивачем так і відповідачем роздруківки з сторінок поштового сервісу ukr.net є суперечливими і не підтверджують як направлення так і неотримання заявки на поставку продукції.

Щодо доводів відповідача про те, що ним без отримання заявки здійснювались спроби поставки товару позивачу, то вказані доводи не впливають на вирішення спору і відхиляються судом, оскільки умовами договору передбачено здійснення поставки за умови отримання відповідачем відповідної заявки, проте позивачем не доведено факту отримання такої заявки відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження викладених у позові обставин, зокрема належних доказів щодо підтвердження факту звернення до відповідача із заявкою на поставку товару за договором.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 15.07.2018

Суддя Я.В. Маринченко