Ухвала

від 17.07.2019 по справі 910/20261/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/20261/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи:

позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Газ Ресурс", - Гойдик Т.Л.,

відповідача, ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 ;

третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Юроуп Петролеум", - ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ,

третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Надрагазресурс", - Панченко О.О .,

третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехконсалтинг", - Панченко О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Привалов А.І.)

від 15.11.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Жук Г.А., судді - Дикунська С.Я., Мальченко А.О.)

від 03.04.2019,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Газ Ресурс"

до ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Юроуп Петролеум",

2) Державної служби геології та надр України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Надрагазресурс",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехконсалтинг",

3) Фізичної особи-підприємця Зеленського Ігора Івановича,

про стягнення збитків на суму 4 344 960,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2016 року позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 4 344 960,64 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 03.06.2014 відповідач перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Газ Ресурс" вчинив дії, спрямовані на позбавлення позивача спеціального дозволу на геологічне вивчення надр №4127 від 05.04.2012 та його подальшу протиправну передачу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надрагазресурс", кінцевим бенефіціарним власником якого є відповідач, внаслідок чого було заподіяно збитки на загальну суму 4 344 960,64 грн, з яких: 1 509 600,00 грн - вартість спеціального дозволу, 1 014 924,64 грн - вартість геологічної інформації, що обліковувалась на балансі позивача, 1 820 436,00 грн - вартість агрегату А50, що обліковувався на балансі позивача.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Від 13.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 у справі №910/20261/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія "Газ Ресурс" 1 509 600,00 грн - збитків, 22 644,00 грн - витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 24 908, 40 грн - витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 27 172,80 грн - витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції. У стягненні 1 014 924,64 грн - вартості геологічної інформації, що обліковувалась на балансі позивача, 1 820 436,00 грн - вартості агрегату А50, що обліковувався на балансі позивача, відмовлено.

Суд першої інстанції встановив обставини вчинення відповідачем протиправних дій під час перебування на посаді директора ТОВ "Компанія "Газ Ресурс", направлених на позбавлення позивача спеціального дозволу на користування надрами №4127 від 05.04.2012 та, керуючись статтями 190, 1166 Цивільного кодексу України, статтею 224 Господарського кодексу України, п. 13.4.4. Статуту ТОВ "Компанія "Газ Ресурс", дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 509 600,00 грн вартості спеціального дозволу на користування надрами №4127 від 05.04.2012.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів, які свідчать про вибуття з власності ТОВ "Компанія "Газ Ресурс" геологічної інформації, а також недоведення позивачем права власності на агрегат А50, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 014 924,64 грн вартості геологічної інформації та 1 820 436,00 грн вартості агрегату А50.

16.04.2019 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 910/20261/16, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує судові рішення в тому числі з підстав порушення судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції. Так, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 20, 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір про відшкодування збитків, що вирішений на підставі загальних норм законодавства щодо цивільно-правової відповідальності (статті 1166 Цивільного кодексу України), а не на підставі спеціальної норми частини 2 статті 89 Господарського кодексу України, що з 01.05.2016 регулює порядок відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Скаржник стверджує, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд мав закрити провадження у справі ще на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.

21.06.2019 ОСОБА_1 подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судове рішення оскаржуються, в тому числі з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. Заявник додатково зазначив, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки збитки, а точніше матеріальна шкода, з колишнього найманого працівника може бути стягнута лише із застосуванням трудового законодавства (ст.ст. 130-131, 134-135, 135-3, 233 КЗпП).

З тих саме підстав 08.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Надрагазресурс" також заявило клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

12.07.2019 та 15.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Юроуп Петролеум" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Газ Ресурс" подали заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Надрагазресурс" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Юроуп Петролеум" стверджує, що підстави для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні, оскільки ОСОБА_1 оскаржує судове рішення не з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, а з підстав неповного встановлення обставин справи. Третя особа зауважує, що спір у справі, що розглядається, відповідно до п. 4-1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, у редакції станом 08.11.2016, підвідомчий господарським судам.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Газ Ресурс" також заперечувало проти передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2018 № 911/1107/18, та відсутність обґрунтованої вказівки на те, в чому саме особа, яка подала скаргу, вбачає порушення судами правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Згідно з частиною 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

Зокрема, частиною 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Тобто наведена норма є імперативною і визначає, що Касаційний господарський суд в разі надходження такої касаційної скарги повинен передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Такі дії колегія суддів має вчинити в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

З огляду на те, що в касаційній скарзі заявник стверджує, що спір у справі за сформованим складом сторін та предметом позову відноситься до юрисдикції цивільного суду, а також зважаючи на те, що обґрунтовуючи свою скаргу, заявник зазначає про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, тобто, учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил суб`єктної та предметної юрисдикції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо посилання третіх осіб на те, що підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні, оскільки у касаційній скарзі: 1) відсутнє обґрунтування того, в чому саме особа, яка подала відповідну скаргу, вбачає порушення судами правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, 2) відсутня вказівка на те, що ця справа відноситься до юрисдикції інших, ніж господарські; 3) не ставиться й питання про закриття провадження у цій справі (в цілому чи в певній частині позовних вимог), то Касаційний господарський суд виходить з того, що відповідні вимоги скаржником дотримані, про що свідчить зміст касаційної скарги.

У будь-якому випадку, відповідно до частини 6 статті 303 Господарського процесуального кодексу України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Отже, якщо учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил суб`єктної та предметної юрисдикції, колегія суддів зобов`язана в усіх випадках передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Водночас, вирішення питання про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд та повернення у зв`язку з цим справи відповідній колегії, належить виключно до повноважень Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

У Х В А Л И В:

1. Справу № 910/20261/16 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у вказаній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець