Постанова

від 17.07.2019 по справі 522/15872/15-а

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/15872/15-а Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

суддів - Осіпова Ю.В., Танасогло Т.М.,

при секретарі Андрушкевич М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги житлово-будівельного кооперативу Київський-11 , Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи: житлово-будівельного кооперативу Київський-11 про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету ОМР, за участю третьої особи: ЖБК Київський-11 про скасування рішення Виконавчого комітету ОМР №120 від 30.04.2015 року.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала незаконністю спірного рішення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 8 травня 2019 року позов задоволено. Скасовано спірне рішення.

В апеляційних скаргах ЖБК Київський-11 та Виконавчий комітет Одеської міської ради просять скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

04.10.2013 року позивачкою отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 , в яких нею заявлено намір забудови, а саме реконструкція квартири в існуючих габаритах з улаштуванням фасадного входу, для розміщення магазину за вищевказаною адресою, а також зазначено цільове призначення земельної ділянки - територія багатоповерхової житлової та громадської забудови.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 120 від 30.04.2015 року скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 04 жовтня 2013 року № 01-07/462.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України акт індивідуальної дії - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності і основні принципи забезпечення розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверхневості та щільності забудови земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Даний документ є комплексом вимог, якими встановлюються певні правила та обмеження для майбутньої забудови, і містять комплекс фіксованих вимог, які мають відповідати нормам закону і впливатимуть на порядок, умови та результат будівництва. Зміни цих вимог можуть відбуватись виключно шляхом зміни безпосередньо змісту документу.

Тобто, містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки встановлюються вимоги до проектування і будівництва щодо поверхневості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Дані положення породжуються обов`язок суб`єкта містобудівної діяльності розробляти проектну документацію та виконувати будівельні роботи у чіткій відповідності до встановлених вимог.

При цьому, як і на даний час, так і на момент видачі містобудівних умов та обмежень забудови, вищезазначений Закон містив положення щодо того, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника (ч. 8 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ) .

Таким чином, законодавцем чітко визначено момент, коли видані суб`єкту містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки вичерпують свою силу шляхом їх виконання, а саме в момент завершення будівництва, що в даному випадку може бути підтверджено реєстрацією уповноваженим органом декларації про готовність об`єкта до експлуатації, однак, у даному випадку, матеріали справи не містять відомостей щодо реєстрації останньої.

Оскільки Містобудівні умови та обмеження були видані 04.10.2013, правомірність їх скасування оцінюється виключно на дату видачі, з урахуванням безпосереднього змісту, відповідності їх положень нормам законодавства, поданих документів для отримання.

Жодні наступні дії заявника, спрямовані на виконання будівельних робіт, не можуть легітимізувати порушення при видачі, а всі наступні дії щодо забудови є діями, вчиненими на виконання неправомірного акту. Суд першої інстанції, при наданні оцінки Рішенню ВК ОМР мав з`ясувати та надати оцінку тим обставинам, які стосуються безпосередньо Містобудівних умов та обмежень, а не наступним діям ОСОБА_1 в процесі будівництва.

Так, судом зазначається, що у грудні 2013 року виконані інженерно-геологічні вишукування, 15.11.2013 отримано Декларацію ДАБК, 25.07.2014 видано припис Інспекції ДАБК, 01.08.2014 Постанову про адміністративне правопорушення, 20.02.2014 обстежено зелені насадження тощо ( абз.3-6 арк.2 Рішення, абз.1-8 арк.З Рішення). Також судом зазначено, що в Постанові апеляційного суду від 21.11.2018 встановлено наявність у ОСОБА_1 документів, які дозволяють їй здійснювати реконструкцію квартири, а саме: експертний висновок від 26.05.2014, проект реконструкції квартири в існуючих габаритах з облаштуванням фасадного входу для розміщення магазину, виконаний ФОП ОСОБА_2 , та Декларація, затверджена Департаментом ДАБІ в Одеській області від 07.11.2014 , та свідчать про здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_2 без порушення діючих будівельних норм і правил (арк.2 Рішення) .

Фактично в основу оцінки правомірності містобудівних умов від 04.10.2013 покладено обставини, які відбувались після їх видачі на виконання неправомірних вимог, покладених в їх основу. Такі обставини не можуть бути об`єктивним критерієм для їхнього аналізу, оскільки порушення з боку органу видачі, відбувшись на певну дату, мало фіксований характер у змісті документу, а усунення порушень є можливим лише шляхом скасування містобудівних умов, а не продовженням забудови.

Натомість, той факт, що Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт та факт розробки заявником проектної документації щодо реконструкції квартири не є підставою стверджувати про завершення ОСОБА_1 будівельних робіт, що суперечить позиції суду першої інстанції з приводу реалізації позивачем містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та свідчить про неправильне тлумачення судом положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Більш того, враховуючи положення ч. 8 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , висновок суду першої інстанції про те, що даний акт вичерпав свою дію фактом його виконання, спростовується навіть тим, що будівництво об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , щодо якого надано вказані містобудівні умови та обмеження, не було завершено на момент прийняття виконавчим комітетом оскаржуваного рішення про скасування спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, відтак, містобудівні умови та обмеження були чинними та свою дію не вичерпали, що безпідставно не враховано Приморським районним судом м. Одеси під час прийняття оскаржуваного рішення від 08.05.2019 року та є достатньою підставою для його скасування.

Внаслідок неправильного тлумачення ст.1,29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності судом не з`ясовано правову природу містобудівних умов і покладено в основу рішення обставини, які не мають значення для справи. Рішення суду в цій частині є невмотивованим.

Таким чином, у даному випадку є абсолютно безпідставним посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року, оскільки положення останнього не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем з тих підстав, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані ОСОБА_1 , були чинними на момент прийняття рішення виконавчого комітету міської ради (30.04.2015 року) , оскільки запланована позивачем реконструкція об`єкту нерухомого майна так і не була завершена.

Окрім того, виконавчий комітет Одеської міської ради вважає необґрунтованим висновок Приморського районного суду м. Одеси, викладений у рішенні останнього від 08.05.2019 року у даній справі, щодо відсутності взагалі у позивача повноважень на скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 04.10.2013 року № 01-07/462, видані ОСОБА_3 управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Частиною 2 статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчий комітет міської ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Згідно з п. З ч. 2 ст. 52 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Поряд з цим, відповідно до п. 3.1 Положення про виконавчий комітет Одеської міської ради у редакції, чинній на момент прийняття останнім рішення №320, (затверджене рішенням Одеської міської ради від 21.12.2012 року № 2428-VІ) виконавчий комітет розглядає і вирішує питання, віднесені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів ради.

Згідно з п. 3.4 вищенаведеного Положення виконавчий комітет в межах своєї компетенції приймає рішення, які є обов`язковими для виконання виконавчими органами ради, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на території м. Одеси.

Крім того, відповідно до п. 3.6 зазначеного Положення виконавчий комітет має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб, що кореспондується з положеннями Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до п. 2 ст. 19 Регламенту Одеської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 11.11.2015 року № 1-УІІ, відділи, управління, департаменти та інші виконавчі органи ради є підзвітними та підконтрольними раді, та підпорядковані її виконавчому комітету та міському голові.

Відповідно до п. 1.5 Положення про управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16.04.2013 року № 3295-УІ, яким було видано пізніше скасовані містобудівні умови та обмеження, управління підзвітне і підконтрольне Одеській міській раді, підпорядковане її виконавчому комітету, міському голові, заступнику міського голови з питань містобудування, а при здійсненні делегованих повноважень органів виконавчої влади - також є підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Отже, враховуючи вищенаведені положення законодавства, виконавчим комітетом Одеської міської ради в межах наданих законом повноважень було скасовано акт підпорядкованого йому органу, що прямо передбачено вищенаведеними нормами законодавства. Вказане свідчить про необґрунтованість висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні від 08.05.2019 року, та є підставою для його скасування.

Так, відповідно до п. 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 (чинного на момент видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки) , передбачено, що до заяви додається засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою.

Пунктом 2.3 вищевказаного Порядку встановлено, що для будівництва об`єктів, передбачених частиною 4 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , містобудівні умови та обмеження можуть надаватися без документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою.

Так, ч. 4 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а також реконструкцію або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а так само нове будівництво відповідно до містобудівної документації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури на замовлення органів державної влади та місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності, може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Однак, як вже було зазначено у запереченнях виконавчого комітету Одеської міської ради та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, ОСОБА_1 проводиться реконструкція з улаштуванням фасадного входу саме із зміною зовнішніх геометричних розмірів, а тому отримання документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою позивачем, є необхідним.

Частиною 1 статті 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Поряд з цим, згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальній громаді міста, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Проте, Одеська міська рада як уповноважений орган відповідно до положень земельного законодавства не передавала у власність чи користування земельну ділянку, на якій розташований фасадний вхід до квартири ОСОБА_1 , тобто, реконструкція проведена на земельній ділянці, яка не була відведена в установленому законодавством порядку для цієї мети.

Отже, на виконання покладених нормами чинного законодавства на виконавчий комітет Одеської міської ради обов`язків, з урахуванням порушень діючого на той момент законодавства, допущених при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки ОСОБА_1 , а саме непроведення останньою інженерно-геологічних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А2.1-1-2008 Інженерні вишукування для будівництва , самовільне зайняття земельної ділянки для улаштування фасадного входу, виконавчий комітет Одеської міської ради мав підстави та достатній обсяг повноважень для прийняття оскаржуваного рішення.

Більш того, вищенаведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, наданими виконавчим комітетом Одеської міської ради під час розгляду цієї адміністративної справи.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки намірами забудови є реконструкція квартири, що є будівельними роботами (визначення в Постанові КМУ від 13.04.2011 Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт ) , умови та обмеження мають відповідати положенням закону, якими врегульовано здійснення будівельних робіт на будь-якій стадії з початку до їх закінчення.

Так, п.3 Містобудівних умов - Наміри забудови: реконструкція квартири в існуючих габаритах з улаштуванням фасадного входу ; п.6. Площа земельної ділянки: у межах існуючих приміщень квартири .

При цьому зазначення в існуючих габаритах в п.3, а також п.6 повністю - є недостовірними відомостями і не відповідали намірам заявника на момент подачі заяви, що вбачається з наступного.

1) Висота підлоги квартири над рівнем землі складає 1.2 метри, а заявник має наміри улаштування фасадного входу шляхом прибудови ганку зі сходами площею біля 30 квадратних метрів (проект реконструкції є в матеріалах справи) .

2) Згідно п.3 ДБН В.2.2-Х-20ХХ Будинки та споруди ганок - відкрита прибудова до фасаду в місці головного входу, що включає навіс перед входом та конструкції, що підтримують цей навіс .

3) У відповідності до ДБН 2.2.9 Громадські будинки та споруди. Основні положення , Додаток Б (обов`язковий) : 7. Площа забудови будинку визначається як площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи частині, що виступають. Площа під будинком, розташованим на опорах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови .

Таким чином, ганок є прибудовою до фасаду і включається в площу забудови, геометричні розміри об`єкту після реконструкції змінюються.

Крім цього, згідно п.25 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 07.07.2011 Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються (чинний на момент видачі, тотожна норма міститься в діючому Наказі від 06.11.2017) : Реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення , тобто за умови незмінності геометричних меж містобудівні умови не потрібні.

Так, пунктом 5 визначено: Документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою: говір купівлі-продажу від 12.03.2013, зареєстрований в реєстрі за №331, витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.03.2013 №1135396, нотаріально засвідчена згода власника суміжного приміщення (кв. в„–2 ) .

У заявника відсутні документи на земельну ділянку; договір купівлі-продажу від 12.03.2013 року є договором купівлі-продажу квартири і чітко обмежує право власності покупця межами саме даного нерухомого майна, не надаючи прав на земельну ділянку ані під нею, ані навколо даної нерухомості.

Таким чином, в п.3.5.6 Містобудівних умов зазначені недостовірні відомості.

Пунктом 6 умов визначено, що Мінімально допустимі відстані до об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків споруд: не змінюються. З метою виключення спірних питань реконструкції об`єкта та незалучення управління архітектури та містобудування у судові справи в якості третіх осіб, проектні рішення реконструкції об`єкту узгодити з усіма власниками суміжних приміщень .

В даному пункті, який має бути спрямований на дотримання прав мешканців будинку, зазначено лише про власників суміжних приміщень і не вказано про необхідність отримання рішення житлово-будівельного кооперативу у зв`язку зі зміною цільового призначення квартири (виведення її з житлового фонду для будівництва магазину) , що прямо передбачено ст.6 ЖК УРСР ( жилі приміщення призначені для постійного проживання ) , ст.8 ЖК УРСР ( переведення придатних для проживання жилих приміщень в нежилі, як правило, не впускається ) ч.3 ст.7 ЖК УРСР ( непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнано в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом... ) .

Разом з тим, пунктом 8 умов визначено: Вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2,1-1-2008 Інженерні вишукування для будівництва: відсутні .

При цьому згідно п.6.1. ДБН 3.2.2.-2009 Житлові будинки. Реконструкція і капітальний ремонт : Інженерно-геологічні вишукування є обов`язковими для розроблення проектів реконструкції та капітального ремонту житлових будинків і повинні здійснюватися згідно з вимогами ДБН... .

Як наслідок недоліків, перелічених в п.3.1.1, 3.1.2 в спеціальній частині містобудівних умов не вказані обмеження, які є необхідними у випадку зайняття земельної ділянки: П.2. Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки: не змінюється ; П.4. Відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній: не змінюється .

При цьому суд 1-ї інстанції зазначив, що в тому числі у випадку невідповідності містобудівних умов та обмежень вимогам законодавства ВК ОМР не має право скасувати містобудівні умови, оскільки це порушує права фізичної особи, якій вони видані і на підставі яких у неї виникли права. Однак суд не звернув увагу, що містобудівні умови та обмеження порушують право ЖБК Київський-11 , яке також підлягає захисту і підпадає під дію ст.1 Протоколу 1 Конвенції, а принцип верховенства права заперечує захист прав однієї особи за рахунок порушення іншої.

Судова колегія також вважає за необхідне зауважити, що абсолютно недоречним є висновок суду першої інстанції щодо порушення виконавчим комітетом міської ради принципу належного урядування, що вбачається з наступного.

Принцип належного урядування вимагає, щоб всі інституції та процедури намагались задовольнити всіх бажаючих у розумний проміжок часу.

У певному суспільстві є декілька суб`єктів та відповідна кількість точок зору. Належне урядування вимагає медіації різних інтересів в суспільстві з метою досягнення загального консенсусу щодо найкращого інтересу всієї спільноти, а не конкретного суб`єкта та ні в якому разі не може бути інструментом забезпечення збереження умов для незаконної поведінки особи.

Принцип належного урядування також передбачає, що добробут суспільства залежить від забезпечення відчуття врахування інтересів кожного члена суспільства у ньому. Крім того, ключовою умовою належного урядування є також відповідальність. Не лише урядові інституції, а й приватний сектор і організації громадянського суспільства мають бути відповідальними (підзвітними) громадськості та їх інституалізованим представництвам.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем у справі порушені численні норми законодавства України щодо будівництва, а також безпосередньо під час отримання містобудівних умов та обмежень, порушуються права інших жителів багатоквартирного будинку, які займають активну позицію у ситуації, яка склалася, звертаються до уповноважених органів з заявами та скаргами, приймають участь у розгляді судових справ з метою зупинення протиправної поведінки позивача та відновлення власних прав, скасування містобудівних умов та обмежень є тим заходом, що направлений на припинення порушень законодавства.

З вищевикладеного вбачається, що у спірних правовідносинах наявний не лише інтерес позивача, який не може бути порушений, на думку суду першої інстанції, з урахуванням принципу належного урядування, а ще й зачеплені права суміжних землевласників, які вимушені зазнавати неподобств та порушення їх законних прав протиправними діями позивача.

А тому виконавчим комітетом Одеської міської ради, всупереч твердженням суду першої інстанції, під час прийняття рішення про скасування містобудівних умов та обмежень дотримано принцип належного урядування, який полягає безпосередньо у врахуванні різних інтересів в суспільстві з метою досягнення загального консенсусу щодо найкращих умов для всієї спільноти.

За таких обставин залишення містобудівних умов і обмежень чинними створює підстави для численних порушень земельного та містобудівного законодавства, що жодним чином не відповідатиме принципам верховенства права, юридичної визначеності, законності та належного урядування.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 4 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги житлово-будівельного кооперативу Київський-11 , Виконавчого комітету Одеської міської ради - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 8 травня 2019 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2019р.

Головуючий Д.В. Запорожан

Судді: Ю.В. Осіпов

Т.М. Танасогло