Постанова

від 11.07.2019 по справі 400/3174/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/3174/18 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.,

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Прутяна О.А.

представника третьої особи - ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Вознесенськавтортанс на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю Вознесенськавтортанс до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення,

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю Вознесенськавтортанс (далі -ТДВ Вознесенськавтортанс ) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області (далі - Виконавчий комітет) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсного комітету з визначенням перевізників пасажирів автомобільним транспортом загального користування м. Вознесенську від 20.12.2017, оформленого Протоколом №, 1 в частині допуску перевізника-претендента фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. до участі у конкурсі по об`єкту конкурсу №4 маршруту №33 Ринок-РЕМ-вул. Виноградна та визначення його, як перевізника-претендента, який за результатами розгляду посів друге місце.

В обґрунтування позовних вимог ТДВ Вознесенськавтортанс зазначило, що ФОП ОСОБА_1 надав до Конкурсного комітету недостовірну інформацію щодо його відповідності вимогам ст. 34 Закону України Про автомобільний транспорт , що свідчить про відсутність правових підстав допускати такого учасника до участі у конкурсі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, ухваленого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб, у задоволенні позову ТДВ Вознесенськавтортанс відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не наведено обґрунтованих мотивів та не надано відповідних доказів, яким чином рішення конкурсного комітету, викладене у протоколі від 20.12.2017 року порушує його права або інтереси, тобто породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Відсутність порушеного права, на думку суду, є підставою для відмови в задоволені позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із судовим рішенням, ТДВ Вознесенськавтортанс подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції безпідставно допустив до участі у справі, в якості представника третьої особи ОСОБА_2 ., оскільки вона не є адвокатом.

Вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність у Конкурсного комітету інформації, з приводу невідповідності одного з перевізників вимогам ст. 34 Закону №2344-III, суперечить обставинам встановленим судовими рішеннями у справах №814/1474/18, №814/1443/18, та є обов`язковою підставою для скасування рішення конкурсного комітету.

Зауважив, що в адміністративному позові він наводив дві підстави для недопущення перевізника до участі у конкурсі, зокрема, подання перевізником документів, що містять недостовірну інформацію, а також невідповідність перевізника вимогам ст. 34 Закону №2344-III, водночас, суд першої інстанції надав оцінку лише одній з двох наведених позивачем підстав.

Наполягає, що конкурсний комітет мав перевірити достовірність наданої ФОП ОСОБА_1 інформації, однак, цього не зробив, що є підставою для скасування результатів такого конкурсу та проведення нового.

З приводу відсутності його порушених прав зазначив, що ФОП ОСОБА_1 є його конкурентом, який здійснив недобросовісну конкуренцію надавши до конкурсного комітету недостовірну інформацію, внаслідок чого зайняв друге місце у конкурсі, а, отже, у випадках передбачених п. 55 Порядку№1081, має право на укладення відповідного договору.

Виконавчий комітет та ФОП ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надали.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення без змін.

На виконання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2019 року Вознесенська міськрайонна філія Миколаївського обласного центру зайнятості та ФОП ОСОБА_1 надали: копію трудового договору укладеного ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_4 про прийняття її на роботу медичним працівником, копію договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки від 10.02.2010 року, копію свідоцтво про право власності на нерухоме майно - Нежитлова будівля контрольно-пропускний пункт Дружба із підсобними приміщеннями, копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, копію технічного паспорту на нежитловий об`єкт Контрольно-пропускний пункт Дружба із підсобними приміщеннями.

Фактичні обставини справи.

Рішенням виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області від 10.11.2017 року №419 Про затвердження Умов проведення конкурсу з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування в місті Вознесенську та оголошення конкурсу оголошено конкурс з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування в місті Вознесенську, зокрема по об`єкту №4 - маршруту №33 Ринок-РЕМ-вул. Виноградна (а.с.52).

Заявки на участі у конкурсі щодо об`єкту №4 - маршруту №33 Ринок-РЕМ-вул. Виноградна подали два перевізника ФОП ОСОБА_1 та ТДВ Вознесенськавтотранс .

Протоколом №1 засідання Конкурсного комітету з визначення перевізників пасажирів автомобільним транспортом загального користування в м. Вознесенську від 20.12.2017 року, наведених вище претендентів перевізників допущено до участі в конкурсі.

Переможцем з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування в м. Вознесенську на об`єкті № 4 визначено - ТДВ Вознесенськавтотранс , ФОП ОСОБА_1 посів друге місце (а.с.12).

Водночас існує судове рішення, що набрало законної сили про визнання наведеного вище рішення Конкурсного комітету про визнання ТДВ Вознесенськавтотранс переможцем конкурсу протиправним та про його скасування.

Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 року у справі №814/1474/18 суд, за позовом ФОП ОСОБА_1 , визнав протиправним та скасував рішення Конкурсного комітету з визначення перевізників пасажирів автомобільним транспортом загального користування в місті Вознесенську, за результатами проведеного конкурсу, оформленого протоколом №1 від 29.12.2017 р., в частині допуску до участі в конкурсі, затвердження кількості балів та визнання переможцем на об`єкті конкурсу №4 ТДВ Вознесенськавтотранс .

Також судом було визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 12.01.2018 р. №6 Про затвердження рішення конкурсного комітету з визначення перевізників пасажирів автомобільним транспортом загального користування в місті Вознесенську , в частині визначення переможця конкурсу за об`єктом конкурсу №4.

Саме скасування рішенням суду результатів конкурсу, де він був переможцем, стало приводом для звернення позивача з наведеними вимогами. Позивач вважає, що ФОП ОСОБА_1 не може, як другий кандидат, отримати право на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування в місті Вознесенську, адже надав до Конкурсного комітету недостовірну інформацію щодо його відповідності вимогам ст.34 Закону України Про автомобільний транспорт .

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 Закону України Про автомобільний транспорт визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об`єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів).

Положеннями ст. 45 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що у конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у ст. 34 цього Закону.

Відповідно до наведених норм законодавства позивач та ФОП ОСОБА_1 брали участь у конкурсі визначення автомобільного перевізника і позивач, який набрав найбільшу кількість балів був визначений переможцем.

Позивач був згодний з рішенням Конкурсного комітету, але після його скасування за рішенням суду, з підстав надання ТДВ Вознесенськавтотранс недостовірних відомостей, вирішив також його оскаржити в частині щодо переможця, який посів друге місце - ФОП ОСОБА_1 .

Аналізуючи висновок суду першої інстанції щодо відсутності у даному спорі порушень прав позивача, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість.

Так, дійсно особи, які беруть участь у конкурсі на перевезення пасажирів мають право оскаржити результати цього конкурсу, з огляду на те, що рішення Конкурсного комітету породжує, змінює або припиняє права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин кожного з учасників такого конкурсу. Указане свідчить про те, що позивач у випадку якщо переможцем конкурсу було б визнано не його, а іншу особу, або замість другого місця, він посів трете, або в загалі не був допущений у конкурсі мав право на звернення до суду за захистом своїх прав у сфері публічно-правових відносин.

Проте, перебуваючи у статусі переможця, позивач не наділений правом перевіряти правильність дій суб`єкта владних повноважень щодо визначення особи, яка посіла друге місце.

Окрім того, варто звернути увагу, що в даному випадку рішення Конкурсного комітету як рішення суб`єкта владних повноважень, повинно розглядатися саме в редакції, яка існувала до його скасування судовим рішенням, а не після, як помилково вважає апелянт.

На користь позиції суду апеляційної інстанції, свідчать наступні норми матеріального права.

Частини 2 ст. 55 Конституції України: кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

З наведеного слідує висновок, що право на захист має особа щодо якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення або вчинив дію.

У спірних правовідносинах факт порушення прав позивача рішенням суб`єкта владних повноважень - відсутній.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.

Досліджуючи доводи апелянта про те, що суд першої інстанції допустив до участі у справі в якості представника ФОП ОСОБА_1 особу, яка не є адвокатом, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 КАС України).

Сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1 ст. 55 КАС України).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність (ч. ч. 1, 2 ст. 57 КАС України).

З огляду на те, що вказана справа віднесена до категорії незначної складності, є правомірним, з боку суду першої інстанції, допуск до участі у справі в якості представника особи, яка не є адвокатом.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі мав врахувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.08.2018, про яке зазначалося вище, оскільки правовідносини, які виникли в цих справах є аналогічними.

Суд апеляційної інстанції вже зазначав, що предметом даного спору є рішення Конкурсного комітету, в редакції до його скасування судом, а тому статус позивача та третьої особи за цим рішенням був інший ніж той, що став після перегляду законності рішення суб`єкта владних повноважень.

Ураховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, на підставі ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, колегія суддів дійшла висновку, що учасники справи можуть оскаржити рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, лише у випадках, перелічених вище.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Вознесенськавтортанс на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю Вознесенськавтортанс до виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, у випадках передбачених ч.5 ст.328 КАС України.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 17.07.2019 року.