Постанова

від 10.07.2019 по справі 1140/3044/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2019 року м. Дніпросправа № 1140/3044/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року (головуючий суддя - Кармазина Т.М.) в адміністративній справі

за позовом Державної служби геології та надр України

до Приватного підприємства "Грановіт"

про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, -

ВСТАНОВИВ:

Державна служба геології та надр України (далі - Позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного підприємства "Грановіт" (далі - Відповідач), в якому просила суд припинити право користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №4272 від 13.06.2007 року, виданого Приватному підприємству "Грановіт".

В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що ПП Грановіт не приступило до користування надрами без поважних причин, що є порушенням вимог, передбачених спеціальним дозволом, та свідчить про наявність підстав для анулювання зазначеного дозволу. З огляду на доводи, викладені у позовній заяві просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року по справі №1140/3044/18 в задоволенні позовної заяви Державної служби геології та надр України до Приватного підприємства "Грановіт" про анулювання спеціального дозволу на користування надрами - відмовлено (т. 1, а.с. 208-211).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (т. 1, а.с. 217-223).

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не дослідив наявність обставин, які можуть бути визнані поважними причинами невиконання Відповідачем своїх обов`язків, та не встановив наявність впливу таких обставини на можливість виконання Відповідачем його обов`язків. Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Позивач не видавав будь-яких обов`язкових до виконання приписів щодо усунення порушення вимог законодавства сфері надрокористування із наданням достатнього часу для їх усунення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.06.2007 ПП «Грановіт» отримано спеціальний дозвіл на користування надрами №4272, метою користування яким є видобування незміненого та порушеного вивітрюванням граніту в якості сировини для виробництва щебню будівельного та каменю бутового Полум`янського родовища в Бобринецькому районі Кіровоградської області, строком дії 20 років (т. 1, а.с.7).

03.04.2018 року Державним науково-виробничим підприємством «Державний інформаційний геологічний фонд України» , на запит Держгеонадр від 28 березня 2018 року № 5487/03/14-18, повідомлено Позивача, що відповідно до Державного балансу запасів корисних копалин України «Камінь будівельний» видобуток по Полум`янському родовищу граніту за період 2013-2015 роки не проводився (а.с.12-13). Також повідомлено, що згідно форм 5-гр за 2015-2017 роки, Полум`янське родовище гранітів, на видобування граніту з якого Відповідачеві надавався спеціальний дозвіл №4272 від 13 червня 2007, протягом 2015 - 2017 років не розроблялося (а.с.14-16).

Зазначене стало підставою прийняття Державною службою геології та надр України, на підставі пп.1 п.22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615, наказу №134 від 24.04.2018, згідно якого було зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами №4272 від 13 червня 2007 року (а.с.17).

Листом від 08.05.2018 року №7996/03/14-18 Державною службою геології та надр України повідомлено Відповідача про зміст зазначеного наказу та надано Відповідачу строк 30 календарних днів на усунення порушень (а.с.18). Даний лист уповноваженою особою відповідача отримано 16.05.2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.18-зв.).

Також листом №14875/03/14-18 від 01.08.2018 року Позивачем запропоновано ПП «Грановіт» надати до Держгеонадр України у 15-денний строк, з моменту отримання даного листа, власну позицію (згоду/незгоду) на припинення права користування надрами, згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №4272 від 13.06.3007 (а.с.19). Даний лист отримано Відповідачем 07.08.2018 року (а.с.19-зв.).

Відповідачем надано відповідь Позивачу за вих.№04/08-18 від 13.08.2018, згідно якої останнім зазначено, що ПП «Грановіт» вкладено в підготовку Полум`янського родовища гранітів до промислової експлуатації більше 10 мільйонів грн. власних коштів на фінансування підготовчих етапів, в зв`язку з чим, останній не погоджується з пропозицією Позивача щодо припинення наданого права користування надрами згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами №4272 від 13.06.3007 (а.с.20).

З огляду на незгоду Відповідача з анулюванням спеціального дозволу №4272 від 13.06.2007 року, Позивач звернувся до суду із позовом про анулювання такого дозволу.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про надра від 27.07.1994 року №132/94-ВР; Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.2005 року № 2806-IV; Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174; Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу можливе, зокрема, у разі, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії дозволу, при цьому, в даній справі, дозвільний орган (позивач) не видавав будь-яких обов`язкових до виконання приписів щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері надрокористування із наданням достатнього часу для їх усунення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр зобов`язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Згідно із частинами 1, 2 статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: якщо відпала потреба у користуванні надрами; закінчення встановленого строку користування надрами; припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктах 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Згідно з підпунктом 4 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, у редакції на час спірних правовідносин, дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі наявності заборгованості з плати за користування надрами.

Стаття 56 Кодексу України про надра визначає, що основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов`язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

У свою чергу, відповідно до пункту 23 Порядку № 1294 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Згідно з положеннями частини сьомої статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу можливе, зокрема, у разі, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії дозволу.

Як встановлено з матеріалів справи, Позивачем не вжито заходів для усунення порушень, які стали підставою для зупинення дії спеціального дозволу, зокрема, не подано інформацію щодо користування надрами протягом 2015-2017 років або щодо наявності поважних причин, що унеможливили користування надрами протягом вказаних двох років.

Колегія суддів зазначає про те, що наказ Державної служби геології та надр України №134 від 24.04.2018 року, яким зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами №4272 від 13.06.2007 року та зобов`язано Відповідача протягом 30 календарних днів надати інформацію щодо усунення порушень є чинним та не скасований, а тому доводи Відповідача щодо відсутності факту допущенних порушень є безпідставними.

Суд також враховує те, що Позивачем вжито необхідні заходи щодо встановлення достатніх строків для усунення Відповідачем порушень вимог користування надрами.

Крім того, посилання Відповідача на акти перевірок від 21.08.2009 року від 07.08.2011 року, є необґрунтованими, оскільки порушення Відповідачем ст. 24 Кодексу України про надра та Угоди про умови користування надрами відбулось вже після проведених перевірок, за результатами яких складено вказані вище акти, а саме, у період з 2015 по 2017 рік.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, про відсутність в матеріалах справи доказів наявності поважних причин, за яких Відповідач, в порушення вимог законодавства у сфера надрокористування, не приступив до користування надрами протягом двох років (2015-2017), що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 26 Кодексу України про надра, для припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №4272 від 13.06.2007 року, виданого Приватному підприємству "Грановіт".

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи неповно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийняте з порушенням норм матеріального права, і тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року в адміністративній справі №1140/3044/18 - скасувати.

Позов - задовольнити.

Припинити право користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №4272 від 13.06.2007 року, виданого Приватному підприємству "Грановіт".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 16 липня 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов