Рішення

від 12.07.2007 по справі 33/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/163

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.07.07 р.                                                                               Справа № 33/163                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Новікової Р.Г., при секретарі судового засідання Овчинніковій В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали

за позовом Краматорського міжрайонного природоохоронного прокурора м.Краматорськ в інтересах держави в особі Маяковської сільської ради с. Маяки

до Комунального підприємства „Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства” м. Святогірськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного природного парку „Святі Гори” м. Святогірськ

про стягнення 15537грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Стуліков А.В., дов.№440 від 16.11.2006р.

від третьої особи: не з'явився

Прокурор: не з'явився

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву з 05.07.2007р. по 12.07.2007р.

СУТЬ СПОРУ: Краматорський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Маяковської сільської ради с. Маяки до Комунального підприємства „Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства” м. Святогірськ з позовною заявою про стягнення 15537грн. збитків, заподіяних незаконною порубкою дерев.

Прокурор та позивач обґрунтовують свої вимоги тим, що відповідачем у порушення вимог Лісового кодексу України, Правил рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства та інших рубок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №535 від 16.05.1996р., без спеціального дозволу, виданого у встановленому законом порядку, проведено знесення 145 дерев (породи дуб, клен, липа та осина) на території Національного природного парку „Святі Гори” (Теплинське лісництво).

Вказані обставини знайшли своє відображення в протоколі огляду місця події від 16.08.2006р. та акту перевірки №3 від 07.08.2006р.

На підставі „Такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду України”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №521 від 21.04.1998р. була вирахувана сума збитків, яка дорівнює 15537грн.

У відзиві на позовну заяву №112 від 25.05.2007р. відповідач зазначив, що посилання прокурора в позові на порушення Комунальним підприємством „Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства” пунктів 2, 49 „Правил рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства та інших рубок”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №535 від 16.05.1996р., незаконне, оскільки норми цих пунктів не встановлюють правил рубок дерев, що знаходяться в охоронних зонах електромереж.

Вказаними в позовній заяві рубками не нанесено збитків навколишньому природному середовищу, оскільки Комунальне підприємство „Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства” самовільно не використовувало природні ресурси, бо не обернуло на свою користь деревину зі зрубаних дерев. Знаходження дерев під лініями електромереж є порушенням Правил експлуатації електроустановок.

Представником відповідача у судовому засіданні 12.06.2007р. заявлене усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний природний парк „Святі гори”. Проти заявленого клопотання не заперечував присутній у засіданні прокурор.

З урахуванням викладеного, клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний природний парк „Святі гори” було судом задоволено.

У поясненнях, наданих до суду 05.07.2007р. представник третьої особи зазначив, що вимога прокурора є правомірною.

Національний природний парк „Святі гори” належить до природоохоронного фонду України, його територія має особливу екологічну, наукову та історіко - культурну цінність.

Заслухавши доводи прокурора, сторін та третьої особи, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією прокурора, сторін та третьої особи, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Указом Президента №135/97 від 13.02.1997р. був створений на території Краснолиманського та Слов'янського районі Донецької області національний природний парк «Святі Гори». Площу земель національного природного парку "Святі Гори" 40589 гектарів, у тому числі 11878 гектарів, що надаються йому у постійне користування, та 28711 гектарів, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Згідно із цим Указом в постійне користування Національному природному парку „Святі гори” були надані землі Краснолиманського державного лісогосподарського підприємства (Святогірське лісництво) та Слов'янського державного лісогосподарського підприємства (Теплинське лісництво). Також до складу Національного природного парку "Святі Гори" були включені землі певних землекористувачів без їх вилучення (Краснолиманське державне лісогосподарське підприємство (Дробишівське, Краснолиманське, Ямпільське лісництво), Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації, Радгосп "Комуніст", Слов'янське державне лісогосподарське підприємство (Маяцьке та Краснопільське лісництво).

В подальшому, рішенням Донецької обласної ради №3/22-569 від 06.12.2001р. був затверджений проект відводу земельних ділянок Національному природному парку „Святі гори”. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів №371 від 15.10.2001р. затверджене Положення про Національний природний парк „Святі гори”.

Згідно із пунктами 4.10 – 4.16 вказаного Положення охорона території Національного природного парку „Святі гори” покладається на його службу охорони, яка входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Охорона Національного природного парку „Святі гори” включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення та використання його рослинного та тваринного світу відповідно до вимог природоохоронного законодавства.

Службу державної охорони очолює директор, до служби державної охорони також входять головний лісничий, начальник та спеціалісти відділу охорони та регулювання використання природних ресурсів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу, лісники та єгері лісництв та виробничих дільниць Національного природного парку „Святі гори”, начальник пожежно-хімічної станції.

Згідно із пунктом 5 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 14.07.2000р. служба державної охорони відповідно до покладених на неї завдань здійснює охорону природних комплексів природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків; здійснює охорону диких тварин і місць їх перебування у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду; забезпечує порядок використання природних ресурсів; забезпечує додержання вимог щодо відвідування територій та об'єктів природно-заповідного фонду; попереджує пошкодження лісових насаджень унаслідок незаконних рубок; здійснює заходи щодо запобігання виникненню, поширенню пожеж, інших надзвичайних ситуацій та їх ліквідації; інформує відповідні державні органи про надзвичайні ситуації; забезпечує реалізацію заходів з профілактики та захисту природних комплексів від шкідників і хвороб у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду; підтримує у належному стані межові та охоронні знаки, інформаційні аншлаги, квартальні та ділянкові стовпи, а також протипожежні споруди.

Згідно із статтями 60 та 61 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” №2456-XII від 16.06.1992р. охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків загальнодержавного значення покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України

До складу служб державної охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду входять керівники адміністрацій природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків загальнодержавного значення, працівники охорони, а також інших підрозділів цих адміністрацій. Служби державної охорони очолюють керівники адміністрацій територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Працівники служб державної охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду мають право:

вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв'язку з порушенням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон;

перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та здійснення іншої діяльності в межах відповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

доставляти порушників установленого режиму з метою з'ясування особи;

складати протоколи про порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних осіб до відповідальності;

вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, відповідні документи;

проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції, одержаної в результаті природокористування;

безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації, судна та інші транспортні засоби в межах відповідних територій, об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон для перевірки додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідний фонд;

вносити пропозиції до відповідних державних органів про припинення, зупинення чи обмеження будь-якої діяльності, що порушує вимоги законодавства про природно-заповідний фонд, давати обов'язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

В акті про лісопорушення №3 від 07.08.2006р., складеному фахівцями Національного природного парку „Святі Гори”, зазначено про знесення 03.08.2006р. без спеціального дозволу (лісорубного квитку) працівниками Комунального підприємства „Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства”, 22 дерев породи дуб діаметрами від 13,3 до 27см, 32 дерев породи клен діаметрами від 4 до 26,5см, 1 дерева породи липа діаметром 26,2см (кв. №65 виділ №3); 3 дерев породи дуб діаметрами від 20,2 до 32,2см, 86 дерев породи клен діаметрами від 4 до 31,6см та 1 дерева породи осина діаметром 59см. на території Теплинського лісництва в кварталі №65 виділах №3, №13, №14 поблизу с. Тетянівка Маяковської сільської ради біля лінії електроструму.

Стаття 3 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” №2456-XII від 16.06.1992р. встановлює, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Згідно із статтею 7 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” №2456-XII від 16.06.1992р. землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення.

На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

При цьому, стаття 8 вищевказаного Закону передбачає, що збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом - встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ у регіоні.

На території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме:

будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;

мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємкість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

Стаття 16 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” №2456-XII від 16.06.1992р. встановлює, що в разі термінової необхідності за клопотанням науково-технічної ради природного заповідника з дозволу центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на території природного заповідника можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха та в інших цілях, не передбачені Проектом організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів.

Для ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, в результаті яких виникає пряма загроза життю людей чи знищення заповідних природних комплексів, особливо термінові заходи здійснюються за рішенням дирекції природного заповідника.

Постановою Кабінету Міністрів України №535 від 16.05.1996р. були затверджені Правила рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок (далі – Правила) (чинні на момент виникнення спірних відносин).

Ці Правила є сукупністю норм і вимог щодо здійснення рубок, спрямованих на забезпечення охорони, оздоровлення, посилення захисних властивостей і підвищення продуктивності лісів, організації території лісового фонду, проведення інших лісогосподарських заходів, а також щодо розчищення земельних ділянок лісового фонду, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, шляхів, видобуванням корисних копалин, прокладанням кабелю, трубопроводів та інших комунікацій, здійсненням інших робіт, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Пунктом 1 визначено, що Правила поширюються на всі ліси, в яких дозволяється проведення таких рубок, і є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями та громадянами, яким надано землі лісового фонду в постійне або тимчасове користування.

Відповідно до пункту 2 Правил рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №535 від 16.05.1996р. рубки, пов'язані з веденням лісового господарства, та інші рубки (не пов'язані з веденням лісового господарства) здійснюються за спеціальним дозволом - лісорубним квитком.

Інші рубки проводяться з метою розчистки лісових площ під будівництво гідровузлів, трубопроводів, шляхів, видобування корисних копалин, прокладання кабелю та інших комунікацій, здійснення інших робіт, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

На адресу відповідача був виданий лісорубний квиток №14 від 21.07.2006р., яким було дозволено здійснювати рубку на території Теплинського лісництва (квартал №65 виділи №3 та №4).

Проте, як вбачається з листа №441 від 16.11.2006р., направленого на адресу Національного природного парку „Святі Гори”, відповідачем було зазначено про додаткову вирубку 145 дерев в кварталі №65 відділах №3, №13 та №14. Вказані відповідачем у листі обставини також підтверджуються матеріалами справи.

З посиланням на норми „Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів” додатку „Правила охорони електричних мереж напругою більше 1000В” (такі вирубки підлягають наступному оформленню в установленому порядку), у вищевказаному листі відповідач просить Національний природний парк „Святі Гори” оформити лісорубній квитки на вже зрубані дерева.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність в нього права зносити дерева без дозвільного документа на підставі положень "Правил технической эксплуатации электроустановок потребителей", затверджених начальником Головдерженергонагляду Міненерго СРСР 21 грудня 1984 року та чинних на момент виникнення спірних правовідносин з наступних підстав.

Положення пункту 25 вказаних Правил визначає, що підприємства, у веденні яких знаходяться електричні мережі, розташовані у просіках, які проходять через лісові масиви, зобов'язані утримувати просіки в пожежобезпечному стані, підтримувати ширину просік у розмірах, передбачених проектами будівництва електричних мереж, шляхом вирубки на просіках дерев (кущів) та іншими засобами, вирубувати в установленому порядку дерева, які ростуть зовні просік та погрожують падінням на провід або опору.

Пунктом 26 "Правил технической эксплуатации электроустановок потребителей", затверджених начальником Головдерженергонагляду Міненерго СРСР 21 грудня 1984 року дійсно встановлено, що для запобігання аварій та ліквідації їх наслідків на лініях електропередач підприємствам, у веденні яких знаходяться ці мережі, дозволяється вирубка окремих дерев в лісових масивах та лісозахисних смугах, які прилягають до автошляхів цих смуг, із наступним оформленням лісорубних квитків (ордерів) в установленому порядку.

Разом з тим, у вказаному пункті мова йде про окремі дерева, в той час як було в даному випадку зрубано 145 дерев, що знаходяться на території Національного природного парку „Святі Гори” та належать до природно-заповідного фонду України.

Крім того, статтею 16 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” №2456-XII від 16.06.1992р. встановлено, що для ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, в результаті яких виникає пряма загроза життю людей чи знищення заповідних природних комплексів, особливо термінові заходи здійснюються за рішенням дирекції природного заповідника. Доказів наявності такого рішення відповідачем не надано.

Одним із обов'язків підприємств, у веденні яких знаходяться електричні мережі, розташовані у просіках, які проходять через лісові масиви, є підтримування ширини просік у розмірах, передбачених проектами будівництва електричних мереж, шляхом вирубки на просіках дерев (кущів) та іншими засобами, вирубувати в установленому порядку дерева, які ростуть зовні просік та погрожують падінням на провід або опору.

Виключень в даному випадку щодо оформлення дозвільних документів на здійснення таких дій "Правилами технической эксплуатации электроустановок потребителей", затвердженими начальником Головдерженергонагляду Міненерго СРСР 21 грудня 1984 року не передбачено. Тому вказані дії мають відбуватись на підставі певних дозвільних документів (лісорубного квитка (ордера).

Згідно із листом Слов'янського району електричних мереж ВАТ „Донецькобленерго” №22/10.4 від 30.01.2007р. підставами для відключення приєднаної „Здравниця” на тяговій підстанції з 4 випадків у 2006році були дерева, які вросли в габарити повітряної смуги або гілки дерев, що впали на проводи.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, лінії електромереж, розташовані на території Національного природного парку „Святі Гори”, знаходяться на балансі Комунального підприємства „Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства” м. Святогірськ. Таким чином неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків слугувало підставою для виникнення згаданих аварійних ситуацій.

Згідно розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, виконаного фахівцями Національного природного парку „Святі Гори” на підставі такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №521 від 21.04.1998р., розмір збитку, заподіяного незаконною порубкою дерев, склав 15537грн.

Стаття 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” №1264-XII від 25.06.1991р. визначає, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Так відповідно до пункту „з” статті 68 вищевказаного закону відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

При цьому, згідно із статтею 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” №1264-XII від 25.06.1991р. шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

В статті 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” №1264-XII від 25.06.1991р. вказано про утворення місцевих фондів охорони довкілля у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок зборів за забруднення, частини грошових стягнень за порушення норм і правил охорони довкілля та шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Вказана сума збитків не сплачена відповідачем на день подання позову і заявлена позивачем до стягнення. Суму збитків позивач просить стягнути на рахунок Маяковської сільської ради Слов'янського району.

Вимоги Краматорської міжрайонної природоохоронної прокуратури м. Краматорськ в інтересах держави в особі Маяковської сільської ради с. Маяки до Комунального підприємства „Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства” м. Святогірськ про стягнення збитків у сумі 15537грн. обґрунтовані поданими по справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку, передбаченому статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 21, 22, 34, 36, 49, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

                                                       В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Краматорської міжрайонної природоохоронної прокуратури м. Краматорськ в інтересах держави в особі Маяковської сільської ради с. Маяки до Комунального підприємства „Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства” м. Святогірськ про стягнення збитків у сумі 15537грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства „Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства” м. Святогірськ (84130, Донецька область, м. Святогірськ, вул. Островського, буд. ЗКПО 02002019) на рахунок Маяковської сільської ради Слов'янського району №31522002500350 в УДК у Донецькій області, МФО 834016, ЗКПО 24165094 суму збитків в розмірі 15537грн.

Стягнути з Комунального підприємства „Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства” м. Святогірськ (84130, Донецька область, м. Святогірськ, вул. Островського, буд. ЗКПО 02002019) в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 155грн.37коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.07.2007р. оголошений повний текст рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

Суддя                                                                                                        

Надруковано у 6-ти примірниках: 1 - до справи; 1 - позивачу; 2 – прокуратурі; 1 – відповідачу; 1 – третій особі