Постанова

від 08.07.2019 по справі 580/1178/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 липня 2019 року

м. Київ

справа № 580/1178/13-ц

провадження № 61-25225 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду : Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Промінь , Управління Держгеокадастру у Лебединському районі Сумської області, Реєстраційний відділ виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області,

треті особи : державний нотаріус Лебединської районної державної нотаріальної контори Лисенко Валентина Федорівна, публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України , виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Лебединського району Сумської області, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 березня 2017 року у складі судді Стеценка В. А. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 08 червня 2017 рокуу складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Бойка В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2013 року та у грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними заявами, які ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 04 січня 2016 року об`єднано в одне провадження, до ОСОБА_2 , сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Промінь (далі - СТОВ Промінь ), Управління Держгеокадастру у Лебединському районі Сумської області, реєстраційного відділу виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області, треті особи: державний нотаріус Лебединської районної державної нотаріальної контори Лисенко В. Ф., публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України (далі - ПАТ Державний ощадний банк України ), виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Лебединського району Сумської області, ОСОБА_3 , про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів оренди земельних ділянок, скасування рішень про їх державну реєстрацію, визнання права власності на майно та витребування із чужого незаконного володіння земельних ділянок та грошових вкладів .

Позовні заяви мотивовані тим, що 17 вересня 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який був рідним братом батька позивача - ОСОБА_6 , склали заповіт на користь свого сина - ОСОБА_7 , який є племінником батька позивача - ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_5 ОСОБА_7 на підставі заповіту від 17 вересня 2003 року фактично прийняв спадщину після смерті батьків, проте у встановленому законом порядку її не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер.

Він є спадкоємцем за заповітом після смерті батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте він не може оформити спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на успадковане його батьком - ОСОБА_6 - майно племінника - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім нього, спадкоємцем ОСОБА_7 є тітка померлого - ОСОБА_3 .

На підставі заповіту від 24 березня 2004 року, складеного ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 , останній отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на усе спадкове майно ОСОБА_7 , до складу якого увійшли грошові вклади, заробітна плата та три земельні ділянки, на які останній отримав державні акти та передав в оренду СТОВ Промінь . Рішенням апеляційного суду Сумської області від 22 червня 2010 року визнано нікчемним заповіт від 24 березня 2004 року, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 від 10 лютого 2006 року видані на ім`я ОСОБА_2 , як спадкоємця ОСОБА_7 , та скасувати рішення про їх державну реєстрацію у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та врахувати закінчення строку дії договорів оренди, укладених між ОСОБА_2 та СТОВ Промінь , визнати їх недійсними та припиненими з 28 вересня 2011 року і скасувати рішення про їх державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі: за № 010662101071, № 010662101072, № 010662101073; визнати за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 4,16 га, яка за життя належала померлому ОСОБА_5 та на дві земельні ділянки площею кожна по 4,16 га, які за життя належали померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і розташовані на території Межиріцької сільської ради Сумської області; визнати за ним право власності на 1/2 частку грошових вкладів з належними процентами, індексацією, що знаходяться у відділенні ПАТ Державний ощадний банк України та 1/2 частку не отриманої заробітної плати на загальну суму 6 248 грн 30 коп.; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 три вищевказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 1/2 частку грошових вкладів з відповідними процентами, індексацією та 1/2 частку неотриманої заробітної плати на загальну суму 6 248 грн 30 коп.; стягнути з ОСОБА_2 1/2 частку компенсації грошових вкладів в сумі 1 000 грн. та 1/2 частку нарахованої, але неотриманої померлим ОСОБА_7 заробітної плати у розмірі 5 969 грн 30 коп.

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 половину коштів, що становить 4 842 грн 29 коп., які були витрачені ним на поховання спадкодавців, придбання та встановлення пам`ятників, витрат на нотаріальне переоформлення майна і оформлення в землевпорядних установах, витрат на надання правової допомоги при розгляді справи у суді за його позовом про встановлення факту належності садиби по АДРЕСА_1 спадкодавцю ОСОБА_7 . Просив зарахувати ці кошти у рахунок задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з нього коштів отриманих у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 .

Справа судами розглядалася неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 29 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_2 , площею по 4,16 га кожна, розташовані на території Межиріцької сільської ради Лебединського району Сумської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва: від 10 лютого 2006 року серії НОМЕР_3 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010662101071; від 10 лютого 2006 року серії НОМЕР_2 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010662101072; від 10 лютого 2006 року серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010662101073.

Визнано недійсними договори оренди трьох земельних ділянок площею по 4,16 га кожна, розташованих на території Межиріцької сільської ради Лебединського району Сумської області, укладені 02 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та СТОВ Промінь .

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за правонаступництвом ОСОБА_6 спадкового майна після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності за законом на 1/2 частку: земельної ділянки площею 4,16 га, з яких 2,65 га для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, а 1,51 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Межиріцької сільської ради Лебединського району Сумської області, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 ; земельної ділянки площею 4,16 га, з яких 2,65 га для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, а 1,51 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Межиріцької сільської ради Лебединського району Сумської області, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ; земельної ділянки площею 4,16 га, з яких 2,65 га для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, а 1,51 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Межиріцької сільської ради Лебединського району Сумської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат по встановленню пам`ятників померлим спадкодавцям 920 грн та повернуто їх на погашення стягнень з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . У задоволенні решти зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є батько ОСОБА_8 - ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , оскільки преюдиційним судовим рішенням було визнано нікчемним складений ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_2 заповіт. ОСОБА_10 є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_11 , а тому має право на 1/2 частку спадкового майна ОСОБА_7 . Крім того, ОСОБА_3 у встановленому законом порядку подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , що підтверджується рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 19 травня 2014 року.

Державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, підлягають визнанню недійсними, оскільки рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 25 лютого 2011 року вказане свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом визнано недійсним.

Укладені між ОСОБА_2 та СТОВ Промінь договори оренди спірних земельних ділянок є припиненими з 27 вересня 2011 року унаслідок закінчення строку їх дії, оскільки встановлено, що договори оренди не поновлювалися на новий строк. У зв`язку з припиненням дії зазначених договорів, не підлягає задоволенню вимога про скасування їх реєстрації в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі. Відсутні правові підстави для витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 спірних земельних ділянок, оскільки вони фактично перебувають у користуванні СТОВ Промінь .

Крім того, ОСОБА_1 з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 на 1/2 частку грошових вкладів та 1/2 частку неотриманої спадкодавцем заробітної плати не звертався, тому відсутні докази порушення спадкових прав ОСОБА_1 у цій частині.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 08 червня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що преюдиційним судовим рішенням було визнано нікчемним складений ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_2 заповіт. Державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, який визнано недійсним, тому ці державні акти підлягають визнанню недійсними. Договори оренди спірних земельних ділянок, укладені між ОСОБА_2 та СТОВ Промінь , є припиненими з 27 вересня 2011 року, так як закінчився строку їх дії. У зв`язку з припиненням дії зазначених договорів, не підлягає задоволенню вимога про скасування їх реєстрації в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Спадкоємцями ОСОБА_7 за законом є батько ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_6 , то від має право на 1/2 частку спадкового майна ОСОБА_7 ОСОБА_3 у встановленому законом порядку подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , що підтверджується преюдиційним судовим рішенням. ОСОБА_1 з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 на 1/2 частку грошових вкладів та 1/2 частку неотриманої спадкодавцем заробітної плати не звертався, тому відсутні докази порушення спадкових прав ОСОБА_1 у цій частині.

Крім того, правові підстави для витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 спірних земельних ділянок відсутні, оскільки вони фактично перебувають у користуванні СТОВ Промінь .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі , поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції змінити, а судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 прийняв усю спадщину після смерті ОСОБА_7 , оскільки оформив право на частину спадкового майна, яке належало спадкодавцю, тому він прийняв і решту спадщини. Безпідставно не витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 спірні земельні ділянки. Крім того, за ним слід визнати право власності на 1/2 частку грошових вкладів та 1/2 частку неотриманої спадкодавцем заробітної плати, оскільки це спадкове майно перебуває у незаконному володінні ОСОБА_2 . Слід визнати припиненими договори оренди спірних земельних ділянок від 02 серпня 2006 року, укладені між ОСОБА_2 та СТОВ Промінь .

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 580/1178/13-ц з Лебединського районного суду Сумської області .

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом установлено, що 17 вересня 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який був рідним братом батька позивача - ОСОБА_6 , склали заповіт на користь свого сина - ОСОБА_7 , який є племінником батька позивача - ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_5 ОСОБА_7 на підставі заповіту від 17 вересня 2003 року фактично прийняв спадщину після смерті батьків, проте у встановленому законом порядку її не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер.

На підставі заповіту ОСОБА_7 від 24 березня 2004 року спадщину прийняв ОСОБА_2 , отримавши свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірні три земельні ділянки площею 4,16 га, розташовані на території Межиріцької сільської ради Лебединського району Сумської області.

Крім того, на вищевказані земельні ділянки ОСОБА_2 отримав три державні акти про право власності на земельні ділянки від 10 лютого 2006 року, а 02 серпня 2006 року передав ці земельні ділянки в оренду СТОВ Промінь строком на п`ять років.

ОСОБА_2 одержав неотриману заробітну плату ОСОБА_7 , грошові вклади в ПАТ Державний ощадний банк переоформив на себе та отримав компенсацію у розмірі 1 000 грн.

22 червня 2010 року рішенням апеляційного суду Сумської області заповіт ОСОБА_7 , складений 24 березня 2004 року на ім`я ОСОБА_2 , визнано нікчемним. Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 25 лютого 2011 року визнано свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7 , видані на ім`я ОСОБА_2 від 20 грудня 2005 року та від 24 грудня 2005 року, недійсними.

З 22 червня 2010 року, після визнання заповіту ОСОБА_7 від 24 березня 2004 року нікчемним, спадкоємцями його майна за законом стали його: дядько - ОСОБА_6 та тітка - ОСОБА_3 .

Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - до дня своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , вступити у право на спадщину не зміг, так як постановою державного нотаріуса Лебединської районної державної нотаріальної контори від 12 травня 2011 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 . Вказана постанова державного нотаріуса ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 лютого 2013 року визнана незаконною та скасована.

Другий спадкоємець ОСОБА_7 - ОСОБА_3 09 грудня 2011 року отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно ОСОБА_7 , а саме житловий будинок АДРЕСА_1 та надвірні побудови і земельні ділянки за цією адресую. Ці свідоцтва про право власності на спадкове майно видані ОСОБА_3 й видані на їх підставі державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 рішенням апеляційного суду Сумської області від 01 жовтня 2014 року визнані незаконними та скасовані.

18 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_6 , в якій зазначив, що спадщина складається з трьох земельних ділянок площею по 4,16 га кожна, розташовані на території Межиріцької сільської ради Лебединського району Сумської області, які за життя належали померлим: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У частині першій статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Застосувавши вказані норми права, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виконавши вимоги частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, дійшли правильного висновку про те, що спадкоємцями ОСОБА_7 за законом є батько ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , оскільки преюдиційним судовим рішенням скасовано заповіт, складений спадкодавцем на користь ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_6 , то від має право на 1/2 частку спадкового майна ОСОБА_7 , а саме на три земельні ділянки площею по 4,16 га кожна, розташованих на території Межиріцької сільської ради Лебединського району Сумської області. Крім того, інший спадкоємець ОСОБА_7 - ОСОБА_3 - у встановленому законом порядку подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті останнього, що підтверджується преюдиційним судовим рішенням.

Доводи касаційної скарги про те, що судом безпідставно не витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 спірні земельні ділянки, на увагу не заслуговують, оскільки фактично ці ділянки на підставі укладених договорів оренди земельних ділянок, які є припиненими, перебували у користуванні СТОВ Промінь .

Посилання касаційної скарги на те, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/2 частку грошових вкладів та 1/2 частку неотриманої спадкодавцем, ОСОБА_7 , заробітної плати, безпідставні, так як ОСОБА_1 з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини у цій частині не звертався, тому відсутні докази порушення його спадкових прав у цій частині.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 08 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник