Постанова

від 01.07.2019 по справі 711/8934/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 липня 2019 року

м. Київ

справа № 711/8934/17-ц

провадження № 61-8089 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Телеком-Пейджинг ;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ;

треті особи: ОСОБА_4 , головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_5 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Демчика Р. В. від 12 грудня

2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І., від 21 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Телеком-Пейджинг (далі - ТОВ Телеком-Пейджинг ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , головне територіальне управління юстиції у Черкаській області (далі -

ГТУЮ у Черкаській області), ОСОБА_5 , про витребування майна та зобов`язання вчинити певні дії, визнання права власності на нерухоме майно та визнання договору іпотеки недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2008 року між акціонерним комерційним банком Форум , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Банк Форум (далі - ПАТ Банк Форум ),

та закритим акціонерним товариством Телеком-Пейджинг , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю

(далі - ТОВ Телеком-Пейджинг ), було укладено кредитний договір,

за умовами якого ТОВ Телеком-Пейджинг отримало кредитні кошти

у розмірі 1 500 000 грн. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором було укладено договір іпотеки, згідно умов якого позичальник передав в іпотеку банку нежитлове приміщення - профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який належав ТОВ Телеком-Пейджинг на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

ТОВ Телеком-Пейджинг своїх зобов`язань за кредитним договором

від 30 липня 2008 року належним чином не виконувало, у зв 'язку із чим ПАТ Банк Форум звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.

01 серпня 2012 року рішенням Господарського суду Черкаської області стягнуто з ТОВ Телеком-Пейджинг на користь ПАТ Банк Форум заборгованість за кредитним договором на загальну суму 2 080 685 грн

39 коп. На виконання вказаного рішення Господарським судом Черкаської області було видано наказ від 14 серпня 2012 року про примусове виконання рішення у справі № 03/5026/846/2012 та стягнення вказаної суми з боржника.

16 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу. 24 травня 2013 року Черкаською філією товариства з обмеженою діяльністю Укрспецторг Груп (далі - ТОВ Укрспецторг Груп ) були проведені прилюдні торги з реалізації іпотечного майна, переможцем яких став ОСОБА_4 , запропонувавши 477 645 грн 60 коп.

24 травня 2013 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області складений акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

24 травня 2013 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області була винесена постанова про скасування арешту.

28 травня 2013 року ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення, яке раніше належало ТОВ Телеком-Пейджинг .

31 травня 2013 року ПАТ Банк Форум звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними та скасування їх результатів.

Справа судами переглядалась неодноразово.

Останнім судовим рішенням, а саме постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року, позовні вимоги банку задоволено частково, визнано недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого у виконавчому провадженні ВП № 34994679 нерухомого майна, а саме профілактично-фізкультурно-оздоровчого центру та солярію, що знаходиться по АДРЕСА_1 , проведені 24 травня 2013 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Крім того, 07 червня 2013 року ПАТ Банк Форум звернулося до Господарського суду Черкаської області зі скаргою на дії державного виконавця.

14 липня 2015 року ухвалою Господарського суду Черкаської області, залишеною без змін після апеляційного перегляду, скаргу ПАТ Банк Форум задоволено частково, визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області Вакуленко С. М. щодо винесення постанови від 24 травня 2013 року про зняття арешту з майна боржника

у виконавчому провадженні ВП № 34994679, скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області Вакуленко С. М.

від 24 травня 2013 року про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 34994679.

Таким чином, прилюдні торги від 24 травня 2013 року з реалізації нежитлового приміщення були проведені Черкаською філією ТОВ Укрспецторг Груп під час дії ухвали суду від 23 травня 2013 року, якою було зупинено стягнення на підставі наказу суду від 14 серпня 2012 року; прилюдні торги від 24 травня 2013 року з реалізації нежитлового приміщення визнані недійсними постановою суду від 14 жовтня 2014 року; постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області Вакуленко С. М. від 24 травня 2013 року про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 34994679 скасована ухвалою суду від 14 липня 2015 року.

11 липня 2017 року ТОВ Телеком-Пейджинг отримало повідомлення від ОСОБА_5 № 4-ю про набуття права вимоги, в якому ОСОБА_5 повідомив про те, що він набув права вимоги, зокрема по кредитному договору від 30 липня 2008 року та по іпотечному договору від 30 липня

2008 року.

Станом на 13 жовтня 2017 року спірне нежитлове приміщення є власністю ОСОБА_1 на підставі договору дарування нежитлового приміщення від 24 вересня 2013 року, укладеного з ОСОБА_4 . Крім того, спірне нежитлове приміщення перебуває в іпотеці ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 26 березня 2015 року, укладеного з ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, вважаючи, що належне йому майно вибуло

не з їхньої волі, ТОВ Телеком-Пейджинг просило суд: витребувати

у ОСОБА_1 на користь ТОВ Телеком-Пейджинг спірне майно - профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій по АДРЕСА_1, що включає в себе приміщення першого поверху

з № 1 по № 16, І, літ. А-9, загальною площею 180,8 кв. м; зобов`язати ОСОБА_1 передати нежитлове приміщення на користь ТОВ Телеком-Пейджинг ; визнати за ТОВ Телеком-Пейджинг право власності на вказане приміщення, а також визнати договір іпотеки від 26 березня

2015 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 грудня

2018 року позов ТОВ Телеком-Пейджинг задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ Телеком-Пейджинг профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій, що знаходяться по АДРЕСА_1 , що включає в себе приміщення першого поверху з № 1 по № 16, І, літ. А-9, загальною площею 180,8 кв. м. Визнано за ТОВ Телеком-Пейджинг право власності на вказане майно. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 26 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний спосіб захисту порушеного права ТОВ Телеком-Пейджинг шляхом звернення до суду з віндикаційним позовом відповідає вимогам ЦК України та обставинам справи. Суд вважав доведеним, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ Телеком-Пейджинг за такою ціною не з його волі, а в примусовому порядку на прилюдних торгах на виконання судового рішення, які у подальшому були визнанні недійсними. ОСОБА_1 було набуте вказане майно 24 вересня 2013 року безвідплатно у ОСОБА_4 (договір дарування від 24 вересня 2013 року), який не мав права його відчужувати та під час дії заборони на відчуження, встановленої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2013 року.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна та про визнання права власності на майно, суд також задовольнив позовну вимогу про визнання договору іпотеки недійсним як похідну вимогу, так як іпотекодавець не мав права передавати майно, яке йому не належить, в іпотеку.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності суд послався на судову практику як Верховного Суду України, так і на судову практику Верховного Суду про те, що позови про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а також позови про витребування майна з чужого незаконного володіння можуть бути пред`явлені протягом періоду порушення права власності, яке є триваючим (негаторний позов).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2018 року - без змін.

Залишаючи рішення районного суду без змін, апеляційний суд виходив із того, що нежитлове приміщення - профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та солярій - вибуло із володіння власника - ТОВ Телеком-

Пейджинг - у ході примусового виконання судового рішення про стягнення коштів шляхом реалізації майна боржника на прилюдних торгах, які в подальшому були визнані недійсними. Таким чином, ОСОБА_4 , який придбав вказане нерухоме майно на прилюдних торгах, які визнанні недійсними, у порушення ухвали господарського суду Черкаської області

від 12 вересня 2013 року про заборону відчуження у будь-який спосіб вказаної нерухомості 24 вересня 2013 року подарував вказану нерухомість ОСОБА_1 . Отже, районний суд вірно встановив, що спірне нежитлове приміщення вибуло поза волею його власника - ТОВ Телеком-Пейджинг на прилюдних торгах, які у подальшому були визнані судом недійсними, та дійшов правильного висновку про те, що позивач має право витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Телеком-Пейджинг відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Придніпровського районного суду м. Черкаси.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 -мотивована тим, що суди безпідставно не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21 листопада

2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, згідно з якими подання позову про визнання права власності та витребування майна недостатньо лише визнати торги недійсними, а необхідно також визнати недійсними результати торгів, зокрема договір купівлі-продажу, який викладений у формі акту про проведення прилюдних торгів. Інакше відбудеться витребування майна в той час, коли перший і всі подальші правочини є дійсними, що є ігноруванням презумпції правомірності правочину. Також суди не звернули уваги на те, що у процедурі виконання судового рішення про стягнення з боржника коштів, вилучене у боржника та передане на торги майно, у разі визнання результатів торгів недійсними, повертається не боржнику, а організатору торгів для проведення повторних торгів. Зазначений порядок дій гарантує кредитору якнайшвидше надходження коштів від продажу майна боржника. Таким чином, є невірний порядок дій, коли майно повертається не організатору торгів, а боржнику, оскільки це порушує права кредитора та його інтереси. Зазначена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеного

у постанові від 15 травня 2017 року у справі № 461/13091/14-ц. Суди також проігнорували той факт, що між сторонами відсутній спір про право, так як позивач не є власником спірного майна, а тому його позов не може бути задоволений. Крім того, є безпідставним висновок судів, що спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею у зв`язку з недійсністю торгів і як наслідок помилково було застосовано положення частини першої статті 388 ЦК України, оскільки позивач був присутнім на торгах, а укладаючи кредитний та іпотечний договір, а згодом невиконуючи їх умови, усвідомлював значення своїх дій. Також суди не врахували, що позивач пропустив загальний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, так як він звернувся до суду лише у жовтні 2017 року, тоді як прилюдні торги з реалізації спірного нерухомого майна відбулися 24 травня 2013 року.

Доводи особи, яка подала відзив касаційну скаргу

У червні 2019 року ТОВ Телеком-Пейджинг подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року визнано недійсними прилюдні торги, проведені 24 травня 2013 року.

Саме з цього часу відпали правові підстави набуття переможцем таких торгів права власності на спірне нерухоме майно. Лише після того, як 16 жовтня 2017 року позивач дізнався, що власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 , а не ОСОБА_4 - переможець торгів, у нього виникло право на звернення до суду з віндикаційним позовом. Таким чином,

у позивача виникли підстави для звернення до суду за захистом свого порушеного права лише після 16 жовтня 2017 року і строк позовної давності ним не пропущено. Також суди вірно встановили про відсутність волі позивача на відчуження спірного нерухомого майна, а тому твердження відповідача про наявність такої волі на підставі підписання кредитного та іпотечного договорів є безпідставним.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 4 статті 41 Конституції України передбачено непорушність права приватної власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частинах першій, третій статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (постанова Верховного Суд України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16).

Вирішуючи спір, суди дійшли правильного висновку про те, що спірне нерухоме майно - профілактично-фізкультурно-оздоровчий центр та

солярій - вибуло із володіння власника - ТОВ Телеком-Пейджинг - у ході примусового виконання судового рішення про стягнення коштів шляхом реалізації майна боржника на прилюдних торгах, які в подальшому були визнані судом недійсними. Таким чином, ОСОБА_4 , який придбав вказане нерухоме майно на прилюдних торгах, а в подальшому відчужив його за договором дарування ОСОБА_1 , не мав на це права.

Отже, суди вірно встановили, що спірне нежитлове приміщення вибуло поза волею його власника - ТОВ Телеком-Пейджинг - на прилюдних торгах, які

у подальшому були визнані судом недійсними, та дійшли правильного висновку про те, що позивач має право витребувати це майно від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_1 , на підставі статті 388 ЦК України і його вимоги є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що у разі визнання прилюдних торгів недійсними майно повертається не боржнику, а організаторам торгів для найшвидшого проведення повторних торгів з метою погашення боргу перед банком безпідставні, так як предметом позову у цій справі є витребування майна, а не визнання торгів недійсними, які преюдиційним судовим рішенням вже визнанні недійсними. Тому й безпідставними є посилання на правові позиції Верховного Суду України.

Посилання касаційної скарги на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, також не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі інші фактичні обставини справи.

Доводи відповідача про перебіг строку позовної давності у цій справі є помилковими виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, позовна давність починає обчислюватися з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Таким чином, ТОВ Телеком-Пейджинг могло дізнатися про порушення своїх прав з приводу незаконного продажу іпотечного майна і, відповідно, пред`явити позов у порядку віндикації в залежності від того, хто є власником спірного майна на певний час, з моменту ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 14 жовтня 2014 року, якою визнано прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна недійсними. Отже, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Інші доводи касаційної скарги по суті стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 грудня

2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник