Постанова

від 10.07.2019 по справі 905/806/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2019 р. Справа № 905/806/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Пушай В.І. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

3-ї особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Макіївка, Донецької області (вх.№ 1822 Д/3) на ухвалу господарського суду Донецької області від 08.05.2019 у справі № 905/806/19 (суддя Харакоз К.С., повний текст ухвали складено 08.05.2019)

за позовом ОСОБА_1 , м.Макіївка, Донецької області,

до відповідача 1 ОСОБА_2 , м.Краматорськ, Донецької області,

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроламповий завод Альфа", м.Краматорськ, Донецької області,

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 ОСОБА_3 , м.Краматорськ, Донецької області,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників; скасування реєстраційної дії (записів) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; визнання права власності на частку у статутному капіталі,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.05.2019 у задоволенні заяви (клопотання) ОСОБА_1 , м.Макіївка від 26.04.2019 про забезпечення позову - відмовлено.

Позивач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду Донецької області від 08.05.2019 у справі № 905/806/19 скасувати та прийняти постанову у справі про забезпечення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на обставини неправомірного відчуження належної заявнику частки у статутному капіталі ТОВ "Електроламповий завод Альфа" на користь 3-ї особи - ОСОБА_3 , що зумовило виключення заявника зі складу учасників Товариства, а отже позбавлення права заявника на прийняття рішень щодо діяльності ТОВ "Електроламповий завод Альфа". Апелянт вважажє, що судом першої інстанції проігноровано, що відповідно до чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 29, ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , 3-я особа - ОСОБА_3 , як єдиний учасник ТОВ "Електроламповий завод Альфа", наразі має можливість істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушениєх корпоратвиних прав та інтересів заявника, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи державним реєстртором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно ТОВ "Електроламповий завод Альфа" на підставі прийнятих 3-ю особою - ОСОБА_3 , як єдиним учасником ТОВ "Електроламповий завод Альфа" рішень, то заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

У зв`язку з викладеним, заявник вважає, що такий захід зхабезпечення позову як заборона до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі державним реєстраторам проводити реєстраційні дії відносно ТОВ "Електроламповий завод Альфа" щодо зміни складу та часток учасників (засновників) ТОВ "Електроламповий завод Альфа", власників та розміру статутного капіталу, зміни відомостей про керівника, підписантів, а також щодо внесення змін до установчих документів ТОВ "Електроламповий завод Альфа", є обгрунтованими та адекватними.

12.06.2019 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено судову колегію у складі суддів: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Чернота Л.Ф., суддя Пушай В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 03.07.2019 об 10:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 у задоволенні клопотання позивача - ОСОБА_1 через представника адвоката Галич Ірину Леонідівну (вх. 6041 від 25.06.2019) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 905/806/19 відмовлено в звязку з технічною неможливістю проведення відеоконференції у господарському суді Київської області о 10 годині 03.07.2019 о 10:00 год., що підтверджується довідкою № 12-40/49 від 25.06.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 розгляд справи відкладено на 10.07.2019 в зв`язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у задоволенні клопотання позивача - ОСОБА_1 через представника адвоката Галич Ірину Леонідівну (вх. 6395 від 09.07.2019) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 905/806/19 відмовлено в звязку з технічною неможливістю проведення відеоконференції у Господарському суді м. Києва, що підтверджується довідкою № 12-40/52 від 09.07.2019.

Позивач в призначене судове засідання не з`явився, причини його неявки суду не відомі. Про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить направлене на адресу апеляційного господарського суду клопотння про участь в судовому засіданні 10.07.2019 об 10:00 год. в режимі відеоконференції, з якого вбачається обізнаність позивача про призначення справи № 905/806/19 до розгляду на 10.07.2019 об 10:00 год.

1-й відповідач, ОСОБА_2 , в призначене судове засідання також не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

2-й відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроламповий завод Альфа", в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Третя особа, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, направлена на його адресу ухвала про призначення справи до розгляду повернулась до Східного апеляційного господарського суду з позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуального строку відповідно до вимог ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач - ОСОБА_1 , м.Макіївка, Донецької області звернулася з позовом до відповідача 1 ОСОБА_2 , м.Краматорськ, Донецької області, та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Електроламповий завод Альфа , м.Краматорськ, Донецької області, з вимогами про:

1. Визнання недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Електроламповий завод Альфа (код ЄДРПОУ 32788639) від 15.12.2018 року.

2. Визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Електроламповий завод Альфа (код ЄДРПОУ 32788639), оформлене протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Електроламповий завод Альфа №15/12/2018 від 15.12.2018 року та скасувати реєстраційні дії (записи) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 17.12.2018р. 12701050015001159; ОСОБА_4 ; Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області; зміна складу або інформації про засновників.

3. Скасування реєстраційних дій (записи) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не повязані зі змінами в установчих документах; 19.12.2018 12701070017001159; ОСОБА_4 ; Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області; зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.

4. Визнання права власності на частку у розмірі 100 (ста) відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Електроламповий завод Альфа (код ЄДРПОУ 32788639) за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Одночасно, позивач звернувся з заявою (клопотанням) від 26.04.2019 про забезпечення позову, в якій просив суд: застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Електроламповий завод Альфа (ідентифікаційний код 32788639), у тому числі, але не виключно, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені товариства, зміну органів управління товариства, зміну місцезнаходження товариства, до набрання законної сили рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Електроламповий завод Альфа про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства.

За змістом заяви позивач обґрунтовує необхідність застосування заходів забезпечення позову зверненням із позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників; порушенням свого права на участь у ТОВ АЗ Альфа через продаж першим відповідачем частки у статутному капіталі другого відповідача на користь третьої особи - ОСОБА_3 ; положеннями Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю в частині повноважень загальних зборів учасників товариства, які спотворюють можливість прийняття учасником рішень щодо зміни статутного капіталу товариства, обрання виконавчого органу, зміни уповноваженої на вчинення юридичних дій особи тощо.

Необхідність застосування заходів обґрунтована спрямованістю позову на захист корпоративного права позивача через неправомірність набуття ОСОБА_3 100% частки у статутному капіталі другого відповідача без згоди позивача та фактом реєстрації змін учасника у реєстрі.

В якості доказів існування обставин викладених в заяві (клопотанні), позивач посилається на додані до позову докази в якості обґрунтування позовних вимог. За викладених обставин позивач вважає, що заявлені ним заходи забезпечення позову є обґрунтованим та адекватним.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції встановив, що подана позивачем заява (клопотання) про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, не містить конкретних фактів та обставин які свідчили б про існування реальної загрози порушення його прав, та реального існування ризиків створення відповідачами перешкод правосуддю. Саме лише посилання в клопотанні на законодавчо надану можливість учаснику товариства здійснювати свої корпоративні права, без наведення підтверджених доказами обставин, не може бути розцінена судом як загроза істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, суд першої інстанції зазначив про те, що позивач не ставив на розгляд суду жодної з вимог, яка би потребувала виконання судового рішення державною виконавчою службою. Адже для визнання недійсними договорів відчуження частки у статутному капіталі, визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства та скасування реєстраційних дій не є майновими вимогами і для їх виконання, у разі задоволення позову, достатнім є лише судове рішення, що набрало законної сили, а видача наказу та примусове виконання рішення за заявленими позовними вимогами не буде провадитись. Таким чином, вжиття судом викладених в клопотанні про забезпечення позову заходів не є адекватними заявленим вимогам, не перебуває у зв`язку з предметом позовних вимог, а тому підстави для задоволення заяви відсутні. Зазначений висновок кореспондуються із позицією Касаційного господарського суду в складі Верховного суду, викладений в постанові від 26 липня 2018р. у справі № 911/396/18.

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повного припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У своїй заяві про забезпечення позову заявник просить, заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Електроламповий завод Альфа (ідентифікаційний код 32788639), у тому числі, але не виключно, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені товариства, зміну органів управління товариства, зміну місцезнаходження товариства, до набрання законної сили рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Електроламповий завод Альфа про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства.

Заявник при цьому посилається на обставини неправомірного відчуження належної заявнику частки у статутному капіталі ТОВ "Електроламповий завод Альфа" на користь 3-ї особи - ОСОБА_3 , що зумовило виключення заявника зі складу учасників Товариства, а отже позбавлення права заявника на прийняття рішень щодо діяльності ТОВ "Електроламповий завод Альфа". Апелянт вважажє, що судом першої інстанції проігноровано, що відповідно до чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 29, ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , 3-я особа - ОСОБА_3 , як єдиний учасник ТОВ "Електроламповий завод Альфа", наразі має можливість істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушениєх корпоратвиних прав та інтересів заявника, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи державним реєстртором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно ТОВ "Електроламповий завод Альфа" на підставі прийнятих 3-ю особою - ОСОБА_3 , як єдиним учасником ТОВ "Електроламповий завод Альфа" рішень, то заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

У зв`язку з викладеним, заявник вважає, що такий захід зхабезпечення позову як заборона до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі державним реєстраторам проводити реєстраційні дії відносно ТОВ "Електроламповий завод Альфа" щодо зміни складу та часток учасників (засновників) ТОВ "Електроламповий завод Альфа", власників та розміру статутного капіталу, зміни відомостей про керівника, підписантів, а також щодо внесення змін до установчих документів ТОВ "Електроламповий завод Альфа", є обгрунтованими та адекватними.

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Тобто, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Проте, зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову на теперішній час не вбачається реальної загрози щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та, крім того, невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову. Заявником не надано на теперішній час жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі чи 3-я особа - ОСОБА_3 вчиняють або будуть вчиняти дії, які можуть створити загрозу та перешкоджати справедливому та ефективному захисту порушених прав позивача. Тобто, доводи заявника, якими мотивовано забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях, які не обґрунтовані належним чином.

За змістом абз. 7 ч. 1 ст. 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, вимоги заявника щодо забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Електроламповий завод Альфа , в тому числі щодо державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу не можуть бути задоволенні, оскільки вжиття таких заходів забезпечення позову, без належних обґрунтувань їх застосування, є втручанням у діяльність юридичної особи, що не входить до повноважень суду.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Аналогічні приписи встановлено частиною 4 статті 11 ГПК України, згідно яких суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

В ході вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Разом з тим, позивачем у вказаній заяві не обґрунтувана необхідність забезпечення позову, яка полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, заявником не було надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи не доведеність реальної загрози ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі його задоволення, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду та вважає його прийнятим з дотриманням, зокрема, ст. ст. 74, 76, 77, 136, 137 ГПК України.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної у справі ухвали, оскільки вони суперечать положенням процесуального законодавства та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого суду.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача.

Згідно ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більше як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі

Згідно ч. 2 ст. 114 ГПК України розумним є строк, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Отже, беззаперечною є вимога про необхідність дотримання розумного для кожного окремого випадку процесуального строку розгляду справи.

У судовому засіданні 10.07.2019 після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати головуючий оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Однак, у зв`язку з перебуванням судді Білецької А.М. на лікарняному з 15.07.2019 року по 16.07.2019 року включно, повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Макіївка, Донецької області на ухвалу господарського суду Донецької області від 08.05.2019 у справі № 905/806/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.05.2019 у справі № 905/806/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.07.2019.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя В.І. Пушай

Суддя Л.Ф. Чернота