Рішення

від 08.07.2019 по справі 922/1328/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1328/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаполімер Україна", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток СПХ", м.Харків про стягнення 88 613,24грн. за участю представників:

від позивача: Лайтаренко О.В., ордер №617456 від 27.05.2019

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаполімер Україна" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток СПХ" (надалі - відповідач) про стягнення 88613,24грн., з яких: 14050,00грн. основного боргу, 8566,04грн. інфляційних втрат, 55050,01грн. штрафу, 9049,65грн. пені, 1897,54грн. 3% річних.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки №20/06/2017 від 20.06.2017.

Ухвалою від 07.05.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2019.

Ухвалою від 28.05.2019 підготовче засідання відкладено на 10.06.2019.

29 травня 2019 року від відповідача надійшла заява про припинення провадження у справі, яка мотивана тим, що заборгованість перед позивачем за поставлений товар відсутня. До даної заяви відповідачем додано копії платіжних доручень, що підтверджують здійснення відповідних оплат на користь позивача. Зокрема, позивачем надано платіжні доручення №1554 від 07.05.2019 на суму 1200,00грн., №1562 від 08.05.2019 на суму 1000,00грн., №1563 від 10.05.2019 на суму 1500,00грн., №1566 від 11.05.2019 на суму 1500,00грн., №1574 він 16.05.2019 на суму 2000,00грн., №1587 від 22.05.2019 на суму 800,00грн., №1590 від 23.05.2019 на суму 2500,00грн., №1593 від 27.05.2019 на суму 3550,00грн., які підтверджують погашення ним основного боргу в сумі 14050,00грн.

10 червня 2019 року позивачем надано для долучення до матеріалів справи банківську довідку №221/5/60-1 від 05.06.2019 щодо надходження платежів від відповідача на загальну суму 14050,00грн. за період з 07.05.2019 по 27.05.2019.

У підготовчому засіданні 10.06.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 08.07.2019.

У судовому засіданні 08.07.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач свого представника у дане судове засідання не направив, про дату, час і місце засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 08.07.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

20 червня 2017 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки товару №20/06/2017 (надалі - Договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується здійснити поставку та передання у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що конкретний перелік товару в розрізі асортименту, кількості, ціни та загальної вартості визначається: заявками покупця та накладними до цього договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору товар вважається переданим від постачальника покупцю в належній якості, кількості та асортименті з моменту підписання покупцем товаросупровідних документів на товар (накладної, ТТН).

Згідно з пунктом 10.3 Договору підтвердженням приймання товару покупцем є підписання товаросупровідних документів на товар або акту приймання-передання товару.

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що розрахунки за поставку товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем 100 відсотків коштів на банківський рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з дати отримання товару покупцем. Датою отримання товару вважається дата, що визначена у документах (видаткова накладна).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар (поліетилен HDPE марки PE6FE-68 у кількості 5 тон) на загальну суму 183500,04грн., що підтверджується видатковою накладної №712 від 23.08.2017, товарно-транспортною накладною №712 від 23.08.2017, а також довіреністю на отримання цінностей №35 від 22.08.2017, виданою відповідачем своїй уповноваженій особі.

Відповідач відповідно до вимог пункту 6.1 Договору мав оплатити отриманий товар у 7-денний строк, однак своє зобов`язання належним чином не виконав.

Так, відповідач у період з вересня 2017 року по квітень 2019 року здійснив лише часткову оплату поставленого за видатковою накладною №712 від 23.08.2017 товару на загальну суму 169450,04грн., що підтверджується наданими позивачем банківською довідкою №185/5/60-1 від 24.04.2019 та карткою рахунку 361 по взаємовідносинам позивача з відповідачем.

Станом на момент подання позовної заяви (26.04.2019) у відповідача існувала заборгованість за Договором в розмірі 14050,00грн. за товар, поставлений згідно з видатковою накладної №712 від 23.08.2017.

У зв`язку із зазначеними обставинами позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 14050,00грн. основного боргу, 8566,04грн. інфляційних втрат, 55050,01грн. штрафу, 9049,65грн. пені, 1897,54грн. 3% річних.

Під час розгляду даної справи відповідачем було повністю погашено суму основного боргу в сумі 14050,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1554 від 07.05.2019 на суму 1200,00грн., №1562 від 08.05.2019 на суму 1000,00грн., №1563 від 10.05.2019 на суму 1500,00грн., №1566 від 11.05.2019 на суму 1500,00грн., №1574 він 16.05.2019 на суму 2000,00грн., №1587 від 22.05.2019 на суму 800,00грн., №1590 від 23.05.2019 на суму 2500,00грн., №1593 від 27.05.2019 на суму 3550,00грн., а також банківською довідкою №221/5/60-1 від 05.06.2019.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що станом на момент подання позову у відповідача за Договором існувала заборгованість за отриманий від позивача товар в розмірі 14050,00грн.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати даної заборгованості.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позивач обґрунтовано звернувся із даним позовом, оскільки його права були порушені відповідачем.

Разом із тим, під час розгляду даної справи відповідач здійснив повне погашення заборгованості в розмірі 14050,00грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 14050,00грн. основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.5 Договору сторони визначили, що у випадку прострочення сплати за товар, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі 1 (одного) відсотка, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.343 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевказаних положень Договору та чинного законодавства позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 9049,65грн. за період з 30.08.2017 по 28.02.2018.

Перевіривши розрахунок пені, суд визнав його такими, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 11.6 Договору поставки товару № 20/06/2017 від 20.06.2017 передбачено, що у разі прострочення оплати більш ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив першу часткову оплату товару, отриманого за накладною №712 від 23.08.2017 у розмірі 16000,00грн. лише 12.09.2017, тобто ним було допущено прострочення оплати більш ніж на 10 (десять) календарних днів.

У зв`язку з цим, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу 55050,01грн. штрафу у розмірі 30% від суми невиконаного зобов`язання (183500,04грн. х 30%), а тому позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норм законодавства позивач здійснив нарахування відповідачу 8566,04грн. інфляційних втрат та 1897,54грн. 3% річних за період з 30.08.2017 по 25.04.2019.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача у повному обсязі, оскільки спір у даній справі внаслідок неналежного виконання ним своїх договірних зобов`язань.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток СПХ" (61002, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.57, кім.21, код 40679171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаполімер Україна" (04050, м.Київ, вул.Юрія Іллєнка, буд.81А, код 39443945) 8566,04грн. інфляційних втрат, 55050,01грн. штрафу, 9049,65грн. пені, 1897,54грн. 3% річних, а також 1921,00грн. судового збору.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 14050,00грн. основного боргу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "18" липня 2019 р.

Суддя М.В. Калантай