Постанова

від 07.10.2019 по справі 922/1328/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р. Справа № 922/1328/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Сіверін В.І.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Лайтаренко О.В.

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Восток СПХ", м. Харків (вх.№2368Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2019 у справі № 922/1328/19 (повний текст якого складено та підписано 18.07.2019 суддею М.В. Калантай у приміщенні зазначеного суду),

за позовом ТОВ "Альфаполімер Україна", м. Київ;

до ТОВ "Восток СПХ", м. Харків;

про стягнення 88 613,24грн. ,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Альфаполімер Україна" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Восток СПХ" (надалі - відповідач) про стягнення 88613,24грн., з яких: 14050,00грн. основного боргу, 8566,04грн. інфляційних втрат, 55050,01грн. штрафу, 9049,65грн. пені, 1897,54грн. 3% річних.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки №20/06/2017 від 20.06.2017.

Рішенням господарського суду господарського суду Харківської області від 08.07.2019 у справі №922/1328/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Восток СПХ" (61002, м. Харків, вул. Пушкінська, буд.57, кім.21, код 40679171) на користь ТОВ "Альфаполімер Україна" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд.81А, код 39443945) 8566,04грн. інфляційних втрат, 55050,01грн. штрафу, 9049,65грн. пені, 1897,54грн. 3% річних, а також 1921,00грн. судового збору. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 14050,00грн. основного боргу.

ТОВ "Восток СПХ" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2019 у справі № 922/1328/19 в частині задоволення позовних вимог, та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було розглянуто справу без участі представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що є порушенням норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Також, як зазначає апелянт, судом першої інстанції не було враховано того факту, що ТОВ Альфаполімер Україна є неналежним позивачем по цій справі, оскільки як на підставу позовних вимог згідно позову ТОВ Альфапопімер Україна посилався на наявність укладеного між ТОВ Альфаполімер Україна , як первісним кредитором, та ТОВ Смарт Полімет , як новим кредитором, договору відступлення права вимоги № 13-АП від 27.07.2017 відповідно до умов якого позивач по цій справі відступив ТОВ Смарт Полімер право вимога за договором постачання.

Крім того, стягуючи пеню та штрафні санкції судом першої інстанції не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази направлення та вручення покупцю обов`язкової, в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України вимоги.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано того факту, що між сторонами існували позадоговірні відносини з постачання товару, договір поставки товару від 20 червня 2017 року № 20/08/2017 року між позивачем та і відповідачем не укладався.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу №922/1328/19 до розгляду на 23.09.2019.

19.09.2019 від Слов`янської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2019.

02.10.2019 позивачем були подані письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі.

07.10.2019 відповідачем подано клопотання про призначення судової-почеркознавчої експертизи.

В обґрунтування клопотання апелянт посилається на те, що договір, який покладено в основу стягнення, а саме - договір поставки товару від 20 червня 2017 року № 20/06/2017 року керівник відповідача не підписував, що, на його думку, явно вбачається з копії договору, що міститься у справі та інших первинних документів, які дійсно підписувалися відповідачем.

Колегія суддів розглянувши вищезазначене клопотання, вважає за необхідне відмовити в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з абз.2 п.2 ППВГСУ №4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так, оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (ст. 98 та 86 ГПК України). Таким чином, господарський суд не вбачає дійсної потреби та доцільності у призначенні судової експертизи, оскільки в матеріалах справи містяться всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи те, що норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

В силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

В обставинах даного спору звертає на себе увагу та обставина, що відповідач частково виконав грошове зобов`язання за договором поставки товару від 20 червня 2017 року № 20/06/2017, таким чином, його дії свідчать про дійсність вказаного правочину.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, а тому у задоволенні даного клопотання відмовляє.

В судове засідання 07.10.2019 представник відповідача не з`явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать відомості, які містяться на офіційному сайті ПАТ Укрпошта .

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзивові на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

Повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи надіслано з порушенням вимог ч. 5 ст. 176 ГПК України, у відповідності до якої ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської області від 10.06.2019 про призначення справи до розгляду на 08.07.2019 була направлена на адресу відповідача: 61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, будинок 57, кімната 21 , що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження в юридичної особи, що у відповідності до ст. 120 ГПК України свідчить про належне повідомлення сторони, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення з мотивів неналежного повідомлення відповідача про час та місце засідання суду відсутні. Також, як вбачається із матеріалів справи відповідна ухвала отримана представником відповідача ще 19.06.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи (арк. справи 132).

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2017 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки товару №20/06/2017 (надалі - договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується здійснити поставку та передання у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що конкретний перелік товару в розрізі асортименту, кількості, ціни та загальної вартості визначається: заявками покупця та накладними до цього договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору товар вважається переданим від постачальника покупцю в належній якості, кількості та асортименті з моменту підписання покупцем товаросупровідних документів на товар (накладної, ТТН).

Згідно з пунктом 10.3 договору підтвердженням приймання товару покупцем є підписання товаросупровідних документів на товар або акту приймання-передання товару.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що розрахунки за поставку товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем 100 відсотків коштів на банківський рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з дати отримання товару покупцем. Датою отримання товару вважається дата, що визначена у документах (видаткова накладна).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (поліетилен HDPE марки PE6FE-68 у кількості 5 тон) на загальну суму 183500,04грн., що підтверджується видатковою накладної №712 від 23.08.2017, товарно-транспортною накладною №712 від 23.08.2017, а також довіреністю на отримання цінностей №35 від 22.08.2017, виданою відповідачем своїй уповноваженій особі.

Відповідач відповідно до вимог пункту 6.1 договору мав оплатити отриманий товар у 7-денний строк, однак своє зобов`язання належним чином не виконав.

Так, відповідач у період з вересня 2017 року по квітень 2019 року здійснив лише часткову оплату поставленого за видатковою накладною №712 від 23.08.2017 товару на загальну суму 169450,04грн., що підтверджується наданими позивачем банківською довідкою №185/5/60-1 від 24.04.2019 та карткою рахунку 361 по взаємовідносинам позивача з відповідачем.

Станом на момент подання позовної заяви (26.04.2019) у відповідача існувала заборгованість за договором в розмірі 14050,00грн. за товар, поставлений згідно з видатковою накладної №712 від 23.08.2017.

У зв`язку із зазначеними обставинами позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 14050,00грн. основного боргу, 8566,04грн. інфляційних втрат, 55050,01грн. штрафу, 9049,65грн. пені, 1897,54грн. 3% річних.

Під час розгляду даної справи відповідачем було повністю погашено суму основного боргу в сумі 14050,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1554 від 07.05.2019 на суму 1200,00грн., №1562 від 08.05.2019 на суму 1000,00грн., №1563 від 10.05.2019 на суму 1500,00грн., №1566 від 11.05.2019 на суму 1500,00грн., №1574 він 16.05.2019 на суму 2000,00грн., №1587 від 22.05.2019 на суму 800,00грн., №1590 від 23.05.2019 на суму 2500,00грн., №1593 від 27.05.2019 на суму 3550,00грн., а також банківською довідкою №221/5/60-1 від 05.06.2019.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що станом на момент подання позову у відповідача за договором існувала заборгованість за отриманий від позивача товар в розмірі 14050,00грн.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати даної заборгованості.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позивач обґрунтовано звернувся із даним позовом, оскільки його права були порушені відповідачем.

Разом із тим, під час розгляду даної справи відповідач здійснив повне погашення заборгованості в розмірі 14050,00грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 14050,00грн. основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.5 договору сторони визначили, що у випадку прострочення сплати за товар, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі 1 (одного) відсотка, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.343 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевказаних положень договору та чинного законодавства позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 9049,65грн. за період з 30.08.2017 по 28.02.2018.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів зазначає, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 11.6 договору поставки товару № 20/06/2017 від 20.06.2017 передбачено, що у разі прострочення оплати більш ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив першу часткову оплату товару, отриманого за накладною №712 від 23.08.2017 у розмірі 16000,00грн. лише 12.09.2017, тобто ним було допущено прострочення оплати більш ніж на 10 (десять) календарних днів.

У зв`язку з цим, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу 55050,01грн. штрафу у розмірі 30% від суми невиконаного зобов`язання (183500,04грн. х 30%), а тому позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норм законодавства позивач здійснив нарахування відповідачу 8566,04грн. інфляційних втрат та 1897,54грн. 3% річних за період з 30.08.2017 по 25.04.2019.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, колегія суддів зазначає, що вони відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів апелянта про те, що ТОВ Альфаполімер Україна є неналежним позивачем по цій справі колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2017 року між позивачем та відповідачем, укладено договір поставки товару №20/06/2017 від 20.06.2017.

На виконання умов договору поставки товару № 20/06/2017 від 20.06.2017 позивачем 11.07.2017 за видатковою накладною № 567 від 11.07.2017, яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін, поставлено відповідачу товар - поліетилен НБРЕ марки РЕ6РЕ-68, у кількості 5 тон на загальну суму 185 000,04 грн., у т.ч. ПДВ - 30 833,34 грн.

Окрім видаткової накладної № 567 від 11.07.2017, факт поставки відповідачу товару, підтверджується ТТН №567 від 11.07.2017.

21 липня 2017 року відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 5 000,00 грн. Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за видатковою накладною № 567 від 11.07.2017 Товар становила 180 000,04 грн.

В подальшому, між ТОВ Альфаполімер Україна , як первісним кредитором, ТОВ СМАРТ ПОЛІМЕР (код ЄДРПОУ 40686477), як новим кредитором, та ТОВ "Восток СПХ", як боржником, укладено трьохсторонній договір про відступлення права вимоги № 13-АП від 27.07.2017.

За умовами даного договору ТОВ Альфаполімер Україна відступило ТОВ Смарт Полімер право вимоги, належне ТОВ Альфаполімер Україна на підставі договору № 20/06/2017 від 20.06.2017, укладеного з відповідачем ТОВ "Восток СПХ".

Аналіз положень вказаного правочину свідчить про те, що ним не регламентовано уступка (передання) зобов`язань, які виникнуть у майбутньому.

Вартість зобов`язань боржника, право вимагати які набуті новим кредитором ТОВ Смарт Полімер за вказаним договором, визначена сторонами у сумі 180 000,04 гри. Тобто, за даним договором ТОВ Альфаполімер Україна відступлено ТОВ Смарт Полімер право вимоги до відповідача ТОВ ВОСТОК СПХ виключно на суму неоплаченого останнім товару по видатковій накладній №567 від 11.07.2017.

На виконання умов договору поставки товару № 20/06/2017 від 20.06.2017 ТОВ Альфаполімер Україна 23.08.2017, за видатковою накладною № 712 від 23.08.2017, яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін, поставлено відповідачу товар - поліетилен НБРЕ марки РЕ6РЕ-68, у кількості 5 тон на загальну суму 183 500,04 грн., у т.ч. ПДВ - 30 583,34 грн.

Окрім видаткової накладної № 712 від 23.08.2017, факт поставки відповідачу ТОВ ВОСТОК СПХ товару, підтверджується ТТН № 712 від 23.08.2017.

В період з вересня 2017 року по квітень 2019 року відповідачем здійснено часткову оплату поставленого за видатковою накладною № 712 від 23.08.2017 товару на загальну суму 169 450,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області про стягнення з відповідача заборгованості за видатковою накладною № 712 від 23.08.2017 в розмірі 14 050,00 грн., а також за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 712 від 23.08.2017 - інфляційних втрат у сумі 8 566,04 грн., штрафу у сумі 55 050,01 грн., пені у сумі 9 049,65 грн., З % річних у сумі 1 897,54 грн. та судових витрат у сумі 1921,00 грн. Вказана позовна заява розглядалась в рамках даної справи.

Таким чином, договір відступлення права вимоги укладений до здійснення поставки за накладною від 23.08.2017 №712, не охоплює вказану поставку (не охоплює зобов`язань, які виникнуть у майбутньому), в силу чого ТОВ Альфаполімер Україна є належним позивачем по цій справі.

Щодо тверджень апелянта про те, що між сторонами існували позадоговірні відносини з постачання товару, а договір поставки товару від 20 червня 2017 року № 20/08/2017 року між позивачем та і відповідачем не укладався колегія суддів зазначає, що посилання відповідача в призначені платежу на рахунок-фактуру № 426 від 11.07.2017 та на рахунок-фактуру № 558 від 22.08.2017 свідчить про те, що оплата здійснена відповідачем в рамках договору поставки товару № 20/06/2017 від 20.06.2017, оскільки в рахунках-фактурах йдеться посилання саме на цей договір.

Щодо посилань апелянта на відсутність доказів направлення відповідачеві вимоги про сплату заборгованості, колегія суддів зазначає, що пунктом 6.1 договору поставки передбачено, що розрахунки за поставку товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем 100 (сто) відсотків коштів на банківський рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання товару покупцем. Датою отримання товару вважається дата, що визначена у документах (видаткова накладна).

Таким чином, норма ч. 2 ст. 530 ЦК України в даному випадку не застосовується, адже між відповідачем та позивачем існували договірні правовідносини, тому застосовується ч. 1 ст. 530 ЦК України і вимагати виконання від відповідача обов`язку зазначеного в договорі поставки товару №20/06/2017 від 20.06.2017 шляхом направлення останньому вимоги (претензії) не є обов`язковим.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Восток СПХ", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2019 у справі №922/1328/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2019 у справі № 922/1328/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 15.10.2019.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін