Рішення

від 18.07.2019 по справі 520/9697/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/9697/19

Провадження № 2/520/4004/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2019 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі головуючого судді Калашникової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

За участю представника відповідача - адвоката Славської Л.М.

Розглянув у відкритому судовому засідання цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК" в особі директора Дарієнко Катерини Іванівни, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

Встановив:

Позивач в травні місяці 2019 року звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його - ОСОБА_1 - користь заборгованість по заробітній платі за період з вересня по 23 листопада 2018 року в сумі 14271 грн. 31 коп., і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15422,4 грн., а всього - 29693 грн. 71 коп.

Ухвалою суду від 10.05.2019 року по справі відкрите спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні 05.06.2019 року з повідомленням сторін про дату, час і місце розгляду справи. 28.05.2019 року ОСОБА_2 надала до суду заяву про вступ у справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору. Ухвалою суду від 31.05.2019 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Відповідач в телефонному режимі сповістив суд про неможливість у строки, визначені ухвалою суду, надати відзив на позов, посилаючись на стан здоров`я і просила продовжити їй строк для надання відзиву з відповідними документами, що підтверджують її доводи.

Відзив на позов до суду надійшов 03.07.2019 року.

Сторони в судовому засіданні 03.07.2019 року приймали участь і надали пояснення.

Суд вислухав сторони, вивчив надані документи і встановив:

05.10.1995 року фізичні особи-підприємці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 виступили засновниками ТОВ Вік . Статут товариства зареєстровано в Біляєвській районній Державній адміністрації 12.10.1995 року. Загальними зборами засновників товариства від 05.10.1995 року на посаду директора призначено ОСОБА_1

03 вересня 2018 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора товариства призначив скликання загальних зборів засновників на 05 вересня 2018 року для вирішення питань про затвердження нового Статуту товариства і звільнення ОСОБА_1 з посади директора.

05.09.2018 року загальні збори засновників ТОВ ВІК не відбулись.

10.09.2018 року ОСОБА_1 надав письмову заяву до усіх засновників ТОВ ВІК ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про своє звільнення з посади директора товариства за віком і станом здоров`я.

Загальні збори засновників ТОВ ВІК відбулись 23 листопада 2018 року з порядком денним: про внесення змін про учасників до тексту Статуту ТОВ ВІК ; про призначення директора ТОВ ВІК ; про зміну назви вулиці місцезнаходження ТОВ ВІК ; про затвердження нової редакції Статуту ТОВ ВІК . Загальні збори засновників товариства прийняли рішення: призначити директором ТОВ ВІК ОСОБА_3 , звільнивши з цієї посади ОСОБА_1 з 23.11.2018 року.

15.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ ВІК з заявою про виплату нарахованої йому зарплати за період з вересня місяця 2018 року по листопад місяць 2018 року. Оскільки заяву позивача керівник товариства не задовольнила, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом і вимагає стягнути з ТОВ ВІК на його - позивача- користь зарплату за період з 01.09 по 23.11.2018 року в загальній сумі 14271,31 коп. і середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 15422,4 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення ст.ст.116,117 КЗпПУ, ч.1 п.3 ст.31 ЗУ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , та такі письмові докази: копію трудової книжки, протокол №1 загальних зборів засновників ТОВ ВІК від 23.11.2018 року, заяви від 03.09.2018 року, від 10.09.2018 року, та від 15.02.2019 року, Статут ТОВ ВІК в редакції 1995 року і в редакції 2018 року, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, довідку про доходи - розмір пенсії, довідку про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Сторона відповідача, не визнаючи позовні вимоги, стверджувала , що між ТОВ ВІК і ОСОБА_1 існували не трудові, а цивільно-правові відносини. З 1995 року по вересень 2018 року ОСОБА_1 -один із засновників товариства - виконував функції директора товариства. Трудовий договір між ОСОБА_1 і ТОВ ВІК не укладався. Заробітну плату ніхто в товаристві не отримував. Діяльністю товариства є роздрібна торгівля товарами. З 1995 року по вересень 2018 року засновки товариства працювали таким чином: два тижні працювала сім`я ОСОБА_5 і на свій розсуд розпоряджалась отриманими від продажу грошовими коштами (закупали товар, сплачували зарплату своєму продавцеві, прибуток залишали собі), наступні два тижні на таких же умовах працювала сім`я ОСОБА_6 . Всі податки сплачувались засновниками в рівних частках - кожен 1\4 частину (в ці витрати входили і витрати на бухгалтерське обслуговування товариства).В товаристві відсутні посадові інструкції директора, бухгалтера, продавця; не вівся облік робочого часу, не складався табель робочого часу та відомість на видачу зарплати. Окрім того, представник відповідача стверджувала, що з 3 вересня 2018 року ОСОБА_1 припинив виконувати функції директора товариства, фактично обов`язки директора з вересня 2018 року виконує ОСОБА_3 .

Суд дослідив надані сторонами докази і наведені доводи і дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 статті 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

У пункті 2 рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) зазначено, що згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95 ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти усі виплати на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

У рішенні Конституційного суду України від 12.01.2010 року № 1-рп/2010 (справа № 1-2/2010) зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Таким чином, можна зробити висновок, що відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач з 1995 року є одним із засновників ТОВ ВІК і на підставі рішення загальних зборів засновників товариства від 05.10.1995 року ОСОБА_1 доручено виконання функцій директора . Сторони визнали в судовому засіданні, що між ТОВ ВІК і ОСОБА_1 трудовий договір (контракт) не укладався, не вівся облік робочого часу, не складався табель робочого часу та відомість на видачу зарплати.

Стаття 65 Господарського кодексу визначає, що управління підприємством здійснюється згідно з його установчими документами на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна та участі в управлінні трудовим колективом.

Окрім того, суд погоджується з доводами сторони відповідача, що з 03 вересня 2018 року ОСОБА_1 не виконував обов`язки директора ТОВ ВІК . Належних доказів виконання ним обов`язків директора товариства позивач не надав. Запис в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 з посади директора не є таким доказом, тому як запис про звільнення (не містить №) вчинено ОСОБА_2 , яка є одним із засновників товариства, але ніколи не була уповноважена на вчинення дій щодо оформлення трудових книжок засновників (або працівників) товариства; запис вчинено 03.09.2018 року і зазначено підставу- наказ №2 від 02.10.2018 року, сам наказ відсутній. До того ж, в минулих судових засіданнях позивач сам визнавав, що за станом здоров`я припинив виконувати обов`язки директора з вересня 2018 року.

Керуючись ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК" в особі директора ОСОБА_6 Катерини Іванівни, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено в нарадчій кімнаті 18.07.2019 року.

Суддя Калашнікова О. І.