Постанова

від 04.08.2020 по справі 520/9697/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Білова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 р. Справа № 520/9697/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.05.20 по справі № 520/9697/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними,стягнення середнього грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії та бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 20.03.2017 по 27.03.2019 за 8 (вісім) робочих днів;

- стягнути з ГУНП в Харківській області середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку з вини власника при звільненні працівника, за період з 20.03.2019 по 27.03.2019;

- стягнути з ГУНП в Харківській області середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 20.03.2019 по час вирішення вказаного спору.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що саме з вини роботодавця - відповідача у справі, позивач був позбавлений можливості отримати належні йому кошти у строки визначені ст. 116 КЗпП України, що в силу приписів ст. 117 КЗпП України є підставою для притягнення роботодавця до відповідальності шляхом виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Позивач проходив службу у Липецькому відділенні поліції Харківського відділу поліції ГУ ПН в Харківській області.

Наказом начальника ГУ НП в Харківській області від 19.03.2019 № 77 о/с позивач звільнений зі служби в поліції з 19.03.2019 за п. 2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію України" (через хворобу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з заявами про надання інформації про грошове забезпечення.

Листом ГУ НП в Харківській області від 29.05.2019 № П-124/2/119/04/29-2019 надані довідки про отримане позивачем грошове забезпечення за період з 14.07.2017 по 19.03.2019.

Остаточний розрахунок щодо виплати грошового забезпечення з позивачем проведено 28.03.2019 в сумі 13380,00 грн.

Обставини виплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі ст. 102 Закону України Про Національну поліцію після його звільнення 25.04.2019 відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не мають відношення до обґрунтування заявлених позовних вимог, отже не входять до предмету доказування по справі та не досліджуються судом при її розгляді.

Позивач звернувся до відповідача 16.07.2019 з заявою, в якій просив забезпечити належну підготовку та видання наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 19.03.2019 по 28.03.2019 на суми, які не оспорюються, та за весь час затримки при звільненні, починаючи з 19.03.2018 до моменту повного розрахунку.

Листом від 06.08.2019 №П-206/4/119-29/01-2019 позивачу повідомлено, що згідно з п. 13 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України 06.04.2016 № 260 (зареєстровано в Мінюсті 29.04.2016 № 669/28799) виплата грошового забезпечення здійснюється в останній день місяця за поточний місяць. У зв`язку з вищевикладеним, порушень чинного законодавства не відбулося.

Не погоджуючись з вказаною відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що умови застосування ч.1 ст. 117 КЗпП України, які встановлюють відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні, відносно позивача відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Спірні правовідносини у справі склались з приводу стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до статей 116, 117 КЗпП України, а також визначення дати звільнення.

На стадії апеляційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.

Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України, норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За правилами частини першої статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріали справи свідчать, що остаточний розрахунок щодо виплати грошового забезпечення з позивачем проведено 28.03.2019 в сумі 13380,00 грн. та саме з цієї дати починається перебіг тримісячного строку звернення до суду із даним позовом.

Подібні висновки щодо застосування строків звернення до суду з приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі 802/28/16-а, від 20 червня 2018 року у справі 823/761/17, від 25 липня 2019 року у справі №2140/1471/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18, від 21 січня 2020 року у справі № 826/15879/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 420/2934/19, від 04 червня 2020 року у справі № 815/1606/18, від 09 червня 2020 року у справі № 420/5797/18, від 30 червня 2020 року у справі № 360/4889/19.

Натомість, позовну заяву подано позивачем 18 вересня 2019 року, тобто з порушенням тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.

Дотримання строку звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного вчинення ними передбачених КАС України процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними і після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Посилання позивача на ч. 2 ст. 233 КЗпП України є безпідставним, оскільки зазначеною нормою передбачено, що саме на заробітну плату не розповсюджуються строки звернення до суду, проте у справі, що розглядається, йдеться про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, який, як зазначалось, не входить до структури заробітної плати.

Також колегія суддів вважає неприйнятними доводи позивача про те, що про небажання відповідача поновлювати порушене право позивача він дізнався 06.08.2019 після отримання відповіді на своє звернення, оскільки будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що його діями чи бездіяльністю порушуються права та законні інтереси позивача.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин та правового регулювання, а також за відсутності поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про залишення без розгляду позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 319, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 по справі № 520/9697/19 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними,стягнення середнього грошового забезпечення - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов