Ухвала

від 17.07.2019 по справі 472/982/19

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/982/19

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

"17" липня 2019 р. смт. Веселинове

Суддя Веселинівського районного суду Кучерявенко С.С, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України , завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 187 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України , за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу .

Суд ознайомившись з позовною заявою позивача приходить до переконання, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175-177 Цивільного процесуального кодексу України .

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України , позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 57 Сімейного КодексуУкраїни особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно з вимогами ст.69 Сімейного Кодексу України , дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України . До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК ).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно,суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу,але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання даного майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України , ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.

За аналізом наведених правових норм, суддя вказує на те, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно з визначеною у них дійсною вартістю майна, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб`єкта оціночної діяльності.

Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ), висновок про вартість майна є його невід`ємною частиною.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях Голдер проти Великої Британії від 21лютого 1975 року, Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Таким чином, позивачу необхідно визначити ціну позову.

Крім того, відповідно до п.6,7 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

У зв`язку з наведеним, позивачу у позовній заяві слід зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Також суд звертає увагу позивача, що при розгляді справи про поділ спільного майна подружжя слід зазначати при наявності третіх осіб, оскільки такий поділ майна може вплинути на їх права, обов`язки та їх інтереси.

Тому позивачеві потрібно зазначити третіх осіб, на права та обов`язки яких вплине рішення по даній справі, зазначивши їх повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я

(прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Зазначені недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи те, що позовна заява не відповідає вимогам викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, вона підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175-177, 185, 258 -261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху.

Надати позивачу строк для виправлення вказаних недоліків не пізніше п`яти днів з дня отримання ухвали суду.

Якщо до вказаного часу недоліки не будуть виправлені, то позовна заява буде вважатися неподаною і повертається позивачу (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Суддя Веселинівського

районного суду Миколаївської області С.С. Кучерявенко