Постанова

від 16.07.2019 по справі 589/462/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року

м.Суми

Справа №589/462/17

Номер провадження 22-ц/816/2724/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

у присутності :

відповідача ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 - адвоката Матеко Лариси Анатоліївни,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2019 року в складі судді Євдокімової О.П., ухваленого у м. Шостка, повний текст якого складений 04 березня 2019 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Шосткинська міська рада, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Богунка-Шостка про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом і свої уточнені позовні вимоги мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 Власником квартири АДРЕСА_2 даного будинку є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок де знаходяться їх квартири та господарські будівлі до нього, перебуває в комунальній власності. На подвір`ї будинку відповідачі самовільно, без погодження з органами місцевого самоврядування та позивачем - співвласником квартири даного будинку, встановили всередині периметру двору паркани та господарські споруди, а також обгородили прибудинкову територію з боку своєї квартири бетонним парканом, обмеживши таким чином позивача та його сім`ю у користуванні прибудинковою територією. У зв`язку з цим, позивач не має можливості обслуговувати свою квартиру, здійснювати підвіз меблів, вивіз побутових відходів. Крім цього, у разі необхідності наявність паркану унеможливить під`їзд до квартири пожежної машини або швидкої допомоги.

Просив ухвалити рішення яким усунути йому перешкоди у користуванні прибудинковою територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 шляхом зобов`язання відповідачів за власний рахунок звільнити прибудинкову територію від незаконної прибудови до квартири АДРЕСА_4 та парканів.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні прибудинковою територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 шляхом зобов`язання відповідачів за власний рахунок звільнити зазначену територію від парканів та прибудови до квартири АДРЕСА_4 .

Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 640,00 грн. сплачений ним при зверненні з позовом до суду.

Відповідачі з вказаним рішенням суду не погодились і оскаржили його в апеляційному порядку і, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що судом, у порушення вимог процесуального закону, невірно встановлено обставини справи, оскільки прибудинкова земельна ділянка належить ОСББ Богунка-Шостка і лише ОСББ вправі заявити відповідний позов до відповідачів про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки та знесення самочинно побудованого на ній будівництва. Квартири належні сторонам у справі розташовані у протилежних сторонах будинку, а тому будь яких перешкод у користуванні позивачу прибудинковою територією та належною йому на праві власності квартирою не чиниться. Вважають, що позивачем не доведено факт здійснення відповідачами перешкод у реалізації його права користування та розпорядженням своїм майном, а також не зазначено в чому полягають такі перешкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення і зазначив, що прибудинкова територія є особливим об`єктом права власності на землю через те, що вона має задовольняти інтереси великої кількості осіб та призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку, а отже самовільне заняття цих земельних ділянок громадянами для задоволення власних потреб не допускається. Вважає, що в судовому засіданні з достовірністю встановлено факт протиправності дій відповідачів щодо самовільного будівництва прибудови до квартири, тимчасових споруд та огорожі на території земельної ділянки до багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 . Тому вважає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і має бути залишене в силі, а апеляційна скарга відповідачів без задоволення.

Позивач, відповідач ОСОБА_2 та представники 3-х осіб в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, тому суд вважає за необхідне слухати справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Матеко Л.А., які просили скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали інвентарної справи на домоволодіння, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів цивільної справи та матеріалів інвентарної справи вбачається, що чотирьохквартирний будинок розташований по АДРЕСА_3 належав на праві власності підприємству поштовий ящик № НОМЕР_1 і дана обставина підтверджується Свідоцтвом про право власності на будівлю від 10 березня 1959 року (а.с.11 інвентарної справи).

Також з технічної документації на будинок, яка зберігається в інвентарній справі на будинок починаючи з 1958 року, вбачається, що на земельній ділянці загальною площею 1756 кв.м. розташований житловий будинок та надвірні будівлі, а також огорожа.

Вподальшому наймачі квартир та члени їх сімей набували у приватну власність квартири у даному будинку, а також відповідну частину надвірних будівель та огорожі.

Також з матеріалів інвентарної справи вбачається, що відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 17 травня 2007 року матір позивача ОСОБА_4 набула у власність вищезазначену квартиру і дана квартира складалась з двох житлових кімнат житловою площею 26,6 кв.м., а також 1/4 частини сараю літ Б , 1/4 частини погрібу літ Пг. , 1/4 частини огорожі літ № , що складає 21/100 частину будинку (а.с.271-274).

Позивач, після смерті матері, набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31 серпня 2012 року у справі № 2-750/12 (а.с.3, 276).

Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_4 і дана обставина також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.270). Також співвласниками даної квартири є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_6 .

Також з матеріалів цивільної справи вбачається, що співвласниками квартир, розташованих за вищезазначеною адресою, у 2017 році було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Богунка-Шостка і земельна ділянка площею 0,1882 передана у користування даному об`єднанню, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.70-75).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що відповідачами самовільно встановлені паркани на земельній ділянці та здійснена прибудова до будинку і на підтвердження своїх позовних вимог він посилався на письмову відповідь виконавчого комітету Шосткинської міської ради Сумської області від 29.08.2014 року з якої вбачається, що виходом на місце начальника відділу містобудування та архітектури Єфремова В.В ОСОБА_7 встановлено, що на ділянці багатоквартирного будинку самовільно встановлені огорожі та тимчасові споруди, які не позначені на генеральному плані прибудинкової території і вони порушують вимоги Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , які потребують відповідного дозволу на будівництво, Державних будівельних норм України Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень ДБН 360-92* (п.3.25*) в частині протипожежної безпеки під`їзду до будинку і порушнику запропоновано демонтувати самовільно встановлені та збудовані споруди до 1 жовтня 2014 року (а.с.4).

Також позивач посилався на письмові відповіді Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.04.2015 року № 40-203-19/1669 та від 03.11.2016 року № 40-702(90-9)/10753 у яких зазначено про встановлені порушення ОСОБА_1 при влаштуванні на місці дерев`яної кухні прибудови до власної квартири АДРЕСА_3 , а саме виконання цього будівництва без отримання документу, що надає право на виконання будівельних робіт. У ході проведеної перевірки відносно ОСОБА_1 було складено припис про усунення порушення вимог законодавство у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складено протокол про адмінправопорушення та винесено постанову про притягнення її до адмінвідповідальності (а.с.5, 7).

Місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги позивача, прийшов до висновку, що відповідачі самочинно побудували на земельній ділянці для обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , господарську споруду та звели паркан, що перешкоджає ОСОБА_3 користуватися вказаною прибудинковою територією.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини ( факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи , та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати, 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач, звертаючись до суду, у позовній заяві повинен викласти свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 , звертаючись через свого представника ОСОБА_8 , із уточненою позовною заявою до суду, вважав, що відповідачі своїми самочинними діями по будівництву прибудови до будинку та встановленню парканів чинять йому перешкоди у користуванні прибудинковою територією, а тому просив суд ухвалити рішення, яким усунути йому перешкоди шляхом зобов`язання відповідачів за власний рахунок звільнити прибудинкову територію від незаконної прибудови до квартири АДРЕСА_4 та парканів (а.с.60).

В той же час, позивачем не чітко викладено предмет позову, не зазначено будівництвом якої саме прибудови до будинку чиняться йому відповідачами перешкоди у користуванні прибудинковою територією. Не зазначено площу даної прибудови та під якою літерою дана прибудова зазначена у технічному паспорті на домоволодіння. Відсутнє також посилання і на конкретне місце розташування парканів встановленням яких йому також чиняться перешкоди.

В свою чергу, місцевий суд, відкриваючи провадження у справі, не запропонував позивачу уточнити предмет позову і чітко викласти прохальну частину позову.

На спростування доводів апеляційної скарги відповідачами суду апеляційної інстанції було надано копію технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_5 , виготовленого ПП Оцінка і право станом на 10 квітня 2019 року в якому взагалі відсутні відомості про наявність будь-яких прибудов до квартири відповідачів. Також зі схеми розташування будівель та споруд вбачається наявність на земельній ділянці за зазначеною адресою трьох огорож під літерами №1, №2, №3, але позивач у позові не зазначив, які ж саме огорожі перешкоджають йому у користуванні прибудинковою територією (а.с.234-237).

Також, відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила , що зазначена на схемі огорожа під літерою № 3 не є глухою, а має ворота, які використовуються усіма власниками квартир, у тому числі і позивачем, для проїзду автомобільним транспортом по прибудинковій території. При поселенні їх сім`ї у квартиру у 1986 році дерев`яна огорожа із воротами вже існувала і була побудована усіма попередніми мешканцями квартир, що розташовані у будинку. Після того, як вона із часом прийшла у непридатний стан, її чоловік разом із мешканцем квартири АДРЕСА_6 замінили її на нову дерев`яну огорожу, а після вселення до квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_3 останній замінив дану огорожу із воротами на металеву.

Доводів на спростування цих пояснень відповідачем у справі позивачем суду надано не було.

Крім того, як вбачається з інвентарної справи на будинок, вже починаючи з 1957 року вбачається наявність на земельній ділянці розташованій за адресою АДРЕСА_3 огорожі.

У письмових відповідях виконкому Шосткинської міської ради Сумської області, на які позивач посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог, відсутнє посилання на осіб, які самовільно встановили огорожі, а також відсутнє конкретне посилання на те, встановлення яких саме огорож здійснене із порушенням норм ДБН 360-92** (п.3.25*).

Крім того, як вбачається з технічної документації на домоволодіння та пояснень відповідача ОСОБА_1 частина парканів встановлювалась не тільки особисто відповідачами а і іншими власниками квартир і використовується усіма мешканцями будинку, в той же час позивачем ці особи до участі у справі залучені не були і позов до них не заявлявся.

Встановлення Державною архітектурною будівельною інспекцією України у 2014 році факту будівництва відповідачем ОСОБА_1 на місці дерев`яної кухні прибудови зі шлакобетону без отримання документу, що надає право на виконання будівельних робіт і притягнення її у зв`язку із цим до адміністративної відповідальності, ще не свідчить про не усунення нею зазначених порушень на день звернення позивача до суду. Крім того, як вже зазначалось, у технічному паспорті виготовленому у 2019 році, відсутнє посилання на наявність самочинних прибудов до квартири відповідачів.

Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно ст. 369 ЦК України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Частиною першою статті 42 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У зв`язку із цим, самовільне заняття цих земельних ділянок громадянами для задоволення власних потреб - не допускається.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Частинами 4, 7 цієї статті визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З роз`яснень, викладених в п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) вбачається, що відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Колегія суддів вважає, що позивач, звертаючись з позовом до суду, не чітко виклав предмет позову, не зазначив перелік надвірних споруд та прибудов будівництво яких виконано відповідачами самочинно і які створюють йому перешкоди у користуванні прибудинковою земельною ділянкою і належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог ним надано не було.

Не надав позивач і доказів на спростування заперечень відповідачів про те, що будівництво частині парканів було здійснене і іншими мешканцями, у том числі і ним особисто, для перешкоджання доступу на прибудинкову територію сторонніх осіб.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.1 ч.1 ст.376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2019 року у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складене 18 липня 2019 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Т. А. Левченко

С. Г. Хвостик