Рішення

від 11.07.2019 по справі 200/3099/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2019 р. Справа№200/3099/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Аканова О.О.,

при секретарі Широбоковій М.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Рум`янцева, 16, код ЄДРПОУ 25917627) про

визнання незаконним та скасування наказу директора Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » №02-10/18-ос/205-19 від 14.02.2019 року;

поновлення на посаді завідуючого сектора моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації;

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

стягнення середнього заробітку за весь ча затримки сум виплат, які виплачуються на підставі статті 116 КЗпП України по день фактичного розрахунку;

стягнення моральної шкоди в сумі 50000грн.;

визнання незаконними висновку від 15.01.2019 та подання від 11.02.2019 року дисциплінарної комісії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовані протиправним звільненням позивача із займаної посади.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2019 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначено підготовче засідання на 24 квітня 2019 року о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року повернуто заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання дисциплінарної комісії незаконною; прийнято заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконними висновку від 15.01.2019 та подання від 11.02.2019 року дисциплінарної комісії; продовжено підготовче засіданні на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 23.05.2019 року о 12:00 год.

Ухвалою суду від 23 травня 2019 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі; призначено судовий розгляд по суті на 12 годину 00 хвилин 19.06.2019 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, пояснила, що 14.02.2019 року директором Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації видано наказ №02-10/18-ос/205-19 Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 відповідно до якого її звільнено з посади завідувача сектору моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм з 14.02.2019 за вчинення дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, відповідно до п.4 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу .

Вважає, що її звільнення відбулося із порушенням норм чинного законодавства з наступних підстав. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання своїх обов`язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосовано лише в разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1,3,7,9-11,13,14 частини другої статті 65 Закону №889-VІІІ, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пункотм 12 частини другої статті 65 цього Закону. Зазначила, що за період роботи позивача з жовтня 2017 року до грудня 2018 року вона не отримувала від керівництва Департаменту жодних нарікань на якість виконуваної ним роботи, що підтверджується отримання щомісячних премій та доплат за інтенсивність, а також проведення щорічного оцінювання службової діяльності державного службовця. Просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, середній заробіток за час затримки розрахунку та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Розмір моральної шкоди позивач обгрунтовуєтим, що в результаті дій відповідача їй були спричинені моральні переживання, фізичні страждання, вона втратила дущений спокій, постійно перебуває в роздратованому стані, оскільки її фактично позбавили права на існування. Крім того уточнила позовні вимоги, просила визнати незаконним висновок від 15.01.2019 та подання від від 11.02.2019 року дисциплінарної комісії. Просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги зазначив, що звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства за фактом неналежного виконання ним своїх службових обов`язків. Вказала, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності були доповідні записки, в яких зазначені дії, які свідчать про порушення Присяги державного службовця. У вказаних доповідних записках відображено наступні факти: поведінка ОСОБА_1 не відповідала правилам етичної поведінки державних службовців, необґрунтованого звинувачення присутніх державних службовців, ображення їх, застосування ненормативної лексики, при цьому все відбувалось на підвищених тонах з боку позивача та виглядало як знущання ОСОБА_1 над державними службовцями, які виконували доручення керівника державної служби. Зазначила, що замість виконання доручення керівника ОСОБА_1 , приховуючи свою бездіяльність, недобросовісне виконання своїх посадових обов`язків у поєднанні із зневажливим, недбалим ставленням до них, посилається на Конституцію України. ОСОБА_3 не могла не знати про те, що гарантії щодо честі і гідності закріплені в Конституції України. Не зважаючи на це, ОСОБА_1 умисно пішла на їх порушення. Звільнення з посади державної служби слід розглядати як винятковий захід, який має застосовуватись лише у тих випадках, коли характер вчиненого проступку та інші обставини справи свідчать про неможливість та/або недоцільність провадження перебування такої особи на посаді. Вважає, що приймаючи наказ про накладення дисциплінарного стягнення відповідач діяв у спосіб та в межах, визначених чинним законодавством. Щодо вимоги позивача про поновлення її на роботі, зазначив, що поновлення її на роботі призведе до негативних наслідків. Щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначив, що оскільки позивача звільнено у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, твердження позивача щодо незаконності звільнення ОСОБА_1 Департаментом спростовані, за таких обставин відсутній факт вимушеного прогулу. Щодо підстави для виплати ОСОБА_3 середнього заробітку на весь час затримки сум виплати, зазначив, що відповідні платіжні документи для виплати ОСОБА_1 сум при звільненні відділом бухгалтерського обліку та звітності Департаменту були надані до Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області 14 лютого 2019 року, які згідно з випискою з реєстраційного рахунку Департаменту було зараховано на картковий рахунок. Щодо стягнення моральної шкоди пояснив, що позивачем не надано жодних доказів, в чому саме полягає заподіяння моральної шкоди, відсутнє підтвердження обчислення саме цих сум, зазначених у позові. Просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Ворошиловським РВ УМВС України в м.Донецьку 18 липня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №057652 ОСОБА_1 має другу загальну групу інвалідності.

25.05.2000 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця про, що свідчить трудова книжка НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 наказом директора Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації №63/03 від 19 жовтня 2017 року була призначена за переведення з 19.10.2017 на посаду завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення, про що в трудовій книжці НОМЕР_3 зроблено відповідний запис за №33.

Висновком щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця категорії Б або В Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації оцінка результату діяльності ОСОБА_1 позитивна. Протягом року ОСОБА_1 виконувала завдання з дотриманням чинного законодавства: до ОТГ надсилала нормативно правові документи щодо організації надання соціальних послуг в ОТГ, надавала консультації, здійснювала виїзди до ОТГ з метою надання методичної допомоги у сфері соціального захисту населення. Готувала відповідні звіти, однак вони потребували корегування керівника. При цьому, при виконанні службових обов`язків потребувала нагадувань з боку керівництва. У вересні 2018 року мало місце невиконання доручень начальника відділу щодо опрацювання листів та підготовки проектів відповідей та інформації.

Наказом директора Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації № 02-10/18-ос/205-19 від 14.02.2019 Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби на ОСОБА_1 , завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 Закону України Про державну службу у вигляді порушення Присяги державного службовця; звільнено ОСОБА_1 з посади завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально трудових відносин та соціального діалогу з 14.02.2019 за вчинення дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, відповідно до п.4 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу , а саме несумлінне виконання своїх обов`язків (27.12.2018, 03.01.2019, 09.01.2019), неповаги до прав інших державних службовців Департаменту (03.01.2019, 09.01.2019), недотримання під час своєї діяльності Конституції та інших законів України (наклеп, самовільне залишення робочого місця без повідомлення керівника 03.01.2019), паплюження високого звання державного службовця, неетичний характер розмови з керівництвом та державними службовцями 03.01.2019.

Позивач, вважаючи звільнення його з посади завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу на підставі наказу директора Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації № 02-10/18-00/205-19 від 14.02.2019 з посиланням на підставу звільнення - п.4 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу , а саме: за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 Закону України Про державну службу у вигляді порушення Присяги державного службовця, протиправним звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регламентовано Законом України Про державну службу від 10 грудня 2015 року N 889-VIII (надалі - Закон N 889-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону N 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 названого Закону).

Частиною 2 ст. 65 Закону N 889-VIII визначено, що дисциплінарними проступками є:1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього ж Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

З системного аналізу викладених положень законодавства слідує, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України Про державну службу та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Так, наказом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 19.12.2016 №58/02 про утворення дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б і В Департаменту соціального захисту населення у складі згідно з додатком та затверджено її склад.

19.10.2018 року наказом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації №02-09/92/203-18 затверджено склад дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ.

Наказом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 10.01.2019 №02-09/4/203-19 про відкриття дисциплінарного провадження ініційовано дисциплінарне провадження стосовно завідувача сектору моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_1 за порушення Присяги державного службовця, а саме: несумлінного виконання обов`язків (невиконання доручень, відмова від виконання доручень), неповаги до прав інших державних службовців Департаменту, недотримання Конституції та законів України (наклеп, самовільне залишення робочого місця без повідомлення керівника), паплюження високого звання державного службовця (безпідставний виклик представників Національної поліції України, неетичний характер розмови та листування з керівництвом та іншими державними службовцями Департаменту).

Наказом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 14.01.2019 №02-09/6/203-19 про виправлення технічної помилки у зв`язку з потребою виправлення технічної помилки в преамбулі наказу директора Департаменту від 10.01.2019 року №02-09/4/203-19 Про відкриття дисциплінарного провадження преамбулу наказу директора Департаменту від 10.01.2019 №02-09/4/203-19 Про відкриття дисциплінарного провадження викладено в такій редакції: Керуючись статтею 68, 69, 73 Закону України Про державну службу та у зв`язку з надходженням доповідних записок щодо порушення ОСОБА_1 Присяги державного службовця від заступника директора департаменту - начальника управління соціального захисту населення Пирогової ОСОБА_4 від 08.01.2019, начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_2 від 08.01.2019, завідувача сектору інвестиційно-інноваційного розвитку відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_5 від 09.01.2019, заступника начальника управління - начальника відділу реалізації пільг Пожарського Д.М ОСОБА_6 від 04.01.2019, службової записки завідувача сектору інвестиційно-інноваційного розвитку відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_5 від 03.01.2019 щодо використання ОСОБА_1 службової техніки не в межах посадових обов`язків, акту від 03.01.2019 щодо проведення моніторингу ноутбука АСЕR за інвентирізаційним номером 101460011, доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу моніторінгу соціальних програм Бондаренко ОСОБА_7 М ОСОБА_6 від 28.12.2018 щодо відмови ОСОБА_1 від виконання завдання та від 10.01.2019 щодо виконання доручення, а також недотримання єтичних норм поведінки, акту від 03.01.2019 про відмову ОСОБА_1 виконувати усне доручення директора Департаменту Токаревої ОСОБА_8 . ОСОБА_9 . доповідної записки начальника відділу діловодства, контролю, організації прийому та роботи із зверненням громадян ОСОБА_10 від 09.01.2019 щодо ненадання ОСОБА_1 пояснення, доповідної записки завідувача сектору інвестиційно-інноваційного розвитку відділу моніторингу соціальних програм Шелаєвої ОСОБА_11 . ОСОБА_12 від 03.01.2019 щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, акту від 03.01.2019 про відсутність ОСОБА_1 на роботі .

Згідно висновку від 15.01.2019 про наявність дисциплінарного проступку у діях завідувача сектору моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_1 щодо порушення Присяги державного службовця дисциплінарна комісія дійшла висновку, що до дисциплінарної справи додані копії документів та матеріалів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку - порушенні Присяги державного службовця, а саме: несумлінного виконання своїх обов`язків (невиконання доручень, відмова від виконання доручень), неповаги до прав інших державних службовців Департаменту, недотримання Конституції та законів України (наклеп, самовільне залишення робочого місця без повідомлення керівника), паплюження високого звання державного службовця (безпідставний виклик представників Національної поліції України, неетичний характер розмови та листування з керівництвом та іншими державними службовцями Департаменту).

Комісія, аналізуючи текст Присяги, дійшла висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Протоколом №3/18 засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б і В Департаменту соціального захисту населення вирішено взяти до уваги повідомлення Дисциплінарної комісії заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу соціальних програм Бондаренко О ОСОБА_6 М. про відсторонення її від прийняття рішень на час розгляду дисциплінарної справи стосовно завідувача сектору моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_1 та відсторонено від прийняття рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача стало, зокрема, подання від 11.02.2019 року дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації на ім`я керівника державної служби директору Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації Токаревої О.А., в якому зазначено про доцільність рекомендувати застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення до ОСОБА_1 з посади державної служби завідувача сектору моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин соціального діалогу за вчинення дисциплінарного проступку, яке передбачає звільнення, відповідно до п.4 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу .

Наказом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 14.02.2019 №02-10/18-ос/205-19 про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби на ОСОБА_1 , завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 Закону України Про державну службу у вигляді порушення Присяги державного службовця; звільнено ОСОБА_1 з посади завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально трудових відносин та соціального діалогу з 14.02.2019 за вчинення дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, відповідно до п.4 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу .

Копію наказу про накладення дисциплінарного стягнення позивач отримала 14.02.2019 року, про що свідчить її особиста відмітка про ознайомлення.

Суд зазначає, що звільнення з посади державного службовця є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного поступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що звільнення з посади державної служби на підставі пункту 1 частини 2 статті 65 Закону України Про державну службу є винятковим видом дисциплінарного стягнення та може застосовуватись лише за вчинення державним службовцем дисциплінарних проступків, які передбачають застосування такого виду дисциплінарного стягнення.

Текст присяги державного службовця наведено в частині першій статті 36 Закону України Про державну службу згідно з якою особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки .

Аналогічною за свою суттю була Присяга державного службовця, текст якої містився в статті 17 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723 - XII та яку приймали особи, які вперше зараховувались на державну службу згідно з цим Законом.

Аналізуючи текст Присяги державного службовця, можна дійти висновку, що в основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми, порушення яких утворює факт порушення такої Присяги.

У зв`язку з цим як порушення Присяги державного службовця слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним свої обов`язків.

При цьому порушення Присяги державного службовця може бути наслідком недотримання (порушення) державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Разом з тим згідно з статтею 65 Закону України Про державну службу невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень є окремим дисциплінарним проступком, за вчинення якого передбачено застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Таким чином порушення Присяги державного службовця та невиконання або неналежне виконання державним службовцем посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень є досить схожими між собою дисциплінарними проступками та дисциплінарна відповідальність у разі їх вчинення може бути наслідком існування схожих фактичних підстав, а відповідно необхідно їх чітко розмежовувати.

Враховуючи те, що порушення Присяги державного службовця тягне за собою безальтернативне застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державного службовця, який, як зазначалось вище, є винятковим видом дисциплінарного стягнення, його застосування можливе лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Проте, відповідачем не вказано, який саме скоєно позивачем проступок, який виразився у підриві довіри та авторитету державних органів України, що не сумісно із подальшим проходженням останнього як державного службовця. Відповідач не визначив, що саме вказує на вчинення позивачем проступку, який порочить його, як державного службовця та дискредитує департамент, що є порушенням Присяги державного службовця.

Виходячи з наведених вище правових норм Закону № 889-VIII, вбачається, що такі окремі дисциплінарні проступки як порушення Присяги державного службовця і неналежне виконання державним службовцем посадових обов`язків можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем засад проходження публічної служби.

Втім, суд вважає, що для кваліфікації дій державного службовця як порушення Присяги слід враховувати факти недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм, несумлінного виконання своїх обов`язків, що полягають у скоєнні конкретних тяжких проступків як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять, несумісних з подальшим перебуванням на державній службі.

Відповідно, звільнення з посади державної служби за порушення Присяги як найсуворіша санкція відповідальності державного службовця може мати місце, коли державний службовець скоїв проступок, який підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу, тобто за вчинення діяння, несумісного з посадою.

Відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про фактичне реальне заподіяння збитків Державі та встановлену вину позивача у їх заподіянні (зокрема, судових рішень, які набрали законної сили).

За викладених обставин, вчинення позивачем дій, які порушують Присягу державного службовця, а саме: скоєння проступку, несумісного з подальшим перебуванням на державній службі, не підтверджене матеріалами справи.

Як вбачається з оскаржуваного наказу та подання про застосування дисциплінарного стягнення до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 на думку відповідача дисциплінарних проступків.

Суд зазначає, що такі дисциплінарні проступки, на думку відповідача а саме: несумлінне виконання своїх обов`язків (27.12.2018, 03.01.2019, 09.01.2019), неповаги до прав інших державних службовців Департаменту (03.01.2019, 09.01.2019), недотримання під час своєї діяльності Конституції та інших законів України (наклеп, самовільне залишення робочого місця без повідомлення керівника 03.01.2019), паплюження високого звання державного службовця, неетичний характер розмови з керівництвом та державними службовцями 03.01.2019, на думку суду неможливо кваліфікувати як порушення Присяги державного службовця та звільнити позивача за порушення Присяги інваліда ІІ групи.

Суд вказує на те, що встановлені на думку відповідача дисциплінарні проступки неможливо кваліфікувати як порушення Присяги позивачем, оскільки за кожне з них є окремий вид дисциплінарного стягнення, що не було враховано відповідачем при прийнятті спірного наказу про накладання дисциплінарного стягнення у виді звільнення позивача з посади за порушення Присяги.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що висновок дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про наявність дисциплінарного проступку у діях завідувача сектору моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_1 щодо порушення Присяги державного службовця від 15.01.2019 року, який став підставою для звільнення позивача, не містить жодних підтверджених доказів того, що дії позивача містять ознаки порушення Присяги державного службовця.

В контексті наведеного суд приходить до висновку, що наказ Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 14.02.2019 №02-10/18-ос/205-19, яким на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби на ОСОБА_1 , завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 Закону України Про державну службу у вигляді порушення Присяги державного службовця; звільнено ОСОБА_1 з посади завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально трудових відносин та соціального діалогу з 14.02.2019 за вчинення дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, відповідно до п.4 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а, отже, належним способом захисту прав позивача є поновлення його на посаді завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу з дня наступного за днем звільнення, тобто з 15.02.2019 року.

Суд також зауважує про те, що вимога позивача про визнання нечинним наказу є некоректною, оскільки відповідно до п.1 ч.2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, тому вказаний наказ підлягає саме визнанню протиправним.

Згідно із ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайному виконанню підлягають рішення щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу з 15 лютого 2019 року підлягають негайному виконанню.

Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Розрахунок середнього заробітку працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядом обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).

Згідно норм абзацу третього пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже період з 15 лютого 2019 року по день ухвалення рішення є вимушеним прогулом, за який позивачу слід виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В матеріалах справи наявна довідка відповідача про заробітну плату за два місяці, які передують звільненню ОСОБА_1 б/н, в якій міститься інформація про те, що середньоденна заробітна плата позивача складає 808,32 грн.

Період вимушеного прогулу позивача обраховується в робочих днях, починаючи з 15 лютого 2019 року по день ухвалення рішення, тобто за кількість днів робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 80 023,68 грн. (99 днів* 808,32 грн./день).

Що стосується вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд зазначає, що відповідно до довідки про фактичний розрахунок при звільненні, в якому зазначено, що відповідні платіжні документи для виплати сум при звільненні відділом бухгалтерського обліку та звітності Департаменту були надані до Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області 14 лютого 2019 року, які згідно виписки з реєстраційного розрахунку Департаменту було зараховано на картковий рахунок 15.02.2019 у сумі 10969,11 грн.

Частиною 1 статті 116 КЗпроП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 статті 117 КЗпроП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, суд не вбачає підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, оскільки відсутня вина відповідача за один день затримки розрахунку з позивачем.

Стосовно вимоги позивача щодо визнання незаконними висновку від 15.01.2019 та подання від 11.02.2019 року, то суд зазначає, що висновок та подання жодних наслідків для позивача не несуть, крім того вони вже вичерпали свою дії для прийняття спірного наказу про звільнення.

Також, подання та висновок дисциплінарної комісії мають рекомендаційний характер і не можуть вважатись встановленою обставиною притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, суд не вбачає підстави для задоволення позовної вимоги про визнання незаконними висновку від 15.01.2019 та подання від 11.02.2019 року.

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.

Позивачем надано до суду на підтвердження заподіяння моральної шкоди квитанції на придбання ліків. Суд не приймає наданий доказ як належний, оскільки позивачем не доведено придбання ліків, пов`язаних з отриманням моральних страждань, пов`язаних зі звільненням, крім того, не надано призначення лікаря.

Таким чином в частині відшкодування моральної шкоди позовна заява задоволенню не підлягає.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також зауважує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Так, у рішенні від 10.02.2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас у рішенні від 27.09.2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 цієї статті).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ директора Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » №02-10/18-ос/205-19 від 14.02.2019 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектора моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Рум`янцева, 16, код ЄДРПОУ 25917627) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 лютого 2019 року по день ухвалення рішення в сумі 80 023,68 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні в присутності сторін 11 липня 2019 року. Повний текст рішення виготовлений 18 липня 2019 року.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектора моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Аканов