Постанова

від 02.10.2019 по справі 200/3099/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року справа №200/3099/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Геращенко І.В.

за участю секретаря судового засідання Кобець О.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Марченко І.І. , Волкова К.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Аканов О.О.) від 11 липня 2019 року (повний текст складено 18 липня 2018 року у м.Слов`янськ) по справі №200/3099/19-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації про визнання незаконним та скасування наказу директора Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " №02-10/18-ос/205-19 від 14.02.2019 року; поновлення на посаді завідуючого сектора моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів; стягнення середнього заробітку за весь час затримки сум виплат, які виплачуються на підставі статті 116 КЗпП України по день фактичного розрахунку; стягнення моральної шкоди в сумі 50000грн.; визнання незаконними висновку від 15.01.2019 року та подання від 11.02.2019 року дисциплінарної комісії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації про визнання незаконним та скасування наказу "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " №02-10/18-ос/205-19 від 14.02.2019 року; поновлення на посаді завідуючого сектора моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів; стягнення середнього заробітку за весь час затримки сум виплат, які виплачуються на підставі статті 116 КЗпП України по день фактичного розрахунку; стягнення моральної шкоди в сумі 50000грн.; визнання незаконними висновку від 15.01.2019 року та подання від 11.02.2019 року дисциплінарної комісії.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ директора Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " №02-10/18-ос/205-19 від 14.02.2019 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектора моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально-трудових відносин та соціального діалогу Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації; стягнуто з Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 лютого 2019 року по день ухвалення рішення в сумі 80 023,68 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки сум виплат, які виплачуються на підставі ст.116 КЗпП України по день фактичного розрахунку, а також стягнення моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач зазначає, що ч. 1 ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність вини відповідача. Крім того, представник відповідача на засіданні суду 11.07.2019 року зазначив, що станом на 14.02.2019 року на рахунку відповідача було достатньо коштів для того, щоб розрахуватись з нею по заробітній платі. Відповідно до чинного законодавства розрахунок по заробітній платі перед працівниками є пріоритетним платежем перед іншими (оплата послуг, робіт, податків та зборів тощо). Щодо моральної шкоди, позивач зазначила, що нею неодноразово в судовому засіданні зазначалось, що вона є особою з інвалідністю, у продовж 2018 року тривалий час перебувала на лікуванні у медичних закладах. Судом не прийнято до уваги, що її було звинувачено у порушенні Присяги державного службовця, яку вона ніколи не порушувала впродовж своє праці в державних органах 18 років та завжди сумлінно виконувала свої обов`язки. Така ситуація призвела до стресу та погіршенню стану здоров`я.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було накладено на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 Закону України Про державну службу . Порушення позивачем Присяги державного службовця полягає у недобросовісному виконанні своїх посадових обов`язків у поєднанні із зневажливим, недбалим ставленням до їх виконання, зокрема до завдань, що стоять перед державною службою загалом, порушення прав і свобод, закріплених у Конституції України та законах України (наклеп, необґрунтоване звинувачення державних службовців, ображення їх, застосування ненормативної лексики), самовільне залишення робочого місця та відсутність її на службі більше трьох годин протягом робочого дня, порушення правил етичної поведінки. Данні обставини підтверджуються розглянутими Дисциплінарною комісією документами, які долучені до матеріалів справи.

Позивач проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Представники відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважають, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиви на скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №057652 від 24.10.2018 року позивач має другу групу інвалідності.

Позивач 25.05.2000 року прийняла присягу державного службовця про, що свідчить трудова книжка.

Наказом директора Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації №63/03 від 19 жовтня 2017 року позивач призначена за переведенням з 19.10.2017 року на посаду завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення.

Наказом директора Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації № 02-10/18-ос/205-19 від 14.02.2019р. Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 Закону України Про державну службу у вигляді порушення Присяги державного службовця; звільнено позивача з посади завідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм управління соціально трудових відносин та соціального діалогу з 14.02.2019 року за вчинення дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, відповідно до п.4 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу .

Наведений наказ був виданий відповідачем з урахуванням подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б і В Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації від 11.02.2019 року стосовно відвідувача сектором моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_1 щодо порушення Присяги державного службовця, а саме: несумлінного виконання своїх обов`язків (27.12.2018 року, 03.01.2019 року, 09.01.2019 року), неповаги до прав інших державних службовців Департаменту (03.01.2019 року, 09.01.2019 року), недотримані під час своєї діяльності Конституції та інших законів України (наклеп, самовільне залишення робочого місця без повідомлення керівника 03.01.2019 року), паплюження високого звання державного службовця, неетичний характер розмови з керівництвом та державними службовцями 03.01.2019 року, а саме несумлінне виконання своїх обов`язків (27.12.2018р., 03.01.2019р., 09.01.2019р.), неповаги до прав інших державних службовців Департаменту (03.01.2019р., 09.01.2019р.), недотримання під час своєї діяльності Конституції та інших законів України (наклеп, самовільне залишення робочого місця без повідомлення керівника 03.01.2019р.), паплюження високого звання державного службовця, неетичний характер розмови з керівництвом та державними службовцями 03.01.2019р.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 N 889-VIII (далі - Закон N 889-VIII) правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону N 889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки;

Статтею 62 Закону N 889-VIII передбачено, що державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 87 Закону N 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Положеннями частини першої статті 64 Закону N 889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону N 889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частина 2 статті 65 цього Закону містить перелік дисциплінарних поступків, що можуть бути підставою для звільнення зі служби, серед яких: порушення Присяги державного службовця( п.1).

Частиною 1 статті 66 Закону N 889-VIII зазначено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3)попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно частини 5 статті 66 Закону N 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Закону N 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Положеннями статті 69 Закону N 889-VIII передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Статтею 68 вказаного Закону визначено коло суб`єктів, уповноважених ініціювати дисциплінарні провадження та застосовувати дисциплінарні стягнення. Так, дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення, а дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються), зокрема, на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 10.01.2019р. №02-09/4/203-19 про відкриття дисциплінарного провадження ініційовано дисциплінарне провадження стосовно завідувача сектору моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_1 за порушення Присяги державного службовця, а саме: несумлінного виконання обов`язків (невиконання доручень, відмова від виконання доручень), неповаги до прав інших державних службовців Департаменту, недотримання Конституції та законів України (наклеп, самовільне залишення робочого місця без повідомлення керівника), паплюження високого звання державного службовця (безпідставний виклик представників Національної поліції України, неетичний характер розмови та листування з керівництвом та іншими державними службовцями Департаменту) (том 1 а.с.129).

Наказом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 14.01.2019 року №02-09/6/203-19 про виправлення технічної помилки у зв`язку з потребою виправлення технічної помилки в преамбулі наказу директора Департаменту від 10.01.2019 року року №02-09/4/203-19 Про відкриття дисциплінарного провадження преамбулу наказу директора Департаменту від 10.01.2019 року №02-09/4/203-19 Про відкриття дисциплінарного провадження викладено в такій редакції: Керуючись статтею 68, 69, 73 Закону України Про державну службу та у зв`язку з надходженням доповідних записок щодо порушення ОСОБА_1 Присяги державного службовця від заступника директора департаменту - начальника управління соціального захисту населення ОСОБА_3 від 08.01.2019 року, начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_4 від 08.01.2019 року, завідувача сектору інвестиційно-інноваційного розвитку відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_5 від 09.01.2019 року, заступника начальника управління - начальника відділу реалізації пільг ОСОБА_6 від 04.01.2019 року, службової записки завідувача сектору інвестиційно-інноваційного розвитку відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_5 від 03.01.2019 року щодо використання ОСОБА_1 службової техніки не в межах посадових обов`язків, акту від 03.01.2019 року щодо проведення моніторингу ноутбука АСЕR за інвентирізаційним номером 101460011, доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу моніторінгу соціальних програм ОСОБА_11 від 28.12.2018 року щодо відмови ОСОБА_1 від виконання завдання та від 10.01.2019 року щодо виконання доручення, а також недотримання єтичних норм поведінки, акту від 03.01.2019 року про відмову ОСОБА_1 виконувати усне доручення директора Департаменту ОСОБА_8 доповідної записки начальника відділу діловодства, контролю, організації прийому та роботи із зверненням громадян ОСОБА_9 від 09.01.2019 року щодо ненадання ОСОБА_1 пояснення, доповідної записки завідувача сектору інвестиційно-інноваційного розвитку відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_14 від 03.01.2019 року щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, акту від 03.01.2019 року про відсутність ОСОБА_1 на роботі .

Протоколом №3/18 засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б і В Департаменту соціального захисту населення від 10.01.2019р. вирішено взяти до уваги повідомлення Дисциплінарної комісії заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_11 про відсторонення її від прийняття рішень на час розгляду дисциплінарної справи стосовно завідувача сектору моніторингу впровадження процесів децентралізації в сфері соціального захисту населення відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_1 та відсторонено від прийняття рішень.

Згідно висновку від 15.01.2019р. про наявність дисциплінарного проступку у діях позивача щодо порушення Присяги державного службовця, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що до дисциплінарної справи додані копії документів та матеріалів, що підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку - порушенні Присяги державного службовця, а саме: несумлінного виконання своїх обов`язків (невиконання доручень, відмова від виконання доручень), неповаги до прав інших державних службовців Департаменту, недотримання Конституції та законів України (наклеп, самовільне залишення робочого місця без повідомлення керівника), паплюження високого звання державного службовця (безпідставний виклик представників Національної поліції України, неетичний характер розмови та листування з керівництвом та іншими державними службовцями Департаменту).

У висновку зазначено, що в службовій записці завідувача сектору інвестиційно-інноваційного розвітку відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_5 від 03.01.2019 року зазначено про використання позивачем службової техніки Департаменту не в межах посадових обов`язків. За дорученням директора Департаменту працівниками Департаменту ( ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 ) 03.01.2019 року проведено моніторинг ноутбука ACER за інвентаризаційним номером 101460011, який закріплено за позивачем. За результатами моніторингу складено акт від 03.01.2019 року. Під час виконання зазначеного доручення директора Департаменту позивач висловлювала неповагу до присутніх державних службовців, використовувала у своїй розмові нецензурну лексику, заважала виконувати доручення керівника, поводилась образливо до честі та гідності присутніх. Дії позивача були з порушенням правил етичної поведінки державного службовця, а саме: без неухильного дотримання загальновизнаних етичних норм поведінки, без ввічливого та поважного ставлення до присутніх. Також позивач викликала працівників поліції та в їх присутності звинувачувала державних службовців в тимчасовому привласненні мобільного телефону, втручання в її сумку, що є наклепом та паплюженням високого звання державного службовця. Про порушення Присяги державного службовця також свідчить доповідна записка начальника відділу діловодства, контролю, організації прийому та роботи із зверненням громадян ОСОБА_9 від 09.01.2019 року щодо ненадання пояснення стосовно виконання доручення директора Департаменту відносно виконання контрольного документу від 06.12.2018 року №6573/0/202-18, доповідна записка заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_11 від 28.12.2018 року щодо відмови від виконання завдання, акт від 03.01.2019 року про відмову виконання усного доручення директора Департаменту ОСОБА_8, доповідна записка заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_11 від 10.1.2019 року щодо неналежного виконання своїх обов`язків, а саме не виконано доручення з підготовки звіту на виконання листів Мінсоцполітики України від 12.07.2018 року №12711/0/2-18-57 та від 20.07.2018 року №14536/0/2-18-58 (надання квартальних звітів).

Також, Дисциплінарною комісією встановлено факт самовільного залишення робочого місця без повідомлення керівника на підставі доповідної записки завідувача сектору інфестиційно-інноваційного розвитку відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_14 від 03.01.2019 року щодо відсутності на робочому місці, акта від 03.01.2019 року про відсутність на роботі. До матеріалів дисциплінарної справи додано запит Департаменту до Краматорського відділу поліції головного управління національної поліції в Донецькій області від 09.01.2019 року про надання інформації. Листом від 10.1.2019 року Краматорській відділ поліції Головного управління Націоанльної поліції в Донецькій області повідомив, що громадянка ОСОБА_1 , згідно із записом в Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, 03.01.2019 року о 16-15 звернулась до Краматорського відділу поліції для написання заяви, а о 16-42 покинула адмінбудівлю Краматорського відділу поліції. Означені документи підтверджують факт самовільного залишення робочого місця позивачем без повідомлення керівника.

Крім цього, до Дисциплінарної комісії надано пояснення головного спеціаліста відділу моніторингу соціальних програм ОСОБА_16 , в якому зазначено події, які відбувались 03.01.2019 року в її присутності та присутності позивача. Протягом робочого дня позивач при спілкуванні з фахівцями відділу моніторингу соціальних програм не дотримувалася загальновизнаних етичних норм поведінки: підвищувала голос, без поваги ставилась до колег, провокувала виникнення конфліктних ситуацій у стосунках з колегами та створювала напружену атмосферу, що заважала фахівцям відділу виконувати свої посадові обов`язки. Викладені факти свідчать про порушення Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 року №158, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2016 року за №1203/29333. Також, про порушення позивачем правил етичної поведінки державного службовця неодноразово зазначалось в доповідних записках безпосереднього керівника ОСОБА_17 та інших державних службовців.

Комісія, аналізуючи текст Присяги, дійшла висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

За приписами частини 1 статті 36 Закону N 889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки".

Аналогічною за свою суттю була Присяга державного службовця, текст якої містився в статті 17 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723 XII та яку приймали особи, які вперше зараховувались на державну службу згідно з цим Законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Разом з тим, згідно з статтею 65 Закону N 889-VIII порушення правил етичної поведінки державних службовців, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень , недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; є окремими дисциплінарними проступками, за вчинення яких передбачено застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Тобто і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов`язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Його застосування можливе лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами, позивача звільнено за несумлінне виконання своїх обов`язків (27.12.2018, 03.01.2019, 09.01.2019), неповаги до прав інших державних службовців Департаменту (03.01.2019, 09.01.2019), недотримання під час своєї діяльності Конституції та інших законів України (наклеп, самовільне залишення робочого місця без повідомлення керівника 03.01.2019), паплюження високого звання державного службовця, неетичний характер розмови з керівництвом та державними службовцями 03.01.2019р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладене неможливо кваліфікувати як порушення Присяги державного службовця та не є підставою для звільнення позивача на підставі п.1 ч.2 ст.65 Закону України Про державну службу за порушення Присяги.

Встановлені відповідачем дисциплінарні проступки є окремими дисциплінарними проступками, за вчинення яких передбачено застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено вчинення позивачем дій, які містять ознаки порушення Присяги державного службовця.

Статтею 235 КЗпП визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядом обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно скасовано спірний наказ, поновлено позивача на посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 116 КЗпроП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За приписами частини 1 статті 117 КЗпроП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, наказом від 14.02.2019 року №02-10/18-ос/205-19 позивача звільнено з посади 14.02.2019 року. Згідно довідки відповідача від 03.07.2019 року №01-20/3872/0/201-19 платіжні документи для виплати сум при звільненні відділом бухгалтерського обліку та звітності Департаменту були надані до Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області 14 лютого 2019 року, які згідно виписки з реєстраційного рахунку Департаменту було зараховано на картковий рахунок 15.02.2019 року в сумі 10 969,11 грн.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що наказ про звільнення позивача скасований та на його користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку у відповідності до вимог статті 117 КЗпроП України .

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано до суду жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційні скарги і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року по справі №200/3099/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року по справі №200/3099/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 жовтня 2019 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 03 жовтня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 02 жовтня 2019 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Геращенко