Рішення

від 18.07.2019 по справі 320/6463/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року м.Київ № 320/6463/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Рокитнянський спецкар'єр до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю Рокитнянський спецкар'єр з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2018 № 0026281411, № 0026291411 та № 0026301411.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, в результаті якої встановлено, що ТДВ Рокитнянський спецкар'єр порушено норми пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість, у зв'язку з чим контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.08.2018 № 0026281411, № 0026291411 та № 0026301411.

Позивач, не погоджується з рішенням контролюючого органу та вказує, що декларування доходів здійснювалося відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням правил бухгалтерського обліку, а тому висновки контролюючого органу, зазначені в акті перевірки є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Також заявив клопотання про перехід до судового розгляду та здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження, представник відповідача також подав клопотання про розгляд справи по суті та проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є обґрунтованими та правомірними.

Згідно ч. 7 ст. 181 КАС України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст. 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

12 лютого 2019 року за клопотанням учасників справи розгляд справи розпочато по суті в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ТДВ Рокитнянський спецкар'єр має статус юридичної особи та зареєстроване за адресою: 09600, смт. Рокитне Рокитнянського району Київської області, вул. Білоцерківська, буд. 1.

З витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом економічної діяльності ТДВ Рокитнянський спецкар'єр за КВЕД є: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код КВЕД - 08.11).

Позивач перебуває на обліку у Рокитнянському відділення Білоцерківської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ Рокитнянський спецкар'єр з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої встановлено порушення:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 51 054 грн., у тому числі по періодах: 2015 рік - 26 013,00 грн.; 2016 рік - 25 041,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 323 361,00 за 2017 рік;

п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 940 233,00 грн, у тому числі по періодах: вересень 2015 року - на суму 353 150,00 грн. та грудень 2015 року - на суму 587 083,00 грн.

З акту від 19.07.2018 № 598/10-36-14-11/05408680 вбачається, що перевіркою встановлено, що при визначенні значення рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 3 квартал 2017 року завищено показник - на суму 178 400,00 грн. та за 4 квартал 2017 року занижено показник - на суму 178 400,00 грн.

Перевірку повноти декларування ТДВ Рокитнянський спецкар'єр показників рядка 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 в сумі 507040 грн., контролюючий орган здійснював на підставі таких документів: договори, акти виконаних робіт (послуг), видаткові накладні, авансові звіти, товарно - транспортні накладні, банківські виписки, касові документи, відомості нарахування амортизаційних відрахувань, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, картки бухгалтерських рахунків, аналізи бухгалтерських рахунків: 30 Каса , 311 Поточні рахунки в національній валюті , 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , 377 Розрахунки з іншими дебіторами , 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 685 Розрахунки з іншими кредиторами , 701 Дохід від реалізації готової продукції , 702 Доход від реалізації товарів , 703 Дохід від реалізації робіт і послуг , 712 Дохід від реалізації інших оборотних активів , 713 Дохід від операційної оренди активів , 715 Одержані штрафи, пені, неустойки , 716 Відшкодування раніше списаних активів , 717 Дохід від списання кредиторської заборгованості , 719 Інші доходи від операційної діяльності , 732 Відсотки банку , 746 Інші доходи від звичайної діяльності , 10 Основні засоби , 13 Амортизаційні відрахування , 20 Виробничі запаси , 22 Малоцінні та швидкозношувальні предмети , 23 Виробництво , 26 Готова продукція , 28 Товари , 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 65 Розрахунки за страхуванням , 66 Розрахунки з оплати праці , 901 Собівартість реалізованої готової продукції , 902 Собівартість реалізованих товарів , 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , 92 Адміністративні витрати , 93 Витрати на збут , 943 Собівартість реалізованих виробничих запасів , 944 Сумнівні та безнадійні борги , 947 Нестачі і втрати від псування цінностей , 948 Визнані штрафи, пені, неустойки , 949 Інші витрати операційної діяльності та 977 Інші витрати звичайної діяльності .

Крім того, за результатами перевірки контролюючим органом встановлено реалізацію нижче собівартості одиниці продукції на суму 10,8 грн. та відповідно, встановлено заниження податкового зобов'язання на суму 587 083 грн. за грудень 2015 року.

При перевірці відображеного показника за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 було досліджено такі документи: оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, аналізи рахунків по рахунках 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , 377 Розрахунки з іншими дебіторами , 301 Каса в національній валюті , 311 Поточні рахунки в національній валюті , 643 Податкове зобов'язання , 701 Дохід від реалізації готової продукції , 702 Доход від реалізації товарів , 703 Дохід від реалізації робіт і послуг , 712 Дохід від реалізації інших оборотних активів , 713 Дохід від операційної оренди активів , 719 Інші доходи від операційної діяльності , 746 Інші доходи від звичайної діяльності , 10 Основні засоби , 13 Амортизаційні відрахування , 791 Результат фінансових операцій , договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, банківські документи, податкові накладні та декларації з податку на додану вартість.

Позивач, не погоджуючись з діями контролюючого органу звернувся до ГУ ДФС України у Київській області із запереченнями від 09.08.2018 № 268 на акт від 19.07.2018

№ 598/10-36-14-11/05408680, за результатами розгляду яких відповідач надіслав відповідь від 23.08.2018 № 14890/10/10-36-14-11, з якої вбачається, що висновки викладені в акті є обґрунтованими та залишаються без змін, а заперечення - без задоволення.

У зв'язку зі встановленими порушеннями пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 188.1 ст. 188 ПК України на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 та п. 129.1 ст. 129 ПК України відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29.08.2018 № 0026281411, № 0026291411 та № 0026301411, якими визначено загальну суму грошового зобов'язання 1 155 966,00 грн., з яких: суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 51 054,00 грн. та 6 260,00 грн. - штрафних санкцій; з податку на додану вартість - 940 233,00 грн. та 235 058,00 грн. - штрафних санкцій; 323 361,00 грн. - сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Отримавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач 17.09.2018 звернувся до відповідача зі скаргою, за результатами розгляду якої Державною фіскальною службою України було прийняте рішення від 14..11.2018 № 37030/6/99-99-11-01-02-25, з якого вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 29.08.2018 № 0026281411, № 0026291411 та № 0026301411 залишаються без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з діями контролюючого органу позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Згідно ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Так, судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ Рокитнянський спецкар'єр з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, в результаті якої встановлено порушення норм пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість,у зв'язку з чим контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.08.2018 № 0026281411, № 0026291411 та № 0026301411, відповідно до яких позивачеві визначено загальну суму грошового зобов'язання 1 155 966,00 грн., з яких: суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 51 054,00 грн. та 6 260,00 грн. - штрафних санкцій; з податку на додану вартість - 940 233,00 грн. та 235 058,00 грн. - штрафних санкцій; 323 361,00 грн. - суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - Положення № 290), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з п. 7 Положення № 290 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів;

інші операційні доходи - суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо;

фінансові доходи - дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі);

інші доходи - включають, зокрема, дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 8 розділу II Склад та елементи фінансової звітності Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Таким чином, для визначення річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), встановленого за правилами бухгалтерського обліку, розраховується сумарне значення наступних показників звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) форма № 2: чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи.

Аналогічний висновок міститься у листі ДФС України від 10.02.2016 № 2716/6/99-99-19-02-02-15.

Виходячи із цього, позивач з дотриманням вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України вірно задекларував і зазначив в рядку 01 декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку .

В свою чергу, в акті від 19.07.2018 № 598/10-36-14-11/05408680 не наведено жодних вихідних даних, які обґрунтовують суми заниження показників у рядку 01 декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку та рядку 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності .

Згідно вимог п. 4 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727), описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану (переліку питань) перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі необхідності додаються відповідні аналітичні таблиці;

у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово -господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В свою чергу, ГУ ДФС у Київській області робить свої висновки про заниження податку на прибуток підприємства лише на підставі порівняння показників бухгалтерського та податкового обліку, на підтвердження чого додає до акту відповідні зведені дані, у яких відсутні будь-які посилання на первинні документи, що свідчили б про встановлене заниження.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на наведене, суд вважає, що висновки відповідача про порушення норм пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення від 29.08.2018 № 0026281411 та № 0026301411 є протиправними.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень ТДВ Рокитнянський спецкар'єр норм п. 188.1 ст. 188 ПК України та винесення податкового повідомлення-рішення № 0026291411 від 29.08.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

З акту від 19.07.2018 № 598/10-36-14-11/05408680 вбачається, що перевіркою встановлено, що ТДВ Рокитнянський спецкар'єр здійснює видобування та реалізацію породи гірської, та подає податкові декларації з рентної плати з розрахунками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Відповідно даних розрахунків рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин підприємством самостійно визначено собівартість одиниці товарної продукції та самостійно декларує реалізацію товару нижче собівартості.

Так, з 01.01.2015 Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи внесено зміни до п. 181.1 ст. 181 ПК України, якими встановлено нові правила визначення нижньої межі бази оподаткування податку на додану вартість, зокрема, база оподаткування операцій з постачання самостійно вироблених товарів/послуг почала визначатися не нижче їх собівартості.

При цьому, собівартість може бути різною - виробнича собівартість або собівартість реалізації. Вони можуть бути рівними, але частіше відрізняються. Як правило собівартість реалізації вища за собівартість виробничу на суму понаднормових витрат та нерозподілених загальновиробничих витрат.

Згідно п. 11 П (С) БО 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається із: виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних витрат загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Тобто виробнича собівартість є частиною собівартості реалізації.

Питання визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у 2015 році було предметом роз'яснення Державної фіскальної служби України, яка своїм листом від 07.04.2015 № 12082/7/99-99-19-03-02-17 з метою однакового підходу до практичного застосування п. 188.1 ст. 188 ПК України відносно визначення бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно вироблених товарів/послуг роз'яснила, що означена база не може бути нижчою виробничої собівартості поставлених товарів/послуг, визначеної у відповідності до П (С) БО 16.

Таким чином у 2015 році база оподаткування ПДВ самостійно вироблених товарів повинна була обраховуватися, виходячи із собівартості виробництва, а не із собівартості реалізації чи із даних рентної тати, як це зробив контролюючий орган у даному випадку.

Господарська діяльність особи повинна бути спрямована на отримання доходу, а не прибутку, а тому твердження відповідача про неналежність до господарської діяльності підприємства окремих операцій з реалізації товарів нижче від собівартості, яку підприємство вказувало при розрахунку рентної плати не ґрунтується на законі, оскільки прибуток та дохід не є тотожними поняттями, а об'єктом оподаткування ПДВ є саме виробнича собівартість сформована у відповідності до положень п. 11 П(С) БО 16 Витрати .

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом при проведенні перевірки не проводився аналіз витрат (не перевірялися бухгалтерські та первинні документи), натомість в акті зазначено ціни реалізації, а не виробничу собівартість.

Будь-яких даних щодо неотримання ТДВ Рокитняньский спецкар'єр доходу чи заниження такого доходу в порушення п. 188.1 ст. 188 ПК України контролюючим органом в акті перевірки не наведено.

З огляду на наведене, суд вважає, що висновки відповідача про порушення норм п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.08.2018 № 0026291411 є протиправним.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.08.2018 у справі № 11-сс/796/4093/2018 ухвалу сдідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.05.2018, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Станкова О.П. про надання дозволу на призначення у кримінальному провадженні № 32017100060000047 від 15.06.2017 позапланової документальної перевірки ТДВ Рокитнянський спецкар'єр за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на предемет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства скасовано та повернено вищезазначене клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 особі, яка його подала.

Тобто, рішенням суду, яке набрало законної сили, скасовано ухвалу слідчого судді, яка була підставою для винесення ГУ ДФС у Київській області наказу про проведення перевірки, внаслідок якої контролюючим органом були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

В той же час, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені ст. 81 ПК України шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Таким чином, при вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.11.2018 у справі № 804/1297/16.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

З урахуванням того, що предметом розгляду даного адміністративного позову є зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи та з огляду на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07.08.2018 у справі № 11-сс/796/4093/2018 суд вважає, що висновки контролюючого органу про заниження ТДВ Рокитнянський спецкар'єр податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість є необґрунтованими, а отже необґрунтованим і є винесення податкових повідомлень-рішень від 29.08.2018 № 0026281411, № 0026291411 та № 0026301411, якими позивачеві визначено загальну суму грошового зобов'язання 1 555 966,00 грн., з яких: суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 57 314,00 грн., з податку на додану вартість - 1 175 291,00 грн. та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за прибуток - 323 361,00 грн.

На підтвердження наведених в адміністративному позові тверджень, позивач надав до суду копію наказу від 28.12.2014 про створення робочої комісії по вирішенню питання консервації асфальтно-бетонного заводу ASKOM-VC3T, копію проекту консервації асфальтно-бетонного заводу ASKOM-VC3T від 29.12.2014, копію акту про прийняття основних фондів на консервацію від 01.01.2015, копію наказу № 25/1 від 28.12.2017 про зняття з консервації/розконсервування асфальтно-бетонного заводу ASKOM-VC3, подорожні листи від 18.07.2014 № 492 та № 493, товарно-транспортні накладні від 14.08.2014 № 8768169 та № 8768170, а також в судовому засіданні надав ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07.08.2018 у справі № 11-сс/796/4093/2018.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06) було встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Беручи до уваги наведене та з метою забезпечення належної правової реалізації визначених законом повноважень позивача на звернення до суду з такими вимогами, суд прийшов до висновку про можливість задовольнити даний позов та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2018 № 0026281411, № 0026291411 та № 0026301411.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 29.08.2018 № 0026281411, № 0026291411 та № 0026301411.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТДВ Рокитнянський спецкар'єр є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 30 239,49 грн. (платіжні доручення № 5400 від 13.12.2018 та № 5364 від 30.11.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 29.08.2018 № 0026281411, № 0026291411 та № 0026301411.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю Рокитнянський спецкар'єр (код ЄДРПОУ 054086880) судові витрати у розмірі 30 239,49 грн. (тридцять тисяч двісті тридцять дев'ять грн. 49 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.