Рішення

від 11.12.2018 по справі 810/2044/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року м. Київ № 810/2044/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Колтигін А.П.,

від відповідача - Стаднюк В.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю TTC Комплект

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ТТС Комплект (далі - позивач, ТОВ ТТС Комплект ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.01.2018 № 0000801413 та № 0000811413.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ТТС Комплект з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ ПРОДА-МИР за період з 01.05.2017 по 31.05.2017, та в частині здійснення взаємовідносин з TOB АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ за період з 01.08.2016 по 30.09.2016, результати якої оформлені в акті від 13.12.2017 № 994/10-36-14-13/39709401, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вважає такі висновки безпідставними.

Так, в акті перевірки від 13.12.2017 № 994/10-36-14-13/39709401 відповідач вказує на нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ПРОДА-МИР , TOB АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ , з огляду на відсутність інформації щодо наявності у контрагентів основних фондів для виконання визначених договорами обов`язків, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень тощо. Крім того, в акті перевірки податковий орган посилається на невідповідність придбаного вказаними контрагентами товару з реалізованим ТОВ ТТС Комплект товару, з чого робить висновок про те, що по операціям з постачання товарів лише оформлялись окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Позивач вказує, що відсутність у контрагентів ТОВ ТТС Комплект трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідну поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо.

Також чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, відсутнє рішення суду (вирок) відносно вищезазначених контрагентів ТОВ ТТС Комплект , яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ). Відсутнє рішення суду, прийняте в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Також відсутнє рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ ПРОДА-МИР за період з 01.05.2017 по 31.05.2017.

Натомість, господарська діяльність ТОВ ПРОДА-МИР має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ за ІІ квартал 2017 року, поданого 08.08.2017 за № 9156740286, штатна чисельність працюючих - 1 особа; відсутні основні фонди; відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Відповідач вказує, що податкова інформація ТОВ ПРОДА-МИР не дає можливість простежити документально оформлений рух товарів/послуг по всьому ланцюгу його подальшої реалізації, починаючі з першої ланки його виникнення , що не підтверджується фактом реального надання послуг наступним в ланцюгу суб`єктам господарювання, тобто ТОВ TTC Комплект , і характеризується обривом та маніпулюванням ланцюга поставки товарів (надання послуг).

Виходячи з вищевикладеного, на думку відповідача, ТОВ ПРОДА-МИР сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за травень 2017 року шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

В ході проведення перевірки також встановлені взаємовідносини позивача з ТОВ TOB АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ за період з 01.08.2016 по 30.09.2016.

Натомість, господарська діяльність TOB АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; кількість працюючих - невідома, податковий розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ за ІІІ квартал 2016 року не подано; відсутні основні фонди; відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Відповідач вказує, що податкова інформація TOB АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ не дає можливість простежити документально оформлений рух товарів/послуг по всьому ланцюгу його подальшої реалізації, починаючі з першої ланки його виникнення , що не підтверджується фактом реального надання послуг наступним в ланцюгу суб`єктам господарювання, тобто ТОВ TTC Комплект , і характеризується обривом та маніпулюванням ланцюга поставки товарів (надання послуг).

Виходячи з вищевикладеного, на думку відповідача, TOB АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за серпень та вересень 2016 року шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

Протокольною ухвалою від 13.11.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 30.11.2017 по 06.12.2017 працівниками ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ TTC Комплект з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ ПРОДА-МИР за період з 01.05.2017 по 31.05.2017, та в частині здійснення взаємовідносин з TOB АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ за період з 01.08.2016 по 30.09.2016, за результатами якої був складений акт від 13.12.2017 № 994/10-36-14-13/39709401 (далі - акт перевірки).

У висновках зазначеного акта перевірки зафіксовано порушення позивачем норм діючого законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, абз. г), 198.5, 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V1 зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 28 199 грн., у тому числі по періодам: вересень 2016 року в сумі 28 199 грн.;

- встановлено завищення залишку від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на загальну суму 494 942 грн., у тому числі по періодам:

- вересень 2016 року в сумі 299 605 грн.;

- червень 2017 року в сумі 195 337 грн.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач вказані висновки обґрунтовує наступним.

Так, відповідач зазначає, що між ТОВ TTC Комплект та контрагентами ТОВ ПРОДА-МИР , TOB АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ були укладені договори поставки арматури трубопровідної запірно-регулюючої, на підтвердження виконання умов яких позивачем були надані видаткові та податкові накладні, суму ПДВ по яких віднесено до складу податкового кредиту ТОВ TTC Комплект за відповідний період.

Разом з тим, контролюючим органом за результатами аналізу ЄРПН встановлено, що з дня реєстрації ТОВ ПРОДА-МИР свідоцтва платника ПДВ, з 01.12.2016 по 31.05.2017 відсутнє придбання товару, реалізованого в подальшому ТОВ TTC Комплект у травні 2017 року, у зв`язку з чим не можливо встановити факт реального походження товару.

За результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність ТОВ ТОВ ПРОДА-МИР має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ за ІІ квартал 2017, поданого 08.08.2017 за № 9156740286; штатна чисельність працюючих - 1 особа; відсутні основні фонди; відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Податкова інформація ТОВ ПРОДА-МИР не дає можливість простежити документально оформлений рух товарів/послуг по всьому ланцюгу його подальшої реалізації, починаючі з першої ланки його виникнення , що не підтверджується фактом реального надання послуг наступним в ланцюгу суб`єктам господарювання, тобто ТОВ TTC Комплект , і характеризується обривом та маніпулюванням ланцюга поставки товарів (надання послуг).

Також за результатами аналізу даних ЄРПН та АІС Податковий блок встановлено, що з дня реєстрації ТОВ АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ свідоцтва платника ПДВ, з 01.12.2015 по 30.09.2016 відсутнє придбання товару, реалізованого в подальшому на ТОВ TTC Комплект у серпні-вересні 2016 року, у зв`язку чим не можливо встановити факт реального походження товару.

За результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність ТОВ АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; кількість працюючих - невідома, податковий розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ за ІІІ квартал 2016 року не подано; відсутні основні фонди; відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Податкова інформація ТОВ АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ не дає можливість простежити документально оформлений рух товарів/послуг по всьому ланцюгу його подальшої реалізації, починаючі з першої ланки його виникнення , що не підтверджується фактом реального надання послуг наступним в ланцюгу суб`єктам господарювання, тобто ТОВ TTC Комплект , і характеризується обривом та маніпулюванням ланцюга поставки товарів (надання послуг).

Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ TTC Комплект та контрагентами ТОВ ПРОДА-МИР , TOB АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ .

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.01.2018:

- № 0000801413 форми В4 , яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 494 942 грн.;

- № 0000811413 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 35 248,75 грн. (за податковим зобов`язанням - 28 199 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 049,75 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішеннями були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте, рішенням від 21.03.2018 № 9845/6/99-99-11-01-02-25 ДФС України податкові повідомлення-рішення від 12.01.2018 № 0000801413 та № 0000811413 залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими ГУ ДФС у Київській області податковими повідомленнями-рішеннями від 12.01.2018 № 0000801413 та № 0000811413, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основним законодавчим актом, який врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 996-ХІV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з статтею 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Судом встановлено, що 22.08.2016 між ТОВ TTC Комплект (покупець) та TOB АЕРО КОНСТРАКТ ІНЖИНІРІНГ (продавець) укладено договір поставки № ТТС-000165, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а покупець сплатити і прийняти арматуру трубопровідну запірно-регулюючу, в подальшому товар в кількості і в строки, обумовлені напередодні, згідно рахунків-фактур (або специфікацій) виставлених продавцем.

Також 03.05.2017 між ТОВ TTC Комплект (покупець) та ТОВ ПРОДА-МИР (продавець) укладено договір поставки № ТТС-000215, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а покупець сплатити і прийняти арматуру трубопровідну запірно-регулюючу, в подальшому товар в кількості і в строки, обумовлені напередодні, згідно рахунків-фактур (або специфікацій) виставлених продавцем.

Позивачем під час перевірки та розгляду справи надано первинні документи, які відповідно до умов зазначених вище договорів поставки, складалися сторонами при їх виконанні та оформлялися по факту постачання окремих партій товару позивачеві. Зокрема, копії видаткових накладних на поставку товару (болти, заглушки, насоси тощо), податкові накладні та довіреності на отримання вказаного товару. Оплата за отриманий товар позивачем проводилася шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними виписками з банку.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані товари відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладання договорів з вищевказаними контрагентами безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

При цьому, суд звертає увагу, що будь-яких зауважень до первинних документів по взаємовідносинам із вищенаведеними контрагентами у контролюючого органу не було.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно тверджень контролюючого органу про відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, необхідно відмітити, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 № К/9901/921/18, від 27.02.2018 № К/9901/4256/17, від 06.02.2018 № К/9901/8403/18, від 30.01.2018 № К/9901/5786/18, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Щодо посилань податкового органу на неможливість підтвердити факт придбання контрагентами-постачальниками позивача товарів, що реалізовані останньому, слід зазначити, що вказаних висновків контролюючий орган дійшов за результатами аналізу податкових програм, жодних інших дій, як-то направлення запитів на адреси контрагентів-постачальників чи проведення перевірок, на встановлення фактів придбання ними цих товарів, ГУ ДФС у Київській області не вчинено.

Стосовно посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Більш того, як слідує із висновку постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Суд також відхиляє посилання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів позивача виходячи із наступного.

Згідно з частини другої статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Розглядаючи справу Інтерсплав проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судовий збір в сумі 7 952,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.06.2018 № 2264.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2018 № 0000801413 та від 12.01.2018 № 0000811413.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260; 03151, вул. Народного ополчення, 5-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТС Комплект" (код ЄДРПОУ 05468558; 07301, Київська область, м. Вишгород, "Карат", Промисловий майданчик, буд. 5-а, приміщення 1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 952 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 86 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 21 грудня 2018 р.